Барвники
Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. (серпень 2023) |
Барвники — інтенсивно забарвлені речовини, придатні для фарбування різних матеріалів.
Барвники | |
Барвники у Вікісховищі |
Загальний опис
ред.Колір барвників залежить від того, що вони вибірно поглинають частину світлових хвиль видимого спектра, а решту відбивають. Хімічний склад барвників характерний наявністю в їхніх молекулах ланцюгів спряження (чергування простих та подвійних зв'язків) і ароматичних або гетероциклічних ядер з ауксохромами (див. Кольорознавство).
До середини 19 століття вживалися барвники рослинного або тваринного походження. Найважливіші з них алізариновий червоний з коренів марени та індиго синій з листя індигоноски (Indigofera tinctoria). У 50-х рр. минулого століття одержано перші синтетичні барвники з вуглеводнів кам'яновугільної смоли: фуксин, мовеїн та інші. 1869 з антрацену було синтезовано алізарин, 1870 — індиго. Потім було відкрито азобарвники і сірчасті барвники.
На кінець XIX століття природні барвники були цілком замінені синтетичними.
Виникла нова аніліно-фарбова промисловість, яка до першої світової війни була монополізована Німеччиною (трест І. Г. Фарбеніндустрі). В нашій країні промислове виробництво барвників почалось лише після Жовтневого перевороту. Тепер відомо багато тисяч синтетичних барвників, з них у промисловості вживаються кілька сот.
Залежно від характеру перетворювання поглинутої енергії органічні барвники створюють:
- колір
- люмінесценцію
- здатність впливати на фотохімічні процеси[1]
Класифікація
ред.Хімічна
ред.За походженням (методом отримання) барвників:
- Природні
- Штучні (синтетичні)[2]
За метою застосування:
- харчові
- промислові (нехарчові)
За хімічною будовою барвники поділяються на:
- азометинові
- азобарвники
- антрапіридонові
- антронові
- антрахінонові:
- антрахіноназолові (антрахінонові)
- антрахінонпіразинові
- арилметанові
- ариламінові
- діазопірантронові
- нітробарвники (нітро- та нітрозо- барвники)
- перінонові
- піразолантронові
- поліметинові
- індигоїдні
- тіазолові
- фталоціанінові[2]
- тріарилметанові[3]
- сірчисті[3]
Технічна
ред.За технічним призначенням, розрізняють такі групи барвників:
- Кислотні барвники
- Основні барвники
- Прямі барвники
- Протравні барвники
- Активні барвники
- Кубові барвники
- Сірчисті барвники
- Барвники, які утворені на волокні
- Барвники для шерсті
- Барвники для шкіри і овчини
- Дисперсні барвники
- Барвники жиро- і спирторозчинні
- Пігменти і лаки[4]
Прямі, які фарбують бавовняне волокно у водному розчині без протрави
Сірчисті, нерозчинні у воді, фарбують волокно у водних розчинах сірчастого натрію
Кубові, нерозчинні у воді, фарбують після попереднього відновлення барвники до «лейкосполук», розчинних у лугах кубозолі та індигозолі, розчинні у воді, похідні лейкосполук кубових барвники
- для бавовни; фарбують бавовняне волокно після попередньої обробки його солями алюмінію, заліза, хрому тощо
- для шерсті, діють на шерсть так само, як барвники попередньої групи
Осно́вні — солі з забарвленим катіоном; фарбують шерсть і шовк без протрави, бавовняне волокно — лише по таніновій протраві
Кислотні — солі з забарвленим аніоном; фарбують шерсть і шовк у кислих розчинах
Продукти для холодного фарбування — сполуки, які утворюють безпосередньо на волокні нерозчинні у воді азобарвники
Барвники для штучного, або синтетичного, волокна; фарбують віскозу або синтетичні полімери, розчиняючись у них або утворюючи тонку суспензію
Індуліпи та нігрозини — сині й чорні барвники з аніліну
Пігменти — нерозчинні у воді барвники для лакофарбової і поліграфічної промисловості.
Іншомовні назви барвників довільні і здебільшого визначають лише їхній колір.
До 1992 року в назвах барвників зазначався спосіб вживання барвника, колір, іноді стійкість забарвлення, відтінок та інші властивості, наприклад кислотний рожевий М (М — закріплюється солями міді), кислотний жовтий тривкий.
Барвники широко вживаються у текстильній промисловості, шкіряній, паперовій, поліграфічній і фотоматеріалів, у виробництві пластмас тощо.
Особливі види
ред.Реактивний барвник
ред.Барвник, до молекул якого входять полярні угруповання (як, наприклад, хлорзаміщені азагетероцикли, SO2(CH2) 2OSO3Na, n-NHCOCH=CH2 та ін.), які здатні утворювати з функційними групами волокон (OH, SH, NH2) ковалентні зв'язки, завдяки чому такий барвник міцно утримується на волокні (наприклад, моноазобарвники, антрахінонові, фталоціанінові барвники). Є водорозчинним, використовується для забарвлення вовни, натурального шовку, целюлозних і поліамідних матеріалів
Медичні барвники
ред.Барвники, що використовуються для класифікації бактерій. Наприклад, залежно від забарвлення, бактерії поділяють на грампозитивні (темнофіолетове забарвлення з генціаніном фіолетовим) та грамнегативні (червоне забарвлення з фуксином)
Перелік:
- Забарвлення сріблом за Вартіном-Старрі
- Фарбування за Грамом
- Фарбування за Романовським—Гімзою
- Фарбування за Цілем — Нільсеном
- Фарбування гематоксиліном-еозином
- Фарбування аураміном–родаміном
Певні види барвників застосовують у медицині як антисептики.
Див. також
ред.Примітки
ред.Джерела
ред.- Хімія барвників: Навчальний посібник (PDF) (укр.) (вид. укл.: Ягодинець П. І., Скрипська О. В., Андрійчук Ю. М.). Чернівці: ЧНУ. 2019. с. 92. Архів оригіналу (PDF) за 20 березня 2022. Процитовано 29 травня 2022.
- Є. Р. Лучкевич, М. П. Матківський (2016). Зміст (PDF). Хімія проміжних продуктів і органічних барвників (вид. навч. пос. для вищ. навч. закл.). ІваноФранківськ: ДВНЗ «Прикарп. нац. ун-т ім. В. Стефаника». ISBN 978-966-8969-76-8. Процитовано 29 травня 2022. 356 с.
- Фармацевтична хімія : [арх. 11 березня 2021] : підручник / ред. П. О. Безуглий. — Вінниця : Нова Книга, 2008. — С. 67,218,285,477. — 560 с. — ISBN 978-966-382-113-9.
- Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу «Хімія і технологія органічних барвників і люмінофорів» для студентів спеціальності 161 «Хімічні технології та інженерія» денної та заочної форм навчання / уклад.: Т.В. Фалалєєва, В.Б. Дістанов, С.О. Петров, Л.С. Мироненко, Т.В. Школьнікова − Харків: НТУ «ХПІ», 2019. − 39 с. Ел.джерело [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Фармакологія: підручник (ВНЗ І—ІІІ р. а.) / І. В. Нековаль, Т. В. Казанюк. — 7-е вид., переробл. і допов. — «Медицина», 2016 — 552 с. ISBN 978-617-505-507-6 (С.58,64-65)
Література
ред.- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. (С.?)
- Коган И. М. Химия красителей. М., 1956
- Венкатараман К. Химия синтетических красителей. В 2 т. Л., 1956 — 57 c.
Посилання
ред.- Барвники [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія
Це незавершена стаття про матеріал. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |