Відкрити головне меню

Регіональний музей кераміки (Дерута) (італ. Museo regionale della Ceramica) — найстаріший за роком заснування музей кераміки у Італії, роташований у місті Дерута.

Регіональний музей кераміки (Дерута, Італія) Pictogram infobox palace.png
Museo regionale della Ceramica
Chiostro del Museo(1).jpg
дворик музея в колишньому монастирі
38°55′02″ пн. ш. 6°20′23″ сх. д. / 38.91722° пн. ш. 6.33972° сх. д. / 38.91722; 6.33972Координати: 38°55′02″ пн. ш. 6°20′23″ сх. д. / 38.91722° пн. ш. 6.33972° сх. д. / 38.91722; 6.33972
Тип музей кераміки
Статус спадщини національна спадщина Італії[d][1]
Країна Flag of Italy.svg Італія
Розташування Дерута, Італія
Адреса 06053[1]
Засновано 1898 року
Відкрито 1998 р. в приміщенні колишнього монастиря св. Франциска
Телефон +39-075-971-1000[1]
Email mailto:deruta@sistemamuseo.it
Сайт comunederuta.gov.it
sistemamuseo.it
Регіональний музей кераміки (Дерута). Карта розташування: Італія
Регіональний музей кераміки (Дерута)
Регіональний музей кераміки (Дерута) (Італія)

Регіональний музей кераміки у Вікісховищі?

СпорудаРедагувати

Музей розташували у історичном центрі Дерути неподалік ратуші у колишньому монастирі св. Франциска Ассізького. За припущеннями монастир заснували 1008 року і первісо він належав чернечому ордену бенедиктинців. Монастир тоді мав наву Санта Марія де Консолі. З середини 13 толіття монастир перейшов до францисканців.

Наприкінці 1998 року в приміщеннях монастиря закінчили реставраційні роботи і приміщення передали під музей кераміки.

Колекції і фондиРедагувати

 
Св. Себастьян, поліхромний рельєф з Дерути, датований 1501 р. Музей Вікторії й Альберта, Лондон.
 
Регіональний музей кераміки, Дерута, запасники.

Вже у 17 ст., коли крамічне виробництво у місті Дерута зазнало спаду, вироби керамічних майстерень почали користуватись попитом у колекціонерів доби бароко. Серед перших колекціонерів керамічних виробів Італії — французький багатій П'єр Кроза. В 19 столітті був заснований музей ужиткового мистецтва у Південному Кенсінгтоні, відомий нині як Музей Вікторії й Альберта. Одним з музейних відділків у ньому став відділок кераміки Італії. Це породило моду на кераміку Італії і її почали збирати різні музеї світу (Лувр, Париж, Ермітаж, Художній музей Волтерс, музей мистецтва Метрополітен тощо).

У Італії крамічними виробами майстерень Дерути зацікавився медик Мільтіад Маньїні (1883—1951). Наприкінці колекціонування його збірка нараховувала більше одної тисячі зразків з Дерути та інших керамічних центрів Італії (Губбіо, Гротальє, Латерца та інші). Коштовну колекцію кераміки Мільтіада Маньїні було придбано 1990 року за участю декількох фінансових джерел. Збірку розмістили у приміщеннях місцевої керамічної фірми Грація Дерута, котра тоді мала просвітницьку мету. В колекції переважали твори 18 століття, менше відомі, ніж керамічні вироби доби відродження. В музей перейшли також вітрини і меблі Мільтіада Маньїні для демонстрації збірок кераміки, що мають історичне значення.

Кераміка Дерути, акварелі Альпіноло МаньїніРедагувати

Галерея вибраних експонатівРедагувати

 
Кераміка Дерути. Залишки керамічної підлоги з місцевої церкви св. Франциска, 1524 р., кераміст Ніколо Франчіолі.
 
Кераміка Дерути. Таріль з гербом єпископа Бальйоні, до 1530 р. Художній музей Волтерс, США.
 
Кераміка Дерути. Майстерня Джакомо Манчіні. «Молитва імператора Костянтина», до 1545 р., Художній музей Волтерс, США.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Bojani G.., a cura di, Il lavoro ceramico, Milano, Electa Editori Umbri Associati, 1998. ISBN 88-435-7056-0
  • Busti G. e Cocchi F., Fatto in Deruta, Ceramiche tradizionali di Deruta, Perugia, Futura, 2001.
  • Busti G. e Cocchi F., Maestri Ceramisti e Ceramiche di Deruta, Firenze, Arnaud, 1997.
  • Busti G. e Cocchi F., La ceramica umbra al tempo di Perugino, Milano, Silvana Editoriale, 2004. ISBN 88-8215-684-2.
  • Busti G. e Cocchi F., Bianchi in Umbria, in De Pompeis V., La Maiolica Italiana di Stile Compendiario, I bianchi, Torino, Umberto Allemandi, 2010. ISBN 978-88-422-1862-3.
  • а б в dati.beniculturali.it — 2014.