Відкрити головне меню

Чортківський повіт (ЗУНР)

II Річ Посполита

Чортківський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Австро-Угорщини, ЗУНР, Польщі та СРСР. Сучасний Чортківський район.

Чортківський повіт
Адм. центр Чортків
Країна ЗУНР ЗУНР
Польща Польща
УРСР
Регіон Тарнопольське воєводство[d]
Населення
 - повне 69 020 (1921)
 - густота (4-те місце)
Площа
 - повна
POL powiat czortkowski map.svg

Адміністративний центр — місто Чортків, населення якого становило 6 000 мешканців.

ГеографіяРедагувати

Територія у 1921 році становила 694 км². Населення — 69 020 (1921).

Повіт розташований на півдні воєводства. Межував із повітами Тернопільського воєводства: на півночі з Теребовлянським, на північному сході - зі Скалатським, на сході - Копичинецьким, на південному сході - Борщівським, на півдні - Заліщицьким, на заході - Бучацьким.

Рельєф здебільшого рівнинний. Великий каньйон, утворений річкою Серет, перетинав повіт з півночі на південь.

У складі Австро-УгорщиниРедагувати

Період ЗУНРРедагувати

Повітовим комісаром і делегатом до УНРади був обраний адвокат д-р Остап (Євстахій) Юрчинський (УНДП), міським комісаром (бургомістром) — директор гімназії Никифор Даниш (УНДП).[1]

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР.

Під польською окупацієюРедагувати

У 1920 р. включений у склад новоутвореного Тернопільського воєводства Польщі. 1 лютого 1922 р. розпорядженням Ради Міністрів земські управи Борщівського і Гусятинського повітів ліквідовано і підпорядковано до Чортківського повіту[2].

Адміністративний поділРедагувати

 
Чортківський повіт

15 червня 1934 р. до Чортківського повіту передані села Капустинці, Тарнавка і Звягель з Борщівського[3], село Скомороше — з Теребовлянського повіту[4] і село Милівці — з Заліщицького[5] та частина земель села Трибухівці Бучацького повіту площею 291,5499 га передана селу Слобідка Джуринська Чортківського повіту[6].

1 серпня 1934 р. здійснено об'єднання сільських гмін у великі сільські гміни — рівнозначні волостям.

Міста (Міські ґміни)Редагувати

  1. м. Чортків
  2. містечко Ягільниця - понижено до сільської ґміни 01.08.1934

Сільські ґміниРедагувати

Кількість:

1920-1934 рр. - 42

1934 р. - 47

1934-1939 рр. - 10

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Бяла БілаСтара ЯгільницяСкородинці, Черкавщина 4
2 Ґміна Бялобожніца БілобожницяБілий ПотікБичківціКалинівщинаРидодубиСемаківці 6
3 Ґміна Джурін Бартошівці, ДжуринДжуринська Слобідка, Полівці-Колонія 4
4 Ґміна Колендзяни Давидківці,  ЗаліссяЗвягель (з 15.06.1934), КолиндяниСтрусівкаТарнавка (з 15.06.1934), Шманьківчики, ШманьківціШвайківціУгринь 10
5 Ґміна Косув Звиняч, КосівРомашівкаСкомороше (з 15.06.1934) 4
6 Ґміна Паушувка БазарКриволукаПалашівка, Полівці 4
7 Ґміна Свідува АнтонівМухавка, Свидова 3
8 Ґміна Улашковце Заболотівка, Капустинці (з 15.06.1934), Милівці (з 15.06.1934), РосохачСосулівка, Улашківці 6
9 Ґміна Ягєльніца I Ягільниця 1
10 Ґміна Ягєльніца II ДолинаНагірянкаСальнівка, Хом'яківка, Шульганівка 5

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

НаселенняРедагувати

У 1907 році українці-грекокатолики становили 63 % населення повіту[7].

За переписом населення 1931 року, в Чортківському повіті проживало 84 008 людей. Польський уряд подав спростовані сучасниками[8] цифри визнання рідною мовою:

  • українську — 40 866 осіб, що становило 48,6 %
  • польську — 36 486 осіб, що становило 43,4 %
  • Мову їдиш — 6 474 осіб, що становило 7,7 %
  • певну іншу — 182 особи, тобто 0,2 %.

У 1939 році в повіті проживало 90 140 мешканців (54 035 українців-грекокатоликів — 59,95 %, 16 395 українців-латинників — 18,19 %, 10 095 поляків — 11,2 %, 1 205 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,28 %, 8 200 євреїв — 9,1 % і 210 німців та інших національностей — 0,23 %)[9].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати