Alfa Romeo 158/159 Alfetta

Alfa Romeo 158, 159, 159A, 159B, 159M
	; Alfa Romeo 159 на Нюрбургрингу
Серія	Формула-1
Інженер (и)	Італія «Alfa Romeo»
Конструктор	Італія Джоаккіно Коломбо
Технічні характеристики
Шасі	Сталева трубчаста рама на лонжеронах і поперечинах
Підвіска (передня)	Незалежна, на поперечній ресорі і торсіонних важелях з фрикційними амортизаторами
Підвіска (задня)	Нерозрізна балка на поперечній ресорі з фрикційними та гідравлічними амортизаторами (158) ; Типу «de Dion» (159)
Довжина	4280 мм
Ширина	1473 мм
Висота	1164 мм
Двигун	Alfa Romeo 158/159 1,5 л, 195—370/425 к. с. L8C механічний компресор (1- або 2-ступінчастий) переднє розташування
Трансмісія	Alfa Romeo 4 передачі ручна
Вага	620/710 кг
Пальне	Shell (98.5 % метанол, 1 % рицинова олія, 0.5 % вода)
Шини	Pirelli
Історія виступів
Команда	Alfa Romeo SpA
Пілоти	Італія Джузеппе Фаріна ; Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо ; Італія Луїджі Фаджолі ; Велика Британія Редж Парнелл[en] ; Італія П'єро Таруффі ; Італія Консальво Санезі[en] ; Туло де Граффенрід ; Італія Феліче Бонетто[en] ; Німеччина Пауль Піч[en]
Дебют	1938 Coppa Ciano Junior (158); 1951 BRDC International Trophy (159)
Кубок конструкторів	не розігрувався
Чемпіон світу	2 (1950 — Джузеппе Фаріна; 1951 — Хуан-Мануель Фанхіо)

Alfa Romeo 158/159, також відомий як Alfetta («маленька альфа» італійською)^[1] — перегоновий автомобіль для Гран-прі італійського виробника «Alfa Romeo». Вважається одним з найуспішніших перегонових автомобілів з коли-небудь створених — модель 158 та похідна від неї модель 159 отримали 47 перемог у 54 перегонах на гран-прі, у яких брали участь^[2]. Спочатку він був розроблений для участі у змаганнях формули «voiturette^[en]» перед Другою світовою війною (1937) і мав 1,5-літровий рядний 8-циліндровий двигун з наддувом. Після Другої світової війни автомобіль було допущено до участі у новій Формулі-1, яка була започаткована у 1947 році. В руках таких пілотів, як Джузеппе Фаріна, Хуан-Мануель Фанхіо і Луїджі Фаджолі, він домінував у перших двох сезонах чемпіонату світу серед пілотів.

Огляд ред.

Основна відповідальність за розробку була покладена на Джоаккіно Коломбо^[3]. Першу версію цього успішного перегонового автомобіля, 158-му, було випущено у 1937/1938 роках. Марка автомобіля пов'язана з його 1,5-літровим двигуном та вісьмома циліндрами^[4]. Клас «Voiturette» призначався для перегонових автомобілів з 1,5-літровими двигунами і співвідносився з вищою формулою «Гран-прі» (зазвичай для 3-літрових двигунів), як сьогодні Формула-2 — до Формули-1. Трилітровими перегоновими автомобілями «Альфи» у 1938 і 1939 роках були Tipo 308 , 312 і 316. 158-ма модель дебютувала із заводською командою «Alfa Corse» на Кубку Чіано Джуніор у серпні 1938 року в Ліворно (Італія), де Еміліо Віллорезі отримав першу перемогу. У той час двигун 1479,56 см³ (58,0 x 70,0 мм) з допомогою одноступінчастого нагнітача Рутса видавав близько 200 к.с. (150 кВт) при 7000 об/хв^[5]. Ще більший успіх прийшов на Гран-прі Кубок Ачербо, Кубок Чіано і Гран-прі Триполі у травні 1940 року^[6]. Незабаром Друга світова війна призупинила подальше удосконалення автомобіля на шість років.

Після війни двигун було удосконалено, і у 1946 році він видав уже 254 к.с. (189 кВт). У 1947 році «Alfetta» знову була взята на озброєння. Нові правила дозволяли двигуни об'ємом 1500 см³ з наддуванням і 4500 см³ без наддування. Модель 158 була знову модифікована, на цей раз потужність двигуна було доведено до 300 к.с. (220 кВт), і вона отримала позначення Tipo 158/47. Автомобіль трагічно дебютував на Гран-прі Швейцарії 1948 року, коли Акілле Варці втратив контроль над своєю машиною й загинув. Ще одна втрата для команди сталася на тренуванні на Гран-прі Буенос-Айреса 1949 року, де Жан-П'єр Вімілль загинув в аварії (за кермом Simca-Gordini)^[7].

У 1950 році 158-ма модель була допущена до участі у новому Чемпіонаті світу серед водіїв. Автомобіль виграв усі перегони, в яких брав участь у першому сезоні Формули-1. Здавалось неймовірним, що автомобіль, створений у 1938 році, виявився таким успішним, скоріш за все тому, що в інших розробників (а їх було небагато) не вистачало коштів на виготовлення та відлагодження своїх авто, тоді як інженери «Alfa Romeo» мали вдосталь часу на доводку своєї конструкції. Крім того, до команди «Alfa Romeo» входили такі талановиті пілоти, як Джузеппе «Ніно» Фаріна і Хуан-Мануель Фанхіо, останній з яких згодом п'ять разів вигравав чемпіонат світу серед пілотів.

В кінці сезону 1950 року було випущено оновлену версію, відому як 159, що використовувалася упродовж сезону 1951 року. У цій версії була перероблена задня підвіска, нерозрізна балка заднього моста була замінена підвіскою типу «de Dion», а потужність двигуна становила близько 420 к.с. (313 кВт) при 9600 об/хв. 159 модель розвивала максимальну швидкість 305 км/год (190 миль на годину) і важила 710 кг (1570 фунтів)^[8]. Однак для досягнення цієї потужності двигун спрощеної конструкції оснащувався більшими нагнітачами. Цей факт у поєднанні зі збагаченою сумішшю, необхідною для спалювання метанолу у двигуні, привів до надзвичайно великої витрати пального — 159-а на 1,5 милі споживала британський галон (190 літрів на 100 кілометрів; 1,2 милі на галон США)^[9], що було дуже багато у порівнянні з Talbot-Lagos. того часу, які забезпечували 9 миль на британський галон (31 літр на 100 кілометрів; 7,5 миль на галон США)^[10]. Гран-прі Великої Британії у Сільверстоуні було першим Гран-прі Формули-1, яке не виграла «Alfa Romeo», перш за все тому, що Фанхіо і Фарина повинні були двічі зупинятися, щоб просто заправити свої машини, а автомобіль «Ferrari» Хосе Фройлан Гонсалеса економніше витрачав паливо й здобув перемогу в гонці, а другим був Фанхіо. Проте, автомобіль «Alfa Romeo» мав перевагу у швидкості, і, здобувши перемоги в Швейцарії, Франції та Іспанії, Хуан-Мануель Фанхіо виграв у тому році свій перший з п'яти чемпіонатів. Для передостанньої гонки чемпіонату світу, Гран-прі Італії в Монці, «Alfa Romeo» представила нову еволюційну версію, відому як 159M, де літера «M» означає італ. Maggiorata («збільшена»)^[11].

Після невдалої спроби «Alfa Romeo» отримати державну допомогу для покриття витрат на розробку, команда оголосила про свій вихід з гонок Гран-прі в кінці 1951 року (зупинивши розробку 2,5-літрового Alfa Romeo 160)^[12]. Це, у поєднанні з проблемами для інших команд Формули-1, призвело до постанови FIA про те, що всі гонки Гран-прі, які зараховуються до Чемпіонату світу водіїв у 1952 і 1953 роках, будуть проводитися для автомобілів, які відповідають вимогам Формули 2, а не Формули-1. Остання перемога автомобіля в Гран-прі була у 1953 році на Гран-прі Мерано (Італія).

Півторалітровий двигун L8 159 моделі

Кабіна пілота

Перемоги ред.

Дата	Модель	Перегони	Місце	Клас	Пілот
August 7, 1938	158	Кубок Чіано	Ліворно	Voiturette^[en]	Еміліо Віллорезі^[en]
September 11, 1938	158	Гран-прі Мілану	Монца	Voiturette^[en]	Еміліо Віллорезі^[en]
July 30, 1939	158	Кубок Чіано	Ліворно	Voiturette^[en]	Джузеппе Фаріна
August 13, 1939	158	Кубок Ачербо	Пескара	Voiturette^[en]	Клементе Біондетті^[en]
August 20, 1939	158	Гран-прі Швейцарії	Бремгартен	Voiturette^[en]	Джузеппе Фаріна
May 12, 1940	158	Гран-прі Триполі	Лівія	Voiturette^[en]	Джузеппе Фаріна
July 21, 1946	158	Гран-прі націй^[en]	Женева^[en]	-	Джузеппе Фаріна
September 1, 1946	158	Гран-прі Валентіно	Турин, парк Валентіно	non-Champ. F1	Акілле Варці
September 30, 1946	158	Гран-прі Мілану	Мілан, парк Семпіоне	-	Карло Троссі^[en]
June 8, 1947	158	Гран-прі Швейцарії	Бремгартен	-	Жан-П'єр Вімілль
June 29, 1947	158	Гран-прі Європи	Спа	-	Жан-П'єр Вімілль
July 13, 1947	158	Гран-прі Барі^[en]	Барі	-	Акілле Варці
September 7, 1947	158	Гран-прі Італії	Мілан, парк Семпіоне	-	Карло Троссі^[en]
July 4, 1948	158	Гран-прі Швейцарії	Бремгартен	-	Карло Троссі^[en]
July 18, 1948	158	Гран-прі Франції	Реймс	-	Жан-П'єр Вімілль
September 5, 1948	158	Гран-прі Італії	Турин, парк Валентіно	-	Жан-П'єр Вімілль
October 17, 1948	158	Autodrome Grand Prix	Монца	-	Жан-П'єр Вімілль
April 16, 1950	158	Гран-прі Сан Ремо^[en]	Оспедалетті	-	Хуан-Мануель Фанхіо
May 13, 1950	158	Гран-прі Європи	Сільверстоун	Формула-1	Джузеппе Фаріна
May 21, 1950	158	Гран-прі Монако	Монако	Формула-1	Хуан-Мануель Фанхіо
June 4, 1950	158	Гран-прі Швейцарії	Бремгартен	Формула-1	Джузеппе Фаріна
June 18, 1950	158	Гран-прі Бельгії	Спа	Формула-1	Хуан-Мануель Фанхіо
July 2, 1950	158	Гран-прі Франції	Реймс	Формула-1	Хуан-Мануель Фанхіо
July 9, 1950	158	Гран-прі Барі^[en]	Барі	-	Джузеппе Фаріна
July 30, 1950	158	Гран-прі націй	Circuit des Nations^[en], Женева	-	Хуан-Мануель Фанхіо
August 15, 1950	158	Кубок Ачербо	Пескара	-	Хуан-Мануель Фанхіо
August 26, 1950	158	BRDC International Trophy^[en]	Сільверстоун	non-Champ. F1	Джузеппе Фаріна
September 3, 1950	158	Гран-прі Італії	Монці	Формула-1	Джузеппе Фаріна
May 27, 1951	159	Гран-прі Швейцарії	Бремгартен	Формула-1	Хуан-Мануель Фанхіо
June 2, 1951	159	Ulster Trophy	Данрод^[en]	-	Джузеппе Фаріна
June 17, 1951	159	Гран-прі Бельгії	Спа	Формула-1	Джузеппе Фаріна
July 1, 1951	159	Гран-прі Франції	Реймс	Формула-1	Луїджі Фаджолі/Хуан-Мануель Фанхіо
October 28, 1951	159	Гран-прі Іспанії	Педральбес	Формула-1	Хуан-Мануель Фанхіо
September 2, 1951	159	Гран-прі Барі^[en]	Барі	-	Хуан-Мануель Фанхіо
1953	159	Гран-прі Мерано	Італія	-	Хуан-Мануель Фанхіо

* Кубок конструкторів почав присуджуватись з 1958 року.

Результати участі у чемпіонатах світу з перегонів у Формулі-1 ред.

Легенда до таблиці

Приклад	Опис
1	Переможець
2	Друге місце
3	Третє місце
5	Фінішував у очковій зоні
12	Фінішував поза очковою зоною
НКЛ	Фінішував, але не класифікований
Схід	Не фінішував і не класифікований
НКВ	Не кваліфікований
НПКВ	Не передкваліфікований
ДСК	Дискваліфікований
тест	Тестер по п'ятницях
НС	Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці
Т	Травмований чи хворий
Викл	Виключений із протоколу
Від	Відмова від участі
НТР	Не брав участі в тренуваннях
НПР	Не прибув на Гран-прі
С	Гонка скасована
	Не брав участі
Жирний шрифт	Поул-позиція
Курсив	Швидке коло

Жирним шрифтом позначені етапи, на яких гонщик стартував з поулу. Курсивом позначені етапи, на яких гонщик мав найшвидше коло.

Рік	Шасі	Двигун	Шини	Пілоти	1	2	3	4	5	6	7	8	Очки	WCC
1950	158	Alfa Romeo 158 1.5 L8	P		GBR	MON	500	SUI	BEL	FRA	ITA		88	-*
				Джузеппе Фаріна	1	Схід		1	4	7	1
				Хуан-Мануель Фанхіо	Схід	1		Схід	1	1	Схід
				Луїджі Фаджолі	2	Схід		2	2	2	3
				Редж Парнелл^[en]	3
				Джанбатіста Гвідотті^[it]	DNS
				Консальво Санезі^[en]							Схід
				П'єро Таруффі							Ret
1951	159	Alfa Romeo 158 1.5 L8	P		SUI	500	BEL	FRA	GBR	GER	ITA	ESP	75	-*
				Джузеппе Фаріна	3		1	5	Схід	Схід	3	3
				Хуан-Мануель Фанхіо	1		9	1	2	2	Схід	1
				Туло де Граффенрід	5						Схід	6
				Консальво Санезі^[en]	4		Схід	10	6
				Джанбатіста Гвідотті^[it]	DNS
				Луїджі Фаджолі				1
				Феліче Бонетто^[en]					4	Схід	3	5
				Пауль Піч^[en]						Схід

Примітки ред.

↑ THE ORIGINS OF THE ALFA ROMEO 158/159. enzociliberto.it. Архів оригіналу (DOC) за 18 січня 2006. Процитовано 22 серпня 2010.
↑ Sparrow, David; John Tipler. Alfa Romeo Legends. ISBN 1-85532-646-9.
↑ The Golden Era Of Grand Prix Racing. kolumbus.fi/leif.snellman. Архів оригіналу за 19 April 2007. Процитовано 26 квітня 2007.
↑ Borgeson, Griffith. The Alfa Romeo Tradition. ISBN 0-85429-875-4.
↑ Grand Prix Cars – Alfa Romeo 158. ddavid.com/formula1. Архів оригіналу за 7 квітня 2007. Процитовано 26 квітня 2007.
↑ 1938 Alfa Romeo 158 Alfetta. supercars.net. Архів оригіналу за 14 серпня 2019. Процитовано 26 квітня 2007.
↑ Jean-Pierre Wimille: The man who would have been champion... grandprix.com. Архів оригіналу за 18 травня 2013. Процитовано 26 квітня 2007.
↑ Fiat Chrysler Automobiles EMEA Press: Alfa Romeo GP Tipo 159 Alfetta at F1 British GP — Press Releases — Fiat Chrysler Automobiles EMEA Press [Архівовано 2019-07-11 у Wayback Machine.], accessdate: 11. July 2019
↑ Alfa Romeo 158 Alfetta. www.petergiddings.com. Архів оригіналу за 10 березня 2021. Процитовано 9 липня 2021.
↑ McKelvie, Steve (11 листопада 2011). Talbot Lago T26-C Grand Prix Car. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.
↑ The Alfetta's last call. forix.com. Архів оригіналу за 20 лютого 2007. Процитовано 26 квітня 2007.
↑ Mike Lang, Grand Prix, Volume 1, 1950 to 1965, Haynes Publishing Group, 1981, page 39

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Alfa Romeo 158/159 Alfetta

Alfa Romeo 158 'Alfetta' [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] // Ultimatecarpage.com
Alfa Romeo GP Tipo 158 «Alfetta» — 1950 [Архівовано 1 вересня 2020 у Wayback Machine.] // YouTube.
Alfa Romeo Alfetta 158 Drive at Jim Stokes Workshops Ltd. [Архівовано 8 вересня 2020 у Wayback Machine.] // YouTube.

п о р Alfa Romeo Automobiles S.p.A., графік авто 1910-1949 рр. Наступні ->
Клас	1910-ті										1920-ті										1930-ті										1940-ві
Клас	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
4-цил.	12 HP/15 HP/24 HP/15-20 HP/20-30 HP											20/30 HP		RM
4-цил.					40/60 HP
6-цил.												G1/G2			RL
6-цил.																	6C 1500/1750/1900/2300/3000
8-цил.																							8C 2300/2600/2900
Перегоновий автомобіль						GP									P1/P2							A	P3				Bi-motore		308	158/159 Alfetta
Перегоновий автомобіль																											8C-35	12C

[enzociliberto.it-1] THE ORIGINS OF THE ALFA ROMEO 158/159. enzociliberto.it. Архів оригіналу (DOC) за 18 січня 2006. Процитовано 22 серпня 2010.

[Alfa_Romeo_Legends-2] Sparrow, David; John Tipler. Alfa Romeo Legends. ISBN 1-85532-646-9.

[kolumbus.fi/leif.snellman-3] The Golden Era Of Grand Prix Racing. kolumbus.fi/leif.snellman. Архів оригіналу за 19 April 2007. Процитовано 26 квітня 2007.

[borg-4] Borgeson, Griffith. The Alfa Romeo Tradition. ISBN 0-85429-875-4.

[ddavid.com/formula1-5] Grand Prix Cars – Alfa Romeo 158. ddavid.com/formula1. Архів оригіналу за 7 квітня 2007. Процитовано 26 квітня 2007.

[supercars.net-6] 1938 Alfa Romeo 158 Alfetta. supercars.net. Архів оригіналу за 14 серпня 2019. Процитовано 26 квітня 2007.

[grandprix.com-7] Jean-Pierre Wimille: The man who would have been champion... grandprix.com. Архів оригіналу за 18 травня 2013. Процитовано 26 квітня 2007.

[alfaromeopress.com-8] Fiat Chrysler Automobiles EMEA Press: Alfa Romeo GP Tipo 159 Alfetta at F1 British GP — Press Releases — Fiat Chrysler Automobiles EMEA Press [Архівовано 2019-07-11 у Wayback Machine.], accessdate: 11. July 2019

[9] Alfa Romeo 158 Alfetta. www.petergiddings.com. Архів оригіналу за 10 березня 2021. Процитовано 9 липня 2021.

[10] McKelvie, Steve (11 листопада 2011). Talbot Lago T26-C Grand Prix Car. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.

[forix.com-11] The Alfetta's last call. forix.com. Архів оригіналу за 20 лютого 2007. Процитовано 26 квітня 2007.

[Lang-12] Mike Lang, Grand Prix, Volume 1, 1950 to 1965, Haynes Publishing Group, 1981, page 39

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]