Дідура Григорій Харитонович

Григорій Харитонович Діду́ра (нар. 27 січня 1920, Краснопілка — пом. 13 травня 1995, Луганськ) — український скульптор і педагог; член Спілки радянських художників України з 1964 року.

Дідура Григорій Харитонович
Народився	27 січня 1920(1920-01-27) Краснопілка, Уманський район, Україна
Помер	13 травня 1995(1995-05-13) (75 років) Луганськ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор, педагог
Alma mater	Дніпропетровське художнє училище (1940) і Київський державний художній інститут (1953)
Вчителі	Лисенко Михайло Григорович, Гельман Макс Ісайович і Олійник Олексій Прокопович
Відомі учні	Вовк Федір Федорович і Коган Микола Григорович
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка радянських художників України
Нагороди

Біографія

Народився 27 січня 1920 року в селі Краснопілці (нині Уманський район Черкаської області, Україна). 1940 року закінчив Дніпропетровське художнє училище.

Брав у часть у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985), медаллю «За бойові заслуги» (24 січня 1945).

Протягом 1946—1953 років навчався в Київському художньому інституті, де його викладачами зокрема були Михайло Лисенко, Макс Гельман, Олексій Олійник. Дипломна робота — портрет Івана Франка (гіпс, повтор — оргскло; Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка; керівник — Макс Гельман).

З 1953 року викладав у Ворошиловградському художньому училищі. Жив у Ворошиловграді/Луганську в будинку на 42-му кварталі, вулиця Гагаріна № 22, квартира № 25. Помер у Луганську 13 травня 1995 року.

Творчість

Працював у галузі станкової скульптури. Серед робіт:

• «Іван Франко» (1953);
• «Заслужений металург В. Киричек» (1953);
• «Партизан» (1954, гіпс);
• «Страйкар» (1956, гіпс);
• «Передова свинарка Гаврилова» (1957);
• «Прохідник» (1959, дерево; 1963);
• «Доктор історичних наук М. Гончаренко» (1961);
• «Кріпак» (1961);
• «Бунтар» (1964, гіпс);
• «Художник Микола Самокиш» (1964, бетон; 1975);
• «Володимир Антонов-Овсієнко» (1967);
• «Василь Шелгунов» (1967, бетон);
• «Ракетник» (1968, 1973);
• «Академік Гліб Кржижанівський» (1971);
• «Герой Соціалістичної Праці В. Козаченко» (1971);
• «Механізатор Б. Кафанов» (1972);
• «Зустріч О. Панфілова з Володимиром Леніним» (1973);
• «Ф. Тулунов» (1975);
• «П. Мойсеєнко» (1980);
• «Шахтарські будні. Наставник» (1980);
• «План ГОЕРЛО» (1982).

Брав участь у виставках з 1953 року, республіканських — з 1963 року.

Література

• Дідура Григорій Харитонович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 139.;
• Дидура, Григорий Харитонович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 3. Москава. Искусство. 1976, сторінка 381 (рос.);
• А. С. Півненко. Дідура Григорій Харитонови // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.