Вікіпедія

Борщівський повіт (II Річ Посполита)

II Річ Посполита
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Борщівський повіт (Австро-Угорщина).
Борщівський повіт
Округ Чортківський (до 1867)
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Борщів
Площа 766 км² (після 1867)[1]
Населення 67467 (1867)[1]

Борщі́вський пові́т — історична адміністративно-територіальна одиниця на українських землях, що входила до складу різних держав: Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР. Адміністративний центром було місто Борщів. Його населення становило 5 100 осіб.

Сучасний Борщівський район.

Географія

ред.

Територія становила 741 км², Населення — 94 487 особи.

У складі ЗУНР

ред.

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР. Борщівським повітовим комісаром був Володимир Мриц до кінця січня 1919 р., далі — до середини березня 1919 р. — д-р Роман Курбас; з початку квітня до червня 1919 р. — Бараник Василь. Делегатом до УНРади обраний адвокат Роман Курбас.

Під польською окупацією

ред.
Борщівський повіт
Powiat borszczowski
 
Повіт на мапі воєводства
Країна   Польща
Воєводство Тернопільське
Адміністративний центр Борщів
Населення: 103 300 (1931)
Площа: 1067
Густота: 97


TERYT: Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 3
місько-сільські
сільські 14
Адміністрація
Мапа
- 

Після українсько-польської війни в 1919 році був окупований Польщею.

Включений до складу Тернопільського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Розташування

ред.

Борщівський повіт розташовувався на південному сході Тернопільського воєводства. З півдня і зі сходу межа проходила по річках відповідно Дністру та Збруча. Борщівський повіт межував з двома країнами — Румунією та Радянським Союзом. Село Окопи святої Трійці знаходилося на крайньому південному сході, при гирлі Збруча.

Адміністративний поділ

ред.
 
Борщівський повіт

1 лютого 1922 р. розпорядженням Ради Міністрів земську управу повіту ліквідовано і підпорядковано до Чортківського повіту[2].

15 червня 1934 р. села Капустинці, Тарнавка і Звягель передані з Борщівського повіту до Чортківського[3].

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни[4] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)

ред.
  1. містечко Борщів — місто з 1934 р.
  2. м. Мельниця-Подільська — міська ґміна з 1934 р.[5]
  3. містечко Скала-Подільська — місто з 1934 р.

Сільські ґміни

ред.

Кількість:

1920—1934 рр. — 72

1934 рр. — 69

1934—1939 рр. — 14

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Більче-Золоте Більче-Золоте, Монастирок, Мушкарів 3
2 Ґміна Вовківці Вовківці, Мушкатівка, Слобідка-Мушкатівська 3
3 Ґміна Гермаківка Гермаківка, Іване-Пусте, Нивра, Залісся 4
4 Ґміна Глибочок Верхняківці, Глибочок, Олексинці, Шершенівка 4
5 Ґміна Гуштин Бурдяківці, Дубівка, Гуштин, Збриж, Лосяч, Цигани 6
6 Ґміна Дзвинячка Бабинці, Вільховець, Вовківці, Дзвенигород, Дзвинячка, Латківці 6
7 Ґміна Королівка Висічка, Королівка, Пищатинці, Сков'ятин, Стрілківці, Юр'ямпіль 6
8 Ґміна Кривче Верхнє Верхнє Кривче, Нижнє Кривче, Сапогів 3
9 Ґміна Кудринці Завалля, Кудринці, Михайлівка, Новосілка, Панівці 5
10 Ґміна Озеряни Жилинці, Констанція, Козаччина, Ланівці, м. Озеряни, Пилатківці 6
11 Ґміна Окопи Святої Трійці Білівці, Боришківці, Окопи Святої Трійці, Трубчин 4
12 Ґміна Турильче Бережанка, Вербівка, Гуштинка, Залуччя, Іванків, Підпилип'я, Слобідка-Турильчицька, Трійця, Турильче 9
13 Ґміна Устя-Біскупське Горошова, Михалків, Пилипче, Устя-Біскупське, Худиківці 5
14 Ґміна Шупарка Бабинці, Худіївці, Шишківці, Шупарка 4
передано до Чортківського повіту Капустинці (до 15.06.1934), Тарнавка (до 15.06.1934), Звягель (до 15.06.1934) 3
отримала статус міської м. Мельниця-Подільська (до 01.08.1934) 1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Транспорт

ред.

Борщівський повіт мав добре залізничне сполучення з іншими регіонами Галичини. З Тернополя проходила залізниця через Копичинці до Борщева. Також було залізничне сполучення із Станіславовим через Чортків та Вигнанку. Село Тересін (зараз хутір приєднаний до села Цигани) на той час було залізничним вузлом — одна колія йшла на Скалу-Подільську, інша на Іване-Пусте, що було кінцевою станцією. Залізницею населення повіту користувалося досить часто, оскільки це був єдиний зручний та дешевий транспорт.

Містечко Мельниця-Подільська і населені пункти, які знаходилися південніше не мали залізниці і через те люди повинні були доїжджати до села Іване-Пусте, щоби потягом добратися до необхідного місця.

Повітове місто Борщів розташувалося за 1.5 кілометри від залізниці на лінії Тересін-Іване-Пусте.

Населення

ред.

У 1907 році українці-грекокатолики становили 69 % населення повіту[6].

У 1939 році в повіті проживало 109 940 мешканців (76 240 українців-грекокатоликів — 69.35 %, 18 060 українців-латинників — 16,43 %, 4 690 поляків — 4.27 %, 1 730 польських колоністів міжвоєнного періоду — 1,57 %, 9 220 євреїв — 8.39 %)[7].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 103 277 населення ніби-то було аж 46 153 (44,69 %) поляків при 52 612 (50,94 %) українців, 4 302 (4,16 %) євреїв і 23 (0,02 %) німці) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), національним пропорціям за допольським (австрійським 1907 року) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

Радянський період

ред.

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[8].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Борщівський, Мельниця-Подільський і Скала-Подільський райони.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. S. 81
  2. ↑ Dz.U. 1922 nr 10 poz. 77. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 22 вересня 2016.
  3. ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów borszczowskiego i czortkowskiego w województwie tarnopolskiem. [Архівовано 19 серпня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. ↑ Dz.U. z 1934 r. Nr 64, poz. 565 Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Борщівського повіту в Тарнопольському воєводстві на ґміни (сільські муніципалітети). Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 1 квітня 2016.
  5. ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 marca 1934 r. o zaliczeniu gmin: Tłuste Miasto w powiecie zaleszczyckim i Mielnica w powiecie horszczowskim, województwie tarnopolskiem do rzędu miast. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
  6. ↑ Українці. Частка у населенні повітів Архівована копія. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21 березня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 10
  8. ↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Борщівський_повіт_(II_Річ_Посполита)