Відкрити головне меню

Державний музей театрального, музичного та кіно-мистецтва України

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України — заснований у 1923 в Києві, містить експонати з історії театру, музики, кіно. Музей підпорядковується Київській міськдержадміністрації і знаходиться на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України Pictogram infobox palace.png
Тип музей
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Україна УкраїнаКиїв
Адреса вул. Лаврська, 9, корп. 24, 26
Засновано 1923 рік
Директор Дробот Ірина Борисівна
Сайт tmf-museum.kiev.ua

Державний музей театрального, музичного та кіно-мистецтва України у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

Музей заснований 30 січня 1923 року як театральний музей при Мистецькому об'єднанні «Березіль».

Колекція Музею почала створюватися у 1923 році при мистецькому об'єднанні «Березіль», очолюваному славнозвісним реформатором театрального мистецтва Лесем Степановичем Курбасом. Тоді було утворено спеціальну музейну комісію до якої входили актори: Василь Василько (голова комісії і відповідальний керівник майбутнього музею), Л.Гаккебуш (заступник голови), О.Швачка (секретар комісії), М.Савченко, В.Гайворонський і О.Кононенко. Пізніше активну участь у музейній роботі брали актори О.Сердюк, П.Масоха, Д.Демуцький (фотограф, пізніше відомий кінооператор). В.Василько зробив перший внесок до музейного фонду: подарував 800 своїх фотонегативів і світлин, на яких зафіксовано, зокрема, вистави театру Миколи Садовського, що було на той час доволі рідкісним явищем. З перших днів свого існування цей музей передбачався як всеукраїнський. На ідею Л. Курбаса — створити музей, першими відгукнулися славетні актори Марія Заньковецька, Любов Ліницька, Іван Мар'яненко, Амвросій Бучма. Вони першими подарували цінні експонати.

1926 року в зв'язку з переїздом «Березоля» як найкращого театру до Харкова (тодішня столиця України) зібрана музейною комісією колекція була передана під егіду Всеукраїнської академії наук, історико-філологічного відділення, де на її основі був організований Український театральний музей. З того часу він є самостійною організацією. Ініціатором цієї акції і керівником Українського театрального музею став відомий вчений-театрознавець П. І. Рулін. Куратором був призначений відомий мистецтвознавець, академік О.Новицький, який очолював археологічну комісію ВУАН.  Тоді ж музей було розміщено на території Києво-Печерської лаври, де організовувалося музейне містечко.

1934 р. заклад було реорганізовано у Державний  музей театрального мистецтва УРСР. Передвоєнна колекція мала приблизно шістдесят тисяч експонатів, спеціальна бібліотека — близько дев'яти тисяч томів.

Відразу ж після визволення Києва від фашистських окупантів музей відновив роботу. Довелося докласти багато сил, щоб зібрати, систематизувати колекцію, яка зазнала значних втрат у роки війни, поповнити унікальну бібліотеку. Багато років директором музею був колишній березолець П.Долина. У той час проводилася інтенсивна науково-дослідна і видавнича робота. Було підготовлено два томи епістолярної спадщини корифеїв українського театру, збірки «П. К. Саксаганський», «Вінок спогадів про М.Заньковецьку», «М.Кропивницький», «Українське театрально-декораційне мистецтво», організовано чимало виставок, зокрема до Декади української літератури і мистецтва в Москві 1951 року.

1965 р. — музей отримав назву Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України. За урядовим рішенням 1965 року утворено спочатку відділи музики та кіно, а 1969-го — ще й відділ українських народних музичних інструментів. До його складу на правах меморіальних відділів входили Будинок-музей М. В. Лисенка, Квартира-музей П.Саксаганського (тепер відділи Музею видатних діячів України). З початку 1980-х років відділом є будинок-музей М. К. Заньковецької.

Музей поступово став республіканським методичним центром. З його ініціативи і практичною участю створені експозиції багатьох притеатральних музеїв, меморіальних музеїв, в тому числі два музеї М.Заньковецької (у Києві і селі Заньки), музей І.Карпенка-Карого на хуторі Надія, музей корифеїв у Бобринцях, М.Кропивницького у Кропивницькому, О.Довженка у селі Сосниця, А.Тарасової у Києві та ін.

Важливим етапом в історії музею стала побудова на початку 1980-х років стаціонарної експозиції (у пристосованому приміщенні колишнього лаврського лазарету), яка вперше узагальнила шляхи розвитку театру в Україні від джерел до середини ХХ ст. Керівник роботи — тодішній директор музею В. А. Козієнко, головний експозиціонер-науковець — заступник директора з наукової роботи А. М. Драк. Над її художнім оформленням працювала група художників з Полтавського відділення художнього фонду: головний проектант і художник — В. М. Батурин, художники-виконавці — Б. О. Головко, А. Т. Щербак та інші художники. У 1989 р. створено нову експозицію у відреставрованому будинку М. К. Заньковецької, яка узагальнює життєвий і творчий шлях, відтворює побут зірки української сцени кінця XIX — початку XX століття.

2001 року назву змінено на  Музей театрального, музичного та кіномистецтва України.

2009 року музею було передано як філію Музей-квартиру композитора В. Косенка.

Сьогодні до складу постійно діючих експозицій входять також виставки:

  • «Людина, яка була Театром», присвячена Лесю Курбасу;
  • «Живії струни України» з колекції українських народних музичних інструментів;
  • «Жіночий силует» (актриси театру і кіно кінця XIX — початку XX ст.).

Виставки, екскурсіїРедагувати

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України представляє унікальні колекції з історії української культури. На експозиції «Театральне мистецтво України» проводяться оглядові і тематичні екскурсії, лекції-уроки, в яких на різноманітному документальному матеріалі розкривається становлення і розвиток української драматургії та сценічного мистецтва.

На виставках проводяться екскурсії та мистецькі заходи. Екскурсія і літературно-музична композиція «Живії струни України» ілюструються грою на музичних інструментах. Музей має філію — будинок-музей М. К. Заньковецької, де представлена експозиція, яка відображає життєвий і творчий шлях видатної української актриси (відкрито 3 серпня 1960), стаціонарні виставки «Жіночий силует» (актриси театру і кіно кін. XIX — поч. XX ст.), «Актриси-лауреатки премії ім. М. Заньковецької». Екскурсії та лекції орієнтовані на різні вікові категорії відвідувачів.

Експозиція і колекціїРедагувати

У Музеї зібрана велика і різновидова колекція пам'яток з історії розвитку мистецтв. Колекція постійно поповнюється новими матеріалами, що є ґрунтом для науково-дослідної, науково-консультативної, експозиційно-виставкової роботи, багатим джерелом для популяризації здобутків національного театру, музики та кіно. Містить багату бібліотеку мистецтвознавчої літератури. В музеї значна колекція бандур.

Колекцією опікується заслужений працівник культури України (1993 р.) Леонід Черкаський.

Збір експонатів включає 282 музичні інструменти.

В експозиції музею знаходяться бандури таких майстрів і бандуристів найцікавіші які:

Інші значні колекції бандур зберігаються в Кобзарському музеї в Переяславі, в музеї при Чернігівській музичній фабриці, при Музеї української етнографії в Києві.

РозташуванняРедагувати

Адреса музею: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 21, корпус 26. (на території «Києво-Печерської Лаври», біля головного входу)

Режим роботиРедагувати

Вихідний — вівторок

Зв'язокРедагувати

Телефони: +380 (44) 280-18-34, +380 (44) 280-16-22

Електронна пошта: tmf-museum@ukr.net

ДжерелаРедагувати

  • Черкаський Л. Живії струни України — Київ 1999

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати