Ситник голівчастий
Ситник голівчастий[1], ситник головчастий[2][3] (Juncus capitatus) — вид трав'янистих рослин родини ситникові (Juncaceae), поширений у Європі (крім півночі), у Північній Африці, помірній і субтропічній Азії.
| Ситник голівчастий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Ситникові (Juncaceae) |
| Рід: | Ситник (Juncus) |
| Вид: | Ситник голівчастий (J. capitatus)
|
| Біноміальна назва | |
| Juncus capitatus | |
Опис ред.
Однорічна рослина 5–15 см заввишки. Коробочка коротша від оцвітини. Листочки оцвітини жовто-зелені, загострені, внутрішні коротші ніж зовнішні. Стебла від основи пучкоподібно розгалужені. Листки прикореневі[2].
Поширення ред.
Європа: Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Росія, Україна, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швейцарія, Данія, Фінляндія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Болгарія, Хорватія, Італія, Мальта, Чорногорія, Румунія, Сербія, Словенія, Франція, Португалія, Іспанія; Північна Африка: Алжир, Лівія, Марокко; Азія: Вірменія, Азербайджан, Грузія, Росія, Китай, Казахстан, Узбекистан, Монголія, Афганістан, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Сирія, Туреччина, Кіпр; натуралізований: пд. Канада, США[4][5].
В Україні зростає у вологим піщаних місцях, головним чином у долинах річок — на всій території, спорадично, частіше в басейнах Дніпра й Сів. Дінця[2]. Входить у переліки видів, які перебувають під загрозою зникнення на території Київської області[3].
Джерела ред.
- ↑ Juncus capitatus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 414. (рос.)(укр.)
- ↑ а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 30.03.2018. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 30.03.2018. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |