Жовтозілля звичайне

Жовтозілля звичайне, дідик звичайний (Senecio vulgaris L.)  — вид трав'янистих рослин роду жовтозілля (Senecio) родини складноцвітих (Compositae) або айстрових (Asteraceae). Народна назва — кульбаба.

Жовтозілля звичайне
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Айстроцвіті (Asterales)
Родина:	Айстрові (Asteraceae)
Рід:	Жовтозілля (Senecio)
Вид:	Жовтозілля звичайне (S. vulgaris)
Біноміальна назва
Senecio vulgaris L., 1753
Ареал жовтозілля звичайного
Синоніми
Erigeron senecio Sch.Bip. ex Webb & Berthel. Senecio vulgari-humilis Batt. & Trab. Senecio vulgaris subsp. vulgaris Senecio vulgaris var. vulgaris

Загальна біоморфологічна характеристика

Ілюстрація Senecio vulgaris в «Atlas des plantes de France» («укр. Атлас рослин Франції»). 1891

Листя жовтозілля звичайного

Сім'янки жовтозілля звичайного

Однорічна або дворічна трав'яниста рослина, 15-30 см заввишки з ребристими поодинокими або розгалуженими стеблами. Листя голі або павутинисто-шерстисті, перисто-роздільні, з нерівномірно-зубчастими частками. Кошики дрібні, циліндричні, в щиткоподібних волотях; обгортка подвійна, зовнішніх листочків 8-10, коротше внутрішніх, на верхівці чорні; квіти жовті, всі трубчасті. Тичинок 5, зрощені пиляками в трубочку, через яку проходить стовпчик. Зав'язь нижня одногніздова. Плоди — довгасті, веретеноподібні, ребристі, запушені сім'янки з чубком з брудно-білих волосків. Цвіте з квітня до вересня. Плоди дозрівають у травні-вересні.

Екологія

Росте вздовж доріг, біля житла, на полях, городах, звалищах, рідше — по берегах річок. Бур'ян.

Поширення

Євразійський неморальний вид.

Ареал:

• Африка
  • Макаронезія: Канарські острови
  • Північна Африка: Алжир; Єгипет; Лівія; Марокко; Туніс
• Азія
  • Західна Азія: Афганістан; Єгипет — Синайський півострів; Іран; Ірак; Ізраїль; Ліван; Сирія; Туреччина
  • Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія;
  • Російська Федерація: Передкавказзя, Західний і Східний Сибір, Далекий Схід
  • Китай: Гуйчжоу, Цзілінь, Ляонін, Внутрішня Монголія, Сичуань, Тибетський автономний район, Юньнань
  • Східна Азія: Корея
  • Індійський субконтинент: Індія — Ассам, Джамму і Кашмір, Таміл Наду
• Європа
  • Північна Європа: Данія; Фарерські острови; Фінляндія; Ісландія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Велика Британія
  • Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Словаччина; Швейцарія
  • Східна Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Російська Федерація — Європейська частина; Україна включно з Кримом
  • Південно-Східна Європа: Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Північна Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія
  • Південно-Західна Європа: Франція; Португалія; Іспанія

Інтродукований майже по всій Африці, Австралії, Північній і на сході Південної Америки, в Японії (острів Хонсю), на Тайвані.

Хімічний склад

Лікарська рослина. Містить аскорбінову кислоту, каротин (у листках — 54—61 мг%), дубильні речовини, хінони, флавоноїди, алкалоїди (у листках — 0,49-3,5 %; стеблах — 0,2-1,2 %; квітках — близько 3 %): сенецифіллін, сенеціонін, інтегерімін, платифілін, сарацин, ретрорсин, рутин, барвник, інулін та мінеральні солі.

Практичне використання

У практиці народної медицини його лікарський настій надземної частини застосовується як засіб, який може регулювати менструації та при істеричних судомах. Препарати, виготовлені з сировини рослини використовуються при запаленні дванадцятипалої кишки та товстої кишки, жовчного міхура і шлунку, при гострих кишкових та шлункових спазмах, гіперацидному гастриті, маткових і різних внутрішніх кровотечах, при бронхіальній астмі й стенокардії. У малих дозах жовтозілля збуджує, а у великих пригнічує центральну нервову систему, його дія подібна до дії атропіну.

Сік — дієвий засіб при істеричних судомах, від глистів та при кашлі. Змельчене листя має розсмоктувальну і пом'якшувальну дію. Їх прикладають до наривів, при затвердіннях молочних залоз, гемороїдальних шишок і при фурункулах. У німецькій народній медицині рослину вживали при анемії, тахікардії, циститі.

Рослина неофіцинальна. Отруйна.

Див. також

• Список видів роду жовтозілля
• Список дикорослих корисних рослин України

Джерела

• Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Жовтозілля — Senecio L. // — К.: 1962. — Флора УРСР. 1962. — Т. 11.
• Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / відповідальний редактор. А. М. Гродзінський. — Київ : Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 сторінки. — ISBN 5-88500-055-7. Ел.джерело С. 163.
• Шишкин Б. К., Род Senecio L. — Крестовник, в кн.: Флора СССР, т. 26, М. — Л., 1961. (рос.)
• Pruski, J.F. 2012. Compositae of Central America-I. The tussilaginoid genus Robinsonecio (Senecioneae), microcharacters, generic delimitation, and exclusion of senecioid Senecio cuchumatanensis. Phytoneuron 2012-38: 1-8.

Посилання

• Дикорастущие растения Крыма. Крестовник [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• http://www.tropicos.org/Name/2701298 [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Senecio vulgaris на сайті «Germplasm Resources Information Network (GRIN)» Міністерства сільського господарства США (англ.)