Турильче
Тури́льче — село в Україні, у Скала-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване неподалік річки Збруч, на сході району.
| село Турильче | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський |
| Громада | Скала-Подільська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060350150020003 |
| Основні дані | |
| Населення | 759 |
| Територія | 3.963 км² |
| Густота населення | 203.38 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48726 |
| Телефонний код | +380 3541 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°46′32″ пн. ш. 26°12′07″ сх. д. / 48.77556° пн. ш. 26.20194° сх. д.Координати: 48°46′32″ пн. ш. 26°12′07″ сх. д. / 48.77556° пн. ш. 26.20194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
225 м |
| Водойми | Дубенецький потік, Тростянецький потік, Збруч |
| Відстань до районного центру |
19 км |
| Найближча залізнична станція | Скала-Подільська |
| Відстань до залізничної станції |
10 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48720, Тернопільська область, Чортківський район, смт Скала-Подільська, вул Франка Івана, буд 2-Е |
| Карта | |
  Турильче | |
 Турильче | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
ред.Село розташоване на відстані 362 км від Києва, 97 км — від обласного центру міста Тернополя та 12 км від міста Борщів. У селі Тростянецький потік впадає у Дубенецький потік.
Історія
ред.Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.
В 9 томі «История резиденций на давнишних кресах Речи Посполитой» Романа Афтаназія сказано, що Турильче — одне з найдавніших подільських поселень, хоча воно й не відігравало майже жодної ролі в історії краю аж до ХІХ ст.
Село входило до складу маєтків Сатанівського ключа, власниками якого були Сенявські, а згодом — Чарторийські і Любомирські.
Наприкінці XVIII століття перейшло до Потоцьких, які незабаром продали Турильче родині Івановських, у власності яких село перебувало до радянського вторгнення 1939 року.
До середини ХІХ ст. в селі жодного маєтку не було — лише фільварок (господарство). Тільки в серединні XIX століття Івановські спорудили в селі скромний двоповерховий палац, який був зруйнований за Першої світової війни. Його рештки ще можна було побачити напередодні Другої світової.
Перша письмова згадка — 1462 року. Михайло Крищук пов'язує назву села зі словом тур — буйвіл, первісний бик, який проживав на цій території до кінця 17 століття[1].
У п'ятому випуску науково-краєзнавчого збірника «Літопис Борщівщини» В. Бідулько опублікував «Найдавніший опис Турильча з 1753 року»[2].
У 1940-1941, 1944-1959 роках село належало до Скала-Подільського району Тернопільської області[3][4]. З ліквідацією району 1959 року увійшло до складу Борщівського району[5].
З 1991 року село Турильче в складі незалежної України.
До 2015 року адміністративний центр Турильченської сільської ради, якій було підпорядковано села Вербі́вка та Підпили́п'я. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Скала-Подільської селищної громади.
Населення
ред.Населення — 759 осіб станом на 2007 рік.
Мова
ред.За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[6]:
| Мова | Число осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 98,01 | |
| російська | 1,12 | |
| білоруська | 0,12 | |
| вірменська | 0,12 | |
| молдовська | 0,12 |
Релігія
ред.- церква Різдва Пресвятої Богородиці (1871, кам'яна, ПЦУ);
- церква Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ);
- костел (1871).
Пам'ятники
ред.Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1974).
Соціальна сфера
ред.Працюють ЗОШ 1-2 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку. На виїзді з села Турильче, у напрямку до села Іванків, існує, так зване польське поселення, або по місцевому — кольонія. Тут проживають люди, які у 1947 році були примусово переселені з Польщі до України та розселені у будинки, що раніше належали полякам, котрі, в свою чергу, були виселені на територію Польщі. Ще й досі живі старожили, які мають свою мову, звичаї та культуру, це лемки.
Відомі люди
ред.Народилися
ред.- Павло Юрійович Рогачук, (псевдо «Арсен»; нар. 1912) — член ОУН, референт Служби Безпеки Скала-Подільського району. Загинув 1 листопада 1946 року, потрапивши у засідку.[7]
- Гуменний Григорій Миколайович, (нар. 1911) — член ОУН, референт Служби Безпеки Скала-Подільського району. Загинув у 1947 році під час операції НКВД. Похований на сільському цвинтарі[8].
- Іван Костянтинович Бук (псевдо «Вій», «Мартин», «Ярема»; нар. 1912) — повітовий провідник ОУН Борщівщини, загинув 2 січня 1945 року на польській колонії між селами Турильче та Мушкатівка.[7]
- Яровий Василь Петрович — голова виконавчого комітету Золотниківської районної ради депутатів трудящих Тернопільської області. Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань (1940—1951).
Світлини
ред.- Краєвиди Турильче
-
В'їзд у село з боку Скали-Подільської -
Петропавлівський костел 1871р -
Церква Різдва Пресвятої Богородиці кін. 19ст
Примітки
ред.- ↑ Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 169.
- ↑ Borowski, Andy (середа, 4 липня 2018 р.). Літопис Скали: Найдавніший опис Турильча з 1753 року. Літопис Скали. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 17 січня 1940 «Про утворення районів в складі Волинської, Дрогобичської, Львівської, Ровенської, Станіславської і Тарнопольської областей УРСР»
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 578–579.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР № 55/11 від 21 січня 1959 «Про ліквідацію Коропецького і Скала-Подільського районів Тернопільської області»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 25 травня 2019.
- ↑ а б Нестор Мизак. За тебе, свята Україно: Південне Надзбруччя у визвольних змаганнях ОУН-УПА / Н. Мизак. — Чернівці: Буковина, 1998. — С. 163. — ISBN 966-95385-3-Х
- ↑ Протокол допиту секретного оперативника НКВД Тарнавського Ярослава Михайловича (АЦДВР - Ф. 63. - Т. 10.).
Література
ред.
- Мороз В. Громада УГКЦ на Тернопільщині відновить закинутий костел // Релігійно-інформаційна служба України, 13 жовтня 2015.
- Бідулько В., Мельничук Б., Мизак Н., Петраш Б., Івахів Г., Уніят, В. Турильче // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 564—565. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Новосядла Н., Уніят, В. Турильче // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 477. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Turylcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 659. (пол.)
Посилання
ред.- Турильче // Замки та храми України
- костел у Турильче
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |