Борисенко Валентин Назарович
Валенти́н Наза́рович Борисе́нко (нар. 2 травня 1929, Озеряни — пом. 8 січня 1990, Київ) — український радянський скульптор; член Спілки радянських художників України з 1958 року. Батько майстринь декоративного мистецтва — Наталки та Лідії Борисенків. Дід скульптора Назара Білика.
Борисенко Валентин Назарович | |
---|---|
Народився | 2 травня 1929 Озеряни, Бобровицький район, Ніжинська округа, Українська СРР, СРСР |
Помер | 8 січня 1990 (60 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
Країна | СРСР |
Діяльність | скульптор |
Alma mater | Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1953) |
Вчителі | Севера Іван Васильович і Любчик Василь Олексійович |
Відомі учні | Боцвін Павло Петрович, Кічула Григорій Федорович, Люклян Богдан Йосипович, Дворник Юрій Володимирович і Горловий Михайло Петрович |
Заклад | Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва і Київський державний художній інститут |
Членство | Спілка радянських художників України |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Біографія
ред.Народився 2 травня 1929 року в селі Озерянах (нині Ніжинський район Чернігівської області, Україна). 1947 року закінчив Київське училище прикладного мистецтва (викладач Д. Лученко). Упродовж 1947—1953 років навчався в Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, був учнем Івана Севери.
З 1959 року працював у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва викладачем, доцент з 1967 року, з 1969 року — ректор, з 1977 року — професор. Член КПРС з 1964 року. Жив у Львові, в будинку на вулиці Поліграфічній № 12, квартира № 5.
Упродовж 1985—1988 років — ректор Київського художнього інституту. Помер у Києві 8 січня 1990 року.
Творчість
ред.Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:
- Станкова скульптура
- «Господар Верховини» (1957);
- «Олекса Довбуш» (1959—1960, гіпс тонований);
- «Орач» (1960);
- «Орел Карпат» (1960, дерево, 49×65×66)[1];
- «Данило Галицький» (1961);
- «Карл Маркс» (1963, дерево, 110×75×64; Дніпровський художній музей)[2];
- «Шахтар» (1963, шамот, 87×53×47)[3];
- триптих «Земля»: «Народження сіяча», «Кріпацтво», «На оновленій землі» (1964, дерево, 56×41×77, 45×105×39, 112×100×82; Національний музей у Львові)[4];
- «Верховина» (1965—1966, дерево, 40×110×27)[2];
- «Волга і Дніпро» (1968, кована мідь, 220×180×60)[2];
- «Колгоспниці» (1969);
- «Марко Черемшина» (1969);
- «Косар» (1969, дерево);
- «Урожай» (1969, дерево)[2];
- «Плотогони» (1971, дерево, 90×110×40, Львівська галерея мистецтв)[1];
- «Хліб» (1972);
- «Революція» (1973);
- «Космос» (1974);
- «Заклик» (1977, дерево, 95×100×35)[5];
- «Перемога» (1977, дерево, 130×28×47)[5];
- «Мікеланджело» (1978);
- «Тарас Шевченко» (1978);
- «Василь Суриков» (1978);
- «Рафаель» (1978);
- «Данте» (1980, дерево, 80×67×69)[6];
- «Портрет матері» (1982);
- «Іван Федоров» (1982, гіпс);
- «Ікар» (1985).
У 1982 році створив композиції «Володимир Ленін», «Революція», «Звільнена праця» для Київського філіалу Центального музею Володимира Леніна (нині Український дім).
- Монументальна скульптура
- Пам'ятник Іванові Франку у Львові (1964, граніт; співавтори Дмитро Крвавич, Еммануїл Мисько, Василь Одрехівський, Яків Чайка, архітектор Андрій Шуляр[7];
- Пам'ятник Володимирові Леніну в Самборі на колишній вулиці Переяславській, тепер Шухевича (1966, співавтори скульптор Валентин Подольський, архітектор Анатолій Консулов[8];
- Пам'ятник Володимиру Леніну в селі Черниці (1967)[9];
- Пам'ятник першим комсомольцям у селі Яструбичах (1968, співавтори архітектор Анатолій Консулов, скульптор Олександр Майко)[10];
- Монумент Возз'єднання в Трускавці (1969, співавтор Валентин Подольський);
- Пам'ятник Олексі Довбушу в смт Печеніжині (1970);
- Пам'ятник Володимиру Леніну в Ясенові (1970, співавтор Валентин Подольський)[9];
- Пам'ятник Григорію Геврику у Дрогобичі (1970, співавтор Валентин Подольський)[11];
- Пам'ятник Паші Савельєвій у Луцьку (1972, співавтори Валентин Подольський, Йосип Садовський, архітектор В. Семененко)[12];
- Пам'ятник «Слава праці» в селі Оглядові (1972, співавтор Валентин Подольський)[10];
- Пам'ятник радянським солдатам у Золочеві Львівської області (1974, співавтори скульптор Валентин Подольський, архітектор Анатолій Консулов)[13];
- Пам'ятник «Слава праці» в селі Миколєві Шептицького району (1974)[10];
- Пам'ятник розстріляним у Дрогобичі (1974, співавтори скульптор Валентин Подольський, архітектор Є. Хомик)[14];
- Пам'ятник бійцям I Кінної армії біля Олеська (1976, співавтори скульптор К. Маєвський, архітектор Анатолій Консулов[15], інженер Г. Шевчук (є також версія про 1975 рік)[9];
- Пам'ятник Володимиру Леніну в Бориславі (1976, співавтори скульптор Валентин Подольський, архітектор Є. Клецко[16]; є також версія про 1977 рік[15]);
- Пам'ятник на могилі радянських солдатів на цвинтарі у Дрогобичі (1977)[14];
- Пам'ятник Івану Федорову у сквері на вулиці Підвальній у Львові (1977, співавтори скульптор Валентин Подольський, архітектор Анатолій Консулов)[17];
- Пам'ятник учасникам Хотинського повстання 1919 року (1977, співавтори скульптор Валентин Подольський, архітектор Анатолій Консулов)[18];
- Пам'ятник радянським солдатам у Білій Церкві (1986, співавтори архітектор Анатолій Консулов і скульптор М. Білик)[19].
Брав участь у виставках з 1955 року. Входив до складу організаційного комітету республіканської виставки 1981 року[20]. Персональна посмертна виставка відбулася у Києві у 1999 році.
Відзнаки
ред.- Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1964 року;
- Орден Трудового Червоного Прапора;
- Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР;
- Народний художник УРСР з 1976 року;
- Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1978; разом з Анатолієм Консуловим за пам'ятник бійцям Першої Кінної армії в смт Олеському)[21].
Примітки
ред.- ↑ а б Выставка произведений художников западных… — С. 25.
- ↑ а б в г Художники Львова. Проспект виставки. — Львів, 1970. — С. 23, 29.
- ↑ Слава шахтарська. Виставка творів образотворчого мистецтва (до 25-річчя Червонограда). — Львів, 1977. — С. 11, 29.
- ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 25; Художники Львова. Проспект… — С. 23.
- ↑ а б Ленінським шляхом. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 60-річчю Великого жовтня. — Львів, 1978. — С. 45.
- ↑ Республіканська художня… — С. 18.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 319.
- ↑ Памятники истории… — С. 337.
- ↑ а б в Памятники истории… — С. 323.
- ↑ а б в Памятники истории… — С. 336.
- ↑ Богуславский Г. Вечным сынам Отчизны. Памятники Великой Отечественной войны. — Москва. : Советская Россия, 1975.
- ↑ Богуславский Г. Вечным сынам…
- ↑ Памятники истории… — С. 328.
- ↑ а б Памятники истории… — С. 325.
- ↑ а б Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — Москва. : Советский художник, 1980. — С. 32.
- ↑ Памятники истории… — С. 321.
- ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 32; Памятники истории… — С. 316.
- ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 32; Памятники истории… — С. 624.
- ↑ Украинская Советская Социалистическая Республика // Ежегодник Большой советской энциклопедии / главн. ред. В. Г. Панов. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Вып. 31. — С. 176.
- ↑ Республіканська художня виставка до 110-річчя з дня народження В. І. Леніна. Каталог. — Київ : Реклама, 1981. — С. 3.
- ↑ Борисенко Валентин Назарович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 7 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022.
Література
ред.- Борисенко Валентин Назарович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966—1968.
- Борисенко Валентин Назарович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 52—53.;
- Борисенко Валентин Назарович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Борисенко Валентин Назарович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- М. Є. Петренко. Кам'яний топірець Довбуша // Балада про натруджені руки. — Львів : Каменяр, 1976. — С. 111—115.;
- Борисенко Валентин Назарович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 83 . — ISBN 5-88500-042-5.;
- О. В. Замостян. Борисенко Валентин Назарович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 236. — ISBN 5-88500-27-1;
- І. М. Блюміна. Борисенко Валентин Назарович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.;
- О. Ямборко. Борисенко Валентин Назарович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / (головний редактор Г. Скрипник); НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. 240 с. сторінка 149. [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] ISBN 978-966-02-8960-4.