Відкрити головне меню

Козланюк Петро Степанович

український радянський письменник

Петро́ Степанович Козланю́к (літературні псевдоніми: Прутовий, Мережка, Переривський) (30 липня (12 серпня) 1904(19040812), село Перерив, тепер Коломийський район, Івано-Франківська область — 19 березня 1965, Київ) — український радянський письменник-москвофіл, публіцист, комуніст від КПЗУ, літературний критик. Депутат Верховної Ради СРСР 3—5-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1952—1960 роках.

Петро Степанович Козланюк
Kozlanuk20.jpg
Петро Козланюк
Псевдо Прутовий, Мережка, Переривський
Народився 12 (25) серпня 1904 або 12 серпня 1904(1904-08-12)
Коломийський район, Івано-Франківська область, Україна
Помер 19 березня 1965(1965-03-19) (60 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність українець
Діяльність письменник, літературний критик, політик
Мова творів українська
Жанр оповідання
Magnum opus «Юрко Крук»
Партія КПРС і Комуністична партія Західної України
Нагороди Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Червоної ЗіркиОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного Прапора

Петро Степанович Козланюк у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився у багатодітній селянській сім'ї (у родині було троє братів та троє сестер). Батько помер на початку 1915 року.

Петро Козланюк наймитував у рідному селі. Восени та на початку зими 1918 року навчався у Коломийській гімназії. Потім працював на ремонті залізничної колії, робітником Коломийського пивоварного заводу, чорноробом Коломийського паровозного депо.

Почав друкуватися в 1926 році. У 19271930 — фейлетоніст у газеті «Сельроб». У 19301932 — редактор газети «Сила». Один із засновників прорадянської письменницької організації «Горно» і журналу «Вікна». Був членом ЦК «Сель-Роб-Єдність». У 19301939 його кілька разів заарештовувала польська влада як українського прорадянського активіста. У 1936 був одним із організаторів Антифашистського конгресу діячів культури у Львові. У 1939-1940 активно працював в оргкомітеті Спілки радянських письменників України у Західній Україні.

Під час німецько-радянської війни був кореспондентом фронтових газет, коментатором радіостанції «Дніпро». Член ВКП(б) з 1943.

У 19441952 і 19541965 — голова Львівської організації Спілки письменників України. У 19451951 — головний редактор журналу «Радянський Львів».

25 серпня 1952— 9 лютого 1954 року — голова виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих.

 
Надгробок Петра Козланюка.

Помер 19 березня 1965 року у Києві. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові (поле № 1). Автор надгробного пам'ятника — скульптор Е. Мисько.

ТворчістьРедагувати

Автор понад 50 книжок оповідань, памфлетів, повістей, нарисів. Його нариси і статті містять багатий фактичний матеріал про суспільно-політичну, культурно-освітню атмосферу на західноукраїнських землях 1920-1930-х років під польською окупацією.

Серед них:

Багатотомники:

  • Твори в 3-х томах (1960).
  • Твори в 4-х томах (1974—1975).

Твори Петра Козланюка перекладені на ряд мов народів СРСР та «соціалістичного табору».

Нагороди, пам'ятьРедагувати

 
Пам'ятна дошка в рідному селі (нині відсутня)

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора (18.09.1964), орденом Червоної Зірки, а також медалями.

У Львові ім'ям Петра Козланюка названо вулицю (бічна Личаківської, на Кайзервальді).

Ім'ям письменника названа також вулиця в Радивилові на Рівненщині, де він жив у 1930-ті роки.

Публікації П. КозланюкаРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати