Відкрити головне меню

Настій — це витяжка із рослинної чи тваринної сировини, що утворилася в тій рідині, у яку ця сировина вміщена; водяний розчин спеціально приготовлених екстрактів. Великого поширення дана лікарська форма отримала в народній медицині і гомеопатії. Настої можуть застосовуватися внутрішньо, зовнішньо або вдихатися через розігріті пари.

ОсновиРедагувати

Крім води, яка може бути просто кип'яченою або дистильованою, для приготування настоїв також використовують спиртовмісні суміші, різні олії та оцет.

СировинаРедагувати

Як сировина застосовуються дерева та рослини, трави, коріння, фрукти, гриби. Частіше для настоїв використовуються окремі частини рослин, що володіють найбільшим ефектом, тобто найбільш швидко і повно віддають корисні речовини:

Способи приготуванняРедагувати

Настої готують холодним, гарячим або змішаним способами. При холодному способі подрібнені частини сировини заливають холодною основою і витримують у закритій посудині деякий час.

У разі гарячого способу сировину заливають окропом або олією і парять не доводячи до кипіння. При кипінні можуть зруйнується корисні речовини, точки кипіння зазвичай досягають при відварах.

При змішаному способі сировину спочатку відстоють, настій зціджують, а із залишками сировини чинять як при гарячому способі, потім обидва настої змішують. Такий спосіб є найбільш ефективним.

Цікаві фактиРедагувати

Перший документально зафіксований факт приготування і лікування даною лікарською формою відноситься до X століття, коли перський вчений Авіценна, описав рецепт настою на олійній основі.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати