Вікіпедія

Кічула Григорій Федорович

український художник декоративної кераміки та скла, живописець, монументаліст

Григорій Федорович Кічу́ла (6 вересня 1932, Фірлеїв‎ — 20 січня 2004, Львів) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва, живописець, монументаліст; член Спілки радянських художників України з 1967 року[1].

Кічула Григорій Федорович
Народження6 вересня 1932(1932-09-06)
Липівка, Рогатинський район, Івано-Франківська область
Смерть20 січня 2004(2004-01-20) (71 рік)
 Львів, Україна
Країна СРСР
 Україна
Жанрпортрет і пейзаж
НавчанняЛьвівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1967)
Діяльністьхудожник
ВчительДовбошинський Данило Данилович, Крвавич Дмитро Петрович, Сельський Роман Юліанович, Гладкий Михайло Захарович, Лащук Юрій Пилипович, Борисенко Валентин Назарович і Флінта Зеновій Петрович
ПрацівникЛьвівський політехнічний інститут і Інститут архітектури
ЧленСпілка радянських художників України

Біографія

ред.

Народився 6 вересня 1932 року в селі Фірлеєві (нині село Липівка Івано-Франківського району Івано-Франківської області, Україна). Протягом 1961—1967 років навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва у Данила Довбошинського, Дмитра Крвавича, Романа Сельського, Михайла Гладкого, Юрія Лащука, Валентина Борисенка. Дипломна робота — композиція «Веснянки» (кам'яна маса, ангоби, емалі; керівник Зеновій Флінта; Львівський історичний музей).

З 1971 року викладав на архітектурному факультеті Львівського політехнічного інституту; у 1993—2004 роках — доцент кафедри дизайну та основ архітектури Інституту архітектури Львівської політехніки. Мешкав у Львові в будинку на вулиці Першого травня, 173, квартира 167 та у будинку на вулиці Ярославенка, 22а, квартира № 45[1]. Помер у Львові 20 січня 2004 року.

Творчість

ред.

Працював у галузях декоративного мистецтва (скло, кераміка), скульптури малих форм, станкового (писав портрети, пейзажі) і монументального (роботи виконував у техніках вітража, мозаїки) живопису. Серед робіт:

декоративні тарелі
  • «Леся Українка» (1963);
  • «Тарас Шевченко» (1963);
  • «Іван Франко» (1963);
  • «Данило Галицький» (1963);
  • «Князь Лев» (1963);
  • «Троїсті музики» (1969);
  • «Мистецтвознавець, архітектор Роман Липка» (1981);
  • «Гетьман Іван Мазепа» (1992);
скульптура малих форм
  • «Мати» (1963; Музей етнографії та художнього промислу);
  • «Ланкова» (1964; Музей етнографії та художнього промислу);
  • «Карась та Одарка» (1967);
  • «Веснянки-гаївки» (1967);
  • «Українські колядки» (1968; Музей етнографії та художнього промислу);
  • «Народна музика» (1969);
  • «Лісова пісня» (1971);
  • «Свято праці» (1979);
скульптурні композиції
  • «Обжинки» (1972);
  • «Дерево життя» (1972);
  • «Свято серпа» (1972);
  • «Пробудження» (1989);
живопис
  • «Рідне село» (1949—1957, серія етюдів);
  • «Дочка Оксана» (1966, темпера);
  • «Сім'я в саду» (1969, темпера);
  • «За шахтною горою» (1972);
  • «Галя» (1974, темпера);
  • «Дочка Люба» (1979, темпера);
  • «Богдан Скіба» (1980, темпера);
  • «Дружина» (1981);
  • «Автопортрет» (1982);
  • «Під Берестечком» (1984);
  • «В. Колодій» (1987).

Створив також декоративний пласт «Дерево» (1975); медаль «Студентське проєктно-конструкторське бюро — лауреат премії Ленінського комсомолу» (кам'яна маса, емалі, смоли, 1977).

Для оформлення громадських та житлових будівель виконав:

  • вітраж «Фауна та флора» (1971, гуртожиток Львівського політехнічного інституту);
  • мозаїки (смальта, кам'яна маса) — «Дружба народів», «Жовтень», «Шахтарський край» та «Союз робітників і селян» (1972, разом з Теофілом Максиськом; житлові будинки на площі Жовтня у місті Нововолинську) та «Праця» (1973, автодорожній павільйон у селі Городищі Львівської області);
  • рельєф «Лелека» (1975, автодорожній павільйон «Джерел», Молдавська РСР);
  • панно — «Дерево життя», «Троянди», триптих «Весна», «Літо» та «Осінь» та декоративні пласти — триптих «Сонце», «Земля» і «Вода» — шамот, кам'яна маса, солі, емалі (1975-1977, у співавторстві; санаторій «Кришталевий», курорт Трускавець, Львівська область);
  • декоративне панно «Добробут» (кам'яна маса, солі, смоли, 1978, Львівський виноробний завод);
  • декоративна ваза і кашпо (шамо, емалі, 1982, Палац культури заводу імені Володимира Леніна, Львів);
  • декоративне панно «Квіти» (рельєф — шамот, емалі), вітражні вставки, декоративні світильники (кам'яна маса, шамот, емалі), кашпо та декоративний фонтан (кам'яна маса, шамот) (1983, у співавторстві, квітковий магазин міста Єдинців Молдавської РСР).

Брав участь в обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставках з 1963 року. Роботи художника експонувалися на Всесвітній виставці в Осаці у 1970 році. Персональні виставки відбулися у Червонограді у 1976 році, Львові у 1982 році.

Крім вище зазначених музеїв роботи зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва і Музеї гетьманства у Києві.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Кічула Григорій Федорович / Довідник членів Національної спілки художників України. — Київ, 2003. — С. 328.

Література

ред.

Посилання

ред.
  • ЛКСФ: Кічула Григорій. lksf.online. Архів оригіналу за 29 червня 2022. Процитовано 1 березня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кічула_Григорій_Федорович&oldid=41683498