Відкрити головне меню

Радивилів

місто в Рівненській області (Україна)
(Перенаправлено з Радзивилів)

Радиви́лів (до 1940 року — Радзивилів; у 19401993 роках — Червоноармійськ) — містечко в Україні, центр Радивилівської міської територіальної громади і Радивилівського району Рівненської області.

Радивилів
COA Radvilov.PNG Radyv h.png
Герб Радивилова Прапор Радивилова
Radyvyliv 2007.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Рівненська область
Район Радивилівський район
Код КОАТУУ 5625810100
Перша згадка 24 травня 1564
Статус міста з 1940 року
Населення 10 498 (01.01.2017)[1]
 - повне 10 498 (01.01.2017)[1]
Площа 6,4 км²
Густота населення 1638,6 осіб/км²
Поштові індекси 35500—35508
Телефонний код +380-3633
Координати 50°07′43″ пн. ш. 25°15′52″ сх. д. / 50.12861° пн. ш. 25.26444° сх. д. / 50.12861; 25.26444Координати: 50°07′43″ пн. ш. 25°15′52″ сх. д. / 50.12861° пн. ш. 25.26444° сх. д. / 50.12861; 25.26444
Висота над рівнем моря 227 м
Водойма р. Слонівка
День міста 22 травня
Відстань
Найближча залізнична станція Радивилів
До обл./респ. центру
 - залізницею 100 км
 - автошляхами 102 км
До Києва
 - залізницею 472 км
 - автошляхами 434 км
Міська влада
Адреса 35500, Рівненська обл., Радивилівський р-н, м. Радивилів, вул. Паркова.5
Веб-сторінка Радивилівська міськрада
Міський голова Карапетян Микола Аракелович (з 2002)

Commons-logo.svg Радивилів у Вікісховищі

Карта
Радивилів. Карта розташування: Україна
Радивилів
Радивилів
Радивилів. Карта розташування: Рівненська область
Радивилів
Радивилів

Місто розташоване за 100 км на південний захід від Рівного і за 100 км від Львова. Залізнична станція на лінії Здолбунів — Красне. Біля міста проходить автошлях європейського значення E40. Харчова, деревообробна, швейна та машинна промисловість.

Зміст

Хронологія містаРедагувати

  • 1564 — перша згадка про Радивилів у документах Луцького замку як про маєток віленського воєводи Миколая Хритофора Радзивілла «Чорного». Із цих архівних записів видно, що на той час Радивилів (зафіксовано саме таке написання) уже був містечком, яке, найімовірніше, перейменували на честь нових власників — з нагоди одержання ними князівського звання.
  • 1568 — Радивиловський Апостол, писаний у Радивилові писарем Францишком, у домі пана Семена Борщовського.
  • 1569 — після Люблінської унії Радивилів у складі Кременецького повіту Волинського воєводства відходить до Речі Посполитої, що й пояснює пізніше написання його назви (Радзивилів). Знахідки на території міста польських, чеських, німецьких монет XV—XVII ст. підтверджують, що тут велася міжнародна торгівля.
  • 16491651 — у роки Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького в Радивилові побували загони селянсько-козацького війська; повстанський загін сформували й місцеві українці
  • 1672 — містечко проїздом оглянув французький дипломат, німець з Фрисландії за походженням Ульріх фон Вердум. У своєму щоденнику він записав: «…Через рівнину, на якій розташовані Броди, а далі через пагорб і гарний ялиновий ліс до Радзивилова одна миля. Це мале містечко також належить панові Конєцпольському. Розташоване в полі, оточене з усіх боків ялиновим лісом, на березі озера, утвореного малою річкою, яка тут протікає. У містечку є папський костьол і руська церква, але всього 50 чи 60 будинків. Але щоденно тут будуються за встановленою слободою… Укріплення складається із занедбаного земляного валу».
  • 1775 — у Радивилові налічувалося 146 будинків (для порівняння: в Дубно — 1127, Острозі — 765, Рівному — 543)
 
Радзивилів, Пожежне депо. 1915 р. (Стара поштівка).
 
Радивилів у 1930-і роки
  • 1795 — Правобережна Україна приєднана до Росії; Радивилів опиняється на кордоні з Австро-Угорщиною і входить до Кременецького повіту Волинського намісництва, згодом — до Волинської губернії. У містечку з'являються прикордонні війська, починає діяти митниця. В уцілілих фрагментах другого тому «Мертвих душ» Миколи Гоголя записано:
« «В то самое время, когда Чичиков в персидском новом халате из золотистой термаламы, развалясь на диване, торговался с заезжим контрабандистом-купцом жидовского происхождения и немецкого выговора, и перед ними уже лежали купленная штука первейшего голландского полотна на рубашки и две бумажные коробки с отличнейшим мылом первостатейнейшего свойства (это мыло было то именно, которое он некогда приобретал на радзивиловской таможне; оно имело, действительно, свойство сообщать непостижимую нежность и белизну щекам изумительную), в то время, когда он, как знаток, покупал эти необходимые для воспитанного человека продукты, раздался гром подъехавшей кареты, отозвавшийся легким дрожаньем комнатных окон и стен, и вошел его превосходительство Алексей Иванович Леницын» »
  • XIX століття — поряд із сільським господарством розвивається промисловість; діє 8 мануфактур: шкіряна, 2 цегельні, З свічкові, вапняна і гнутих меблів. 3'являються пивоварня та швейні майстерні
  • 1810 — через Радивилів пройшли в Росію колони моряків-середземноморців, виведених із бойових дій.
  • 1826, 29 листопада — в Радивилові створена етапна інвалідна команда
  • 1863 — в місті відбувається одна з сутичок Польського повстання[2]
  • 1866 — Радивилів стає волосним центром
  • 1870 — Радивилову присвоєно статус міста
  • 1873 — побудована залізниця Здолбунів—Радивилів, яка невдовзі була з'єднана із залізничною мережею Австро-Угорщини, ще більше пожвавила життя міста
  • 1874 — освячено новозбудовану церкву св. Олександра Невського, яка діє й сьогодні
  • 1910 — в Радивилові проживають 14,6 тис. осіб, налічувалося 845 будинків, 20 вулиць
  • 19141919 — місто опиняється в зоні запеклих бойових дій. Воно потрапляє до рук австро-німецьких, російсько-більшовицьких, польських військ. У роки української революції чимало жителів підтримали УНР, влившись у ряди захисників незалежності України. На міському кладовищі шанобливо доглядається братська могила полеглих патріотів.
  • 19201939 — Радивилів перебуває під владою Польщі; діють осередки різних українських політичних організацій (КПЗУ, ОУН, «Просвіта», «Пласт»)
  • 21 квітня 1934 — розпорядженням міністра внутрішніх справ територія міста розширена за рахунок приєднання земель села Радивилів і частини військового селища Радивилів сільської ґміни Радивилів[3]
  • 17 вересня 1939 — місто, відійшовши до УРСР внаслідок окупації військами СРСР Західної України, стає райцентром
  • 1940 — Радивилів перейменовано на Червоноармійськ
  • 1941 — налагоджено випуск районної газети, з 1967 — «Прапор перемоги»
  • 30 червня 194119 березня 1944 — німецька окупація міста; значна кількість жителів міста і району вступає до Української Повстанської Армії, бореться проти гітлерівців, пізніше — проти сталіністів
  • 1942 — німецькі окупанти стратили неподалік від Червоноармійська (хутір Пороховня) близько трьох тисяч євреїв, жителів міста
  • 1944 — у німецько-радянських боях за Червоноармійськ і район та при стримуванні німецьких контратак (а фронт зупинився біля міста майже на 4 місяці) з боку СРСР загинули понад 1600 вояків різних національностей. На міському меморіалі Слави поховані Герої Радянського Союзу Опанас Волковенко, Андрій Демьохін, Микола Маркелов та Павло Стрижак. Місто надовго окуповане радянськими військами.
  • друга половина XX століття — після війни місто відбудовується, розвивається. Його підприємства випускають меблі, швейні вироби, фурнітуру (для легкої промисловості), борошно, фруктові та овочеві консерви, радіоелектроніку.
  • 1977 — місто починає забудовуватися 5-поверховими житловими будинками.
  • 1990 — на екрани вийшов художній фільм «Мускал» режисера Ходжадурди Нарлієва, частково знятий у Червоноармійську (в ролях — Керім Аннанов, Анна Тихонова, Ораз Оразов, Олександр Новиков та ін.).
  • 3 березня 1993 — Постановою Верховної Ради України № 3044-XII місто Червоноармійськ перейменовано на Радивилів, а Червоноармійський район — на Радивилівський район
  • 2001 — за підсумками Всеукраїнського перепису населення в місті проживають 10 311 осіб.
  • 2002 — завершено спорудження об'їзної автомагістралі біля міста на трасі Чоп—Київ.
  • 2004 — вийшла книга «Радивилів. Краєзнавчі матеріали» Володимира Ящука (видавництво «Волинські обереги», Рівне).
  • 20022005 — районом керував Сергій Шевченко[4], який багато зробив для поліпшення благоустрою Радивилова.
  • 2007 — капітально, за європейськими стандартами, оновлено залізничну станцію Радивилів і вокзал — свого роду в'їзні ворота в місто.
  • 2008, 13 березня  — перша згадка про Радивилів як суб'єкт великої української політики: в цей день на сесії Київради головний державний виконавець Головного управління юстиції столиці Сергій Крайчинський заявив, що Радивилівський райсуд відмінив рішення з'їзду БЮТ про дострокове позбавлення мандатів 15-и депутатів, котрі перейшли в іншу фракцію.
  • 2014 — у зв'язку з відзначенням 450-річного ювілею від першої письмової згадки про Радивилів виконано великий обсяг робіт із благоустрою центральної частини міста і майдану Незалежності. Вийшла книга краєзнавчих матеріалів «Радивилів у перегуках віків» Володимира Ящука.
  • 2016 — Радивилів став центром об'єднаної територіальної громади (вибори відбулися 27 березня).

