Петренко Микола Євгенович
Микола Євгенович Петренко | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 6 листопада 1925 Лохвиця, Лохвицький район, Українська СРР, СРСР | |||
Помер | 10 жовтня 2020[1] (94 роки) Львів, Україна ·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) | |||
Країна | СРСР Україна | |||
Діяльність | письменник, поет, прозаїк | |||
Сфера роботи | поезія[2], проза[2] і дитяча література[2] | |||
Мова творів | українська | |||
Жанр | поезії, проза, гумор, публіцистика, вірші для дітей, казки, пісенні тексти, п'єси та лібрето | |||
Членство | Національна спілка письменників України | |||
Партія | КПРС[3] | |||
Премії | ім. Павла Тичини, ім. Юрія Яновського, ім. Маркіяна Шашкевича, ім. Богдана-Нестора Лепкого, ім. Ірини Вільде, ім. Дмитра Нитченка, ім. Григорія Сковороди, премії "Благовіст" | |||
| ||||
Микола Євгенович Петренко (6 листопада 1925, Лохвиця — 10 жовтня 2020, Львів[4]) — український письменник. Член Спілки письменників України з 1960 р.
Біографія
ред.Народився у 1925 році в м. Лохвиця Полтавської області в сім'ї робітника.
Під час Другої Світової війни був вивезений на примусові роботи до Німеччини. За спробу втечі відбував покарання в концтаборах. Після закінчення війни пройшов фільтраційні та трудові табори в СРСР.
У 1951 р., закінчив факультет журналістики Львівського державного університету.
Працював в обласній молодіжній газеті, редактором Львівського телебачення, кореспондентом «Літературної України», звідки був звільнений за «пропетлюрівські» вірші. У 1957 р. вийшла перша поетична збірка.
Помер 10 жовтня 2020 року, похований на полі 51 Личаківського цвинтаря.
Творчість
ред.Перша поетична збірка Миколи Петренка «Дні юності» вийшла у 1957 році, а у 1963 році у видавництві «Дніпро» вийшла його друга поетична збірка «Суворі береги».
Микола Євгенович Петренко є автором понад 100 книг: поезій, прози, гумору, публіцистики, віршів для дітей, казок, пісенних текстів (всього до 200 пісень, зокрема «Намалюй мені ніч», деякі з них визнані кращими піснями року). А ще він автор кількох п'єс та лібретто музичних вистав, які ставилися переважно на сценах львівських театрів: «Чарівне кресало», «Довбушів топірець», «Дві Іванки», «Шість імен» та ін.
Бібліографія
ред.Автор збірок поезій:
- «Без жодної цятки»
- «Боровиця»
- «Весняний засів»
- «Віра в мирний день»
- «Вітрова гора»(1981)
- «Вічний втікач»
- «Гранітні віхи»
- «Дні юності» (1957)
- «Завчасна проща»
- «Заново б тебе зустріти»
- «Заповітна гора»
- «Зімби — це ми!»
- «Карби — борні»
- «Карпатські колядники»
- «Край залізних стовпів»
- «Молода осінь»
- «Молитва отця Зенона»
- «Моє містечко над Сулою»
- «Нагорна сповідь»
- «Панна з Веселої Гори»
- «Перетин»
- «Понад двома безоднями»
- «Про вербу»
- «По сто діток у хаті»,
- «По сусідству із гетто»
- «Повторний відмір»
- «При чесному хлібі»
- «Прийшов ангел. Наша історія в людських долях»
- «Про вербу»
- «Серцем палаючим»
- «Символіка слова»
- «Суворі береги» (1963)
- «Упала зморшка на твоє чоло»
- «Я — дух одвічної стихії»
- «Сни про окраєць хліба»
- «Снігова веснянка»
- «Так мені й треба. Конопляні горішки»
- «Упала зморшка на твоє чоло»
- «Чи бували ви у Львові?»
- «Я — дух одвічної стихії»
гуморесок:
- «Збір у вівторок»
науково-популярної літератури:
- «Зболені стигми: слово про тих, які не корилися»
спогадів:
- «Лицарі пера і чарки»
- «Через 48 довгих років»
прози:
- «Вишиванка від ангела»
- «Вусата сімейка»
- «Довбушів топірець»
- «Злочин у сотенному містечку»
- «Кожух для п'яти братів»
- «Контрольна для вчителя»
- «Коли здіймаєшся вище»
- «Край залізних стовпів»
- «Лицарі пера і чарки»
- «Написане на снігу»
- «Не ступлю на цю землю»
- «Непроданий кінь»
- «Пливла у небо казка»
- «Перепустка до раю»
- «Похід на Чорногору»
- «Пошматований день»
- «Світ чекає на тебе»
- «Самозапалення свічі»
- «У Бога за пазухою»
- «Чекання райдуги»
- «Через 44 довгих років»
- «Чом не ростуть вареники»
- «Щоб ластівки прилітали»
- «Шпарка»
- «Щоб ластівки прилітали»
книжок для дітей:
- «Про Марічку невеличку»
- «Великоднє причастя»
- «Вишиванка від ангела»
- «Десант в Либохорі»
- «Довбушів топірець»
- «Жабка-компрачикоска»
- «Заблуда»
- «Кожух для п'яти братів»
- «Похід на Чорногору»
- «Самозапалення свічі»
- «Святий Миколай у Львові»
- «У мандри з хаткою»
- «Як лисичка сир ділила»
- «Яринка-Яровинка»
Відзнаки
ред.Лауреат премій ім. Павла Тичини, Юрія Яновського, Маркіяна Шашкевича, Богдана-Нестора Лепкого, Ірини Вільде, Дмитра Нитченка, Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень», літературної премії «Благовіст», літератруної премії ім. Романа Федоріва, премії журналу «Березіль», переможець I-го міжнародного поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча Гора», дипломант Всеукраїнського літературного конкурсу рукописів прози «Крилатий Лев».
Відповідно до Указу Президента України від 3 березня 2011 року Миколі Євгеновичу Петренку призначено державну стипендію видатним діячам культури і мистецтва.[5]
- Заслужений діяч мистецтв України (26 червня 2006) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, утвердження конституційних прав і свобод громадян, соціально-економічний і духовний розвиток України[6]
- Кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня (7 грудня 2018) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, багаторічну просвітницьку діяльність та з нагоди 150-річчя заснування товариства «Просвіта»[7]
Родина
ред.Син Любомир;
Донька;
Примітки
ред.- ↑ Помер відомий львівський письменник Микола Петренко
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ http://web.archive.org/web/20170208180329/http://zbruc.eu/node/26557
- ↑ Помер відомий львівський письменник Микола Петренко. Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- ↑ Указ Президента України № 262/2011 від 3 березня 2011 року. Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 26 серпня 2011.
- ↑ Указ президента України №578/2006. 26 червня 2006.
- ↑ Указ президента України №420/2018. 7 грудня 2018.
Посилання
ред.- Сайт НСПУ
- Сайт «Українська література» [Архівовано 27 квітня 2012 у Wayback Machine.]
- Микола Петренко. Біографія. [Архівовано 29 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- У Львові помер поет Микола Петренко /Укрінформ, 10.10.2020/ [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.]