Ващенко Григорій Григорович

Григорій Григорович Ва́щенко (11 (23) квітня 1878(18780423) чи 5.5.1878[1] с. Богданівка Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині — Прилуцький район Чернігівської області — 2 травня 1967), Мюнхен)  — український педагог, науковець, дійсний член НТШ[2].

Ващенко Григорій Григорович
Григорій Ващенко
Народився 23 квітня 1878(1878-04-23)
Богданівка, Прилуцький район, Україна
Помер 2 травня 1967(1967-05-02) (89 років)
Мюнхен, ФРН
Поховання Вальдфрідгоф
Громадянство Російська імперія
 УНР
СРСР СРСР
Німеччина Німеччина
Національність українець
Діяльність педагогіка
Відомий завдяки розробник сучасної методики української педагогіки
Alma mater Полтавська духовна семінарія
Московська духовна академія
Науковий ступінь кандидат богослов'я, доцент, професор
Знання мов німецька
Заклад Волгоградський державний педагогічний інститут ім. М. С. Серафимовичаd
Членство Наукове товариство імені Шевченка
Титул дворянин
Посада викладач, педагог
Конфесія православний християнин
Рід Ващенко
Батько Григорій Іванович
Мати Параскева Устимівна

Життєпис ред.

Дитинство ред.

Народився 11 квітня (23 квітня) 1878(18780423) або 5 травня 1878(18780505) року у с. Богданівка Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині — Прилуцький район Чернігівської області). У метричній книзі за цей рік, що збереглася у прилуцькому архіві, про його батьків зазначено: «рос. Села Васьковец дворянин Григорий Иванович Ващенко и законная жена его Параскева Устинов(н)а, оба православные». Записано також про його хрещення, що відбулося через 10 днів після народження; його хрещеними батьками були «дворянин Андрій Іванів (син) Ващенко» та «колезького секретаря Костянтина Ващенка дружина Софія Яковлев(н)а». Згодом Г. Ващенко свідчив: «Батько мій походив зі старого козацького роду, що в кінці 18 ст. одержав звання дворянства»[3].

Освіта ред.

Учительська діяльність ред.

Літературно-художня творчість ред.

Кінець 1900 — початок 1910-х рр. —

  З 1907 до 1911 р. я працював на ниві українського письменства. За цей час видані мої три книжки.  

Йдеться у цьому свідченні Г. Ващенка про його збірник «Пісня в кайданах», окремо видані п'єсу «Сліпий» та повість «До ґрунту» (під псевдонімом Г. Васьківський).

Є у його доробку і ряд оповідань. Літературно-художню творчість Г. Ващенка прихильно було оцінено в журналах «Літературно-науковий вісник», «Українська хата», у газеті «Рада» (відгуки І. Франка, С. Єфремова, О. Пчілки). Але —

  (…) я в 1911 р. під впливом творів Лесгафта відійшов від літератури і захопився питаннями психології й педагогіки»  

Діяльність у роки Другої світової війни ред.

  • 19411943 — працював редактором газети «Голос Полтавщини» (хоча своє прізвище на ній не позначав) перебуває на такому ж становищі, що й такі відомі редактори українських газет тодішньої окупаційної пори, як письменники І. Багряний чи У. Самчук. Усі вони видавали газети не для фашистського окупанта, а для духовно-інформаційних потреб українського люду, що мусить, зрештою, звільнитися як від більшовизму, так і від німецького нацизму. Працював над темами «Освіта в Україні за часів більшовизму» та «Вплив большевизму на психіку українського народу».

Той факт, що, дізнавшись про здійснюване педагогом дослідження, окупаційна влада поінформували про нього райхміністерство виховання та навчання[ru], як — саме в порядку інформації — пробували звернути увагу на нього й деякі інші ідеологічні інстанції, відповідальні за наведення в Україні «німецького порядку», є зовсім зрозумілим і, всупереч політично-спекулятивним домаганням негативно наставлених до Г. Ващенка деяких дослідників, не може служити сам по собі якоюсь інкримінацією проти вченого. Тим більше, що в цьому дослідженні, гостро викривальному стосовно більшовицьких настанов у галузі освіти, якесь вихваляння гітлерівського «орднунгу» в освіті та вихованні, звичайно, відсутнє.

  • 1943 — разом з родиною виїжджає з Полтави до Києва, а звідти «після великих біженських пригод» (у Галичині багато дізнався про героїчну боротьбу УПА, звитягою якої назавжди захопився),
  • 1944 р. — в Австрії почав працю над підручником з педагогіки,
  • 1945 р. прибивається до Німеччини.

Діяльність у еміграції ред.

Вшанування ред.

  • Його ім'я носить ліцей № 144 у Солом'янському районі м. Києва.
  • 1994 — у Києві вийшла друком праця Г. Ващенка «Виховний ідеал» як перший том зібрання його творів.
  • 1995, вересень — установчий Конгрес у Києві, що заснував Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Г. Ващенка. Засновано у вересні 1995 р. Всеукраїнське педагогічне товариство імені Григорія Ващенка[4][5][6].
  • 1997, листопад — другий Конгрес Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка у Києві. Вихід друком другого тому його педагогічної спадщини «Загальні методи навчання».
  • 1999 — видання праці Г. Ващенка «Виховання волі і характеру» як третього тому його творів.
  • 2000 — третій Конгрес Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка у Києві. Вихід друком четвертого тому його наукового доробку «Праці з педагогіки і психології».
  • 2001 — Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Г. Ващенка, зіткнувшись з фактами паплюження видатного педагога, справжня мета яких — «не пропустити» його до українського вчительства, очорнити, виступило з викриттям наклепницьких публікацій, що у 2000 р. вийшли у Мелітополі та Марбурзі (колективна стаття науковців "З приводу вироку «трійки», або як та для чого з лупою слона «досліджували» — газета «Освіта Україна», 2001, № 1).
  • 2003 — рік відзначення 125-річчя від дня народження Г. Ващенка, видання п'ятого тому його праць «Хвороби в галузі національної пам'яті» та проведення четвертого Конгресу Всеукраїнського педагогічного товариства, що носить ім'я великого українського педагога.
  • 2006 — виданий шостий том творів «Спогади. Статті».
  • На честь Г. Г. Ващенка в 2011 році названо одну з вулиць Києва, що знаходиться у Дарницькому районі.
  • У селі Богданівка Прилуцького району Чернігівської області знаходиться школа його імені.

Примітки ред.

  1. Григорій Ващенко — БІОГРАФІЯ. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 12 липня 2014. 
  2. «Ващенко Григорій [Архівовано 22 вересня 2018 у Wayback Machine.]» // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Кн. 2, [т. 1] : А — Головна Руська Рада. — С. 218—232. — ISBN 5-7707-4049-3.
  3. «Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии» // Полтава, 1898. — 808 с.(рос.)
  4. ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ПЕДАГОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО ІМ. Г. ВАЩЕНКА. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 15 липня 2014. 
  5. Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Григорія Ващенка. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 15 липня 2014. 
  6. Всеукраїнське Педагогічне Товариство ім. Григорія Ващенка. Архів оригіналу за 19 липня 2014. Процитовано 15 липня 2014. 

Джерела ред.

Література про Григорія Ващенка ред.

  • Жадько В. Український некрополь. — К.,2005.-С.138.
  • Григорій Ващенко: Віхи біографії // Освіта України. — 2003. — № 28-29 (15 квітня). — С.4-5.
  • Дейоркшир О. Спогади про Григорія Ващенка // Практична психологія та соціальна робота. — 2003. — № 2-3. — С.149-154.
  • Дічек Н. Григорій Ващенко як історик педагогіки // Шлях освіти. — 2003. — № 4. — С.47-51.
  • Дічек Н. Ідеолог патріотизму Григорій Ващенко // Педагогічна газета. — 2003. — № 3 (березень). — С.8.
  • Добрянський Б. Його гаслом було: «Служіння Богові та Україні» // Українська мова та л-ра (Шкільний світ). — 2003. — № 11. — С.17-18.
  • Коваль О. Григорій Ващенко — людина — педагог — державник // Практична психологія та соціальна робота. — 2003. — № 2-3. — С.145-149.
  • Корж Л. Ващенківські адреси: Ромни // Освіта. — 2003. — № 12 (12-19 березня). — С.9.
  • Видатний національний педагог Григорій Ващенко: Зб. матеріалів до 125-річчя від дня народж. / Авт.- упоряд., наук. ред. А. Погрібний; Всеукр. т-во «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Всеукр. пед. т-во ім. Григорія Ващенка. — К., 2003. — 64 c.
  • Г. Г. Ващенко — видатний педагог національного відродження України: Зб. наук. пр. — Черкаси, 2003. — 165 с.
  • Григорій Ващенко. Моя автобіографія // Наукові записки (УВУ). — Мюнхен, 1963. — Ч. 7. — С. 5-9.
  • Коваль О. Передмова (Про Г. -Ващенка і його виховний ідеал) // Ващенко Г. Виховний ідеал. — Полтава: Полт. вісник, 1994. — С. 6-8.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Роменський період (1912—1917) біографії Г. Ващенка ред.

  • Погрібний А. Григорій Ващенко: віхи біографії: До ювілею видатного педагога // Освіта. — 2003. — № 12 (12-19 березня). — С.8.
  • Погрібний А. Педагогічні концепції видатного вченого — державника // Освіта України. — 2003. — № 28-29 (15 квітня). — С.4-5.
  • Про Григорія Ващенка // Рідна школа. — 2003. — № 6. — С.5.

Посилання ред.