Відкрити головне меню
Гран-прі Монако 1950
фр. XIe Grand Prix Automobile de Monaco
Дата 21 травня 1950 року
Місце Монако Монте-Карло
Траса Монте-Карло
Довжина кола 3.180 км
Дистанція 318 км (100 кіл)
Погода сонячно, сухо
Поул
1:50.2 Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Альфа-Ромео
Найшвидше коло
1:51.0
(
 коло)
Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Альфа-Ромео
Подіум
Переможець Аргентина Хуан-Мануель Фанхіо Альфа-Ромео
2 місце Італія Альберто Аскарі Феррарі
3 місце Монако Луї Широн Мазераті
Формула-1. 2-й із 7 етапів сезону 1950/ Гонка №2
Monte Carlo 1950.png
1. Велика Британія < 2 > 3. Інді 500
1948 < Гран-прі Монако 1950 > 1952

Гран-прі Монако 1950 року (фр. XIe Grand Prix Automobile de Monaco) — другий етап чемпіонату світу 1950 року з автоперегонів у класі Формула-1. Відбувся 21 травня на трасі Монте-Карло. Свою першу перемогу здобув Хуан-Мануель Фанхіо.

Зміст

КваліфікаціяРедагувати

Пілот Команда Час
1   Хуан-Мануель Фанхіо Альфа-Ромео 1:50,2
2   Ніно Фаріна Альфа-Ромео 1:52,8
3   Хосе Фройлян Гонсалес Мазераті 1:53,7
4   Філіп Етанселен Тальбот-Лаго 1:54,1
5   Луїджи Фаджолі Альфа-Ромео 1:54,2
6   Луїджі Віллорезі Феррарі 1:52,3
7   Альберто Аскарі Феррарі 1:53,8
8   Луї Широн Мазераті 1:56,3
9   Раймон Соммер Феррарі 1:56,6
10   Луї Розьє Тальбот-Лаго 1:57,7
11   Робер Манзон Сімка-Ґордіні 2:00,4
12   Туло де Ґраффенрід Мазераті 2:00,7
13   Моріс Трентіньян Сімка-Ґордіні 2:01,4
14   Кат Гаррісон ЕРА 2:01,6
15   Принц Біра Мазераті 2:02,2
16   Боб Джерард ЕРА 2:03,4
17   Франко Роль Мазераті 2:04,5
18   Альфредо Піан Мазераті
19   Джонні Клаес Тальбот-Лаго 2:12,0
20   Гаррі Шелл Купер-ДЖЕП
21   Пітер Вайтхед Феррарі
НПР   Шарль Поцці Тальбот-Лаго
НПР   Ів Жіро-Кабанту Тальбот-Лаго
НПР   П'єр Левег Тальбот-Лаго
НПР   Клементе Бьондетті Мазераті


Хід перегонівРедагувати

У неділю було вітряно, через що морські бризки потрапляли на покриття траси у повороті «Бюро де Табак». На першому колі в цьому місці занесло Альфу Ніно Фаріни, що йшов другим, і вона зіткнувся з Мазераті Гонсалеса. Фаджіолі пригальмував, Луї Розьє також встиг зупинитися, але його Тальбот зачепив Робер Манзон, штовхнувши на автівку Фаджіолі.[1] Всього до масового завалу потрапило дев'ять машин. Гонсалес, який отримав удар, не помітив, що кришка паливного баку пошкоджена, і продовжив їхати. Однак при першому ж гальмуванні паливо залило кабіну та спалахнуло. Глядачі допомогли пілоту, що вискочив з машини, зняти його палаючу сорочку.[2] Вигравший поул Фанхіо стартував першим і дізнався про інцидент лише пройшовши коло. Доїхавши до місця події, він побачив, що шлях перекрито, скрізь розлито паливо, а працівники траси відчайдушно намагаються відсунути постраждалі боліди убік. Фанхіо вийшовши, трохи посунув одну із зламаних машин, та, звільнивши шлях, продовжив їхати.[2] Луїджі Віллорезі, що також зміг уникнути завалу, невдало вибрав шлях, оминаючи вийшовші з ладу автівки, та втратив багато часу. До того ж двигун його Феррарі заглух і відновити перегони він зміг тільки в числі останніх. Увійшовши до очкової зони, він мав змогу претендувати на подіум, але після 63 кіл на його автівці зламався задній міст, і Віллорезі зійшов. Фінішу дісталися семеро гонщиків. Хуан-Мануель Фанхіо, лідируючи від першого до останнього кола, здобув свою першу перемогу у чемпіонаті Формули-1. Другим та третім стали Альберто Аскарі та Луї Широн відповідно. Очки також заробили Раймон Соммер та Принц Біра.

ПерегониРедагувати

Пілот Команда Кіл Час Старт Очок
1   Хуан-Мануель Фанхіо Альфа-Ромео 100 3:13:18.7 1 8+1
2   Альберто Аскарі Феррарі 99 +1 коло 7 6
3   Луї Широн Мазераті 98 +2 кола 8 4
4   Раймон Соммер Феррарі 97 +3 кола 9 3
5   Принц Біра Мазераті 95 +5 кіл 15 2
6   Боб Джерард ЕРА 94 +6 кіл 16
7   Джонні Клаес Тальбот-Лаго 94 +6 кіл 19
Схід   Луїджі Віллорезі Феррарі 63 трансмісія, задній міст 6
Схід   Філіп Етанселен Тальбот-Лаго 38 маслопровід 4
Схід   Хосе Фройлян Гонсалес Мазераті 1 аварія після масового зіткнення, пожежа 3
Схід   Ніно Фаріна Альфа-Ромео 0 масове зіткнення 2
Схід   Луїджи Фаджолі Альфа-Ромео 0 масове зіткнення 5
Схід   Луї Розьє Тальбот-Лаго 0 масове зіткнення 10
Схід   Робер Манзон Сімка-Ґордіні 0 масове зіткнення 11
Схід   Туло де Ґраффенрід Мазераті 0 масове зіткнення 12
Схід   Моріс Трентіньян Сімка-Ґордіні 0 масове зіткнення 13
Схід   Кат Гаррісон ЕРА 0 масове зіткнення 14
Схід   Франко Роль Мазераті 0 масове зіткнення 17
Схід   Гаррі Шелл Купер-ДЖЕП 0 масове зіткнення 20
НС   Пітер Вайтхед Феррарі двигун 21
НС   Альфредо Піан Мазераті аварія на практиці 18
НПР   Шарль Поцці Тальбот-Лаго не брав участі у практиках
НПР   Ів Жіро-Кабанту Тальбот-Лаго не брав участі у практиках
НПР   П'єр Левег Тальбот-Лаго не брав участі у практиках
НПР   Клементе Бьондетті Мазераті не брав участі у практиках

Кола лідируванняРедагувати

Після гран-пріРедагувати

Хуан-Мануель Фанхіо провів три дні, доглядаючи постраждалих у гонці Гонсалеса та Піана. Гонсалес отримав опіки під час пожежі, а Альфредо Піан зламав ногу під час кваліфікації.

Насамперед, аргентинець, убравши сидіння в своїй дорожній Альфа-Ромео, відвіз Піана в ортопедичну лікарню в Болоньї. Згодом повернувся до Монако та відвіз Гонсалеса до опікового центру в Італії.[2]

Положення в чемпіонаті після Гран-пріРедагувати

Особистий залік
Поз Пілот Очки
1   Ніно Фаріна 9
2   Хуан-Мануель Фанхіо 9
3   Луїджи Фаджолі 6
4   Альберто Аскарі 6
5   Редж Парнелл 4
  • Примітка: Тільки 5 позицій включені в обидві таблиці. До заліку йшли чотири найкращі результати кожного пілота.
  • Кубок конструкторів тоді ще не було впроваджено.

Цікаві фактиРедагувати

  • Хуан-Мануель Фанхіо, що виграв гонку, показав також найкраще коло та лідірував від старту до фініша, таким чином здобувши перший Великий Шолом в історії чемпіоната.
  • Цей подіум та очки Луї Широна залишаються єдиними для монегасків до нашого часу.
  • Принц Біра став першим тайцем, що заробив очки у Формулі-1. Ще двічі він стане четвертим на фініші у наступні п'ять років.

ПриміткиРедагувати

  1. Гран-прі Монако 1950 в Енциклопедії Формули-1 [1] (рос.)
  2. а б в Гран-прі Монако. 02-1950 [2] (рос.)

ПосиланняРедагувати