Нікі Лауда
Нікі Лауда 
| |
| |
| Громадянство |  Австрія
|
| Дата народження | 22 лютого 1949, Відень, Австрія |
| Дата смерті | 20 травня 2019 |
| Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1 | |
| Дебют | Австрія 1971
|
| Остання гонка |  Австралія 1985
|
| Сезони | 13 (1971—1979, 1982—1985) |
| Команди | March, BRM, Ferrari, Brabham, McLaren |
| Гран-прі (старти) | 177 (171) |
| Чемпіон світу | 3 (1975, 1977, 1984) |
| Перемоги | 25 |
| Подіуми | 54 |
| Поули | 24 |
| Найшвидші кола | 24 |
| Очки | 420,5 |
| Перша перемога |  Гран-прі Іспанії 1974
|
| Остання перемога |  Гран-прі Нідерландів 1985
|
| Перший поул | .svg){kind=small} Гран-прі ПАР 1974
|
Андреас Ніколаус Лауда (нім. Andreas Nikolaus Lauda), відомий як Нікі Лауда (нім. Niki Lauda) (22 лютого 1949 — 20 травня 2019) — австрійський автогонщик, підприємець, менеджер, письменник та коментатор. Триразовий чемпіон світу з автоперегонів у класі Формула-1 (1975, 1977, 1984), засновник авіакомпаній Lauda Air (1980) та Niki (2003).
ЖиттєписРедагувати
Нікі Лауда народився в 1949 році у Відні в династії австрійських банкірів. Родичі не підтримували його інтереси. На цьому грунті Нікі посварився з багатою родиною, яка позбавила його фінансової підтримки. Лауда прийшов в Ferrari в 1974 році і вже в 1975 році приніс команді перемогу в Кубку конструкторів, а сам 5 разів у 14 гонках зайняв верхню сходинку п'єдесталу.[1]
1 серпня 1976 року, через рік після здобуття свого першого чемпіонського титулу, на трасі Нюрбургринг Нікі Лауда з невідомих причин втратив контроль, його автомобіль вдарився в загорожу і спалахнув. З ним уже прощалися в лікарні, але майже дивом він одужав і вже за 40 днів повернувся до перегонів, ще в бинтах.[2]
У 1979 році Нікі оголосив про те, що завершує кар'єру гонщика. Відразу ж після цього він став засновником авіакомпанії Lauda Air, яка спеціалізувалася на виконанні чартерних рейсів.[1]
В кіноРедагувати
В 2013 році вийшов фільм «Гонка», в якому описується протистояння Джеймса Ганта та Нікі Лауда. Роль Лауда зіграв німецький актор Даніель Брюль.
ПисьменництвоРедагувати
У 70-х—80-х Лауда видав чотири книги:
- Niki Lauda. The Art and Science of Grand Prix Driving. Motorbooks International, 1977 (ISBN 0-87938-049-7)
- Niki Lauda. My Years with Ferrari. Motorbooks International, 1978 (ISBN 0-87938-059-4)
- Niki Lauda. The New Formula-1: A Turbo Age. Motorbooks International, 1984 (ISBN 0-87938-179-5)
- Niki Lauda. Mein Story. Orac Verlag, 1986 (ISBN 3701500258)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Niki Lauda |
СмертьРедагувати
Помер 20 травня 2019 року в оточенні родини.[3]
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б Бакланов, Олег (2019-09-17). Биография гонщика Ники Лауда - история жизни и спортивной карьеры | Niki Lauda фото, видео - Ники Лауди после аварии и Джемся Хант. Stone Forest (ru-RU). Процитовано 2020-05-21.
- ↑ Помер чемпіон Формули-1 Нікі Лауда. Як він став легендою. BBC News Україна (uk). 2019-05-21. Процитовано 2020-05-21.
- ↑ Помер Нікі Лауд /УНН, 21.5.2019/
ПосиланняРедагувати
- Нікі Лауда на офіційному сайті Формули-1 (англ.)
- Енциклопедія Формули-1. Нікі Лауда (рос.)
- Статистика Нікі Лауди (рос.)
- Світ очима Нікі (рос.)
- «Аргументи і факти-Європа» № 04 (49–52). «За штурвалом — Нікі Лауда». Інтерв'ю гонщика. 25.12.2003 (рос.)
- Лауда шукає спонсора для свого кашкета. 18.06.2010[недоступне посилання з липень 2019] (рос.)
- Ники Лауда:«По первой гонке сложно делать выводы». Інтерв'ю телеканалу Sport 1. 02.04.2011 (рос.)
- Страшная авария Ники Лауды, Нюрбургринг, 1976 год
|
Це незавершена стаття про гонщика Формули-1. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |