Pirelli

Pirelli & C.
	250px
Тип	Публічна компанія
Форма власності	S.p.A.
Галузь	виробництво шин
Гасло	Power is nothing without control
Засновано	1872
Засновник(и)	Джованні Батіста Піреллі
Штаб-квартира	Мілан
Територія діяльності	в усьому світі[d]
Продукція	автошини, кабельна продукція
Виторг	▼ € 4,660 млрд (2008 рік)
Операційний прибуток (EBIT)	▼ € 43 млн (2008 рік)
Чистий прибуток	▼ — € 413 млн (2008 рік, чисті збитки)
Активи	▼12 733 914 000 євро (31 грудня 2017);
Власник(и)	ChemChina[d] і Norges Bank Investment Management[d]
Співробітники	30 198 осіб (31 грудня 2017);
Дочірні компанії	Pirelli (Germany)[d] і Pirelli Tyre[d];
Сайт	www.pirelli.com
	Pirelli на Вікісховищі

~~|кіл_працівників=~~

Pirelli & C (вимовляється Піреллі і ко) — італійська компанія, п'ятий у світі (за обсягом при продау)^[3] виробник автомобільних шин. Штаб-квартира розташована в Мілані, Італія (див. Башта Піреллі).

Зміст

ІсторіяРедагувати

Компанія була заснована 28 січня 1872 року Джованні Батіста Піреллі під назвою "GB Pirelli & C. "італ. Pirelli & C. Società in Accomandita Semplice. Спочатку займалася виробництвом і продажем еластичної гуми. У 1894 році компанія запатентувала перші шини для велосипедів, а перший патент на шини для легкових автомобілів отримано в 1901 році.

Згодом, в 1905 році, компанія була реорганізована; з неї був виділений сектор виробництва шин для автомобілів і мототехніки.

Власники та керівництвоРедагувати

Основний власник акцій компанії — її голова правління Марко Тронкетто Провера (26,19%), понад 40% акцій знаходяться у вільному обігу на італійській фондовій біржі ^[3].

ДіяльністьРедагувати

В даний час сектор з виробництва шин компанії «Піреллі» налічує 24 фабрики в 12 країнах світу: в Італії (5 заводів), Бразилії (5), Великій Британії (2), Німеччини (2), Туреччини (2), Румунії (2), Аргентині (1), США (1) , Китаї (1), Єгипті (1), Іспанії (1) і Венесуелі (1).

У секторі виробництва шин Pirelli представлена компанією Pirelli Tyre, що займає п'яте місце у світі за обсягом продажів^[4]. Споживчий ринок (шини для легкових автомобілів, позашляховиків, фургонів і мотоциклів) забезпечує 70% продажів компанії, промислові поставки (продукція орієнтована на спецтранспортние засоби — автобуси, вантажні автомобілі, екскаватори та трактори) — до 30% загального обсягу продажів ^[5]. При цьому компанія спеціалізується на виробництві шин преміум-сегмента^[6].

Також компанією розробляються нові технології та обладнання не тільки для шинної, але і для гумотехнічної промисловості.

Крім основного бізнесу, компанія має невелике виробництво одягу і взуття під маркою RZero^[6]. Також компанії Pirelli належить контроль (80%) над італійським промисловим холдингом Olimpia (зокрема, володіє найбільшим пакетом Telecom Italia).

Показники діяльностіРедагувати

Покришка Pirelli на боліді серії Формула-Renault.

Загальна чисельність персоналу — 28 617 осіб (2006 рік).

Виручка в 2008 році склала € 4660 млн, чистий збиток — € 413 млн, операційний прибуток — € 43 млн^[7].

Виручка в 2007 році склала € 6,5 млрд (у 2006 році — € 4840 млн), чистий прибуток — € 323 600 000^[3].

СпортРедагувати

Шини Pirelli широко використовуються в авто- і мотоспорті. З 1950 по 1991 року компанія присутня в Формулі-1 (з перервами). Результат — 45 перемог, 46 поулів, 55 найшвидших кіл, 1162,2 очок. З 2008 року по 2010-го в чемпіонаті світу з ралі встановлено монополія на шини Pirelli. З 2011 по 2013 роки компанія є єдиним офіційним постачальником шин чемпіонату світу в класі Формула-1 і GP2.

Також Pirelli — спонсор міланського футбольного клубу «Інтернаціонале».

Pirelli і популярна культураРедагувати

Широку популярність отримав Календар Піреллі — фотокалендар компанії який випускається щороку. Як правило, зйомки календаря здійснюються провідними світовими фотографами, як моделі виступають «зірки» шоу-бізнесу і моди — серед них були Наомі Кемпбелл, Сінді Кроуфорд, Міла Йовович, Кейт Мосс, Дженніфер Лопес, Софі Лорен та багато інших. Цікаво, що спочатку Pirelli позиціонувала свій календар для водіїв-„далекобійників“ і автомеханіків, продаючи його на автозаправних станціях і в шиномонтажних майстерень. Однак пізніше календар перетворився на самостійний культурний феномен, ставши предметом колекціонування^[6].