Морозов Михайло Герасимович

український скульптор

Михайло Герасимович Моро́зов (1 вересня 1912, Серпухов — 19 грудня 1999, Київ) — український радянський скульптор; член Спілки радянських художників України з 1950 року.

Морозов Михайло Герасимович
Народився19 серпня (1 вересня) 1912
Серпухов, Московська губернія, Російська імперія
Помер19 грудня 1999(1999-12-19) (87 років)
Київ, Україна
Країна Російська імперія
 Російська республіка
 Російська СФРР
 СРСР
 Україна
Діяльністьскульптор
Alma materКиївський державний художній інститут (1950)
ВчителіГельман Макс Ісайович і Лисенко Михайло Григорович
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоСпілка радянських художників України

Біографія

ред.

Народився 19 серпня [1 вересня] 1912(19120901) року в місті Серпухові (нині Московська область, Росія). Брав участь у німецько-радянській війні.

1950 року закінчив Київський художній інститут, де навчався у Макса Гельмана, Михайла Лисенка.

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Патріотів, № 68. Помер у Києві 19 грудня 1999 року.

Творчість

ред.

Працював у галузях станкової та монументальної скульптури, створю­ючи портрети, пам'ятники у стилі соцреалізму. Використовував переважно мармур, бронзу, граніт. Серед робіт:

погруддя
  • «Іван Мічурін» (1949; 1954);
  • «Володимир Філатов» (1951);
  • «Двічі Герой Соціалістичної Праці Степанида Виштак» (1952, мармур; Одеський національний художній музей)[1];
  • «Володимир Ленін» (1956);
  • «Лев Толстой» (1956);
  • «Михайло Скорульський» (1960-ті);
  • «Поліна Нятко» (1960);
  • «Микола Лисенко» (1963, мармур);
  • «Народний артист СРСР Петро Білинник» (1963).

Автор надгробних пам'ятників на Байковому кладовищі у Києві Володимиру Пірадову (1955, мармур, граніт) та Миколі і Марії Соловцовим (1960-ті, мармур, парний портрет)[2].

   
Надгробок В. Пірадова.
Надгробок Соловцових.

Брав участь у республіканських виставках з 1947 року, всесоюзних — з 1950 року.

Примітки

ред.
  1. Каталог «Одесский художественый музей. Графика. Скульптура». Мистецтво. 1974. С. 192. (рос.)
  2. Соловцова Миколи вулиця // Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл., С. 560.

Література

ред.