Відкрити головне меню

ІсторіяРедагувати

 
Франческо Хейз. « Джан Джакомо Польді Пеццолі », бл. 1851 р.

Музей починався як приватна картинна галерея родини Польді Пеццолі. Її засновниками були Джан Джакомо Польді Пеццолі (1822–1879) та його мати Роза Трівульціо. Ще у 1846 році в міланському палаці родини розпочали реконструкцію і перебудували та наново декорували низку залів і приміщень. Реконструкцією в палаці керували Луїджи Скрозаті та Джузеппе Бертіні. Частка залів палацу вже за проектом призначалась для декорування картинами. Переобладнання і облаштування стосувались не тільки інтер'єрів. Фасади міланського палаца отримали декор у стилі пізнього класицизма ще на зламі 18-19 ст., а невеликий парк набув пейзажного характеру — це зроблено за проектом архітектора Сімоне Кантоні (1736–1818). Головий фасад колишнього палацу на вулицю дотепер зберігає стилістику пізнього класицизма.

Забезпечений аристократ (мати Джан Джакомо походила з князівської родини), він підтримував національно-визвольний рух і так звану революцію 1848 року в Мілані проти влади Австрійської імперії. Події закінчилися поразкою і Джан Джакомо емігрує у західну Європу, де гає час як забезпечений аристократ. Відвідує виставки, знайомиться з художниками, починає колекціонувати картини, килими, старовинні речі. Він помер у віці 57 років і зробив Джузеппе Бертіні, свого приятеля і директора пінакотеки Брера, упорядником власного майна.

За заповітом Польді Пеццолі його палац, збірка картин і меблів перейшли у спадок художньої академії і пінакотеки Брера. Музей отримав назву за прізвищем володаря і був відкритий 1881 року для відвідин. 1951 року закінчили реконструкцію і пристосування палацу під музейні потреби з урахуванням нових умов утримання.

Музей на період зламу 20-21 ст. зберігає і демонструє картинну галерею, меблі, вироби зі скла, невелику колекцію старовинної зброї, кабінетну бронзу, перські середньовічні килими, керамічні вироби, збірку ювелірних прикрас, зразки текстиля, коштовних тканин, мереживо.

Обрані твориРедагувати

Перські середньовічні килимиРедагувати

Живопис італійських майстрів в збірціРедагувати

 
Каналетто. «Центральна площа у місті Падуя», до 1746 р.

Картинна галерея музея починалась як приватна збірка, на характер котрої впливали смаки княгині Рози Трівульцио та її сина. Тому в музеї переважають твори митців, що працювали в Ломбардії та в містах Північної Італії. Зрозуміло, що музей не міг мати церковних фресок, творів римських художників, значної кількості мармурової скульптури і творів ужиткового мистецтва. Тим не менше збірка отримала чимало характерних творів міланської школи і шкіл Північної Італії, серед котрих опинилось декілька видатних зразків серед релігійного живопису і портретного жанра.

Портретний живопис в збірціРедагувати

 
Вітторе Гісланді. «Портрет кавалера ордена Константина», бл. 1740 р.

Майстри інших країнРедагувати

Картинна галерея утримує декотру кількість творів майстрів інших країн Європи, але не вони головують взбірці. Серед них твори —

ДжерелаРедагувати

  • Maria Teresa Balboni Brizza, Marina Sambuy (Hrsg.): Il Museo Poldi Pezzoli. Allemandi, Turin 2010, ISBN 978-88-422-1424-3
  • I grandi musei. Museo Poldi Pezzoli Milano, Skira, Mailand 2006

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей Польді-Пеццолі

Див. такожРедагувати