Лисенко Михайло Григорович
Миха́йло Григо́рович Ли́сенко (29 вересня (12 жовтня) 1906, Шпилівка, Російська імперія — 5 серпня 1972, Київ, СРСР) — 8 травня 1972, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський скульптор, академік, народний художник СРСР (1963), народний художник УРСР (1960), заслужений діяч мистецтв УРСР (1943). Батько скульптора Богдана Лисенка.[1]
| Михайло Григорович Лисенко | |||||
 | |||||
| Народився | 29 вересня (12 жовтня) 1906 Шпилівка, Сумський повіт, Харківська губернія, Російська імперія | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Помер | 5 серпня 1972 (65 років) Київ, СРСР | ||||
| Національність | українець | ||||
| Громадянство |  СРСР
| ||||
| Навчання | Харківський художній інститут | ||||
| Вплив на | Лисенко Богдан Михайлович | ||||
| Основні роботи | «Пагорб Слави» «Партизанський рейд» | ||||
| Нагороди |
| ||||
| Звання |
| ||||
| Автограф | 
| ||||
БіографіяРедагувати
Народився 29 вересня (12 жовтня) 1906 року[2][3] в українській селянській родині в селі Шпилівка (нині Сумська область). Інвалід з дитинства — внаслідок туберкульозу кісток мав горб на спині, після перелому ноги кістки зрослися неправильно, нога не згиналася у коліні та була коротша за іншу на 12 см. На початку 1920-х років жив та навчався у Сумах. У 1926 році вступив до Харківського художнього інституту.
З 1944 року починає викладацьку кар'єру. У КДХІ працював на кафедрі скульптури (1944—1971), завідувач кафедри (1946—1960), у 1960—1971 роках керував навчально-творчою майстернею скульптури. У 1947 році здобув вчене звання професор, а в 1948 році вступає до КПРС. 1963 року Михайлу Лисенку було присвоєно почесне звання народного художника СРСР. З 1970 року стає дійсним членом Академії мистецтв СРСР.
Помер у Києві 8 травня 1972 року після тяжкої поїздки до Туркменістану. Похований на Байковому кладовищі.
Вшанування пам'ятіРедагувати
- У 1974 році на кіностудії ім. О. Довженка було створено документальний фільм «Пам'ять людська» про життя та творчий шлях Михайла Лисенка.
- Ім'ям скульптора був названий теплохід.
- До 80-ліття з дня народження Михайла Григоровича Лисенка на домі, за адресою Велика Житомирська 8/14, де жив Лисенко, була відкрита меморіальна дошка, автором якої був його син Богдан Лисенко[4].
- У 2006 році, до 100-річчя з дня народження митця, була випущена ювілейна монета «Михайло Лисенко» номіналом 2 гривні[5].
Меморіальна дошка на Великій Житомирській
Надгробний пам'ятник
Реверс ювілейної монети
Найвідоміші роботиРедагувати
- «Пагорб Слави» (1947)
- Пам'ятник М. Щорсу (спільно зі співавторами, 1949–1954)
- Пам'ятники радянським воякам, які загинули при визволенні селища у липні 1944 року, встановлені 1956 року на місцях братських могил радянських вояків — на пагорбі та на старому цвинтарі селища Брюховичі.
- Пам'ятник Івану Франку (Свалява) (1959)
- Пам'ятник М. Лисенку (1954–1962)
- Пам'ятник О. Пушкіну (1954–1962)[4]
- «Партизанський рейд» (1947, установлений у 1960)
- Пам'ятник В. Леніну (разом з М. Суходоловим, 1964)
- Пам'ятник Х. Фролову (1967)
- Пам'ятник В. П. Затонському (1969)
- Пам'ятник С. Ковпаку (1971)
- Пам'ятник Тарасові Шевченку (Ашгабат) (1972)
- Пам'ятник у Бабиному Ярі (1976)
- Пам'ятник Тарасові Шевченку (Париж) (1978)
- Пам'ятник Івану Франку (Вінніпег) (1984)
- Пам'ятник Івану Франку (Хмельницький) (2007)
Партизанський рейд
Пам'ятник Миколі Щорсу
Пам'ятник Володимирові Затонському
Пам'ятник Іванові Франку
.jpg)
ПриміткиРедагувати
- ↑ Пам'яті скульптора Богдана Лисенка
- ↑ Запис про народження Михайла Лисенка 29 вересня (ст. ст.) в метричній книзі за 1906 рік Покровської церкви с. Шпилівки Сумського повіту Харківської губернії // ДАСО. Ф. 744. Оп. 1. Спр. 373. Арк. 549зв–550. (рос. дореф.)
- ↑ У низці джерел, у тому числі в Енциклопедії сучасної України, Великій радянській енциклопедії тощо зазначено помилкову дату народження — 16 (29) жовтня 1906 року. Сам Лисенко в автобіографіях зазначав датою свого народження 29 жовтня 1906 року.
- ↑ а б Творчество украинского скульптора М. Г. Лысенко (рос.)
- ↑ Ювілейна монета «Михайло Лисенко» (рос.)
ПосиланняРедагувати
- Лисниченко Ирина. Скульптор Наталья Дерегус: «Пока колонна художественного института двигалась на Крещатик, студенты могли зайти домой к профессору Лысенко и, чокнувшись бокалами, поздравить его с праздником». // Факты. — 2011. — 1 ноября. Архів оригіналу за 30 жовтень 2013. Процитовано 30 жовтня 2013.(рос.)
ДжерелаРедагувати
- Блюміна І. М., Лисенко Л. О. Лисенко Михайло Григорович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — С. 215–216. — ISBN 978-966-02-7999-5.
- Лисенко Михайло Григорович // Художники України : Енциклопедичний довідник : Вип. 1 / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва ; редкол. В. Д. Сидоренко (голова) та ін. ; автор-упор.: М. Г. Лабінський. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 341–342. — ISBN 978-966-96839-3-9.
- Лысенко Михаил Григорьевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Лысенко Михаил Григорьевич [Изоматериал]: лич. дело чл. Союза художников УССР. — К., [б. и.], 1951—1972. — 280 с. // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України: ф. 581, оп. 2, д. 170. (рос.)