Кременецький повіт (Російська імперія)
| Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. (січень 2020) |
Кременецький повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця на українських землях, що входили до складу Російської імперії, Української Держави, Польщі і СРСР.
| Кременецький повіт | ||||
 | ||||
_kremenec.png) | ||||
| Губернія | Волинська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Кременець | |||
| Площа | 3 300—3 400 км² | |||
| Населення | 219 934 чоловік (на 1897 рік) осіб | |||
| Кременецький повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat krzemieniecki | |||||||||||
 | |||||||||||
| Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
| Країна |  Польща
| ||||||||||
| Воєводство | Волинське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Кременець | ||||||||||
| Населення: | 243 000 (1931) | ||||||||||
| Площа: | 2700 | ||||||||||
| Густота: | 46
| ||||||||||
| TERYT: | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Царські часи ред.
Утворений у 1795 році у складі Волинського намісництва, з 1796 — у складі Волинської губернії.
Повіт займав південно-західну частину Волинської губернії. На півночі межував з Дубенським, на сході — з Острозьким, на південному сході — зі Старокостянтинівським повітами Волинської губернії. Південна і західна частина повіту прилягали до кордону з Австро-Угорщиною.
За обрахунками І.Стрельбицького, займав 2 919,1 верстов² або 304 072,9 десятин (3 322 км²), а за даними Б.Швейцера — 3 024 верстов² (близько 3 440 км²).
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року, в повіті проживало 219 934 осіб. З них 80,69% — українці, 12,23% — євреї, 3,38% — росіяни, 3,01% — поляки, 0,12% — чехи, 0,29% — татари, 0,1% — німці [1].
У повіті було 16 волостей, 229 сільських громад, 13 містечок, 271 сільське поселення. Місто було одне — повітовий центр, власної волості не мало.
Склад повіту (1913) ред.
- Бережецька волость
- Білозорецька волость
- Білокриницька волость
- Борецька волость
- Борсуківська волость
- Вербовецька волость
- Вишневецька волость
- Вишгородська волость
- Дедеркальська волость
- Зарудненська волость
- Почаївська волость
- Радзивилівська волость
- Святецька волость
- Старо-Олексинецька волость
- Шумська волость
- Ямпільська волость
- місто Кременець із передмістями Бонівка, Вишневецька рогатка, Вітівщина, Воловиця, Глибокі Туники, Глинянка, Грабівка, Дівоча Гора, Дубенська застава, Зеблази, Княжена, Корнії, Красногірка, Куличівка, Липовиця, Ляшуки, Моргви, Осовиця, Переліски, Підвисоке, Плитниця, Сичівка, Туники, Чугалі, Щури, власницькою садибою Богоявленського монастиря та хутором Березина.
Період Української Держави (Гетьманату) ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2016) |
Польські часи ред.
З 19 лютого 1921 р. — один із 7 повітів новоутвореного Волинського воєводства другої Речі Посполитої. Межі були практично такими ж, як і до 1921 роки (за винятком Святецької (окрім сіл Гриньки, Козачки, Осняки), східної частини Ямпільської (окрім сіл Грибова, Загірці, Краснолука, Михайлівка, Юсківці), сіл Щаснівка Білозорецької, Волоське (Міжгір'я) Дедеркальської, волостей, «відрізаних» кордоном на бік УРСР та включених до Старокостянтинівського повіту, а села Баймаки і Зіньки Шумської волості — до складу Ізяславського повіту). Складався з 3 міст (Кременець, Радивилів і Новий Вишнівець), 3 містечок (Білозірка, Новий Почаїв і Шумськ) і 15 сільських ґмін-волостей (які включали 507 сільських поселень — 4 з них були знищені війною і незаселені)[2].
Разом із тим, внутрішній поділ поступово зазнав ряду значних змін. Зокрема, 1 січня 1924 року було відновлено ліквідовану свого часу Лановецьку волость як ґміну Ланівці з ліквідованої ґміни Паньківці та з вилучених із ґміни Вишгородок сіл Красківці та Волиця і з ґміни Білозірка містечка Ланівці та сіл Гриньки, Малі Козачки, Великі Козачки й Осники[3].
1 січня 1925 р. з повіту вилучено ґміну Радзівіллув і включено до Дубенського повіту[4].
В 1933 р. ліквідовано Білокриницьку, Бірківську, Борсуківську, Вербовецьку і Зарудненську волості, натомість утворено ґміни Колодне, Угорськ та Катербург. Було також реорганізовано міську ґміну Кременець, до якої увійшли навколокременецькі поселення (Сичівка, Грабівка, Андруга Велика і Білокриниця) — частина колишньої Білокриницької волості.
Надалі в повіті було 12 сільських ґмін (Білозірка, Бережці, Вишгородок, Вишнівець, Дедеркали, Катербург, Колодне, Ланівці, Почаїв, Старий Олексинець, Угорськ, Шумськ), 1 міська ґміна (Кременець), 252 сільські громади (солецтва) й 1 місто.
Займав південну частину воєводства і межував від заходу з Тернопільським воєводством (Бродський і Зборівський повіти), від півночі — з Дубенським і Здолбунівським повітами, від півдня — зі Зборівським повітом (Тернопільське воєводство), на сході прилягав до кордону з СРСР.
Площа території повіту — 2.700 кв. км.
Населення — 243,0 тис. осіб (згідно з переписом 1931).
Густота населення — 46 осіб на 1 кв. км.
Повіт був заселений переважно українцями (196,2 тис. осіб; 80,7 %). Інші національності: поляки — 25,8 тис. осіб (10,6 %), євреї тощо.
Радянський період ред.
Включений 4 грудня 1939 р. до новоутвореної Тарнопольської (від середини 1940-х - Тернопільської) області. В 1940 р поділений на 6 районів.
Посилання ред.
- ↑ Дані перепису населення 1897 року по Волинській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 17 квітня 2009.
- ↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej: Т. IX: Województwo Wołyńskie / Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. — Warszawa, 1923. — 100 s. Архів оригіналу за 5 січня 2017. Процитовано 7 січня 2017.
- ↑ Dz.U. 1923 nr 112 poz. 899. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 18 жовтня 2016.
- ↑ Dz.U. 1924 nr 68 poz. 655. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 вересня 2016.
Джерела ред.
- Энциклопедический Словарь Ф.А.Брокгауза и И.А.Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite](рос.)