Дідура Григорій Харитонович

український скульптор і педагог

Григорій Харитонович Діду́ра (нар. 27 січня 1920, Краснопілка — пом. 13 травня 1995, Луганськ) — український скульптор і педагог; член Спілки радянських художників України з 1964 року[1].

Дідура Григорій Харитонович
Народився 27 січня 1920(1920-01-27)
Краснопілка, Уманський район, Україна
Помер 13 травня 1995(1995-05-13) (75 років)
Луганськ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність скульптор, педагог
Alma mater Дніпропетровське художнє училище (1940) і Київський державний художній інститут (1953)
Вчителі Лисенко Михайло Григорович, Гельман Макс Ісайович і Олійник Олексій Прокопович
Відомі учні Вовк Федір Федорович і Коган Микола Григорович
Учасник німецько-радянська війна
Членство Спілка радянських художників України
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За бойові заслуги»

Біографія ред.

Народився 27 січня 1920 року в селі Краснопілці (нині Уманський район Черкаської області, Україна). 1940 року закінчив Дніпропетровське художнє училище.

Брав у часть у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985), медаллю «За бойові заслуги» (24 січня 1945)[2].

Протягом 1946—1953 років навчався в Київському художньому інституті, де його викладачами зокрема були Михайло Лисенко, Макс Гельман, Олексій Олійник. Дипломна робота — портрет Івана Франка (гіпс, повтор — оргскло; Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка; керівник — Макс Гельман).

З 1953 року викладав у Ворошиловградському художньому училищі. Жив у Ворошиловграді/Луганську в будинку на 42-му кварталі, вулиця Гагаріна № 22, квартира № 25. Помер у Луганську 13 травня 1995 року.

Творчість ред.

Працював у галузі станкової скульптури. Серед робіт:

  • «Іван Франко» (1953);
  • «Заслужений металург В. Киричек» (1953);
  • «Партизан» (1954, гіпс);
  • «Страйкар» (1956, гіпс);
  • «Передова свинарка Гаврилова» (1957);
  • «Прохідник» (1959, дерево; 1963);
  • «Доктор історичних наук М. Гончаренко» (1961);
  • «Кріпак» (1961);
  • «Бунтар» (1964, гіпс);
  • «Художник Микола Самокиш» (1964, бетон; 1975);
  • «Володимир Антонов-Овсієнко» (1967);
  • «Василь Шелгунов» (1967, бетон);
  • «Ракетник» (1968, 1973);
  • «Академік Гліб Кржижанівський» (1971);
  • «Герой Соціалістичної Праці В. Козаченко» (1971);
  • «Механізатор Б. Кафанов» (1972);
  • «Зустріч О. Панфілова з Володимиром Леніним» (1973);
  • «Ф. Тулунов» (1975);
  • «П. Мойсеєнко» (1980);
  • «Шахтарські будні. Наставник» (1980);
  • «План ГОЕРЛО» (1982).

Брав участь у виставках з 1953 року, республіканських — з 1963 року.

Примітки ред.

Література ред.