Декоративно-ужиткове мистецтво
Декоративно-ужиткове мистецтво — один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашати». Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди.
Головне завдання декоративно-ужиткового мистецтва — зробити гарним речове середовище людини, її побут. Краса творів ужиткового мистецтва досягається завдяки декоративності. Декоративність є єдиним можливим засобом вираження змісту та художньої образності. Поділ декоративно-ужиткового мистецтва на жанри здійснюється за призначенням предмета — меблі, одяг, посуд тощо, за технікою виконання — різьблення, ткацтво, розпис, за матеріалом — дерево, кераміка, текстиль, камінь, лоза, тобто використання природних матеріалів; метали та їх сплави, пластмаси, скло, порцеляна, папір та ін., тобто використання штучних, винайдених людиною матеріалів.
КерамікаРедагувати
Глина або суміші глини з додатками — давній матеріал декоративно-ужиткового мистецтва. Після надання потрібної форми і опалювання набуває довготривалості, іменується керамікою. Кераміка та черепки керамічних виробів слугують головним матеріалом вивчення археології поряд з іншими (Трипільська культура в Україні, давньогрецька та ін.)
З'явились свої різновиди кераміки за якістю, довготривалістю та використаними сумішами:
- Металокераміка та ін.
Дешевизна сировини та здатність витримувати агресивне середовище без істотних змін матеріалу зробили кераміку широко вживаним матеріалом для виготовлення як посуду, так і деталей космічних кораблів тощо.
Кутанійська кераміка, Японія
Давньогрецькі керамічні виробиРедагувати
Вазописець Нікосфен. Протокоринфський кілікс , Лувр.
КахліРедагувати
Великий Новгород. Кахля з левом, з Ніколо-Вяжищського монастиря
Великий Новгород. Кахля з однорогом, з Ніколо-Вяжищського монастиря
Великий Новгород, кахля з Ніколо-Вяжищського монастиря
ФаянсРедагувати
Кераміка Кастеллі (Італія). Аптечний посуд, майстерня Ораціо Помпеї, середина 16 ст. Художній музей Волтерс, США.
Кераміка ДерутиРедагувати
Дерута. Таріль з жіночим проілем, початок 16 ст., Художній музей Волтерс, США.
Майоліка, керамічний центр ГуббіоРедагувати
Кераміка Губбіо. Майстерня Джорджо Андреолі. Таріль з Амуром, Художній музей Волтерс, США.
Кераміка Губбіо. Таріль з зображенням сарацина, бл. 1525-1528 рр., Національна галерея мистецтва, Вашингтон
Кераміка Губбіо. Кахля зі сценою Стігматів св. Франциска Ассізького. Художній музей Волтерс, США.
Кераміка Губбіо. Таріль з гербом кардинала Джокко дель Монте Сан Савіно, Художній музей Волтерс, США.
Кераміка Губбіо. Таріль з гербом і зображенням сфінкса, до 1550 року. Художній музей Волтерс, США.
Італійська порцеляна рококоРедагувати
«Юдиф та Олоферн», послідовник Агостіно Корначіні, до 1750 р.
Німецькі глеки з бородачамиРедагувати
Кулястий глек із бородачем і рослинним візерунком, до 1550 р. Музей Вікторії й Альберта, Лондон.
Вироби з дереваРедагувати
Дерево — теж давній декоративно-ужитковий матеріал, який слугував для виготовлення посуду, меблів, знаряддя для ловів, полювання тощо. Використання стовбурів дерев слугує для виготовлення осель і віднесено до архітектури.
Меблі і різьблене деревоРедагувати
Ганс Еворт, «Портрет невідомого», різьблена рама доби маньєризму, 16 ст., Музей Польді-Пеццолі
Стокгольм. Інтер'єр доби рококо
комод роботи Метью Кріяра, розпис - Мартін Верніс, 1742 р.
Луї Мажорель. Настінна шафа-кабінет, кінець 19 ст. Художній музей Волтерс, Балтимор, Меріленд, США
Ліплений декор і декор за шаблонамиРедагувати
Ліплений декор, замковий театр, бароко, Угерчіце, Чехія (Архітектура Чехії)
Поморянський замок. Львівська область, залишки ліпленого декору у інтер'єрі. Маньєризм
Вороновицький музей історії авіації та космонавтики України. Вінницька область. Ліплений декор бічного павільйону з гірляндами
Вороновицький музей історії авіації та космонавтики України. Вінницька область. Ліплений декор овальної зали, пізній класицизм.
ЛозоплетінняРедагувати
ТекстильРедагувати
МереживоРедагувати
Марчелло Бачареллі. Барбара Санґушкова.Мереживо на голові, шиї, рукавах. 1757 рік
Ван Дейк. Мереживо поверх лицарських обладунків принців, 1637 рік
Килими, арраси, гобелениРедагувати
Пазирикський килим. Найстаріший з нині існуючих килимів з Пазирикського кургану, Ермітаж, Петербург.
серія «Дама з однорогом», центр аррасу ( Музей Клюні, Париж.)
Килим 18 століття, Конья, Османська імперія.
Середньовічний килим з Швейцарії, Берлін.
Візантійський шовковий килим, 11 ст., Бамберг, Німеччина
Металеві вироби і сплавиРедагувати
Ювелірні вироби з коштовних матеріалівРедагувати
Сільничка Франциска І, Відень, Австрія.
Келих з морським конем, майстерні Німеччини. Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Каліфорнія
ПорцелянаРедагувати
Китайська порцелянова ваза періоду Династії Мін
Волокитинська порцелянова мануфактура. Посуд для чаювання.
Корецька порцеляна, Україна
Рами для дзеркал і картинРедагувати
Рама з елементами архітектури пізньої готики
Анонім «Благовіщення», 1500 р. рама доби Відродження
Вироби з бронзиРедагувати
Металеві декоративні ґратиРедагувати
Золочені ґрати палацу в Нансі, Лотарингія, Франція
Дизайнер Даніель Маро.«Металеві ворота»
Дизайнер Гектор Гімар. Декоративні ґрати
Скляні пляшкиРедагувати
Фредерік Джад Вог. «Нове використання ромових пляшок», 1922 , прив. збірка.
Скло, кришталь, смальтаРедагувати
Богоматір Оранта (мозаїчний з використанням смальти образ з собору Київської Софії,Україна.
Зразки флорентійської мозаїкиРедагувати
ВітражіРедагувати
МозаїкиРедагувати
Маска з шматочків нефриту, Британський музей
Китайські витвори з виробного камінняРедагувати
Пластмаси. Алюміній. МідьРедагувати
Керамічні пляшки давнини і сучасностіРедагувати
Музеї ужиткового мистецтваРедагувати
Декоративно-ужиткове мистецтво — давно предмет колекціонування. Європейський потяг до всього престижного чи виняткового сприяв появі монографічних чи змішаних колекцій меблів, порцеляни, мережива, виробів зі скла, мозаїк, тощо. Виникли й музеї, що спеціалізуються лише на витворах декоративно-ужиткового мистецтва:
- Музей декоративного мистецтва, Париж,
- Музей Вікторії й Альберта , Лондон
- Регіональний музей кераміки (Дерута), Італія
- Музей етнографії і художнього промислу АН України, Львів
- Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Київ
- Національний музей народної архітектури та побуту України, Київ.
- Музей декоративно-ужиткового мистецтва, Відень,
- Всеросійський музей декоративно-ужиткового мистецтва, Москва тощо.
- Музей тканих виробів, м. Козелець, Чернігівська обл., в приміщенні Воскресенської церкви 1866 р. (Україна).
- Музей порцеляни, Флоренція
- Музей килимів (Стамбул)
- Музей мозаїк Зеугми, Туреччина
Навчальні закладиРедагувати
Див. такожРедагувати
ДжерелаРедагувати
- Тищенко О. Р. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (XIII–XVIII ст.) — К.: Либідь, 1992.
ЛітератураРедагувати
- Декоративно-прикладне мистецтво / Є. А. Антонович, Р. В. Захарчук-Чугай, М. Є. Станкевич. - Львів : Світ, 1992. - 271с.
- Декоративно-ужиткове мистецтво : Слов. Т. 1. А - К / Я. П. Запаско, І. В. Голод, В. І. Білик, Я. О. Кравченко, С. П. Лупій, Ф. П. Любченко, І. А. Мельник, Чарновський , Р. Т. Шмагало; ред.: Я. П. Запаско; Львів. акад. мистец. Наук.-дослід. сектор. Каф. історії і теорії мистец. - Л. : Афіша, 2000. - 366 c.
- Декоративно-ужиткове мистецтво : Слов. Т. 2. Л - Я / Я. П. Запаско, І. В. Голод, В. І. Білик, Я. О. Кравченко, С. П. Лупій, В. Ф. Любченко, І. А. Мельник, О. О. Чарновський, Р. Т. Шмагало; ред.: Я. П. Запаско; Львів. акад. мистец. - Л. : Афіша, 2000. - 399 c.
- Українське народне декоративне мистецтво : навч. посіб. / Р. В. Захарчук-Чугай, Є. А. Антонович. – К. : Знання, 2012. – 342 с. : іл.
- Художні вироби зі шкіри: історія та практика : метод. посіб. / Сидоренко Володимир. — Львів : Левада, 2017. — 151, [4] с. : іл., портр. — Бібліогр.: с. 149—151 (53 назви). — 500 пр. — ISBN 978-617-7527-06-9