Відкрити головне меню

Розташування та місцевістьРедагувати

Губбіо розташоване на відстані[1] близько 165 км на північ від Рима, 31 км на північний схід від Перуджі.

На місцевість переважають гори або схили. Місто розташоване навколо підніжжя гори Інджино і на обох берегах річки Каміньяно.

Історичні даніРедагувати

 
Давньоримський театр.

Археологи знайшли поселення доби неоліту на горі Інджино, а також некрополь доби бронзи. Старовинна назва поселення — Ігувій, від умбрійської назви Ikuvium. Тут мешкали племена умбрів, що стали військовоми союзниками Лаціума, тобто римлян. Від давньоримської доби залишився античний театр в поруйнованому стані.

Друга столиця францисканцівРедагувати

Середньовічне місто Губбіо тісно пов'язане з життям відомого католицького святого — Франциска Ассізького. Саме сюди втік Франциск з Ассізі і знайшов притулок в місцевій родині Спадалонга. Тому Губбіо став другою столицею прихильників Святого Франциска.

Зміни володарівРедагувати

Середньовічний період історії міста повен як запеклої політичної боротьби, так і спроб мешканців відстояти ябо наново вибороти незалежність міста, в тому числі і від римських пап. Тому на околицях була побудована низка фортець чи замків. Період стабілізації прийшовся на десятиліття володарювання родини Монтефельтро. За винятком коротких періодів, коли місто захоплювали то Малатеста, то Чезаре Борджа, місто належало родині Монтефельтро до 1508 року. Відтоді місто захопила родина делла Ровере, що утримувала тут владу до 1631 року. По смерті останнього представника роду (Франческо Марія ІІ делла Ровере) місто перейшло під владу римських пап.

В 19 століттіРедагувати

 
Головна площа Губбіо

Лише в середині 19 століття низка дрібних італійських князівств була нарешті поєднана в централізовану державу — Італійське королівство. До королівства були приєднані і землі міста Губбіо. 1860 року буда проведена адміністративна реформа, за якою Губбіо та його землі були відокремлені від провінції Марке та приєднані до Умбрії. Територія зазнала значних людських втрат через економічний занепад і агарну кризу провінції і масову еміграцію в 18731895 роках. Умбрія та місто Губбіо зазнали декілька хвиль еміграції також в 1-шу та 2-гу світову війни. Представників провінції Умбрія можна зустріти в Африці (Південно-Африканська республіка), Австралії, Сполучених Штатах, Канаді, в західноєвропейських країнах (Німеччина, Люксембург, франція, Бельгія, Швейцарія). В роки 2-ї світової війни місто постраждало від каральних експедицій фашистів та від обстрілів німецьких артилеристів.

Історичні місця, музеї, палациРедагувати

 
Підмурки палаццо деї Консолі.


Храми містаРедагувати

 
Базиліка святого Убальдо, Губбіо
 
Церква Івана Хрестителя
  • Базиліка святого Убальдо
  • Собор Св. Марії та Джакомо
  • Церква Сан Франциско
  • Церква Сан Доменіко
  • Церква Івана Хрестителя
  • Церква Сан П'єтро
  • Церква Сан Мартіно

Населення — 32 490 осіб (2014)[2]. Щорічний фестиваль відбувається 16 травня. Покровитель — Sant'Ubaldo.

ДемографіяРедагувати

Населення за роками[3]:

 


Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживали 2122 іноземці з 72 країн, серед них 659 громадян країн Євросоюзу та 253 громадяни України.[4]

Сусідні муніципалітетиРедагувати

Галерея зображеньРедагувати

Губбіо як ремісничий центрРедагувати

Умбрія позиціонує себе як курортний та туристичний центр. З давнини місто уславилось власними керамічними виробами, що працювали завдяки місцевим покладам глини. Особливої популярності кераміка Губбіо набула в добу відродження, коли вереж квіткових орнаментів почали використовувати зображення портретні та адаптації з відомих композицій картин та гравюр. Згодом кераміка Губбіонабула всітової слави і розійшлась по багатьом країнам світу. В 20 столітті розквітло і мистецтво ковальства.


Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  2. Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Процитовано 25 грудня 2014. (італ.)
  3. Наведено за італійською вікіпедією (28.12.2015).
  4. Cittadini Stranieri [іноземні громадяни] (італ.). ISTAT. Процитовано 12 серпня 2016. 

ПосиланняРедагувати