Відкрити головне меню


Фурункульо́з (лат. furunculus «маленький злодій»; народна назва — чиряк; порівн. пол. Czyrak) — гостре гнійно-некротичне запалення волосяного фолікула і пов'язаної з ним сальної залози з оточуючою її клітковиною, найчастiше спричинює стафілокок, iнодi — бета-гемолiтичний стрептокок.[1] Входить до групи піодермій.

Фурункульоз
Типовий фурункул
Типовий фурункул
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 L02
DiseasesDB 29434
MeSH D005667
Фурункульоз у Вікісховищі?

Фурункульоз (ще називають стафілодермією) характеризується виникненням численних фурункулів, які можуть або локалізуватися (найчастіше — на ділянках шкіри шиї, передпліччя, попереку) — локалізований чи місцевий фурункульоз, або ж розповсюджуватися на різних ділянках шкіри — розповсюджений або загальний фурункульоз.

Зміст

ЕтіологіяРедагувати

Для розвитку місцевого фурункульозу особливе значення мають забруднення шкіри чи тертя одягом, подразнення шкіри хімічними речовинами, мікротравми, а також нераціональне лікування одиночного фурункула, наприклад, недотримання гігієни оточуючої шкіри, застосування зігрівального компресу.

Загальний фурункульоз виникає часто у ослаблених людей (неправильне харчування, недостатність вітамінів групи А, В,С), які перенесли важкі інфекційні хвороби або які страждають на важкі хронічні захворювання (коліт, антацидний гастрит, нефрит тощо) з порушенням обміну речовин (наприклад, цукровий діабет), у людей, які піддаються різкому охолодженню або перегріванню, у разі надмірного фізичного навантаження та функціональних порушень нервової системи.

Фурункульоз може перебігати гостро і хронічно. Причиною хронічного фурункульозу може стати сенсибілізація шкіри до стафілококової інфекції.

ПатогенезРедагувати

Шкіра надійно захищає організм від патогенних мікробів, попри те, що на ній осідають колонії мікроорганізмів, вірусів і грибків. Найнебезпечнішими серед них є золотистий і білий стафілококи. За найменших порушень цілісності шкіри (різноманітні порізи, незначні подряпини, розчухування тощо) мікроби легко проникають у товщу шкіри і на ній можуть утворюватись малі гнійники чи навіть фурункули.

Перебіг захворюванняРедагувати

Фурункул виникає тоді, коли мікроби потрапляють до волосяного мішечка. Спочатку виникає почервоніння і невеличкий набряк у вигляді горбочка (інфільтрат). Якщо одразу після появи обробити цей інфільтрат спиртовим розчином йоду чи спиртовим розчином саліцилової кислоти, то він поступово може розсмоктатися без нагноєння.

За іншого розвитку запалення на 3-4 день у центрі інфільтрату, який за цей час збільшується і стає болючим, формується гнійно-некротичний стержень фурункула. Частіше це відбувається тоді, коли знижується імунітет через хвороби, перевтому, погане харчування, гіповітаміноз, часті стреси тощо. У разі частого забруднення шкіри (частинки пилу, піщинок чи іншого бруду) і зниженого імунітету фурункули можуть виникати один за одним на шкірі різних ділянок тіла. Слід зазначити, що значною мірою імунітет можуть послаблювати такі хвороби, як цукровий діабет і хронічний алкоголізм. Якщо у людини на шкірі часто виникають фурункули, то потрібно зробити аналіз крові на вміст у ній цукру та дослідження функції печінки, особливо у тих хто зловживає алкоголем.

У разі хронічної форми фурункульозу висипання фурункулів виникають повторними спалахами упродовж багатьох місяців через різке зниження опору організму, тобто значне ослаблення імунної системи. У разі гострої форми, фурункули виникають одночасно або упродовж деякого часу, часто супроводжуються втомлюваністю, нездужанням, головним болем, підвищеною температурою тіла.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Habif, TP (2004). Furuncles and carbuncles. Clinical Dermatology: A Color Guide to Diagnosis and Therapy (вид. 4th). Philadelphia PA: Mosby. 

ПосиланняРедагувати