Вікіпедія

Худиківці

село у Мельнице-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області, Україна

Худи́ківці — село в Україні, у Мельнице-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на півдні району.

село Худиківці
Церква Святої Параскевії
Церква Святої Параскевії
Церква Святої Параскевії
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Тер. громада Мельнице-Подільська селищна громада
Код КАТОТТГ UA61060290220013206
Основні дані
Населення ▼ 632 (2014)
Територія 3.047 км²
Густота населення 227.77 осіб/км²
Поштовий індекс 48751
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°36′49″ пн. ш. 26°8′3″ сх. д. / 48.61361° пн. ш. 26.13417° сх. д. / 48.61361; 26.13417
Середня висота
над рівнем моря 		174 м
Водойми Дністер
Відстань до
районного центру 		30 км
Найближча залізнична станція Іване-Пусте
Відстань до
залізничної станції 		3 км
Місцева влада
Адреса ради 48751, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Мельниця-Подільська, вул Кудринецька, буд 1
Карта
Худиківці. Карта розташування: Україна
Худиківці
Худиківці
Худиківці. Карта розташування: Тернопільська область
Худиківці
Худиківці
Мапа
Мапа

CMNS: Худиківці у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Мельнице-Подільської селищної громади[1].

Населення — 632 особи (2014).

На околиці села є Худиківське відслонення нижньокрейдових відкладів.

Географія

ред.

Село розташоване на відстані 376 км від Києва, 111 км — від обласного центру міста Тернополя та 21 км від міста Борщів.

До села приєднаний хутір Колонія, належав хутір Під Лісом. Хутір Колонія розташований за 2 км на північ від села. У березні 1949 року на хуторі було 17 дворів (68 осіб); у лютому 1952 р. – 13 дворів (62 особи). Хутір був залишений для обслуговування тваринницької ферми колгоспу.

Під Лісом — хутір, приєднаний до села Худиківці. Розташований за 4 км на північ від нього. У 1951 році на хуторі було 2 двори (6 осіб); тоді ж хутір вилучений із облікових даних у зв’язку з переселенням жителів у Худиківці.

Історія

ред.

На території села знайдено кістки мамонта, залишки давніх городищ та поховань.

Відоме з 15 століття. Перша письмова згадка – 1410 рік. М. Крищук пов'язує назву села з прізвищем Худик (Худиковський)[2].

Протягом 19 століття і до початку Другої світової війни селом володіли графи Лянцкоронські. Селяни здавна займалися переважно землеробством і тваринництвом.

Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.

Під час повеней 1941 і 2008 село було практично повністю затоплене.

До 2015 було центром Худиківської сільської ради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.

Увійшло до складу Чортківського району після ліквідації Борщівського 17 липня 2020 року[3].

Населення

ред.
Зміни населення
Рік Населення Зміна
1810 518 —
1900 1072 +106.9%
1910 1003 −6.4%
1921 1012 +0.9%
1931 1163 +14.9%
1989 808 −30.5%
2001 691 −14.5%
2007 689 −0.3%

У 1810 році в селі було 108 родин, 103 житлових будинки і 511 мешканців[4].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 808 осіб, з яких 348 чоловіків та 460 жінок[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 691 особа[6].

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Відсоток
українська 99,14 %
російська 0,72 %
молдовська 0,14 %

Село розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Худиківцях:

  • а-ціба («уживають, щоб відігнати собаку»),
  • билинь («коротка частина ціпа, якою молотять»),
  • біль («білий гриб; біляк»),
  • бодляк («будяк»),
  • бохончик, бохонец («буханець хліба»),
  • бубнист, бубніст («бубняр»),
  • бунт («кілька низок (шарів) тютюну, зв'язаних докупи»),
  • бусько («лелека»),
  • возівня («приміщення для воза»),
  • галимбец («молочний суп із кукурудзяного борошна»),
  • галунка («крашанка»),
  • головка («маточина; середня частина колеса»),
  • горн («комин печі у хаті»),
  • ґарґоню («жоржина»),
  • добинька («довбня; колода, на якій рубають дрова»),
  • замисник («полиця для посуду; мисник»),
  • кантапуня («рогатка»),
  • каравишня («сорт великих вишень»),
  • кічка («передня чи задня частина воза»),
  • корито («ночви»),
  • коцювилно («держак»),
  • лівак («шульга»),
  • марциз («нарцис»),
  • під («горище над хатою»),
  • повонея («півонія»),
  • постіль («ліжко»),
  • прунькє («сорт великих червоних слив»),
  • таркатий («рябий, плямистий, про бика чи корову»),
  • трачиня («тирса»),
  • трепета («осика»),
  • трунво («труна»),
  • цвігай («ситник, оситняк»),
  • цимбаліста («той, хто грає на цимбалах»),
  • шараґі («козел для різання дров»),
  • швара («низка тютюну»).

Економіка

ред.

У селі є торговельний заклад.

1880 року у власності поміщика було: орної землі – 427, луків і городів – 232, пасовиськ – 29, лісів – 79 морґів. У власності селян: орної землі – 713, луків і городів – 123, пасовиськ – 25 морґів.

Відомо, що 1925 року працював млин власника Можема Шехтера.

Освіта

ред.

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., бібліотека.

Перша школа збудована у 1880 році, нині у цьому приміщенні функціонує сільська рада.

Культура

ред.

У 2002 році під час пожежі згорів сільський клуб.

Худиківці здавна славилися вишивками й ткацтвом.

Охорона здоров'я

ред.

У селі є ФАП.

Пам'ятки

ред.

Є церква святої Параскеви Терновської (1702), капличка (1998).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965), встановлено пам'ятний хрест воякам УПА (1992).

Відомі люди

ред.

Народилися

ред.

Світлини

ред.
  •  
    Церква Святої Параскевії (1702 р)
  •  
    Пам'ятний знак з нагоди 2000 - ліття Різдва Христового
  •  
    Кам'яна будівля в центрі

Примітки

ред.
  1. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  2. ↑ Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 176.
  3. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. ↑ Акт передачі Тернопільського краю Австрією Росії (Leschyński Jan. Rzady Rosyjskie w kraju Tarnopolskim. 1809–1815. — Kraków, Warszawa, 1903. — S. 198–204). Лещинський Ян. Російський уряд в Тернопільському краї. 1809–1815. — Краків, Варшава, 1903. — С. 198–204.
  5. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  8. ↑ Дацко О. Берник Мирон Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 116. — ISBN 966-528-197-6.

Джерела

ред.
 
У Вікісловнику є сторінка Худиківці.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Худиківці&oldid=43984474