Відкрити головне меню

Марі́я Монтессо́рі (італ. Maria Montessori; * 31 серпня 1870, К'яравалле, провінція Анкона, Королівство Італія — † 6 травня 1952, Ноордвік-ан-Зеє, Нідерланди) — італійська лікарка, освітянка, перша італійка, що стала докторкою медицини. Прославилася розробкою «педагогіки Монтессорі», яка полягає у вільному розвитку дітей. На відміну від шкільної системи, де активність дітей знижується, символом чого є «шкільна парта», Монтессорі вважала, що головним завданням освіти є підтримувати спонтанність і творчість дітей, забезпечувати їх всебічний розвиток: фізичний, духовний, культурний і соціальний. Відкрила явище поляризації уваги у дітей. У 1907 році відкрила дитячий садок «Дім дітей» у Римі. Відзначена на Поверху спадщини Джуді Чикаго.

Марія Монтессорі
італ. Maria Montesano
Maria Montessori (portrait).jpg
Народилася 31 серпня 1870(1870-08-31)[1][2][3]
К'яравалле, Провінція Анкона, Марке, Італія[4]
Померла 6 травня 1952(1952-05-06)[5][4][…] (81 рік)
Нордвейк, Південна Голландія, Нідерланди, Нідерланди
Громадянство
(підданство)
Flag of Italy.svg Італія[6]
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Діяльність психологиня, філософ, винахідник, лікар, педагог, психіатр, лекторка, математик
Галузь педагогіка
Alma mater Римський університет ла Сапієнца
Відомі учні Helma Trass[d]
Знання мов італійська[5] і французька
Заклад Римський університет ла Сапієнца
Посада head teacher[d]
Конфесія Римо-католицька церква
Діти Mario Montessori[d]
Нагороди
Officer of the order Orange-Nassau

ЖиттєписРедагувати

Народилася 31 серпня 1870 року в К'яравалле (Центральна Італія, провінція Анкона) в родині фінансового службовця. Мати була племінницею відомого теолога і священика Антоніо Стоппани.

Коли Марії виповнилося 12 років, родина переїхала до Риму, щоб дати дочці гарну освіту.

У 14 років почала цікавитися математикою, інтерес до якої не втратила до кінця життя. Батьки хотіли, щоб вона стала вчителькою, адже в той час це була практично єдина доступна для жінок професія. Однак Марія відхилила цей шлях. У 1886-1890 роках відвідувала загальноосвітню школу з технічним нахилом, в якій навчалися тільки хлопчики, що для того часу було забороненим.

По закінченню школи Марія вступила до Римського університету на факультет математики та природничих наук, але незабаром її інтереси змістилися в галузь біології та медицини. У 1892 році закінчила медичні підготовчі курси. І хоча жінкам в той час не дозволялося вивчати медицину, Марія твердо вирішила бути лікаркою і стала студенткою медичного факультету.

У 1895 році Монтессорі почала працювати асистенткою у лікарні, а в 1896 році захистила дисертацію з психіатрії, ставши першою жінкою в Італії, яка закінчила курс медицини, і першою в Італії лікаркою, яка здобула докторський ступінь.

Працюючи в університетській клініці, Монтессорі отримала приватну практику. Тут відбулася її перша зустріч з дітьми з обмеженими можливостями. Ніхто не сприяв розвитку цих дітей. Ніщо не могло спонукати їх до активної корисної дії. Оточуюча обстановка не сприяла цьому. Під час спостережень за дітьми у Монтессорі виникла і укріпилась думка, що для дітей, як хворих, так і здорових, необхідне спеціальне розвиваюче середовище, де сконцентровані всі знання про навколишній світ, представлені через еталони основних досягнень людської думки, а дитина має пройти шлях людини в цивілізацію в дошкільному віці. Таке середовище Монтессорі вибудовувала відповідно до потреб кожної дитини.

У 1898 році Монтессорі стала директоркою Ортофренічного інституту, школи для дітей з відсталістю, від яких відмовились батьки, а держава, яка взяла їх під свою опіку, не піклувалась про них. З приходом в інститут Монтессорі почала вимагала неодмінно шанобливого ставлення персоналу до хворих. Паралельно Марія вивчала праці французьких психіатрів - Едуарда Сеґена і Ґаспара Ітара, і дійшла висновку, що олігофренія - проблема більш педагогічна, ніж медична, і її слід вирішувати не в лікарнях і клініках, а в дитячих садках і школах. Саме з 1898-1900 відбувається становлення Монтессорі як освітянки.

Світову славу і визнання Марія Монтессорі здобула за розробку педагогічної системи «педагогіка Монтессорі». Першу «школа Монтессорі» вона відкрила 6 січня 1907 року в Римі. Методи, що ґрунтувалися на досвіді роботи в цій школі, були пізніше успішно розвинуті і вдосконалені і, попри критику в наступні роки, досі залишаються популярними в багатьох країнах світу. Після того, як робота Монтессорі в римському Будинку Дитини отримала широку популярність, на її метод звернули увагу в Північній Америці (близько 1913), хоча цей інтерес пізніше поступово згас.

Марія Монтессорі, окрім Італії, довгі роки жила і працювала в Каталонії та Нідерландах.

З Нідерландів, де вона перебувала до 1936 року, Монтессорі на запрошення Теософського товариства, переїхала до Індії, де читала лекції в Мадрасі, Карачі та інших містах, а пізніше відкрила свою школу в Кодайканалі (англ. Kodaikanal[7]), яка функціонувала під час Другої світової війни. Після Індії вона оселилася в Нідерландах і проживала там до кінця життя.

Померла Марія Монтессорі у 1952 році в Ноордвік-ан-Зеє. Міжнародна Монтессорі-Організація (AMI) була також заснована в Нідерландах у 1929 (діє по сьогодні). Син Марії Монтессорі Маріо очолював цю організацію до своєї смерті (1982).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати