Список чемпіонів Формули-1
Титул чемпіона світу з автоперегонів у класі «Формула-1» присуджує Міжнародна Автомобільна Федерація (Fédération Internationale de l'Automobile — FIA) найвдалішому гонщику «Формули-1», який набрав найбільшу кількість очок за підсумками Гран-прі, що були проведені. За регламентом, якщо двоє або більше пілотів набрали однакову кількість очок за всі залікові етапи чемпіонату світу, то переможцем визнається спортсмен, який виграв найбільшу кількість гран-прі у сезоні. Якщо і кількість перемог однакова, то беруть до уваги кількість других місць, третіх і т. д. Перший чемпіонат проведений 1950 року і виграв його «Ніно» Фаріна (Emilio Giuseppe «Nino» Farina). Першим гонщиком, який виграв декілька чемпіонських титулів, став Альберто Аскарі (перемоги у 1952 і 1953 роках).
FIA офіційно не оголошує чемпіона світу до закінчення чемпіонату, однак, практично прийнято вважати, що чемпіон визначився, коли інші гонщики навіть теоретично не можуть набрати більше очок, ніж цей пілот. Чемпіон визначався у фінальних перегонах сезону у 26 сезонах з 61 проведених. Найраніше чемпіон став відомим у 2002 році, коли Міхаель Шумахер виграв чемпіонат за 6 етапів до його закінчення.
Усього 34 гонщики вигравало чемпіонат, при цьому Міхаель Шумахер та Льюїс Гамільтон є рекордсменами — вони вигравали титул 7 разів. Шумахер також є рекордсменом за кількістю титулів, виграних поспіль — 5 разів (з 2000 по 2004 рік). Наразі чинним чемпіоном світу є Макс Ферстаппен, який виграв свій титул у 2024 році.
За сезонами
ред..jpg)
.jpg)
Примітки
ред.- Команди, що виділені жирним шрифтом, виграли також і Кубок конструкторів (розігрується з 1958).
- * Сезон не завершено.
- ↑ Фанхіо розділив перемогу у Гран-прі Франції 1951 року з Луїджі Фаджіолі.
- ↑ а б Фанхіо у 1954 році виступав за дві команди: у Гран-прі Аргентини та Бельгії — за «Мазераті», а потім — за «Мерседес».
- ↑ Фанхіо розділив перемогу у Гран-прі Аргентини 1956 року з Луїджі Муссо.
- ↑ Фанхіо розділив друге місце у Гран-прі Монако та Гран-прі Італії 1956 року з Пітером Коллінзом.
- ↑ Філ Гілл виграв чемпіонство на Гран-прі Італії 1961 року після того, як загинув у результаті аварії його партнер по команді, Вольфганг фон Тріпс, який лідирував до цього у чемпіонаті.
- ↑ Сертіс став першим пілотом, який став чемпіоном світу як у Формулі-1, так і у мотогонках (до цього він завоював 7 титулів у мотогонках як у класі 350 куб.см, так і у класі 500 куб.см).
- ↑ Ріндт загинув на Гран-прі Італії 1970 року, але ніхто не зміг наздогнати його у гран-прі, що залишились. Остаточно недосяжним він став за одне гран-прі до кінця чемпіонату. Це перший (і єдиний) випадок, коли чемпіоном гонщик став посмертно.
- ↑ Андретті став чемпіоном після того, як його партнер по команді, Ронні Петерсен, помер після операції, яка стала результатом аварії на Гран-прі Італії 1978 року.
- ↑ Айртон Сенна виграв Гран-прі Японії 1989 року, але був дискваліфікований через те, що скористався допомогою маршалів, які допомогли йому повернутися у перегони. «Макларен» подав апеляцію, але вона не була ухвалена, що дозволило стати чемпіоном Алену Просту.
- ↑ Деймон Гілл — це син Грема Гілла, який ставав чемпіоном у 1962 та 1968 роках. Це перша пара батько-син в історії Формули-1, в якій обидва стали чемпіонами.
- ↑ Міхаель Шумахер набрав 78 очок протягом сезону 1997 року, тільки на 3 очка менше ніж Жак Вільнев. Але Шумахер був дискваліфікований з чемпіонату після останнього гран-прі, що збільшило перевагу чемпіона над другим призером до 39 очок.
- ↑ Кімі Ряйкконен виграв 1 очко у обох пілотів «Макларену»: Льюїса Гамільтона та Фернандо Алонсо.
