Ситник

Ситни́к (Juncus) — рід рослин родини Ситникових, однорічних або багаторічних трав'яних рослин, у останніх [кореневище] коротке або подовжене, що утворює дернинки, або повзуче з циліндричними стеблами і піхвяними листками. Суцвіття розгалужене, рідше головчасте. Приурочені переважно до вогких місць, лук, берегів водойм.

Походження назви

Слово «ситник», походить, ймовірно, від праслов'янського *sitъ, *sita — варіанта слова *sětь («мотузка»). Назва пов'язана з тим, що стебла цієї рослини використовувалися для плетіння. Споріднене з литовськими sietas, saitas («мотузка», «прив'язь»), sieti («зв'язувати»), латиськими siet, saistit («в'язати», «прив'язувати»). Інша етимологічна версія пов'язує «ситник» зі словом «сито», наводячи за приклад давньоісландське sef («ситник», «оситняк») та давньоанглійське sife («сито»). У такому випадку виникнення назви пов'язують зі пористою структурою рослини.

Систематика

Рід нараховує близько 300 видів.

На території України зростає 29 видів. Найпоширеніші:

• Juncus bufonius L. — Ситник ропушний
• Juncus effusus L. — Ситник розлогий
• Juncus gerardii Loisel. — Ситник Жерара
• Juncus inflexus L. — Ситник пониклий
• Juncus conglomeratus L. (Juncus Leersii Marss.) — Ситник Леєрса

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.