Вікіпедія

Формула-1 — Чемпіонат 1950

спортивний сезон
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Формула-1 1950 року — сезон чемпіонату світу з автоперегонів у класі Формула-1. Чемпіонат відбувся у період з травня по вересень та складався з 7 Гран-прі. Сезон розпочався з Гран-прі Великої Британії 13 травня та закінчився на Гран-прі Італії 3 вересня. Переможцем в особистому заліку став Джузеппе Фаріна.

1-й чемпіонат світу Формули-1
◄ немає    Сезон 1950    1951 ►
Ніно Фаріна став першим в історії чемпіоном Формули-1
Чемпіон світу
Італія Ніно Фаріна (Alfa Romeo)

Команди та пілоти

ред.

Наступні команди та пілоти брали участь у Чемпіонаті світу 1950 року.

Команда Конструктор Шасі Двигун Шини Пілот Гран-прі
  Alfa Romeo SpA Alfa Romeo 158
159 		Alfa Romeo 158 1.5 L8 s P   Хуан-Мануель Фанхіо 1–2, 4–7
  Джузеппе Фаріна 1–2, 4–7
  Луїджі Фаджолі 1–2, 4–7
  Редж Парнелл 1
  Консальво Санезі 7
  П'єро Таруффі 7
  Scuderia Ambrosiana Maserati 4CLT/48 Maserati 4CLT 1.5 L4 s D   Девід Мюррей 1, 7
  Девід Гемпшир 1, 6
  Редж Парнелл 6
  T.A.S.O. Mathieson ERA E ERA 1.5 L6 s D   Леслі Джонсон 1
  Пітер Вокер ERA E ERA 1.5 L6 s D   Пітер Вокер 1
  Тоні Ролт 1
  Джо Фрай Maserati 4CL Maserati 4CL 1.5 L4 s D   Джо Фрай 1
  Браян Шо-Тейлор 1
  Кат Гаррісон ERA B ERA 1.5 L6 s D   Кат Гаррісон 1–2, 7
  Боб Джерард ERA B
A 		ERA 1.5 L6 s D   Боб Джерард 1–2
  Automobiles Talbot-Darracq Talbot-Lago T26C-DA
T26C
T26C-GS 		Talbot 23CV 4.5 L6 D   Ів Жиро-Кабанту 1, 4–6
  Луї Розьє 1, 4–6
  Філіп Етанселен 1, 5
  Ежен Мартен 1, 4
  Реймонд Зоммер 6
  Ecurie Belge Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D   Джонні Клас 1–2, 4–7
  Officine Alfieri Maserati Maserati 4CLT/48 Maserati 4CLT 1.5 L4 s P   Луї Широн 1–2, 4, 6–7
  Франко Роль 2, 6–7
  Enrico Platé Maserati 4CLT/48 Maserati 4CLT 1.5 L4 s P   Туло де Граффенрід 1–2, 4, 7
  Бірабонгзе Банудей 1–2, 4, 7
  Джо Келлі Alta GP Alta 1.5 L4 s D   Джо Келлі 1
  Джеффрі Кросслі Alta GP Alta 1.5 L4 s D   Джеффрі Кросслі 1, 5
  Scuderia Achille Varzi Maserati 4CLT/48
4CL 		Maserati 4CLT 1.5 L4 s
Maserati 4CL 1.5 L4 s 		P   Хосе Фройлан Гонсалес 2, 6
  Альфредо П'ян 2
  Нелло Пагані 4
  Тоні Бранка 4
  Horschell Racing Corporation Cooper-JAP T12 JAP 1.1 V2 D   Гаррі Шелл 2
  Equipe Gordini Simca-Gordini T15 Simca-Gordini 15C 1.5 L4 s E   Роберт Манзон 2, 6–7
  Моріс Трентіньян 2, 7
  Філіп Етанселен Talbot-Lago T26C
T26C-DA 		Talbot 23CV 4.5 L6 D   Філіп Етанселен 2, 4, 6–7
  Ежен Шабу 6
  Ecurie Rosier Talbot-Lago T26C
T26C-GS 		Talbot 23CV 4.5 L6 D   Луї Розьє 2, 7
  Анрі Луво 7
  Пітер Вайтгед Ferrari 125 Ferrari 125 F1 1.5 V12 s D


P

  Пітер Вайтгед 2, 6–7
  Scuderia Ferrari Ferrari 125
166F2-50
275
375 		Ferrari 125 F1 1.5 V12 s
Ferrari 166 F2 2.0 V12
Ferrari 275 F1 3.3 V12
Ferrari 375 F1 4.5 V12 		P   Луїджі Віллорезі 2, 4–6
  Альберто Аскарі 2, 4–7
  Реймонд Зоммер 2, 4
  Доріно Серафіні 7
  Scuderia Milano Maserati-Speluzzi 4CLT/50 Speluzzi 1.5 L4 s[1] P   Феліче Бонетто 4, 6
  Франко Комотті 7
Milano-Speluzzi[2] 1[2]   Феліче Бонетто 7
  Ecurie Bleue Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D   Гаррі Шелл 4
  П'єр Левег Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D   П'єр Левег 5–7
  Реймонд Зоммер Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D   Реймонд Зоммер 5, 7
  Ecurie Lutetia Talbot-Lago T26C-DA Talbot 23CV 4.5 L6 D   Ежен Шабу[a] 5–6
  Antonio Branca Maserati 4CL Maserati 4CL 1.5 L4 s P   Тоні Бранка 5
  Шарль Поцці Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D   Шарль Поцці 6
  Луї Розьє 6
  Клементе Біондетті Ferrari-Jaguar Biondetti/166 SC Jaguar XK 3.4 L6 P   Клементе Біондетті 7
  Пауль Піч Maserati 4CLT/48 Maserati 4CLT 1.5 L4 s P   Пауль Піч 7
  Ґі Мересс Talbot-Lago T26C Talbot 23CV 4.5 L6 D   Ґі Мересс 7
Джерело:[4]

Календар

ред.
№ Гран-прі Траса Дата
1   Гран-прі Великої Британії Автодром Сільверстоун, Сільверстоун 13 травня
2   Гран-прі Монако Міська траса Монте-Карло, Монте-Карло 21 травня
3   500 миль Індіанаполіса Індіанаполіс Мотор Спідвей, Спідвей, Індіана 30 травня[b]
4   Гран-прі Швейцарії Бремгартен, Берн 4 червня
5   Гран-прі Бельгії Спа-Франкоршам, Спа 18 червня
6   Гран-прі Франції Реймс-Ге, Ге 2 липня
7   Гран-прі Італії Автодром Монца, Монца 3 вересня
Джерело:[5]

Передісторія

ред.

Передумови перегонів "Формули-1" з'явилися в 1920-і і 1930-і роки на чемпіонатах Гран-прі Європи. Перед Другою світовою війною організаціям, які беруть участь у Гран-прі, був сформульований перший регламент проведення чемпіонату. Планувалося, що він почне діяти в 1941, але через війну, ці правила вступили в силу тільки в 1946.

Сформована FIA (Міжнародна автомобільна федерація), в 1946 представила остаточно сформовані правила "Формули 1", які вступили в силу у 1947 році.

1947 прийнято вважати початком ери "Королівських автоперегонів — Формули 1". Саме з цього року почали проводитися змагання у класі "Формула А", він передбачав робочий об'єм атмосферних двигунів 4500 см³, а оснащених компресором — 1500 см³. Цей клас і став прабатьком першої формули. Рішення про проведення чемпіонатів світу з автоперегонів у класі "Формула 1" було прийнято FIA в 1949 за ініціативою делегата від Італії Антоніо Брівіо Сфорца.

Вимоги до автомобілів з класу "Формула А" дозволяли брати участь у перегонах автомобілів довоєнної розробки, таким, як "Alfa-Romeo-158" або "Maserati-4CL".

Система нарахування очок була прямо протилежна тим, що використовувалися в чемпіонатах світу серед марок в 1925-1927 і чемпіонатах Європи у 1935-1939: там використовувалася система "штрафних" очок, і завданням учасників було набрати їх якомога менше, а за регламентом Формули 1, очки в чемпіонаті нараховувалися за місця на фініші з першого по п'яте за наступною схемою: 8-6-4-3-2; ще одне очко присуджувалося за найкраще коло в гонці. Чемпіоном ставав гонщик, який набрав найбільшу кількість очок. У залік чемпіонату йшли чотири найкращі результати із семи етапів, причому одним з них стала американська 500-мильні перегони в Індіанаполісі — таким чином, FIA вирішила спробувати звести разом європейський і американський автоспорт, шляхи яких до того часу вже встигли дещо розійтися.

Чемпіонат

ред.

Гран-прі Великої Британії

ред.
Докладніше: Формула-1 — Гран-прі Великої Британії 1950

Перший чемпіонат світу відкрився 13 травня 1950 перегонами на Гран Прі Великої Британії на трасі Сільверстоун. Несподіванок вона не піднесла: заводська команда "Alfa-Romeo", зі своїми автомобілями моделі "-158" домінувала на гоночних трасах в післявоєнні роки, не підвела і тут. Три її основних гонщика — Джузеппе Фаріна, Хуан Мануель Фанхіо і Луїджі Фаджолі — зайняли перші три місця на старті. Фанхіо був змушений зійти через поломку двигуна, і першим до фінішу прийшов Фаріна, на 2,6 секунди випередивши Фаджолі. Інші два місця у заліковій п'ятірці дісталися гонщикам на французьких "Talbot-Lago-T26C" — Іву Жіро-Кабанту і Луї Розьє, — але вони програли Фаріна по два кола.

Гран-прі Монако

ред.
Докладніше: Формула-1 — Гран-прі Монако 1950

На наступному етапі — Гран-Прі Монако 21 травня — вже на старті стався великий завал, в результаті якого з перегонів відразу вибуло дев'ять учасників, в тому числі Фаріна і Фаджолі. За їхньої відсутності Фанхіо, який, вигравши старт з поул-позиції, уникнув всіх колізій, виграв з середньою швидкістю 98,70 км/г (ці перегони досі залишаються найповільнішими в історії чемпіонатів світу). Друге місце з колом відставання зайняв італієць Альберто Аскарі, що представляв тут команду дебютанта "Ferrari". Третім став знаменитий гонщик довоєнних років Луї Широн на заводській "Maserati", четвертим — Раймон Соммер на "Ferrari" (їхнє відставання від Фанхіо склало вже два і три кола відповідно).

500 миль Індіанаполіса

ред.
Докладніше: 500 миль Індіанаполіса 1950

Третім етапом чемпіонату офіційно вважалася американська 500-мильні перегони в Індіанаполісі. Але ніхто з основних учасників чемпіонату туди не приїхав, і в Індіанаполісі правили бал місцеві зірки. Перегони виграв Джонні Парсонс, отримавши дев'ять очок в залік чемпіонату світу.

Гран Прі Швейцарії

ред.
Докладніше: Формула-1 — Гран-прі Швейцарії 1950

Потім відбувся Гран Прі Швейцарії, де тріо гонщиків "Alfa-Romeo" знову царювало на трасі. Вже звично зайнявши перші три місця в кваліфікації, а потім впоравшись з прорвом на старті вперед з другого ряду Аскарі, Фанхіо, Фаріна і Фаджолі тікали все далі й далі від решти, на чолі яких йшли Аскарі і Віллорезі на "Ferrari". У підсумку переміг Фаріна, Фаджолі став другим, відставши на 0,4 секунди, а от Фанхіо, як і в Сільверстоуні, не пощастило: поломка двигуна. Зійшли і обидва гонщики "Ferrari", і третє місце зайняв Розьє.

Гран Прі Бельгії

ред.
Докладніше: Формула-1 — Гран-прі Бельгії 1950

За підсумками чотирьох етапів таблицю чемпіонату очолював Фаріна з 18 очками. У Фаджолі було 12, а у Фанхіо — всього дев'ять. Однак аргентинець не змирився з таким станом речей і виграв п'ятий етап, який відбувся в Бельгії. Фаджолі знову зайняв друге місце, а третім став Розьє. Лідер чемпіонату, стартувавши з поул-позиції, фінішував лише четвертим, відчуваючи проблеми з трансмісією на останніх колах. Деяку інтригу в перегони вніс Соммер на "Talbot", що лідирував п'ять кіл після того, як гонщики "Alfa-Romeo" відвідали бокси для дозаправки. До нещастя, француз змушений був припинити боротьбу: згорів двигун на його автомобілі.

Гран-Прі Франції

ред.
Докладніше: Формула-1 — Гран-прі Франції 1950

Шостий етап Гран-Прі Франції знову закінчився перемогою Фанхіо, на рахунку якого тут було й найкраще коло. Фаджолі в третій раз поспіль фінішував другим, а третє місце зайняв Пітер Вайтгед на новій "Ferrari 375" з атмосферним двигуном, що дебютувала на минулому етапі в Спа-Франкоршамп (він, проте, був приватним гонщиком, а сама "Scuderia Ferrari" в Реймсі відсутня). Що до Фаріни, то він спочатку йшов першим, потім проблеми з подачею палива відкинули його далеко назад. Джузеппе зумів прорізати пелотон і вийти на третє місце, але лише для того, щоб незабаром зійти остаточно.

Після шести перегонів у чемпіонаті склалася така ситуація: Фанхіо мав 26 очок, Фаджолі — 24, Фаріна — 22. Тільки ці три гонщики могли розіграти між собою титул чемпіона світу: у Розьє на четвертому місці було тільки 10 очок.

Гран Прі Італії

ред.
Докладніше: Формула-1 — Гран-прі Італії 1950

Чемпіонат закінчувався Гран Прі Італії в Монці. Вдруге в сезоні в перший ряд стартового поля прорвався гонщик на автомобілі іншої марки, ніж "Alfa-Romeo": першим був у Монако Хосе Фройлан Гонсалес на "Maserati", а в Монці Аскарі за кермом "Ferrari" показав у кваліфікації другий результат. Зі старту перегони очолив Фаріна, постійно відбиваючи атаки Аскарі. Альберто навіть зумів на два кола вийти вперед. Фанхіо йшов на третьому місці, показавши найкраще коло в гонці, але зійшов на двадцять четвертому колі через поломку коробки передач. Трьома колами раніше зійшов і Аскарі. Обидва вони продовжили перегони: Фанхіо — на автомобілі П'єро Таруффі, а Аскарі — Доріна Серафіно.

Але якщо Аскарі вдалося фінішувати на другому місці, то Фанхіо незабаром остаточно з'їхав: згорів двигун. Фаріна виграв перегони, випередивши Аскарі на 1 хвилину 18,6 секунд, і став першим чемпіоном світу в класі Формула-1. Третім, слідом за екіпажем Аскарі — Серафіно, фінішував Фаджолі, однак до свого рахунку він нічого не додав — його 24 очки були отримані за чотири других місця — і, таким чином, став третім, маючи загальну суму очок на одне більше, ніж Фанхіо, який посів друге місце.

Аргентинець Хуан-Мануель Фанхіо в наступні роки п'ять разів ставав чемпіоном світу. Фанхіо запам'ятався одним з найбільших гонщиків Формули-1 і довгий час був рекордсменом за кількістю чемпіонських титулів.

Заліку Кубка конструкторів в ті роки не існувало, але, якщо б він проводився, то переможцем першого Чеміонату світу Формули-1 з великим відривом став би італійський конструктор Alfa Romeo.

Результати та положення в заліках

ред.

Гран-прі

ред.
№ Гран-прі Поул-позиція Швидке коло Переможець Конструктор Шини Звіт
1   Гран-прі Великої Британії   Джузеппе Фаріна   Джузеппе Фаріна   Джузеппе Фаріна   Альфа Ромео P Звіт
2   Гран-прі Монако   Хуан-Мануель Фанхіо   Хуан-Мануель Фанхіо   Хуан-Мануель Фанхіо   Альфа Ромео P Звіт
3   500 миль Індіанаполіса   Волт Фолкнер   Джонні Парсонс   Джонні Парсонс   Kurtis Kraft-Offenhauser F Звіт
4   Гран-прі Швейцарії   Хуан-Мануель Фанхіо   Джузеппе Фаріна   Джузеппе Фаріна   Альфа Ромео P Звіт
5   Гран-прі Бельгії   Джузеппе Фаріна   Джузеппе Фаріна   Хуан-Мануель Фанхіо   Альфа Ромео P Звіт
6   Гран-прі Франції   Хуан-Мануель Фанхіо   Хуан-Мануель Фанхіо   Хуан-Мануель Фанхіо   Альфа Ромео P Звіт
7   Гран-прі Італії   Хуан-Мануель Фанхіо   Хуан-Мануель Фанхіо   Джузеппе Фаріна   Альфа Ромео P Звіт
Джерело:[6]

Пілоти

ред.

Очки отримують перші п'ять пілотів. Додаткове очко нараховується пілоту, що встановив найшвидше коло гонки. Лише чотири найкращі результати зараховуються до загальної кількості очок кожного пілота, відкинуті результати показані в дужках.

Позиція  1-ша   2-га   3-тя   4-та   5-та   НК 
Очки 8 6 4 3 2 1
Місце Пілот ВЕЛ
  		МОН
  		500
  		ШВЕ
  		БЕЛ
  		ФРА
  		ІТА
  		Очки[c]
1   Джузеппе Фаріна 1 Схід 1 4 7 1 30
2   Хуан-Мануель Фанхіо Схід 1 Схід 1 1 Схід/(Схід) 27
3   Луїджі Фаджолі 2 Схід 2 2 2 (3) 24 (28)
4   Луї Розьє 5 Схід 3 3 6† 4 13
5   Альберто Аскарі 2 Схід 5 НС (Схід)/2† 11
6   Джонні Парсонс 1 9
7   Білл Голланд 2 6
8   Принц Біра Схід 5 4 Схід 5
9   Пітер Вайтгед НС 3 7 4
=   Луї Широн Схід 3 9 Схід Схід 4
=   Редж Пернелл 3 Схід 4
=   Морі Роуз 3 4
13   Доріно Серафіні 2† 3
=   Ів Жиро-Кабанту 4 Схід Схід 8 3
=   Раймон Зоммер 4 Схід Схід Схід Схід 3
=   Робер Манзон Схід 4 Схід 3
=   Сесіл Грін 4 3
=   Філіп Етанселен 8 Схід Схід Схід 5† 5 3
19   Феліче Бонетто 5 Схід НС 2
20   Ежен Шабу Схід 5† 1
=   Джої Чітвуд 5† 1
=   Тоні Беттенхаузен 5† 1
—   Туло де Граффенрід Схід Схід 6 6 0
—   Боб Джерард 6 6 0
—   Луїджі Віллорезі Схід Схід 6 НС 0
—   Лі Воллард 6 0
—   Шарль Поцці 6† 0
—   Джонні Клез 11 7 10 8 Схід Схід 0
—   Кат Гаррісон 7 Схід Схід 0
—   П'єр Левег 7 Схід Схід 0
—   Волт Фолкнер 7 0
—   Нелло Пагані 7 0
—   Гаррі Шелл Схід 8 0
—   Джордж Коннор 8 0
—   Джефф Кросслі Схід 9 0
—   Девід Гемпшир 9 Схід 0
—   Пол Руссо 9 0
—   Тоні Бранка 11 10 0
—   Пет Флаерті 10 0
—   Браян Шо-Тейлор 10† 0
—   Джо Фрай 10† 0
—   Мирон Фор 11 0
—   Двейн Картер 12 0
—   Мак Хеллінгс 13 0
—   Джек Макгрет 14 0
—   Трой Ратман 15 0
—   Джин Хартлі 16 0
—   Джиммі Девіс 17 0
—   Джонні Макдавелл 18 0
—   Волт Браун 19 0
—   Спайдер Вебб 20 0
—   Джеррі Гойт 21 0
—   Волт Ейдер 22 0
—   Джекі Голмс 23 0
—   Джим Ратманн 24 0
—   Джо Келлі НКЛ 0
—   Франко Роль Схід Схід Схід 0
—   Ежен Мартен Схід Схід 0
—   Хосе Фройлан Гонсалес Схід Схід 0
—   Девід Маррей Схід Схід 0
—   Моріс Трентін'ян Схід Схід 0
—   Леслі Джонсон Схід 0
—   Пітер Вокер Схід† 0
—   Тоні Ролт Схід† 0
—   Білл Шиндлер Схід 0
—   Джиммі Джексон Схід 0
—   Сем Генкс Схід 0
—   Дік Ратман Схід 0
—   Дюк Дінсмор Схід 0
—   Генрі Бенкс Схід 0
—   Фред Агабаш'ян Схід 0
—   Бейліс Левретт Схід 0
—   Білл Кентрелл Схід 0
—   Гі Мересс Схід 0
—   Пауль Піч Схід 0
—   Клементе Біондетті Схід 0
—   Анрі Луво Схід 0
—   Франко Комотті Схід 0
—   Консальво Санезі Схід 0
—   П'єро Таруффі Схід† 0
—   Альфредо П'ян НС 0
Місце Пілот ВЕЛ
  		МОН
  		500
  		ШВЕ
  		БЕЛ
  		ФРА
  		ІТА
  		Очки
Джерело:[5][6][7][8]
Приклад Опис
1 Переможець
2 Друге місце
3 Третє місце
5 Фінішував у очковій зоні
12 Фінішував поза очковою зоною
НКЛ Фінішував, але не класифікований
Схід Не фінішував і не класифікований
НКВ Не кваліфікований
НПКВ Не передкваліфікований
ДСК Дискваліфікований
ТТР Брав участь тільки в тренуваннях
тест Тестер по п'ятницях (з 2003 року)
НС Брав участь у Гран-прі як бойовий
пілот, але не стартував у гонці
Т Травмований чи хворий
Викл Виключений із протоколу
Від Відмова від участі
НТР Не брав участі в тренуваннях
НПР Не прибув на Гран-прі
С Гонка скасована
Не брав участі
Жирний шрифт Поул-позиція
Курсив Швидке коло

Примітки:

  •   — Позиція розділена між декількома пілотами за кермом одного боліда.

Виноски

ред.
  1. ↑ Шабу спочатку зареєструвався на Гран-прі Франції зі своїм власним Talbot, але не стартував у гонці, а замість цього розділив болід разом з Філіпом Етанселеном.[3]
  2. ↑ Гонка 500 миль Індіанаполіса також входила в Автомобільний чемпіонат AAA 1950 року та проводилась для автомобілів чемпіонату AAA. Боліди Формули-1 в гонці не використовувались.
  3. ↑ Лише 4 найкращі результати зараховуються до загальної кількості очок кожного пілота. Числа поза дужками — результат в чемпіонаті. Числа в дужках — усі очки набрані пілотом.

Примітки

ред.
  1. ↑ Formula 1 1950. OldRacingCars. Процитовано 25 червня 2019.
  2. ↑ а б Data Search Results. ChicaneF1.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2015. Процитовано 17 серпня 2011.
  3. ↑ Grand Prix de l'ACF (French Grand Prix) -Reims, 2 Jul 1950. OldRacingCars. Процитовано 15 червня 2019.
  4. ↑ All the drivers 1950 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 26 липня 2023.
  5. ↑ а б 1950 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 26 липня 2023.
  6. ↑ а б Report 1950 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 26 липня 2023.
  7. ↑ Britain 1950 - Result • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 26 липня 2023.
  8. ↑ 1950 Driver Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 26 липня 2023.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: 1950 Formula One season


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Формула-1_—_Чемпіонат_1950