За кількістю чемпіонських титулів
ред.
| Чемпіон | Всього | Сезони |
|---|---|---|
 Міхаель Шумахер
|
7 | 1994, 1995, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004 |
.svg){kind=small} Льюїс Гамільтон
|
2008, 2014, 2015, 2017, 2018, 2019, 2020 | |
 Хуан Мануель Фанхіо
|
5 | 1951, 1954, 1955, 1956, 1957 |
 Ален Прост
|
4 | 1985, 1986, 1989, 1993 |
 Макс Ферстаппен
|
2021, 2022, 2023, 2024 | |
| Себастьян Феттель
|
2010, 2011, 2012, 2013 | |
.svg){kind=small} Джек Бребем
|
3 | 1959, 1960, 1966 |
| Джекі Стюарт
|
1969, 1971, 1973 | |
 Нікі Лауда
|
1975, 1977, 1984 | |
 Нельсон Піке
|
1981, 1983, 1987 | |
| Айртон Сенна
|
1988, 1990, 1991 | |
 Альберто Аскарі
|
2 | 1952, 1953 |
| Джим Кларк
|
1963, 1965 | |
| Грем Хілл
|
1962, 1968 | |
| Емерсон Фіттіпальді
|
1972, 1974 | |
 Міка Хаккінен
|
1998, 1999 | |
 Фернандо Алонсо
|
2005, 2006 | |
| Ніно Фаріна
|
1 | 1950 |
| Майк Хоторн
|
1958 | |
 Філ Хілл
|
1961 | |
| Джон Сертіс
|
1964 | |
 Денні Гальм
|
1967 | |
| Йохен Ріндт
|
1970 | |
| Джеймс Гант
|
1976 | |
| Маріо Андретті
|
1978 | |
.svg){kind=small} Джоді Шектер
|
1979 | |
| Алан Джонс
|
1980 | |
| Кеке Росберг
|
1982 | |
| Найджел Менселл
|
1992 | |
| Деймон Гілл
|
1996 | |
.svg){kind=small} Жак Вільнев
|
1997 | |
| Кімі Ряйкконен
|
2007 | |
| Дженсон Баттон
|
2009 | |
| Ніко Росберг
|
2016 |
За громадянством
ред.
| Країна | Титулів | Чемпіонів |
|---|---|---|
| Велика Британія
|
20 | 10 |
| Німеччина
|
12 | 3 |
| Бразилія
|
8 | 3 |
| Аргентина
|
5 | 1 |
| Фінляндія
|
4 | 3 |
| Австралія
|
4 | 2 |
| Австрія
|
4 | 2 |
| Франція
|
4 | 1 |
| Нідерланди
|
4 | 1 |
| Італія
|
3 | 2 |
| США
|
2 | 2 |
| Іспанія
|
2 | 1 |
| Нова Зеландія
|
1 | 1 |
| Канада
|
1 | 1 |
| Південна Африка
|
1 | 1 |
За командами
ред.
| Команда | Титулів |
|---|---|
| Феррарі
|
15 |
| Макларен
|
12 |
| Мерседес*
|
9 |
| Ред Булл
|
8 |
| Вільямс
|
7 |
| Лотус
|
6 |
| Бребгем
|
4 |
| Купер
|
2 |
| Рено
| |
| Бенеттон
| |
| Альфа Ромео
| |
| Тірелл
| |
| Мазераті*
| |
| БРМ
|
1 |
| Матра
| |
| Браун
|
Команди, що виділені жирним шрифтом, беруть участь у чемпіонаті донині.
*Фанхіо у 1954 році виступав за дві команди: у Гран-прі Аргентини та Бельгії — за «Мазераті», а потім — за «Мерседес». Це чемпіонство зараховано обом командам.
За виробниками двигунів
ред.
| Виробник двигунів | Титулів |
|---|---|
| Феррарі
|
15 |
| Форд
|
13 |
| Мерседес
| |
| Рено
|
11 |
 Хонда
|
6 |
| Клімакс
|
4 |
 ТАҐ
|
3 |
| Альфа Ромео
|
2 |
| Мазераті
| |
| Репко
| |
| Honda RBPT
| |
| БМВ
|
1 |
| БРМ
| |
| RBPT
|
Виробники двигунів, що виділені жирним шрифтом, беруть участь у чемпіонаті донині.
За виробниками шин
ред.
| Виробник | Країна | Титулів | |
|---|---|---|---|
| G | Goodyear | Сполучені Штати
|
24 (7)*** |
| P | Pirelli | Італія
|
20 (14) * ** *** |
| B | Bridgestone | Японія
|
11 (6)*** |
| D | Dunlop | Велика Британія
|
8 |
| M | Michelin | Франція
|
6 |
| F | Firestone | Сполучені Штати
|
4** |
| C | Continental | Німеччина
|
2* |
| E | Englebert | .svg){kind=small} Бельгія
|
2 |
*Фанхіо у 1954 році виступав за дві команди: у Гран-прі Аргентини та Бельгії — за «Мазераті» на шинах Pirelli, а потім — за «Мерседес» на шинах Continental. Це чемпіонство зараховано обом виробникам шин.
**У сезоні 1952 року Альберто Аскарі виступав за команду Феррарі на шинах Pirelli, але на перегонах Інді 500 машина була у гумі Firestone. І хоча на Інді 500 Аскарі не набрав жодного очка — чемпіонство зараховано обом виробникам шин.
***Goodyear був єдиним постачальником шин у сезонах 1987, 1988 та 1992—1996; Pirelli був єдиним постачальником шин у сезонах 2011-2024.; Bridgestone був єдиним постачальником шин у сезонах 1999, 2000 та 2007—2010
Рекорди
ред.Наймолодші чемпіони
ред.
| Чемпіон | Вік | Сезон | |
|---|---|---|---|
| 1 | Себастьян Феттель*
|
23 роки, 133 дня | 2010 |
| 2 | Льюїс Гамільтон
|
23 роки, 299 днів | 2008 |
| 3 | Фернандо Алонсо
|
24 роки, 58 днів | 2005 |
| 4 | Макс Ферстаппен
|
24 роки, 73 днів | 2021 |
| 5 | Емерсон Фіттіпальді
|
25 років, 273 дня | 1972 |
| 6 | Міхаель Шумахер
|
25 років, 314 днів | 1994 |
| 7 | Нікі Лауда
|
26 років, 197 днів | 1975 |
| 8 | Жак Вільнев
|
26 років, 200 днів | 1997 |
| 9 | Джим Кларк
|
27 років, 188 днів | 1963 |
| 10 | Кімі Ряйкконен
|
28 років, 4 дня | 2007 |
Жирним шрифтом відзначено пілотів, які брали участь у Чемпіонаті 2024 року.
* Себастьян Феттель є наймолодшим дворазовим та триразовим чемпіоном світу.
Найстаріші чемпіони світу
ред.
| Чемпіон | Вік | Сезон | |
|---|---|---|---|
| 1 | Хуан Мануель Фанхіо
|
46 років, 41 день | 1957 |
| 2 | Ніно Фаріна
|
43 роки, 308 днів | 1950 |
| 3 | Джек Бребем
|
40 років, 155 днів | 1966 |
| 4 | Грем Хілл
|
39 років, 262 дня | 1968 |
| 5 | Найджел Менселл
|
39 років, 8 днів | 1992 |
| 6 | Ален Прост
|
38 років, 214 днів | 1993 |
| 7 | Маріо Андретті
|
38 років, 193 дня | 1978 |
| 8 | Деймон Гілл
|
36 років, 26 днів | 1996 |
| 9 | Льюїс Гамільтон
|
35 років, 313 днів | 2020 |
| 10 | Нікі Лауда
|
35 років, 242 дня | 1984 |
Жирним шрифтом відзначено пілотів, які беруть участь у Чемпіонаті 2024 року.
Серії перемог у чемпіонатах
ред.| Титулів поспіль |
Чемпіон | Сезони |
|---|---|---|
| 5 | Міхаель Шумахер
|
2000, 2001, 2002, 2003, 2004 |
| 4 | Хуан Мануель Фанхіо
|
1954, 1955, 1956, 1957 |
| Себастьян Феттель
|
2010, 2011, 2012, 2013 | |
| Льюїс Гамільтон
|
2017, 2018, 2019, 2020 | |
| 2 | Альберто Аскарі
|
1952, 1953 |
| Джек Бребем
|
1959, 1960 | |
| Ален Прост
|
1985, 1986 | |
| Айртон Сенна
|
1990, 1991 | |
| Міхаель Шумахер
|
1994, 1995 | |
| Міка Хаккінен
|
1998, 1999 | |
| Фернандо Алонсо
|
2005, 2006 | |
| Льюїс Гамільтон
|
2014, 2015 |
Жирним шрифтом відзначено пілотів, які беруть участь у Чемпіонаті 2024 року.
Джерела
ред.- http://www.formula1.com/results/season/ [Архівовано 3 червня 2008 у Wayback Machine.] Статистичні дані на офіційному сайті www.formula1.com (англ.)
- http://wildsoft.ru/ [Архівовано 21 липня 2009 у Wayback Machine.] Інтернет-енциклопедія про Формулу-1 (рос.)
- «Формула-1. Полная иллюстрированная энциклопедия автогонок Гран-при», Росмэн, 2001, ISBN 5-8451-0437-8 (рос.)
| Ця сторінка належить до вибраних списків української Вікіпедії. |