НаселенняРедагувати

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Відсоток
українська 98,50 %
російська 1,32 %
білоруська 0,09 %
молдовська 0,05 %
польська 0,01 %
вірменська 0,01 %

Пам'ятки історіїРедагувати

  • Братська могила учасників Польського повстання 1863 року, на кладовищі
  • Могили князя Вадбольського, генералів та чиновників другої половини ХІХ — початку ХХ ст., на кладовищі
  • Братська могила борців за незалежність України, які загинули в 1918 році, на кладовищі
  • Каплиця св. Марії Магдалини, збудована 1715 року, відновлена 1991 року, вул. Почаївська

Пам'ятки архітектури місцевого значення

  • Церква Олександра Невського 1824 - 1874 років, вул. Олександра Невського
  • Ансамбль колишнього костелу імені Семи Ран Пресвятої Богородиці Діви Марії з плебанією 1934&nbspр.; нині - православна церква Вознесіння Господнього [6] вул. Почаївська, 22
  • Каплиця св. Павла Фівейського XX ст., на кладовищі
  • Торговий комплекс "Галичина", вул. Почаївська, 34
  • Колишня синагога, тепер кінотеатр ім. П.Стрижака, вул. Почаївська, 46
  • Житловий будинок вул. Кременецькій, 51
  • Колишня народна школа, нині одне з приміщень дитсадка, вул. Олександра Невського, 88
  • Пожежна частина, вул. Олександра Невського, 45
  • Залізничний вокзал 1948 року

Пам'ятникиРедагувати

  • Пам'ятник Тарасові Шевченку, вул. Кременецька
  • Пам'ятник героям УПА і жертвам політичних репресій, вул. Почаївська
  • Пам'ятник полеглим учасникам АТО, парк імені Т. Г. Шевченка
  • Пам'ятник воїнам-«афганцям» Миколі Мужилку і Володимиру Стеценку, які загинули в афганській війні, парк імені Т. Г. Шевченка
  • Пам'ятник учасникам ліквідації Чорнобильської катастрофи, парк імені Т. Г. Шевченка
  • Пам’ятний знак учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, Пожежна частина СДПЧ-19
  • Пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років в Україні, вул. Почаївська
  • Пам'ятний знак Героям Небесної Сотні, вул. Четвертного (ринок)
  • Меморіал у лісі на місці знищення в 1942 році гітлерівськими фашистами близько 3 тис. чоловік єврейського населення Радивилова.[7] у лісі неподалік Радивилова, між селом Лев'ятином і хутором Пороховнею

Пам'ятники радянського періоду

  • Пам'ятник радянським працівникам (робітник, селянка, інтелігент), вул. Кременецька
  • Скульптура — два радянські військові в атаці: один з автоматом, другий замахнувся гранатою, вул. О Невського
  • Радянський військовий, який тримає за руку врятовану ним дівчинку, парк імені Т. Г. Шевченка
  • Пам'ятний знак, присвячений радянським військовим 13-ї армії генерала М. П. Пухова, комплекс «Веселка»[8]
  • Пам'ятник Павлові Стрижаку, радянський військовик часів Другої світової війни, командир батареї 313-го гвардійського артилерійського полку 121-ї гвардійської стрілецької дивізії, гвардії капітан. Герой Радянського Союзу (1944)
  • Меморіал Слави, де поховані близько 2000 загиблих радянських військових (1944). Тут же могили чотирьох Героїв Радянського Союзу (Павло Стрижак, Опанас Волковенко, Микола Маркелов, Андрій Демьохін), парк Меморіал


 
РАДИВИЛІВ
У центральній частині — забудова вулиць Олександра Невського, Почаївської. На передньому плані — східний житловий масив. Фото Володимира Ящука

ПриродаРедагувати

Районна лікарняРедагувати

Радивилівський історичний музейРедагувати

Адреса: вул. Кременецька, 24. Музей включений до Переліку музеїв. Тут зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України[9].

Міський транспортРедагувати

Курсують міські мікроавтобуси за маршрутом «Район електромереж» — «Райз» (вулицями Почаївською, І.Франка, О. Невського), із заїздом на залізничну і автобусну станції, є таксі.

РадіоРедагувати

У Радивилові приймаються в ультракороткохвильовому діапазоні радіостанції: “FM Галичина” (107,5 МГц, з Бродів), “Українське радіо” (104,0 МГц – з Бродів і 107,9 МГц – з Кременця), нестабільно - “Радехів FM” (99,5 МГц). Триває будівництво ретранслятора в селі Копань Демидівського району, звідки мають звучати FM-передачі й радивилівської радіоредакції. У 2019 р. в Радивилівському районі можна буде почути “Радіо Перше” (на частоті 88,2 МГц). Є в місті й проводове радіо.

ПресаРедагувати

У Радивилові випускаються три газети: "Прапор перемоги" (з 1941 року, з перервами, передплатний тираж 1500 - 2000 примірників), малотиражні "РадивилівPOST" і "Сурми Радзивілів".

ПерсоналіїРедагувати

У Радивилові починали свою творчу біографію професор-математик Георгій Шинкаренко, співачка Ольга Цибульська, артисти Тарас Мельничук[10], Мальвіна Салійчук [11], художник Ростислав Воронко[12], журналісти Костянтин Андріюк[13] і Олександр Курсик та інші досить відомі люди. У місті народилася автор книжок поезії, член Національної спілки письменників України Галина Гнатюк[14], жила поетеса Тетяна Блищик (1986—2014)[15]. Директор приватного підприємства Микола Михайловський випустив книги «Хохляцький апокаліпсис» (1998) (книжка мала певний резонанс у Радивилові); «Мертві душі» (1999).

НародилисяРедагувати

ПеребувалиРедагувати

Письменники
Композитори
Військові та політичні діячі
Церковні діячі
Дослідники
Відомі радивилівці

Поховані учасники АТОРедагувати

ДідичіРедагувати

Галерея зображеньРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. 150 років тому біля Радивилова були затяжні сутички. Але містом поляки не заволоділи
  3. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Radziwiłłowa w powiecie dubieńskim, województwie wołyńskiem. (пол.)
  4. http://www.radyvyliv.info/radivilivskij-rajon-za-chasiv-sergiya-shevchenka.html
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - 056 ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 28 грудня 2018. 
  6. сказав, Юрій Гнаткевич (2014-10-16). З історії одного християнського храму в Радивилові. РАДИВИЛІВ.info (uk). Процитовано 2018-12-18. 
  7. Історія Радивилова. Тільки факти. РАДИВИЛІВ.info (uk). 2014-12-10. Процитовано 2018-12-18. 
  8. У камені увічнено. РАДИВИЛІВ.info (uk). 2015-05-04. Процитовано 2018-12-18. 
  9. rada.gov.ua Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2000 р. N 209 «Про затвердження переліку музеїв, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України».
  10. http://www.radyvyliv.info/kiїvskij-aktor-taras-melnichuk-rodom-iz-radivilova-v-roli-tarasa-shevchenka.html
  11. http://turkish-tv-series.ru/acters/ukrainian/13097-ukrainskaya-aktrisa-malvina-saliychuk-malvna-salychuk.html
  12. http://www.rostyslav-voronko.com/link_ukr.htm
  13. http://www.radyvyliv.info/urodzhenec-radivilova-stav-veduchim-novoї-masshtabnoї-seriї-televizijnix-program-divitsya-pershu-z-jogo-uchastyu.html
  14. http://www.radyvyliv.info/galina-gnatyuk-prijnyata-do-spilki-pismennikiv.html
  15. http://www.radyvyliv.info/pomerla-radivilivska-poetesa-tetyana-blishhik.html
  16. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 173 с. ISBN 966-8201-26-4
  17. http://www.radyvyliv.info/xudozhnik-pozaminulogo-viku-morachinskij-rodom-z-radivilova.html
  18. http://www.radyvyliv.info/urodzhenka-radivilova-stala-viznanim-mistectvoznavcem.html
  19. http://www.radyvyliv.info/radivilivci-pro-yakix-nam-cikavo-znati.html
  20. Книга пам'яті
  21. Wacław Szczygielski. Miączyński Kajetan Adam Jan herbu Suchekomnaty (1751?—1801) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978.— t. XX/3, zeszyt 86.— S. 562—564. (пол.)

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати