Севера Іван Васильович

український скульптор

Іва́н Васи́льович Севе́ра (21 травня 1891, Новосілки — 20 грудня 1971, Львів) — скульптор, педагог заслужений діяч мистецтв України (1963).

Севера Іван Васильович
Народився 21 травня 1891(1891-05-21)
Новосілки
Помер 20 грудня 1971(1971-12-20) (80 років)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність скульптор, викладач університету
Alma mater Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, Петербурзька академія мистецтв, Празька академія образотворчих мистецтв і Римська академія витончених мистецтв
Вчене звання професор
Вчителі Юліуш Белтовський, Ян Нальборчик, Залеман Гуго Робертовичd, Беклемішев Володимир Олександрович, Ettore Ferrarid і Ян Штурса
Відомі учні Крвавич Дмитро Петрович, Одрехівський Василь Павлович, Мисько Еммануїл Петрович, Дзиндра Михайло Васильович, Кирилова Віра Миколаївна, Литовченко Іван Семенович, Лисенко Михайло Григорович, Шилімова Олена Аполлінаріївна, Борисенко Валентин Назарович, Можаєва Ельвіна Максимівна, Левханян Марієта Євгенівна, Лобанов Юрій Миколайович, Карась Валерій Юрійович, Амбіцький Юрій Іванович, Охріменко Аїда Степанівна, Бойко Володимир Єлисейович, Онищенко Сергій Степанович, Віцько Іван Михайлович, Шилімов Анатолій Панасович, Скиба Анатолій Георгійович і Журавльов Дмитро Михайлович
Заклад Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
заслужений діяч мистецтв України

Біографія

ред.

Навчався у різьбарській школі в Яворові (1904–1907), Львівській мистецько-промисловій школі у Юліуша Белтовського і Яна Нальборчика (1910–1914), Петербурзькій (1915–1918), Празькій і Римській (1921–1924) академіях мистецтв. Викладач Київського (1926-29), згодом Харківського (1929–1934) художніх інститутів, за постишевського терору 1934 переїхав до Узбекистану, 1938 — до Москви; 1941 у Львові, з 1945 — викладач Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва.

На ранніх працях помітний вплив західно-європейських модерністів («Хвиля» — 1921; портретні композиції: «Філософ», «Композитор», «Автопортрет» — 1924–1925). Автор сецесійного скульптурного оздоблення будинку № 50 на вул. Франка у Львові (1911). Далі перейшов до реалізму: погруддя Т. Шевченка, В. Леніна (1929); композиції «Пацифікація», «Узбецький танок» (1935), погруддя М. Коперника для московського планетарію (1938; бронза), І. Франка (1947), В. Стефаника (1949) та ін.

З 1943 року в окупованому нацистами Львові викладав в Львівській художньо-промисловій школі — разом із Костем Бульдіним, Миколою Бутовичем, Михайлом Козиком та Миколою Жеваго.

Серед його учнів українські скульптори Михайло Дзиндра, Еммануїл Мисько, Лука Біганич, Теодозія Бриж, Валентин Борисенко, Валентина Макогоненко (дружина І. В. Севери), Анатолій Скиба, Іван Андрейканич, Дмитро Крвавич, Володимир Одрехівський, Михайло Попович.

Примітки

ред.

Література

ред.

Посилання

ред.