Відкрити головне меню

Бори́с Іванович Прийма́к (29 травня (11 червня) 1909, Новочеркаськ, Російська імперія — 17 лютого 1996(1996-02-17), Київ, Україна) — радянський архітектор та педагог, головний архітектор Києва (19551973), професор. Заслужений будівельник УРСР (1965), народний архітектор СРСР (1970).

Приймак Борис Іванович
Приймак Борис Іванович.jpg
Народження 29 травня (11 червня) 1909Новочеркаськ, Область Війська Донського, Російська імперія[1]
Смерть 17 лютого 1996(1996-02-17) (86 років)Київ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Навчання Харківський художній інститут
Діяльність архітектор, викладач університету
Праця в містах Київ
Найважливіші споруди післявоєнна відбудова Хрещатика
Містобудівні проекти генеральні плани забудови Києва (1949, 1964)
Нагороди
Орден ЛенінаОрден Трудового Червоного Прапора — 1958Орден Трудового Червоного Прапора — 1971
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1945Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965
Премії Премія Ради Міністрів СРСР
Звання
Народний архітектор СРСР
Заслужений будівельник Української РСР
Автограф Приймак Борис Іванович автограф.png

Джерела:
  • Велика радянська енциклопедія, 1969—1978[d]
Приймак Борис Іванович у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 29 травня (11 червня) 1909(19090611) року в місті Новочеркаську, Росія. Закінчив Харківський художній інститут, архітектурний факультет в 1930 році, аспірантуру Академії архітектури СРСР (19361940).

Головний архітектор Києва з 1955 по 1973 рік, професор Київського художнього інституту з 1971 року.

Помер 17 лютого 1996 року в Києві.

Архітектурні роботиРедагувати

  • Проекти планування міст Маріуполя, Кривого Рогу, Тбілісі. 1930—1935 рр.
  • Один з авторів затвердженого конкурсного проекту забудови Хрещатика. 1949—1954 рр.
  • Будинок Міністерства зв'язку та поштамту на площі Калініна (нинішня адреса — вулиця Хрещатик, 22, спільно з архітекторами Ладним, Хлєбниковою, Слуцьким). Будівництвово 1950—1957 рр.
  • Готель «Москва» (спільно з архітекторами Добровольским, Косенком, Мілецьким, Сазанським). Будівництво 1959—1966 рр.
  • Оформлення моста Патона (спільно з архітекторами Буділовським, Хлєбниковою, Ладним, Фокічевою).
  • Станція метрополітену «Завод Більшовик» (спільно з архітектором Малиновським). Будівництво 1962—1963 рр.
  • Станції метрополітену «Нивки», «Жовтнева» (1971 р.), «Червона площа» (1976 р.).
  • Генплан забудови Києва, затверджений у 1949 р. (спільно з Власовим, Козловим, Дибовським, Поліщуком та Малоземовим).
  • Генплан забудови Києва, розроблений у 1964 р. (спільно з Гречиною, Слуцьким, Мусатовою).
  • Житлові будинки на Хрещатику:
  • Житловий будинок на площі Льва Толстого, 1 (нинішня адреса — вулиця Велика Васильківська, 24, спільно з архітектором В. Поліщуком). Будівництво 1954 р.
  • пам'ятник В. І. Леніну в Запоріжжі (1960, скульптори М. Лисенко, Г. Суходолов, архітектори Б. Приймак, В. Ладний).
  • надгробок на могилі Ванди Василевської (1969, скульптор Г. Кальченко)

Відзнаки та нагородиРедагувати

РодинаРедагувати

  • дружина — Клавдія Васильовна Хмельова (1911—1994).
  • дочка — Марина Борисівна Приймак (1940—1995), архітектор КиївЗНДІЕП.
  • онука — Анастасія Олегівна Снісаренко-Єржиковська (нар. 1967), архітектор.

ДжерелаРедагувати

  1. Приймак Борис Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.