Сапогів (Чортківський район)
Сапогі́в — село в Україні, у Борщівській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване в центральній частині району. Було центром однойменної сільради.
| село Сапогів | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Борщівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060050180010806 
|
| Основні дані | |
| Населення | 876 |
| Територія | 3.493 км² |
| Густота населення | 250.79 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48769 |
| Телефонний код | +380 3541 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°43′48″ пн. ш. 26°5′9″ сх. д. / 48.73000° пн. ш. 26.08583° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
234 м |
| Відстань до районного центру |
12 км |
| Найближча залізнична станція | Вовківці-Турильче |
| Відстань до залізничної станції |
8 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48702, Тернопільська обл., Чортківський р-н., м. Борщів, вул. Грушевського, 2 |
| Карта | |
  Сапогів | |
 Сапогів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Населення — 826 осіб (2007).
У Сапогові збереглися унікальні зразки давньої народної вишивки. У Сапогові — вхід до гіпсової печери Ювілейна.
Також є Сапогівський ботанічний заказник, зростають Сапогівські буки.
Географія
ред.
Село розташоване на відстані 372 км від Києва, 98 км — від обласного центру міста Тернополя та 8 км від міста Борщів.
Історія
ред.Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки скіфського часів
Перша писемна згадка — 1428 року. Є щонайменше дві версії походження назви села. Згідно з першою, за легендою тут проживали шевці, які шили взуття для потреб галицьких князів. Інша версія — назва села походить від слов'янського прізвища Сапог (Чобіт)[1]. Враховуючи ту обставину, що дана назва є класичним присвійним прикметником, найімовірніше вона походить від поширеного шляхетського прізвища СапѢга (Сапіга) з чергуванням звуків «і» та «о» за правилами української мови.
1704 року в Сапогові діяв загін опришків під проводом Пискливого.
Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші українські товариства, кооператива.
До 19 липня 2020 р. належало до Борщівського району[2].
З 20 листопада 2020 р. належить до Борщівської міської громади[3].
Населення
ред.За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[4]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,89 | |
| молдовська | 0,11 |
Пам'ятки
ред.- церква святого Миколая (1777, реставрована 1989, ПЦУ),
- церква Перенесення мощей святого Миколая (2014, мурована, УГКЦ).
-
Церква св. Миколая 1777 -
Церква св. Миколая 1777 -
Церква св. Миколая 1777 -
Церква св. Миколая 1777 (дзвіниця) -
Церква св. Миколая 1777 -
Церква св. Миколая 1777
Пам'ятники
ред.Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1990), насипано символічну могилу УСС (1991), могилу на місці перепоховання вояків УПА (1993).
Соціальна сфера
ред.Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, завод мінеральної води, торговельний заклад.
У жовтні 2016 року до села підведено газогін.[5]
Культура
ред.Фольклор
ред.У селі побутувала народна казка «Як горобчики гостювали». Під час фольклористичної експедиції у 1883 році її записав Іван Ляторовський. Поміщена у антології «Казки Західного Поділля» (1994, укладач — Петро Медведик).
1883 року Дмитро Шимчук записав ряд народних анекдотів у селі, зокрема "Парубок", "Шах", "Не віддана", "За що?", "Перекупка", "Яку сам власть мав, таку друrому дав", "Як чоловік умер через жону", "Жид сьвідком", "Брехун і підбрехун" поміщених відтак у "Етнографічному збірнику"[6].
Відомі люди
ред.Народилися
ред.- Чолган Іларіон Іванович (1918–2004) — український письменник, драматург, член Спілки письменників України.
Працювали
ред.Душпастирював фольклорист о. Іван Ляторовський.
перебували
ред.- фольклористки сестри Людмила і Меланія Ляторовські,
- громадська діячка А. Фіґус-Ралько.
Примітки
ред.- ↑ Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 149.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Перша сесія Борщівської міської ради VIII скликання [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.] // Борщівська міська рада, 25 листопада 2020 р.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 27 березня 2022. [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.]
- ↑
Мешканці села Кривче Борщівського району відтепер мають можливість підвести газ до своїх осель на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 28 жовтня.
- ↑ Етноrрафічний з6ірник. Львів, 1899. Т. VI: Галицько-руські анекдоти. ст 25, 32, 53, 98, 125-126, 130-222, 320-324.
Література
ред.
- Б. Мельничук, В. Уніят. Сапогів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 288. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Розпорядження Ради Міністрів Української РСР № 611 р. від 2 серпня 1971 року [Текст] : список пам'яток природи республіканського значення, що беруться під охорону держави - печера "Оптимістична" с. Королівка Борщів. р-ну; печера "Озерна" с. Стрілківці Борщів. р-ну; печера "Млинки" с. Залісся Чортків. р-ну; печера "Перлина" с. Крутилів Гусятин. р-ну; печера "Ювілейна" с. Сапогів Борщів. р-ну; печера "Вертеба" с. Більче-Золоте Борщів. р-ну // Збірник постанов і розпорядженнь уряду УРСР. — 1971. — № 8 (21 лип. ; 2-9 серп.).
- Sapohów, wś nad pot. Cyganką, pow. borszczowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 305. (пол.) — S. 305. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |