Кімі Ряйкконен
Кі́мі Ма́тіас Ря́йкконен[1] (також Ра́йкконен; фін. Kimi-Matias Räikkönen, вим. [ˈkimi ˈmɑtiɑs ˈræikːønen]; 17 жовтня 1979, Еспоо) — фінський автогонщик, чемпіон світу з автогонок у класі Формула-1 2007 року[⇨] і двічі віце-чемпіон світу (у 2003[⇨] та 2005[⇨] роках). Відомий під псевдонімами Айсмен (англ. Iceman) та Король Спа (англ. The King of Spa). У сезонах 2007—2009[⇨] та 2014—2018[⇨] років виступав за команду «Феррарі». Наприкінці 2018 року перейшов у команду «Заубер», перейменовану перед початком сезону 2019 року в «Альфа-Ромео»[⇨].
Кімі Райкконен ![]() | |
---|---|
![]() | |
Громадянство |
![]() |
Дата народження | 17 жовтня 1979 (41 рік) |
Місце народження | Еспоо, Уусімаа, Нюландська губернія, Фінляндія |
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1 | |
Дебют | Гран-прі Австралії 2001 |
Остання гонка | Гран-прі Абу-Дабі 2020 |
Сезони | 17 (2001—2009, 2012—2019) |
Команди | Заубер, Макларен, Лотус, Феррарі, Альфа Ромео |
Гран-прі (старти) | 315 (312) |
Чемпіон світу | 1 (2007) |
Перемоги | 21 |
Подіуми | 103 |
Поули | 18 |
Найшвидші кола | 46 |
Очки | 1859 |
Перша перемога | Гран-прі Малайзії 2003 |
Остання перемога | Гран-прі США 2018 |
Місце у сезоні 2019 року |
12-й (43 оч.) |
З 2009 року брав активну участь у ралійних перегонах: на Ралі Фінляндії дебютував у чемпіонаті світу з ралі (WRC)[⇨]. У 2011 році заснував власну ралійну команду, «Ice 1 Racing». Також Ряйкконен брав участь у перегонах NASCAR, дебютувавши в команді Kyle Busch Motorsports у серії Camping World Truck Series[⇨].
Журнал Forbes поставив Ряйкконена на 26 позицію у списку найбільш високооплачуваних знаменитостей та на 5 місце у списку найбільш високооплачуваних спортсменів 2008 року[2]. У 2009 році в тому самому рейтингу він посів 2 місце[3].
Кар'єраРедагувати
Рання кар'єра (до 2000)Редагувати
Кімі Ряйкконен народився 17 жовтня 1979 року в Еспоо, Фінляндія[4]. З десяти років Ряйкконен брав участь у змаганнях з картингу. Його перша гонка за межами Фінляндії пройшла в Монако, у віці 15 років. Під час гонки у Ряйкконена зламалося кермо, але він продовжив змагання, проінформувавши свого механіка відчайдушно розмахуючи кермовим колесом у повітрі на фінішній прямій. Наступна гонка Ряйкконена в Монако стала також пам'ятною: в результаті зіткнення на першому колі фіна відкинуло в огорожу безпеки смуги зустрічного руху, але пілот продовжив рух аж до сходу з траси. Не розгубившись, він вивів свій карт назад на трасу і продовжив гонку. Механік Ряйкконена думав, що він зійшов з дистанції, але фін зрештою наздогнав конкурентів і фінішував третім[5]. У 1999 році він став віце-чемпіоном картингової серії Формула Супер А[4]. У тому ж році виграв зимову серію британської Формули Рено, здобувши перемогу в чотирьох гонках. У 2000 році Ряйкконен домінував у регулярному чемпіонаті Формули Рено — здобув 7 перемог в 12 гонках[6].
Формула-1 (2001—2009)Редагувати
Заубер (2001)Редагувати
На підставі успішних виступів у Формулі Рено Петер Заубер, власник команди «Заубер», запропонував Ряйкконену взяти участь у тестах боліда Формули-1 у вересні 2000 року на автодромі Муджелло[7]. Після вдалих тестів у Хересі та Барселоні Заубер підписав з Ряйкконеном контракт на сезон 2001 року. Тим не менш, деякі критики (у тому числі президент FIA Макс Мослі) висловили занепокоєння з приводу видачі суперліцензії пілоту, який провів всього 23 гонки в схожих гоночних серіях і не має достатнього досвіду. Але згодом FIA все ж видала гонщику тимчасову ліцензію і вже у перших перегонах сезону, Гран-прі Австралії, фін зміг фінішувати в очковій зоні, що стало успіхом для команди «Заубер», яка не входила до числа фаворитів сезону. За 30 хвилин перед своїм першим Гран-прі у Формулі-1 Ряйкконен ще спав[8].
Надалі Ряйкконен набирав очки ще в трьох Гран-прі, і закінчив чемпіонат на 10 місці з 9 очками[9]. Його досвідченіший партнер по команді, Нік Гайдфельд, також виступив добре і набрав 12 очок у сезоні. Це дозволило команді Заубера посісти найкраще за всю її історію четверте місце в кубку конструкторів[10].
Макларен (2002—2006)Редагувати
Результати Ряйкконена в сезоні 2001 року справили враження на власника команди «Макларен» Рона Денніса, і він запросив фінського гонщика в свою команду на місце, що звільнилося після відходу з Формули-1 співвітчизника Кімі, дворазового чемпіона світу Мікі Хаккінена[11]. На рішення обрати Ряйкконена сильно вплинув Хаккінен, який неодноразово казав Рону Деннісу: «Якщо ти хочеш перемогти, обери фіна»[12].
2002Редагувати
У першій гонці з Маклареном, Гран-прі Австралії, Ряйкконен фінішував третім, вперше піднявшись на подіум[13]. У подальших перегонах показував досить хороші результати і тримався на рівні свого більш досвідченого напарника Девіда Култхарда. Він був близьким до своєї першої перемоги на Гран-прі Франції, але вилетів з траси після того, як його машина проїхала по маслу, що залишилося на асфальті від згорілого мотора пілота «Тойоти» Алана Макніша[14]; після цього Ряйкконен зміг повернутися в гонку, але посів лише друге місце[15]. Однак машини «Макларена» в тому сезоні часто не могли завершити гонки через те, що мотори «Мерседес» не відрізнялися надійністю і не витримували всю дистанцію гонки. Ряйкконен зійшов з траси в 10 гонках з 17, набрав лише 24 очки і завершив чемпіонат на шостому місці. Удвох з Култхардом вони вибороли третє місце для «Макларена» в кубку конструкторів[16].
2003Редагувати
На перших перегонах сезону, Гран-прі Австралії, Ряйкконен кваліфікувався на 15 місці, використовуючи запасну машину. Незважаючи на це, в гонці він зміг прорватися на перше місце і лідирував до тих пір, поки не був покараний за перевищення швидкості на піт-лейні. Залишок гонки він провів у впертій боротьбі за третє місце з Міхаелем Шумахером і зміг випередити його, фінішувавши третім з різницею всього 0,3 секунди[17].
На наступній гонці, Гран-прі Малайзії, Ряйкконен здобув свою першу перемогу у Формулі-1[18]. Він стартував з сьомого місця, але за рахунок майже безпомилкового пілотування, а також збігу інших факторів: зіткнення пілотів попереду, Шумахера і Труллі, кращої тактики піт-стопів — зміг захопити лідерство і утримати його[17].
Третя гонка, Гран-прі Бразилії, проходила в дуже сильний дощ, і була зупинена після 55 кола через зіткнення Фернандо Алонсо з колесом від боліда Марка Веббера, яке з'явилося на трасі після аварії останнього колом раніше[19]. Стюарди гонки вирішили зупинити гонку. В цьому випадку переможцем вважається гонщик, який був лідером за 2 кола до зупинки, і спочатку нимм оголосили Ряйкконена. Але подальший аналіз виявив, що лідер гонки Джанкарло Фізікелла, який обійшов Ряйкконена якраз на 54 колі через помилку Кімі, починав 56 коло в момент зупинки гонки, і тому переможця потрібно визначати за результатами 54 кола, а не 55, як це зробила FIA. У підсумку перемогу віддали Фізікеллі, Ряйкконен залишився другим[20]. Надалі команди вдосконалювали свої боліди, а «Макларену» ніяк не вдавалося стабілізувати свій новий McLaren MP4-18[21], і її гонщики продовжували використовувати модифікацію торішнього боліда, MP4/17D.
На Гран-прі Сан-Марино Ряйкконен посів друге місце[22], а в наступному Гран-прі Іспанії вибув з гонки на старті: в кваліфікації він не зміг показати швидкого кола і був змушений починати гонку з останнього місця, і на старті гонки врізався в болід Антоніо Піццонія, у якого заглух мотор[23]. На Гран-прі Австрії Ряйкконен знову став другим, захистивши свою позицію від постійних атак Рубенса Баррікелло. У Монако Кімі був близьким до перемоги, але поступився Хуану-Пабло Монтойя трохи більше секунди. У Канаді фін знову вилетів з траси в кваліфікації і стартував з останнього місця, але зміг закінчити гонку шостим.
Залишок сезону пройшов в щільній боротьбі між Ряйкконеном, Шумахером і Монтойєю. На Гран-прі Європи Ряйкконен стартував з поула і лідирував до 25 кола, коли на його машині згорів мотор[24]. На Гран-прі Франції Шумахер фінішував третім, а Ряйкконен четвертим; на Гран-Прі Великої Британії третім був Ряйкконен, а четвертим — Шумахер. На Гран-прі Німеччини Кімі не зміг фінішувати через зіткнення в першому повороті з Баррікелло і Ральфом Шумахером, потім на Гран-прі Угорщини посів друге місце[25].
Перед Гран-прі Італії вибухнув скандал через шини «Michelin», які виявилися не цілком відповідними нормативам FIA[26]. Компанія «Michelin» вимушена була в терміновому порядку поставляти командам нові шини, які показували трохи гірші результати. Це вплинуло в тому числі і на команду «Макларен», яка стала ще більше програвати в швидкості «Феррарі», що використала шини «Bridgestone»[26]. На Гран-прі Італії Шумахер здобув перемогу, а Ряйкконен посів лише четверте місце[17]. Потім на Гран-прі США Ряйкконен стартував з поула і довгий час лідирував, але через дощ не зміг утримати позицію, поступився лідерством Шумахеру і фінішував другим.
Доля чемпіонату вирішувалася в останній гонці в Японії, де Шумахеру достатньо було набрати одне очко для перемоги в чемпіонаті[27]. Ряйкконен стартував з восьмого місця і фінішував другим, а Шумахер посів восьме місце, набравши якраз одне очко[17]. Монтойя цю гонку не закінчив, і в підсумку чемпіоном став Шумахер, Ряйкконен посів друге місце, а Монтойя — третє.
У 2004 році за сезон 2003 року нагороджений премією Лоренцо Бандіні[en], як найуспішніший дебютант у Формулі-1[28].
2004Редагувати
Початок сезону 2004 року склався для команди «Макларен» вкрай невдало. Машину MP4/18 так і не довели до працездатного стану, але в той же час перед початком сезону вже не залишалося часу на розробку нової машини. Команда почала сезон з машиною MP4/19, яка представляла собою, по суті, MP4/18, у якому нашвидкуруч виправили лише найсуттєвіші недоліки[29]. Ця машина поступалася конкурентам і в швидкості, і в надійності[30]. У перших семи гонках сезону Ряйкконен фінішував лише два рази і набрав одне очко[31].
Паралельно йшла розробка нової машини, яка дебютувала в Гран-прі Франції з індексом MP4-19B[32]. У цій гонці Ряйкконен фінішував сьомим, але потім на Гран-прі Великої Британії завоював поул і фінішував другим слідом за Міхаелем Шумахером[33]. Але, хоча нова машина була швидкою, їй бракувало надійності[32], і на Гран-прі Німеччини та Угорщини Ряйкконен не зміг фінішувати[34][35].
Єдину перемогу в сезоні 2004 року Кімі здобув на Гран-прі Бельгії[36]. Він кваліфікувався на 10 місці, але до 11 кола вже йшов першим. У другій половині гонки Ряйкконену доводилося відбивати постійні атаки Міхаеля Шумахера. Через аварії на трасу тричі виходила машина безпеки, і перевага перед Шумахером, яку накопичував Ряйкконен, втрачалася. Однак Ряйкконен виграв всі три рестарти перегонів, не давши Шумахеру можливості для обгону. Це була одна з трьох гонок сезону, які були виграні не пілотами команди «Феррарі»[37][38].
У наступному Гран-прі Італії Ряйкконен знову зійшов через проблеми з електронікою[39], потім став третім в Китаї, відставши від переможця Рубенса Баррікелло всього на 1,4 секунди[40]. В Японії на першому колі стався контакт машин Ряйкконена і Феліпе Маси, через що у фіна виникли проблеми з керуванням, але, незважаючи на це, він зміг закінчити гонку на шостому місці. На останніх перегонах сезону, Гран-прі Бразилії, після довгої боротьби за лідерство з Хуаном Пабло Монтойя Ряйкконен фінішував другим[41]. За підсумками сезону Ряйкконен набрав 45 очок в чемпіонаті і закінчив його на сьомому місці[42].
2005Редагувати
Старт сезону 2005 року також не став для Ряйкконена вдалим. Боліди «Макларен» не могли набрати достатню швидкість в кваліфікації через те, що шини «Michelin» не встигали прогріватися, в результаті, в кваліфікаціях перед першими трьома гонками найкращим досягненням команди «Макларен» стало лише шосте місце на старті[43]. Додатково до цього, в першій гонці сезону, Гран-прі Австралії, Ряйкконен заглух на старті і насилу зміг набрати одне очко, фінішувавши на восьмому місці. Потім на Гран-прі Малайзії фін довго йшов третім і мав хороші шанси на подіум, але на його машині лопнуло колесо, і він відкотився за межі очкової зони. Лише в Бахрейні Ряйкконен, стартувавши дев'ятим, зміг прорватися на третє місце і завоював перший в сезоні подіум[44].
У кваліфікаціях перед наступними трьома гонками: Гран-прі Сан-Марино, Іспанії та Монако — Ряйкконен завойовував перші місця[45]. На Гран-прі Сан-Марино він був близьким до перемоги, але через поламку карданного валу змушений був зійти; в Іспанії і Монако Ряйкконен переміг,[46] скоротивши своє відставання від лідера чемпіонату Фернандо Алонсо до 22 очок[46]. У наступному Гран-прі Європи до останнього кола лідирував, але потім підвіска переднього колеса зламалася, і він вилетів з траси в першому повороті фінального кола гран-прі[47]. Поламку підвіски викликало те, що при обгоні Жака Вільнева Ряйкконен перегальмував, і на його колесі утворилася пласка ділянка, яка викликала сильну вібрацію. У сезоні 2005 року зміна коліс дозволялася тільки в разі сильного пошкодження колеса, і, оскільки проколу не було, команда не зважилася замінити колесо, побоюючись санкцій[48]. Після цього інциденту FIA випустила роз'яснення до правил, в якому явно дозволялося вважати пошкодженим колесо з пласкою ділянкою[49].
Гран-прі Канади Ряйкконен знову виграв, після першої в сезоні значної помилки Алонсо[50]. Наступний Гран-прі США затьмарився новим інцидентом з шинами «Michelin», які виявилися непідготовленими до особливостей траси в Індіанаполісі. Після того як у вільних заїздах в одному і тому ж місці сталися дві серйозні аварії, всі команди, які використовували шини Michelin, включаючи «Макларен», вирішили не стартувати в гонці. У перегонах взяли участь всього 6 машин, — найменше число за всю історію Формули-1[51].
У двох наступних гонках Ряйкконен отримав штраф з втратою 10-ти місць на стартовій решітці за зміну мотора перед кваліфікацією[52]. Незважаючи на це, у Франції він фінішував другим[53], а у Великій Британії — третім[54]. На Гран-прі Німеччини Ряйкконен домінував протягом усього вікенду і лідирував в гонці, але зійшов через поламку гідравлічної системи[55]. Це був його третій схід в сезоні в той момент, коли він лідирував, і у всіх трьох випадках після цього перемагав його основний суперник в чемпіонаті — Фернандо Алонсо. Наступну після цього гонку, Гран-прі Угорщини, Кімі виграв[56], але на прес-конференції сказав, що є шанси на те, що після закінчення контракту з «Маклареном» в 2006 році він піде в іншу команду, якщо надійність машин не підвищиться[57]. Ряйкконен виграв також перше в історії Формули-1 Гран-прі Туреччини[58]. Потім на Гран-прі Італії він здобув поул-позицію, але знову був оштрафований на 10 позицій за зміну мотора; в гонці завдяки гарній стратегії фін зміг прорватися на п'яте місце, але незабаром після цього розшарувалося заднє колесо на його машині, після його зміни Ряйкконен змушений був зробити кілька важких обгонів, і закінчив гонку лише четвертим[59].
На Гран-прі Бельгії Ряйкконен у другому сезоні поспіль здобув перемогу[60]. На Гран-прі Бразилії точилася вперта боротьба між Алонсо, Ряйкконеном і Монтойєю, в результаті якої Кімі фінішував другим[61]. Передостання гонка сезону, Гран-прі Японії, стала однією з найкращих гонок Ряйкконена — він зміг виграти її, стартувавши з 17 місця (через складні дощові умови у кваліфікації)[62].
Згодом фінішувавши другим в Китаї, Ряйкконен виявився на другому місці і за підсумками чемпіонату, відставши на 21 очко від Алонсо[63].
Після сезону Кімі неодноразово названий в пресі «пілотом року», в тому числі такими авторитетними журналами як F1 Racing[64] і Autosport[65].
2006Редагувати
Першою гонкою 2006 року стало Гран-прі Бахрейну, оскільки Гран-прі Австралії перенесли через збіг з іграми британської Співдружності. У цій гонці Ряйкконен стартував з останнього місця через поламку задньої підвіски в кваліфікації[66], але, незважаючи на це, прорвався нагору і фінішував третім. На Гран-прі Малайзії в машину Кімі на першому ж колі врізався ззаду Крістіан Клін, через що обидві машини вибули з перегонів[67]. Алонсо переміг в першій гонці сезону, а в наступній фінішував другим, слідом за своїм партнером по команді Джанкарло Фізікеллою, і, таким чином, «Макларен» виявився практично в тій же ситуації, що і в попередньому сезоні. Потім на Гран-прі Австралії Ряйкконен фінішував другим і встановив найкраще коло в гонці, але, незважаючи на це, все ж знову був позаду Алонсо в особистому заліку[68].
Потім результати Кімі погіршилися. На Гран-прі Сан-Марино він припустився помилки в кваліфікації і зайняв лише 8 місце на старті, через що в гонці зміг фінішувати лише п'ятим[69]. Власник команди Рон Денніс після цього Гран-прі сказав, що причиною невдачі стало недостатньо добре пілотування Кімі[70]. Потім на Гран-прі Іспанії Ряйкконен кваліфікувався ще гірше — на дев'ятому місці, на старті гонки зміг поліпшити свою позицію до п'ятого місця і протримався на ньому до фінішу[71]. Через кілька днів після цього Кімі зізнався, що не сподівається виграти чемпіонат 2006 року[72].
На Гран-прі Монако Ряйкконен кваліфікувався третім, в гонці вийшов на друге місце і тримався в одному темпі з лідером перегонів Фернандо Алонсо, але зійшов через загоряння в машині[73]. В Сільверстоуні Ряйкконен стартував другим, позаду Алонсо і попереду Шумахера, і цей порядок тримався до другої серії піт-стопів, в якій Шумахер зміг обійти Ряйкконена, і фін, в підсумку, фінішував третім[74]. З таким же результатом закінчився Гран-прі Канади[75], а на Гран-прі США Ряйкконен зійшов через зіткнення зі своїм же напарником Монтойєю (це зіткнення стало частиною масової аварії, в якій зійшли 7 пілотів)[76].
У Франції Ряйкконен стартував шостим і не зміг значно поліпшити свою позицію, фінішувавши п'ятим[77]. У Німеччині фін зміг завоювати поул, але в гонці не втримав позицію і після боротьби з Баттоном посів третє місце[78]. В Угорщині Ряйкконен знову здобув поул-позицію і лідирував в гонці, але після 25 кола зіткнувся з Вітантоніо Ліуцці, який відставав на одне коло[79]. У Туреччині Ряйкконен кваліфікувався лише восьмим і в першому повороті зіткнувся зі Скоттом Спідом, через що на його машині виявилося пошкодженим колесо; він зміг доїхати до боксів і змінити його, але на наступному колі остаточно вилетів з траси[80]. На Гран-прі Італії Ряйкконен знову здобув поул-позицію і зберігав лідерство до перших піт-стопів, коли його обійшов Міхаель Шумахер; Ряйкконен зберіг друге місце до кінця гонки. Після цього Гран-прі Шумахер оголосив про завершення кар'єри, а через кілька днів керівництво Феррарі оголосило, що його місце займе Ряйкконен[81].
Три останніх гонки сезону особливих досягнень також не принесли. На Гран-прі Китаю Ряйкконен зійшов через проблеми з мотором[82], а в Японії і Бразилії займав п'яті місця[83][84]. Ера «Макларена» закінчилася для Ряйкконена п'ятим місцем в особистому заліку і третім місцем для команди в кубку конструкторів[85]. Також варто відзначити, що для «Макларена» це був перший рік, починаючи з 1996, коли не було здобуто жодної перемоги в гран-прі[86].
Феррарі (2007—2009)Редагувати
Після Гран-прі Італії 2006 року команда Феррарі оголосила, що Ряйкконен підписав з нею трирічний контракт (на 2007—2009 роки). Сам Ряйкконен сказав, що дуже задоволений своїм переходом, але бажає команді Макларен подальшого процвітання. Партнером Кімі став Феліпе Масса, який виступав за Феррарі з 2006 року. За деякими даними, після відходу Міхаеля Шумахера саме Ряйкконен став найбільш високооплачуваним гонщиком Формули-1: його зарплата в Феррарі склала близько 51 мільйона доларів на рік[87][88].
В кінці 2006 року в інтерв'ю німецькій газеті Bild Ряйкконен зізнався, що не збирається змагатися з Шумахером за кількістю рекордів, і контракт з Феррарі може стати для нього останнім у кар'єрі[89]:
Я не боюся роботи і готовий зробити те, що потрібно команді. Якщо знадобиться, я кожен день буду працювати до пізнього вечора. Було б нерозумно відмовлятися від послуг Міхаеля, буде здорово, якщо він допоможе мені акліматизуватися в Феррарі. Але боротися з його рекордами - це не для мене | ||
— Кімі Ряйкконен, 11 листопада 2006 року |
Перші тести за Феррарі Кімі провів 23 січня 2007 року на трасі Валлелунга. Офіційних результатів тестів оприлюднено не було; згідно із заявами команди, основною метою тестів була «акліматизація» Кімі в команді[90].
2007Редагувати
У першій гонці, на Гран Прі Австралії він здобув перемогу, стартувавши з поулу[91], у другому і третьому Гран-прі Кімі також піднімався на подіум, завоювавши третє місце[92][93]. На Гран-прі Іспанії через проблеми з електрикою Кімі змушений був зійти з дистанції[94]. У Монако в другій частині кваліфікації Кімі допустив помилку і пошкодив підвіску, і йому довелося стартувати з 16 місця. У підсумку, завдяки тактиці одного піт-стопа, Кімі фінішував восьмим, завоювавши одне очко[95]. На Гран-прі Канади Кімі приїхав п'ятим[96], в США — четвертим. На той момент Ряйкконен був на другій позиції в особистому заліку, відстаючи від лідера чемпіонату, Льюїса Хемілтона, на 26 очок.
Однак після США, де, на думку багатьох уболівальників, Кімі «прокинувся», пішли дві перемоги поспіль — на Гран-прі Франції[97], і через тиждень — на Гран-прі Великої Британії[98].
На наступному Гран-прі Європи — перша в сезоні дощова гонка, і перша після Гран-прі Бразилії 2003 року, зупинена червоними прапорами. Після першого кола Кімі збирався заїхати в бокси, щоб змінити гуму, але перед в'їздом в бокси його машину занесло, і йому довелося зробити ще одне коло по залитій зливою трасі на сухих шинах. У підсумку він відкотився далеко назад. Однак після того як дощ закінчився і траса просохла, Кімі вийшов на третю позицію і наближався до лідерів гонки — Масси і Алонсо, але другий раз за сезон підвела машина — зламалася гідравліка[99]. На Гран-прі Угорщини, яке відбулося через два тижні, Кімі зайняв другу позицію, їдучи в темпі лідера Льюїса Хемілтона, і не дав англійцю заробити великий шолом, показавши на останньому колі найкраще коло гонки[100].
Настала тритижнева перерва, під час якої глава Феррарі Лука ді Монтедземоло визначив команді завдання виграти всі гонки 2007 року. «Скудерія» почала блискуче — на Гран-прі Туреччини Масса стартував з поула і виграв перегони, а Кімі заробив друге місце і показав найкраще коло[101].
На Гран-прі Італії Кімі під час суботніх вільних заїздів заблокував задні колеса на гальмуванні після довгої прямої і розбив машину. Механіки за час, що залишився до кваліфікації час встигли переставити мотор на запасну машину, завдяки чому фін уникнув штрафу. Однак пошкоджена в аварії шия, за словами Ряйкконена, всю гонку боліла, і дистанція далася йому нелегко — особливо гальмування. Феррарі явно поступалася в швидкості більш швидким McLaren, і Кімі фінішував лише третім[102].
На наступному, 14-му етапі чемпіонату 2007, Гран-прі Бельгії, Кімі завоював поул, захопив лідерство зі старту, і тільки 2 кола проїхав не лідером гонки — ті, на яких він заїжджав на піт-стоп. Він здобув третю поспіль перемогу в Спа і став єдиним в пелетоні гонщиком, який вигравав на одній трасі більше двох разів[103].
Після цього відбулося дощове Гран-прі Японії, де Кімі через затримку повідомлення від FIA довелося вже на третьому колі заїжджати в бокси для зміни гуми[104]. У підсумку він виявився на 21 місці, звідки під час гонки зміг прорватися на третю позицію, зробивши кілька приголомшливих обгонів. Зате наступну гонку, Гран-прі Китаю, він виграв, збільшивши шанси на завоювання чемпіонського титулу[105].
На Гран-прі Бразилії вперше з 1986 року у фінальній сутичці сезону за титул боролися відразу три гонщика: Ряйкконен, Хемілтон та Алонсо. Під час суботньої кваліфікації через трафік Кімі стартував лише третім. Однак уже в першому повороті він зміг випередити Льюїса, а після другої серії піт-стопів — і свого напарника, фінішувавши першим і показавши найшвидше коло. Алонсо фінішував третім, Хемілтон — сьомим. В результаті Кімі заробив 110 очок проти 109 у обох пілотів Макларен, завоювавши титул чемпіона світу[106].
2008Редагувати
Незважаючи на хороші результати у передсезонних тестах, перша гонка в Австралії обернулася справжнім кошмаром як для Ряйкконена, так і для всієї команди. Уже в першій кваліфікаційній сесії на машині фіна відмовила електроніка паливного насоса. Кімі зупинився на в'їзді на піт-лейн, що, згідно з правилами, позбавляло його права продовжити кваліфікацію[107]. В результаті діючий чемпіон стартував з п'ятнадцятого місця. Безліч обгонів і два вильоти на траву увінчалися сходом через проблеми з двигуном на 43-му колі. Фінн посів у підсумковому протоколі дев'ятий рядок (в цій гонці змогли фінішувати тільки 7 пілотів), і лише завдяки дискваліфікації Баррікелло заробив одне очко, перемістившись на восьму позицію[108].
Гонку в Малайзії Кімі впевнено виграв. Поул дістався Феліпе Массі, якого Ряйкконен випередив після першого піт-стопа[109]. У Бахрейні Кімі стартував четвертим і фінішував другим, очоливши чемпіонат[110]. Десять очок дісталися Феліпе Массі, який протягом усього вік-енду був набагато швидшим за всіх інших. Після гонки Ряйкконен зізнався, що ця траса йому не дуже підходить.
На Гран-прі Іспанії Феррарі вперше використовувала в гонці новий варіант носового обтічника з внутрішнім каналом, який дозволив перенаправити частину повітряного потоку, що потрапляє під днище боліда, на верхню поверхню F2008. Хоча представники «Скудерії» не раз заявляли, що впровадження цього елемента не є революцією, а ефект від його впровадження не перевищує виграшу від інших аеродинамічних новинок, Ряйкконен зізнався, що вперше в сезоні повністю задоволений поведінкою машини. Результат — хет-трик у виконанні Кімі[111]. Гран-прі Туреччини фін закінчив третім[112].
Гран-прі Монако склався для Кімі невдало. На вологій трасі він стартував другим, слідом за напарником по команді, який заробив вже свій третій поул в сезоні. Однак ще до початку гонки через затримку команди з кріпленням коліс (техніки закінчили роботу пізніше обумовлених регламентом трьох хвилин до моменту старту) на фіна наклали штраф у вигляді проїзду по піт-лейну. Можливо, це позначилося на психологічному настрої гонщика — на старті Кімі поступився позицію Льюїсу Хемілтону, а в першому повороті пошкодив переднє антикрило[113]. В ході гонки команда в очікуванні дощу перейшла на тактику одного піт-стопа, але розрахунок виявився невірним. В результаті «Айсмен» тільки до кінця гонки зумів набрати темп (показавши найкращий час на 74-му колі), але можливий результат перекреслило зіткнення з Адріаном Сутілом на 69-му колі[114]. Кімі зміг продовжити після заміни переднього обтічника і фінішував 9-м, а для гонщика Force India боротьба закінчилася[115].
Після гонки технічний директор Force India Майк Гаскойн звинуватив Кімі в тому, що його команда втратила чотири очки. Однак пізніше з'ясувалося, що якби Сутіл фінішував, на нього був би накладений 25-секундний штраф за обгін суперників під жовтими прапорами, що автоматично відкинуло б його на десяте місце. Гонку виграв Хемілтон, який випередив Ряйкконена в загальному заліку; Масса приїхав третім[116].
Наступна гонка — чергова невдача. У Канаді Кімі кваліфікувався третім позаду Хемілтона і Кубіци, притому, що на перших двох секторах вирішального кола йшов з випередженням графіка кращого часу, а на третьому програв цілу секунду (випередивши Алонсо всього на 0.011 с). Проблеми були пов'язані з тим, що оновлений асфальт автодрому імені Жиля Вільнева не витримував жорстких гальмувань і починав руйнуватися[117].
Просто неймовірно, скільки часу я втрачав в 10-му повороті на кожному колі. Поверхня траси почала кришитися вже під час першої сесії, через це я не міг показати хороший час: це було все одно, що їздити по льоду, у мене ніяк не виходило знайти правильну траєкторію. Це тим більш прикро, через те, що машина була швидка, і я міг би поборотися за поул[118] | ||
— Кімі Ряйкконен, 9 червня 2008 року |
Масcа кваліфікувався на шостій позиції. Цікаво, що частину покриття в 10-му повороті організатори Гран-прі встигли змінити вночі перед стартом[119].
У гонці фін зміг набрати хороший темп і навіть показав швидке коло. Але на 13-му колі через сходження Адріана Сутіла на трасу виїхала машина безпеки, і Кімі виявився в числі п'яти гонщиків, які одночасно заїхали на піт-стоп після 19-го кола, коли був відкритий піт-лейн. На виїзді з піт-лейну горіло червоне світло, і «Айсмен» зупинився, порівнявшись з Кубіцою, в цей момент з боксів виїхав Хемілтон і ззаду в'їхав в Феррарі Ряйкконена, закінчивши гонку достроково і для Кімі, і для себе[120]. Після другого холостого старту поспіль Ряйкконен займав четверту сходинку чемпіонату[121].
Смуга невезіння продовжила переслідувати Кімі і в Європі. У Франції він виграв другий поул в сезоні та 200-й в історії Феррарі[122], випередивши свого напарника Феліпе Массу; після старту зберіг лідерство, створивши комфортний відрив від переслідувачів. Але в другій фазі гонки трапилося непередбачене — дала збій вихлопна система на боліді фіна. Вихлопна труба почала хитатися (в результаті відірвавшись повністю). Все це, природно, призвело до різкого зниження темпу Кімі, і тільки створений відрив дозволив фінішувати на другому місці, пропустивши напарника по команді[123].
У Сільверстоуні Макларен почав показувати зовсім іншу швидкість — і Ряйкконен зміг стартувати тільки третім[124]. Однак в гонці він показав швидке коло і розраховував поборотися за перемогу, але в умовах дощу команда на піт-стопі помилилася з вибором шин — проміжна гума приводила до відставання на кожному колі. У підсумку, під завісу гонки обігнавши Алонсо, Кімі фінішував лише четвертим[125].
У Німеччині, через проблеми з балансом, «Айсмен» кваліфікувався та фінішував шостим. Друга поспіль перемога Хемілтона — і Кімі вже тільки третій в особистому заліку[126].
На одинадцятому етапі в Угорщині машина поводилася набагато краще, але Будапешт не залишив жодних сумнівів, що проблеми Кімі в кваліфікації можуть коштувати йому титулу. Сам фін частково пояснює свої складності тим, що F2008 менше навантажує шини — це допомагає берегти їх в гонці, але ускладнює прогрів під час коротких кваліфікаційних сесій[127]. Проте, Феліпе Массі ця обставина заважала набагато менше — в семи з одинадцяти гонок він стартував попереду напарника. І в Угорщині бразилець почав гонку 3-м, тоді як Кімі задовольнявся шостим місцем. Після старту Ряйкконен застряг позаду Алонсо на довгі 50 кіл, і тільки після другого піт-стопа зміг випередити Фернандо, підвищити темп і, за старою звичкою, показати серію швидких кіл. Однак згодом стався прокол шини на боліді Хемілтона і схід Маси через відмову двигуна за кілька кіл до фінішу, що дозволило в підсумку Кімі піднятися на нижню сходинку подіуму (разом з переможцем Ковалайненом і Глоком)[128].
У Бельгії Ряйкконен стартував четвертим і зміг пробитися на перше місце. Але за 2 кола до фінішу пішов дощ, і «Айсмен» зійшов, в жорстокій боротьбі з Льюїсом Хемілтоном не втримавши машину на мокрому асфальті та врізавшись в стіну[129]. Варто відзначити, що і самого Льюїса згодом оштрафували і перемістили в підсумковому протоколі на третє місце, в результаті перемога дісталася Феліпе Массі[130].
Холоста серія продовжилася і в двох наступних гонках. У Монці Кімі (а разом з ним і два інших лідера чемпіонату — Хемілтон і Кубіца) через сильний дощ, який вибухнув в кінці другої сесії, не змогли пройти у фінальну частину кваліфікації. У підсумку фін стартував 14-м, а фінішував 9-м[131]. У першому нічному Гран-прі Сінгапуру стратегію Феррарі перекреслив виїзд машини безпеки після аварії Нельсіньо Піке. І хоча Ряйкконен зміг піднятися до 5-го місця, за чотири кола до фінішу він зачепив поребрик і розбив свій болід[132]. Єдиною втіхою для фіна стало десяте швидке коло в сезоні (таким чином, за три гонки до закінчення чемпіонату він вдруге в кар'єрі порівнявся з рекордом Міхаеля Шумахера 2004 року)[133].
Тільки в Японії Кімі зміг кваліфікуватися другим і пробитися на нижню сходинку подіуму після того, як був відкинутий назад небезпечним маневром Хемілтона в першому повороті гонки[134][135].
На Гран-прі Китаю Кімі майже всю гонку їхав другим. Але під кінець скинув швидкість і пропустив Феліпе Массу[136].
На Гран-прі Бразилії Кімі фінішував на третьому місці, посівши в підсумковому особистому заліку третє місце (75 очок). За найбільшу кількість швидких кіл в сезоні (їх було 10 — більше, ніж у всіх суперників разом узятих) Ряйкконен отримав нагороду DHL Fastest Lap Trophy[137].
На боліді, що завоював Кубок Конструкторів, Кімі здобув лише дві перемоги і за підсумками сезону поступився своєму напарникові Феліпе Массі 22 очками. Причому таку ж кількість очок (75) набрав Роберт Кубіца, який віддав Кімі бронзу тільки через меншу кількість перемог[138].
2009Редагувати
Менш ніж за тиждень до початку чемпіонату, керівник команди «Феррарі» в інтерв'ю італійській газеті La Gazzetta dello Sport сказав про Ряйкконена[139]:
Він знає, що цей рік дуже важливий для нього і як для гонщика, і як для члена команди Феррарі. Він досить розумний, щоб розуміти це | ||
— Стефано Доменікалі, 23 березня 2009 |
У 2008 році через напружену боротьбу за титул Ferrari зосередила сили на доопрацювання існуючої машини, і болід 2009 року значно поступався машинам більшості інших команд, особливо Brawn GP.
У першій гонці сезону, Гран-прі Австралії, Ряйкконен кваліфікувався 9-м, але в гонці зійшов на 43-му колі після проблем з диференціалом[140].
У Малайзії Кімі очолив залік другої сесії вільних заїздів[141]. У кваліфікації знову став дев'ятим, але через пенальті Себастьяна Феттеля і Рубенса Баррікелло на 10 і 5 місць відповідно, стартував 7-м[142]. Під час гонки очікувався дощ, і на машину Ряйкконена поставили дощові шини. Але траса була сухою, і він втрачав позицію за позицією. Пізніше дощ дійсно пішов, і до моменту зупинки гонки на 33-му колі Ряйкконен займав 14-у позицію[143].
У Китаї так само, як і в Малайзії гонка пройшла під дощем. У кваліфікації Кімі показав 8-й час, правда з великою кількістю палива. Але гонка знову не склалася, через технічні проблеми, Кімі фінішував тільки десятим, а його напарник Феліпе Масса зовсім зійшов з дистанції на 21 колі[144].
У Бахрейні Кімі заробив перші очки в сезоні, посівши 6 місце[145].
Перед Гран-прі Іспанії команда Феррарі провела аеродинамічні тести боліда, вперше використавши подвійний дифузор. Це дозволило команді дуже серйозно підтягтися до лідерів. Але в кваліфікації стратеги прорахувалися і Кімі не вийшов навіть з першого сегмента[146]. А в гонці і зовсім через проблеми з гідравлікою він змушений був зійти з дистанції на 17 колі[147].
На Гран-прі Монако Кімі боровся з Дженсоном Баттоном за поул, але програв йому всього 0,025 секунди і стартував другим. На старті він пропустив вперед Баррікелло і прийшов до фінішу третім[148].
У Туреччині фін зовсім не потрапив в очкову зону, фінішувавши дев'ятим[149].
На Гран-прі Великої Британії тривали ті ж проблеми і Кімі кваліфікувався дев'ятим. На старті йому вдалося зробити хороший ривок і піднятися до п'ятого місця, але через те, що він мав менше палива, ніж його конкуренти, Кімі приїхав на фініш тільки восьмим[150].
Гран-прі Німеччини пройшов для команди вдаліше, ніж останні кілька гонок. І Феліпе Масса і Кімі Ряйкконен боролися за подіум, але Кімі вдруге (перший на Гран-прі Монако 2008) зіткнувся з Сутілем і через кілька кіл після цього зійшов з траси[151].
На Гран-прі Угорщини Кімі кваліфікувався на 7 місці, однак на старті зміг вирватися на 4 місце і фінішував другим через помилку механіків Фернандо Алонсо на піт-стопі[152].
У Валенсії Ряйкконен кваліфікувався шостим, але як і в попередніх гонках зміг відіграти місця на старті і піднявся на четверте місце. Завдяки хорошій стратегії він зміг пересидіти Ковалайнена на другому піт-стопі і вдруге поспіль піднявся на подіум, фінішувавши третім[153].
Перед Гран-прі Бельгії команда заявила, що більше в цьому році технічних оновлень не буде. Незважаючи на це, Феррарі непогано виглядала на цій трасі. Кімі знову кваліфікувався шостим, але вже до четвертого повороту став другим. В задніх рядах сталася аварія, і на трасу виїхала машина безпеки. Після рестарту Кімі використав KERS і зміг обігнати Фізікеллу. Кімі зміг зберегти лідерство і вперше за останні 25 гонок піднявся на верхню сходинку подіуму, вигравши свій четвертий Гран-прі Бельгії[154].
На Гран-прі Італії Кімі кваліфікувався третім, на старті зміг пройти Сутіла і піднявся на 2 місце. Використовуючи тактику двох піт-стопів «Скудерія» прорахувалася і після другого піт-стопа Кімі опинився позаду двох пілотів Brawn GP і Хемілтона. Однак на останньому колі Хемілтон на виході з першого Лесма втратив контроль над машиною і Ряйкконен фінішував третім[155].
Перед Гран-прі Японії керівники команди оголосили, що після закінчення цього сезону Кімі Ряйкконен покине команду, а на його місце прийде Фернандо Алонсо[156]. Мотивував це Стефано Доменікалі закритістю фінського гонщика. У кваліфікації Кімі показав восьмий час, а в гонці фінішував четвертим[157].
У дощовій кваліфікації на Гран-прі Бразилії Кімі показав п'ятий час. Однак гонка для фіна була зіпсована в третьому повороті при спробі обгону Марка Веббера. На піт-стопі Хейккі Ковалайнен розлив паливо на піт-лейн зі свого шланга, який застряг в його машині. Через секунду, на цю ділянку піт-лейн наїхав Кімі, і його машина на кілька секунд загорілася. Однак, це не завадило йому продовжити гонку, і в подальшому вдало перебудована стратегія дозволяла фіну відігравати місця і на фініш він приїхав шостим[158].
Гран-прі Абу-Дабі склався для Кімі не дуже вдало. Він кваліфікувався лише 11-м, відповідно не пройшовши в третій сегмент кваліфікації, яку виграв Льюїс Хемілтон, суперник Кімі за 5-е місце в чемпіонаті. Щоб повернути собі п'яте місце, Ряйкконен мав фінішувати сьомим, але цього не сталося. Кімі йшов з тактикою одного піт-стопа і тому не показав хорошої швидкості. Кімі Ряйкконен закінчив чемпіонат шостим, а в кубку конструкторів Феррарі посіла четверте місце[159].
Після закінчення сезону Ряйкконен вів переговори з командою Макларен, але в підсумку оголосив, що в 2010 році не виступатиме у Формулі-1[160].
Після виходу з Формули-1 (2010—2011)Редагувати
РаліРедагувати
Ряйкконен дебютував на ралі Арктичної Лапландії, яке проходило з 23 по 24 січня 2009 року, керуючи автомобілем Abarth Grande Punto S2000 у команді Томмі Макінена. Він фінішував 13-м[161]. Ряйкконен дебютував на WRC у Ралі Фінляндії 2009 року, яке відбулася між 30 липнем та 2 серпнем[162][163].
4 грудня 2009 року оголошено, що Кімі залишає Формулу-1 та стане повноцінним пілотом команди Citroën Junior Team у WRC[164].
3 квітня 2010 року Ряйкконен набрав свої перші очки у WRC, коли зайняв восьму позицію на ралі в Йорданії. Отже, він став другим водієм після Карлоса Ройтемана, який набрав чемпіонські очки як у Формулі-1, так і у Всесвітньому чемпіонаті з ралі[165]. У наступному заході WRC, Ралі Туреччини, Ряйкконен покращив свій результат, фінішувавши п'ятим[165].
18 вересня 2010 року Ряйкконен досяг першої перемоги у ралі Восгієна у Франції[166]. Він виграв усі шість етапів на асфальтовому ралі.
Ряйкконен увійшов до сезону чемпіонату світу з ралі 2011 року з власною командою ICE 1 Racing[167]. Він керував автомобілем Citroën DS3 WRC. Здобувши очки у шести перегонах, Кімі завершив чемпіонат десятим в особистому заліку[168].
NASCARРедагувати
29 березня 2011 року стало відомо, що Ряйкконен спробує свої сили в NASCAR у серії Camping World Truck[169]. 2 квітня Кімі підписав угоду з командою Toyota Kyle Busch Motorsports на керування обмеженим графіком в серії Truck. 20 травня Ряйкконен дебютував у Північній Кароліні на трасі Charlotte Motor Speedway та фінішував 15-м, незважаючи на те, що кваліфікувався лише 31-м. 28 травня Ряйкконен продовжував змагатись у Nationwide Series на тій ж трасі у складі команди NEMCO Motorsports. Він закінчив перегони 27-м після того, як отримав штраф за перевищення швидкості на піт-лейні[170].
Повернення до Формули-1 (2012 — нині)Редагувати
За тиждень до Гран-прі Сінгапуру 2011 року різні джерела повідомили про можливе повернення Ряйкконена у Формулу-1 на сезон 2012 року в складі команди Вільямс, після того, як його помітили в штаб-квартирі команди в Грові, Оксфордшир[171]. Однак команда відмовилася коментувати повідомлення, а Рубенс Баррікелло відмітив повідомлення як чутки та спекуляції[172].
Лотус (2012—2013)Редагувати
29 листопада 2011 року оголошено, що Ряйкконен повернеться до Формули-1 у 2012 році, оскільки підписав дворічний контракт з командою Lotus[173].
2012Редагувати
23-24 січня Кімі провів індивідуальні тести за кермом позаторішньої машини Renault R30 у Валенсії на демонстраційних шинах Pirelli. Після двох років відсутності за кермом боліду Формули-1 зміг показати непоганий темп[174].
У першій кваліфікації сезону на Гран-прі Австралії Ряйкконен через власні помилки і непорозуміння зі своєю командою зміг показати лише 18-ий час, але в гонці завдяки гарному темпу і сходженню суперників фінішував на 7 місці, заробивши перші очки в сезоні[175].
На другому етапі сезону, Гран-прі Малайзії, Кімі показав в кваліфікації 5-й час, але через штраф, накладений після заміни коробки передач, стартував з 10-ї позиції. Впевнено виступивши в складних умовах мінливої погоди, Ряйкконен фінішував на 5 місці[176]. Крім того, незадовго до фінішу Кімі показав найшвидше коло гонки[176].
На Гран-прі Бахрейну Ряйкконен посів друге місце, тим самим піднявшись на подіум Гран-прі через 4 гонки після свого повернення[177]. Наступний Гран-прі Іспанії підтвердив хорошу форму команди Lotus: Кімі знову зміг пробитися на подіум, посівши в гонці третє місце і поступившись Фернандо Алонсо всього 0,6 секунди[178]. На Гран-прі Європи Кімі стартував п'ятим, але непогана здатність Лотуса берегти гуму в спекотних умовах, схід Феттеля і Грожана, а також обгін Хемілтона дозволили йому фінішувати другим[179]. У Сільверстоуні він фінішував 5-м[180], в Німеччині 4-м, але через штраф, накладений після гонки на Себастьяна Феттеля за некоректний обгін, йому дісталося третє місце[181]. В Угорщині він фінішував 2-м, в Спа третім, хоча всю гонку скаржився на відсутність держака. У Монці і Йонаме приїхав 5-м[182], в Сінгапурі та Японії — 6-м[183], в Індії — 7-м[184].
Першу перемогу у сезоні Кімі здобув в ОАЕ. Кваліфікувався він 5-м, але через штраф Себастьяна Феттеля, стартував 4-м. На старті фін відіграв дві позиції, а після сходу Льюїса Хемілтона вийшов в лідери[185]. У США він стартував 4-м і фінішував 6-м[186]. У Бразилії стартував 8-м і фінішував 10-м, ставши таким чином єдиним гонщиком в пелотоні, який фінішував у всіх гонках сезону[187].
2013Редагувати
Ряйкконен розпочав сезон 2013 року з перемоги на Гран-прі Австралії[188]. У кваліфікації на підсихаючій трасі він показав сьомий час. На старті відіграв дві позиції. Пізніше за рахунок двох піт-стопів проти трьох у конкурентів, він вийшов в лідери і встановив найшвидше коло за два кола до кінця гонки. Ця перемога стала для нього двадцятою. За словами гонщика, це була одна з найпростіших перемог у його кар'єрі[188]. У Малайзії Кімі кваліфікувався 7-м, але отримав штраф із втратою 3 місць на старті за блокування Ніко Росберга[189]. У гонці також фінішував 7-м[190].
У Китаї він стартував і фінішував другим, в Бахрейні кваліфікувався дев'ятим, але через штраф, накладений на Льюїса Хемілтона за зміну коробки передач, стартував восьмим[191]. У гонці команда обрала стратегію двох піт-стопів проти трьох у конкурентів. Це дозволило йому фінішувати другим слідом за Себастьяном Феттелем.
В Іспанії, стартувавши 4-м, Кімі використав тактику трьох піт-стопів проти чотирьох у основних конкурентів: Алонсо, Масси і Феттеля — це дозволило випередити Массу, і за рахунок цього він фінішував 2-м[192]. У Монако кваліфікувався 5-м, а в гонці в боротьбі з Серхіо Пересом проколов заднє ліве колесо[193]. Кімі заїхав у бокси, змінив гуму, але виїхав тільки шістнадцятим. Але на свіжій гумі він швидко наздогнав пелетон і на останніх колах пройшов Гідо ван дер Гарде, Чілтона, Гутьєрреса, Боттаса, Хюлькенберга і все-таки фінішував на десятому місці, заробивши одне очко[194]. У Канаді він стартував 12-м і фінішував 9-м[195], в Сільверстоуні кваліфікувався 9-м, але просунувся на 8 місце, через штраф Пола ді Рести за недостатню масу боліда. У гонці фінішував 5-м[196].
На Нюрнбургрінгу, завдяки оновленням, Кімі стартував 4-м і фінішував 2-м[197]. На Гран-прі Угорщини кваліфікувався 6-м і фінішував 2-м, відбивши в кінці атаки Себастьяна Феттеля[198]. Подіум Кімі в Угорщині став 150 подіумом для фінських гонщиків у Формулі-1. У дощовій кваліфікації в Спа Кімі показав лише 8 час, а в гонці і зовсім зійшов через проблеми з гальмами[199]. Це перший схід Ряйкконена за весь його час виступу в Лотусі. В Італії він виступив слабо, стартувавши і фінішувавши 11-м[200]. Причому на старті фін пошкодив переднє антикрило об машину Серхіо Переса, через що йому довелося по ходу гонки робити 2 піт-стопи проти одного у конкурентів[200]. В кінці гонки він наздогнав Дженсона Баттона, який був на 10 позиції, але пройти його не встиг.
11 вересня 2013 року оголошено про те, що Ряйкконен з 2014 року повертається в Феррарі, підписавши з командою дворічний контракт[201][202].
У Сінгапурі Кімі через проблеми зі спиною кваліфікувався лише 13-м, але в гонці через меншу кількість піт-стопів прорвався на нижню сходинку подіуму[203]. У Кореї кваліфікувався десятим, але через штраф Марка Веббера стартував 9-м. У гонці здійснив прорив до 2-го місця. В Японії кваліфікувався дев'ятим і фінішував на п'ятому місці. В Індії стартував 6-м і фінішував 7-м, причому на передостанньому колі через сильний знос шин зробив позаплановий піт-стоп, і на останньому колі на свіжій м'якій гумі показав найшвидше коло[204]. В Абу-Дабі кваліфікувався 5-м, але був виключений стюардами з протоколу і переміщений на останнє місце на старті через невідповідність регламенту передньої частини днища[205]. У гонці зійшов вже в першому повороті, пошкодивши кермове управління після контакту з машиною Гідо ван дер Гарде[206]. 10 листопада стало відомо що Кімі пропустить дві останні гонки в США і Бразилії у зв'язку з операцією, яку повинні йому провести 14 листопада на спині через давні проблеми з хребтом[207]. Ряйкконена на два Гран-прі замінив Хейккі Ковалайнен[208]. Сезон Кімі закінчив на п'ятому місці в особистому заліку[209].
Повернення до Феррарі (2014—2018)Редагувати
2014Редагувати
Зміна правил у сезоні 2014 року дозволила водіям вибрати унікальний номер автомобіля, який вони використовуватимуть протягом усієї кар'єри у Формулі-1. Ряйкконен, проте, вирішив зберегти номер автомобіля № 7, який він використовував для команди Lotus протягом сезону 2013 року, оскільки «це номер, який я вже мав минулого року, і я не бачу причин його змінювати»[210].
У першій гонці після повернення до італійської команди Ряйкконен фінішував 8-м, але через дискваліфікацію Данієля Ріккардо піднявся на 7 місце[211]. У Малайзії кваліфікувався шостим, але гонка була зіпсована вже на 2-му колі, коли Кевін Магнуссен під час обгону проколов пілоту Феррарі заднє праве колесо своїм переднім антикрилом. Кімі втратив майже хвилину на те, щоб дістатися до своїх боксів і в підсумку закінчив гонку на 12-му місці[212][213]. Він вперше в сезоні випередив напарника по команді, Фернандо Алонсо, в кваліфікації Гран-прі Бахрейну, показавши шостий час. Однак провалив старт і фінішував десятим слідом за Алонсо[214][215]. У Китаї він кваліфікувався лише одинадцятим, при тому, у гонці фінішував восьмим[216]. В Іспанії випередив Алонсо в кваліфікації, показавши шостий час. Однак в гонці фінішував 7-м, позаду Алонсо[217].
У Монако кваліфікувався 6-м. У гонці добре стартував і вийшов на третє місце після сходу Себастьяна Феттеля. Але в подальшому по ходу гонки відкотився назад через прокол колеса, а за п'ять кіл до фінішу зіткнувся з Кевіном Магнуссеном в повороті Fairmont Hotel, уткнувшись в огорожу[218]. Кімі змушений був заїхати на третій піт-стоп в результаті фінішував дванадцятим, на передостанньому колі показавши найкраще коло в гонці. Це найкраще коло стало вже 40-м в кар'єрі фіна[219].
У Канаді стартував і фінішував десятим[220]. В Австрії, де Кімі провів свій 200 старт у Формулі-1, фінішував десятим[221]. У Великій Британії вже у 1-му колі Ряйкконен занадто широко вийшов з повороту і, підскочивши на поребрику, врізався у відбійник. Перенавантаження під час аварії відповідало 47 g0 (460 м/с2)[222]. Однак, крім невеликого болю у ребрах, Кімі не отримав інших ушкоджень і був допущений до наступних перегонів. У Німеччині фінішував 11-м[223]. У першому сегменті кваліфікації Гран-прі Угорщини Феррарі вирішила обмежитися однією спробою на шинах типу medium, через що на останніх секундах пілот команди Marussia Жюль Бьянкі вибив Кімі з другого сегмента, відсунувши його на 17-е місце. У гонці прорвався на 6 місце[224]. Хорошу гонку Кімі зміг провести в Бельгії. Стартувавши восьмим, він фінішував четвертим, борючись в кінці гонки за нижню сходинку подіуму зі своїм співвітчизником Вальттері Боттасом[225]. В Італії фінішував 10-м, але через штраф Кевіна Магнуссена перемістився на 9 місце[226]. Гран-прі Японії виявилось провальним для всієї команди. Ряйкконен стартував 10-м і фінішував 12-м, а його напарник Алонсо і зовсім зійшов з дистанції вже на 3-му колі через проблеми з електронікою[227]. На першому в історії Гран-прі Росії Кімі кваліфікувався дев'ятим, але просунувся на восьме місце, через штраф накладений на Магнуссена. У гонці фінішував 9-м[228]. У США він стартував 8-м, але через сильний знос шин фінішував лише 13-м[229]. У Бразилії фінішував 7-м[230]. У фінальній гонці сезону в Абу-Дабі стартував 7-м і фінішував 10-м[231].
Сезон Кімі завершив на дванадцятому місці, заробивши 55 очок, і вперше з дебютного сезону 2001 року жодного разу не піднявся на подіум[232].
2015Редагувати
Кімі Ряйкконен почав сезон з новим партнером по команді, чотириразовим чемпіоном світу Себастьяном Феттелем, Фернандо Алонсо перейшов в команду McLaren Honda. Вже на передсезонних тестах було помітно, що Ferrari зуміла суттєво доопрацювати свій двигун і серйозно підтягтися до представників моторів Меrcedes, заводської команди Mercedes AMG Petronas F1 Team і Williams F1 Team[233].
На першому в сезоні Гран-прі Австралії Кімі кваліфікувався на п'ятому місці, всього 0,3 секунди поступившись Феттелю. У гонці Кімі зійшов на 41 колі через недокручене на піт-стопі заднє ліве колесо[234]. Проте Ferrari підтвердила свою швидкість, Феттель фінішував третім, а Кімі по ходу гонки демонстрував відмінний темп на м'якій гумі. У Малайзії фін погано кваліфікувався (11-м), на старті проколов колесо, але поява на трасі машини безпеки повернула його в гонку. Кімі зробив прорив на 4 місце[235]. У Китаї він кваліфікувався 6-м і фінішував 4-м, причому після другого піт-стопа Льюїса Хемілтона вийшов в лідери гонки на одне коло, вперше з Гран-прі Німеччини 2013 року[236]. У Бахрейні Ряйкконен стартував четвертим, однак фінішував другим, вперше з Гран-прі Кореї 2013 року піднявся на подіум і показав найшвидше коло в гонці[237]. В Іспанії фінішував 5-м[238]. У Монако стартував і фінішував шостим[239]. У Канаді кваліфікувався в першій трійці, вперше з Гран-прі Китаю 2013. У гонці, після розвороту в повороті Casino, пропустив вперед Вальттері Боттаса і фінішував четвертим, показавши найкраще коло в гонці[240]. Це найшвидше коло стало 42-м в кар'єрі Кімі і він вийшов за цим показником на друге місце в історії, обійшовши Алена Проста. У Шпільберзі погано кваліфікувався (14-м), а в гонці зійшов вже на 1-му колі, зіткнувшись з Фернандо Алонсо[241].
У Великій Британії кваліфікувався 5-м, але потім, коли став наближатися дощ, команда занадто рано покликала його в бокси, щоб перейти на проміжну гуму. Він проїхав на цій гумі 3-4 кола по сухій трасі перш ніж пішов дощ[242]. Ситуація один в один нагадувала Малайзію 2009. У підсумку Ряйкконену довелось заїжджати на ще один піт-стоп і він зміг фінішувати лише на 8 позиції[242]. В Угорщині кваліфікувався 5-м, на старті вирвався на 2 місце і довго утримував цю позицію, поки через проблеми з кінетичним генератором силової установки не зійшов з дистанції за 15 кіл до фінішу[243].
Перед Гран-прі Бельгії Феррарі оголосила про продовження контракту з Кімі Ряйкконеном на сезон 2016 року[244]. Стартувавши в гонці з шістнадцятого місця через проблеми з тиском мастила і коробкою передач в кваліфікації, піднявся на фініші до сьомого[245]. В Італії зміг кваліфікуватися в першому ряду, вперше з Гран-прі Китаю 2013. На старті відкотився на останнє місце, через проблеми зі зчепленням, але прорвався по ходу гонки на п'яте місце. У Сінгапурі показав третій час в кваліфікації, а Себастьян Феттель завоював перший поул-позишн для Ferrari з Гран-прі Німеччини 2012 року. У гонці обидва фінішували на тих же позиціях, на яких і стартували[246]. В Японії Кімі стартував 6-м і фінішував 4-м[247].
У Росії кваліфікувався 5-м. На старті відіграв 2 позиції, але після 2-го рестарту, викликаного машинами безпеки, знову відкотився на 5 місце. Пізніше разом зі співвітчизником Вальттері Боттасом прорвався на 4-5 місця. За 2 кола до фінішу обидва пройшли Серхіо Переса, а на останньому колі Ряйкконен спробував атакувати Боттаса в боротьбі за подіум, але перегальмував і вибив співвітчизника, пошкодивши собі підвіску[248]. В результаті Кімі фінішував лише 5-м, пропустивши назад Переса і Феліпе Массу. Однак після гонки стюарди визнали його винним в інциденті і додали до підсумкового протоколу гонки 30 секунд, що відкинуло Ряйкконена на 8 місце. У США кваліфікувався 8-м, але через штраф за заміну двигуна стартував 18-м. У гонці зійшов через проблеми з гальмами[249]. У Мексиці через проблеми з двигуном і коробкою передач стартував 19-м, а в гонці зійшов з дистанції після зіткнення з Боттасом[250]. На автодромі Інтерлагос у Бразилії, провів спокійну гонку, стартувавши і фінішувавши четвертим[251]. В Абу-Дабі кваліфікувався і фінішував на третій позиції, забезпечивши собі третій подіум за чемпіонат[252]. Сезон Кімі Ряйкконен завершив на підсумковому четвертому місці, заробивши 150 очок[253].
2016Редагувати
На перших перегонах сезону Гран-прі Австралії Ряйкконен кваліфікувався на четвертому місці, в гонці зійшов через перегрів турбоблоку[254]. У Бахрейні кваліфікувався четвертим, на старті гонки втратив пару позицій, але потім зміг прорватися нагору і фінішував другим[255]. Цей подіум став для нього вже восьмим на автодромі Сахір. У кваліфікації Гран-прі Китаю посів третє місце, випередивши Себастьяна Феттеля, однак у першому колі гонки напарник зачепив його машину, і в результаті Ряйкконен зламав переднє антикрило об машину Данила Квята[256]. Потім зміг фінішувати на п'ятій позиції[256].
На Гран-прі Росії кваліфікувався на четвертому місці, але стартував третім після штрафу Феттеля і фінішував на тій же позиції[257]. Цей подіум став 700-м для «Феррарі»[258]. В Іспанії кваліфікувався п'ятим, на старті пропустив вперед Феттеля і Карлоса Сайнса. У третьому повороті зіткнулися і вибули з гонки пілоти «Мерседеса», в результаті чого лідерство захопили гонщики команди «Ред Булл». Ряйкконен за рахунок тактики двох піт-стопів зумів випередити Феттеля і Ріккардо та протягом останніх п'ятнадцяти кіл переслідував лідера гонки Макса Ферстаппена. Але 18-річний Ферстаппен сенсаційно виграв Гран-прі Іспанії, а Ряйкконен фінішував на другій позиції, поступившись йому всього 0,6 секунди[259]. У Монако стартував з 11-го місця, проте зійшов по ходу гонки[260]. У Канаді стартував і фінішував на шостому місці. На Гран-прі Європи в Азербайджані стартував п'ятим і фінішував четвертим. По ходу гонки отримав п'ятисекундний штраф за перетин білої лінії під час заїзду на піт-лейн[261].
В Австрії кваліфікувався шостим, але після штрафів Феттеля і Росберга стартував четвертим. У гонці, використавши тактику більш пізнього піт-стопа, мав в кінці свіжіші шини ніж у конкурентів. Це дозволило йому обігнати на останніх колах Ріккардо і наздогнати Ферстаппена. На 71 колі стався контакт між «Мерседесами», в результаті чого Росберг пропустив вперед Ферстаппена і Ряйкконена, які фінішували на другому і третьому місці[262]. Після гонки Ряйкконен зазначив, що жовті прапори на другому секторі останнього кола перешкодили йому здійснити обгін Ферстаппена[263]. Перед Гран-прі Великої Британії «Феррарі» оголосила про продовження контракту з Ряйкконеном на 2017 рік[264]. У гонці стартував і фінішував п'ятим[265]. Кваліфікація Гран-прі Угорщини кілька разів переривалася червоними прапорами через дощ та аварії. У другому сегменті Ряйкконен занадто рано закінчив своє коло, через що кожне нове поліпшення часу інших пілотів відкидало фіна назад. У гонці з 14 місця прорвався до шостого, атакувавши Ферстаппена на останніх колах в боротьбі за п'яте місце[266]. Показав найкраще коло в гонці. У Німеччині «Феррарі» поступалася в темпі не тільки «Мерседесам», а й команді Red Bull Racing. Ряйкконен кваліфікувався на п'ятому місці, а в гонці фінішував шостим[267].
У Бельгії кваліфікувався третім. На старті гонки в шпильці La Source сталася аварія між Ряйкконеном, Феттелем і Ферстаппеном, в результаті якої Кімі, отримавши прокол переднього колеса, пошкодження переднього крила і днища, був змушений сім кілометрів повільно повертатися в бокси[268]. На піт-стопі виникли проблеми зі зміною переднього антикрила. Ряйкконен виїхав з боксів, в результаті, в колі від лідера, але сейфті-кар і наступна зупинка гонки, викликана серйозною аварією Кевіна Магнуссена дозволили йому повернутися в боротьбу. У підсумку Ряйкконен фінішував дев'ятим[268]. В Італії стартував і фінішував четвертим[269]. У Сінгапурі стартував п'ятим і фінішував четвертим, змагаючись за нижню сходинку подіуму з Льюїсом Хемілтоном[270]. У Малайзії стартував шостим і фінішував четвертим[271]. В Японії кваліфікувався третім, але через позапланову зміну коробки передач стартував 8-м[272]. У гонці фінішував п'ятим. В Остіні кваліфікувався п'ятим, в гонці ж під час планового піт-стопа заднє колесо не було закручено, і команда змушена була попросити Ряйкконена зупинити машину на виїзді з піт-лейну[273]. У Мексиці стартував і фінішував шостим[274]. Це був вже 250-й старт у кар'єрі Кімі Ряйкконена. На автодромі Інтерлагос у Бразилії кваліфікувався третім. У гонці, яка проходила під дощем, зачепив слизьке узбіччя і розбив машину на стартовій прямій[275]. В Абу-Дабі кваліфікувався четвертим і таким чином випередив за підсумками сезону в кваліфікаціях свого напарника Себастьяна Феттеля з рахунком 11-10. У гонці фінішував шостим[276]. Сезон Кімі завершив на шостому місці в чемпіонаті, заробивши 186 очок, чотири рази піднявшись на подіум[277].
2017Редагувати
Нова машина Феррарі отримала позначення SF-70H, в честь 70 річниці випуску першого автомобіля Феррарі[278]. Передсезонні тести, які проходили в Барселоні, Кімі завершив з підсумковим найкращим часом, що разом з революційним компонуванням машини (форма повітрозабірників, дефлектори, змінена задня частина машини), давало очікування того, що Феррарі готова дати серйозний бій домінуючій команді Мерседес[278]. На Гран-прі Австралії Кімі стартував і фінішував четвертим, він відзначив незадоволення поведінкою машини в час кваліфікації і в першій половині гонки[279]. Ближче до кінця гонки Кімі зміг підвищити темп і показав найшвидше коло в гонці. У Китаї стартував четвертим і фінішував п'ятим[280].
У кваліфікації Гран-прі Бахрейну Кімі показав п'ятий результат. На старті гонки втратив пару позицій, за рахунок обгонів і тактики зміг відіграти їх, але на боротьбу за подіум часу вже не вистачило[281]. У Сочі ледь не взяв поул, поступившись Феттелю менше 0,6 секунди. Цей перший ряд став першим для Феррарі від Гран-прі Франції 2008. На старті гонки обох пілотів Феррарі обігнав Боттас, який і здобув перемогу, а Кімі вперше з початку сезону демонстрував відмінний гоночний темп, під кінець гонки показав найкраще коло і завоював свій перший подіум у сезоні[282]. В Іспанії стартував четвертим, але в гонці зійшов вже в першому повороті зіткнувшись з Максом Ферстаппеном[283]. У Монако Кімі завоював перший з Гран-Прі Франції 2008 поул, перевершивши результат напарника по команді всього на 0.04 секунди[284][285]. У гонці ж після трохи більш раннього піт-стопа поступився лідерством Себастьяну Феттелю і фінішував другим[286].
На Гран-прі Угорщини Ряйкконен кваліфікувався другим, також закінчивши гонку на цій позиції[287]. У Бельгії та Італії Кімі фінішував четвертим та п'ятим відповідно[288][289]. Ряйкконен кваліфікувався четвертим на Гран-прі Сінгапуру, але був втягнутий до суперечливої аварії у першому повороті між Феттелем та Максом Ферстаппеном[290], яка вивела всіх трьох водіїв з гонки і дозволила Льюїсу Хемілтону збільшити свою перевагу над Феттелем в особистому заліку до 28 очок[291]. У Малайзії він кваліфікувався другим, але не почав гонку через технічні проблеми з акумулятором[292]. Ряйкконен посів п'яте місце на Гран-прі Японії[293], а на Гран-прі США в Остіні фінішував третім[294]. Він повторив цей результат на Гран-прі Мексики та Гран-прі Бразилії[295][296].
22 серпня 2017 року Ряйкконен продовжив контракт з Феррарі ще на один сезон[297].
Кімі завершив сезон на 4 місці, набравши 205 очок, піднявся 7 разів на подіум і завоював свій перший з 2008 року поул. Коментуючи свій виступ у сезоні 2017 року, Ряйкконен відзначив, що він був слабким та додав: «якщо ви подивитесь чисто на кінцеві результати, це не дуже добре»[298].
2018Редагувати
Кімі кваліфікувався на першому ряду в Мельбурні і фінішував на третій позиції[299].
Вікенд в Бахрейні Кімі почав з найкращого часу в п'ятницю і в третій частині вільних заїздів. У кваліфікації ж він потрапив в трафік і не зміг поліпшити у фінальній спробі свій час, поступившись Себастьяну Феттелю 0,143 секунди[300]. Однак під час перегонів на перших ж метрах дистанції Кімі поступився другим місцем Валттері Боттасу, а під час другого піт-стопа на 36 колі, йому помилково дали сигнал до старту в той момент, коли механіки ще міняли заднє ліве колесо, в результаті цього Кімі стартував і зачепив механіка, зламавши йому ногу, в результаті чого його попросили зупинити машину на піт-лейні[301]. Цей інцидент обійшовся Феррарі у €50,000 штрафу[302].
У Китаї знову кваліфікувався другим, вперше з сезону 2005 Кімі стартував з першого ряду в трьох гонках поспіль. У гонці фінішував третім, позаду Мерседеса Валттері Боттаса[303]. У Баку під час кваліфікації показав найкращий час на першому та другому секторах, але помилився при виході на довгу стартову пряму та, у результаті, показав лише 6-й час. На першому колі гонки, в четвертому повороті, його атакував Естебан Окон, місця в повороті не вистачило і Кімі відтиснув болід Форс Індії у відбійник, пошкодивши собі також переднє крило. Ближче до кінця перегонів зіткнулися між собою пілоти Ред Булл, і це вивело Кімі на 4-е місце[304]. На 48 колі у лідера гонки, Вальттері Боттаса, стався прокол шини і він зійшов. В результаті, Кімі фінішував другим слідом за Льюїсом Хемілтоном[304].
На Гран-прі Іспанії стартував четвертим, але на 26-му колі різко втратив потужність, як пізніше з'ясувалося через проблеми з проводкою[305]. У Монако стартував і фінішував четвертим[306]. У Канаді стартував п'ятим і фінішував шостим[307]. У Франції на автодромі Поль-Рікар стартував шостим, але на старті через аварію в першому повороті між Феттелем та Боттасом втратив пару позицій, проте зміг їх відіграти і вийшов на четверте місце[308]. Пізніше довгий відрізок на шинах «ultrasoft» з хорошим темпом дозволив Кімі не тільки виїхати після свого піт-стопа відразу позаду Феттеля, якого Кімі незабаром пройшов за рахунок більш свіжої гуми, але і всього в кількох секундах від Данієля Ріккардо, якого Кімі зміг обігнати на останніх колах і фінішував третім[308].
В Австрії кваліфікувався четвертим, але стартував третім через штраф в три позиції, накладений на Себатьяна Феттеля, і зміг порівнятися в першому повороті з двома Мерседесами, але потім його контратакував Боттас, а через декілька кіл обігнали Ріккардо і Ферстаппен. Після піт-стопа за рахунок більш акуратної роботи з гумою Кімі зміг повернути позицію у Данієля Ріккардо, а сходи Льюїса Хемілтона і Вальттері Боттаса вивели його на друге місце в гонці[309].
В Італії Кімі здобув поул-позицію, встановивши новий рекорд траси і проїхавши найшвидше коло в історії Формули-1, середня швидкість становила 263,587 км/год[310].
У жовтні 2018 року Кімі виграв 18-й етап чемпіонату — Гран-прі США[311]. Ця перемога стала для нього першою за 5 сезонів, попередній раз Ряйкконен виграв Гран-прі Австралії 2013 року. Розрив між перемогами склав 2044 дні та 113 перегонів[312]. Також Ряйкконен став найуспішнішим фінським гонщиком з точки зору перемог[311]. Випадково ця перемога припала на 11-ту річницю чемпіонства Ряйкконена у 2007 році[312].
Альфа Ромео (2019)Редагувати
У вересні 2018 року Sauber Motorsport офіційно підтвердили контракт з Кімі Ряйкконеном на сезон 2019 року[313]. 25 вересня 2018 команда оголосила що напарником Кімі Ряйкконена стане італієць Антоніо Джовінацці[314].
1 лютого 2019 року Sauber перейменована в Alfa Romeo Racing[315].
18 лютого 2019 Alfa Romeo Racing представила нову машину перед початком першого дня зимових тестів в Барселоні. Перед цим команда провела обкатку машини на трасі Фіорано — Кімі Ряйкконен першим випробував нову С38.
З початку сезону в Мельбурні, виступи Кімі виявилися досить непогані. У кваліфікації він регулярно виходив в Q3, тричі стартував дев'ятим. За результатами перших чотирьох гран-прі, Ряйкконен був єдиним пілотом не з перших трьох команд (Мерседес, Феррарі та Ред Булл), який фінішував у очковій зоні.
З початком європейської серії етапів швидкість Альфи Ромео щодо конкурентів помітно впала, наслідком чого виявилася серія невиразних фінішів Ряйкконена в середині другої десятки. Після оновлення машини, підготовленої до етапу на трасі Поль-Рікар[316], результати знову покращилися, вдалося ще тричі фінішувати в очковій зоні, повторивши найкращий результат сезону — 7-е місце. У кваліфікації Гран-прі Австрії 2019 року був показаний найкращий результат в сезоні — сьоме місце, яке після штрафів суперників перетворилося в шосте[317]. У гонці ж Кімі піднімався навіть до четвертого місця, проте втримати його не зміг та опустився на дев'яте[318].
Характер та особисте життяРедагувати
Кімі Ряйкконен вважається дуже спокійним і незворушним гонщиком, який точно прораховує стратегію і тактику гонки[319][320]. За ці якості він отримав прізвисько «крижана людина» (The Iceman)[321][322].
Вважається також, що Ряйкконен дуже любить поспати, так що його доводиться будити перед гонками. Ходили чутки, що за 30 хвилин перед своїм першим Гран-прі у Формулі-1 Кімі ще спав. Він підтвердив ці факти, коли брав участь в останньому епізоді 18 сезону передачі Top Gear як запрошена зірка[323].
Крім гонок, Кімі захоплюється хокеєм, любить кататися на велосипеді і сноуборді. Полюбляє алкогольні напої, і його часто застають в нетверезому стані; до того ж Кімі курець[324].
З 2004 по 2013 рік Ряйкконен був одружений з фінською моделлю Енні Дальман[325]. З нею він жив у величезному особняку площею 526 м² на острові Каскісаарі на околиці Гельсінкі, купленому в 2000-х роках за 9,5 млн євро.
Крім особняка в столиці Фінляндії у Кімі Ряйкконена є вілла з видом на море на острові Пхукет (Таїланд) і пентхаус з історичними інтер'єрами в центрі Гельсінкі — в так званому «Кам'яному палаці» (Kivipalatsi), побудованому в 1896 році архітектором Флорентіно Гранхольмом. У квітні 2014 року стало відомо, що Ряйкконен заплатив за пентхаус близько 3 млн євро, а на реставрацію витратив близько 2 млн євро[326].
7 серпня 2016 року Кімі Ряйкконен одружився з Мінтту Віртанен[327][328]. 27 січня 2015 року в них народився син Робін, а 16 травня 2017 року — дочка Ріанна Анджело Мілана[329].
У серпні 2008 року оголошено, що Ряйкконен з'явиться у наборі фінських поштових марок[330]. На марках, які випущені на честь 370-річчя фінської поштової служби, є зображення його гонок та на подіумах із написом «Чемпіон Формули-1 2007 Кімі Ряйкконен»[330].
У 2011 році Ряйкконен заснував власну команду Чемпіонату світу з мотокросу, Ice 1 Racing[331].
Результати виступівРедагувати
Сезон | Серія | Команда | Старти | Перемоги | Поули | ШК | Подіуми | Очки | Місце |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1999 | Формула-Форд | ? | 2 | ? | ? | ? | ? | ? | 5 |
Формула-Форд | Continental Racing Van Diemen | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | Н/Д | НК | |
Британська Формула-Рено 2000 | Manor Motorsport | 4 | 4 | ? | 0 | 0 | ? | 1 | |
Британська Формула-Рено 2000 | Haywood Racing | 4 | 0 | 0 | 0 | 0 | ? | ? | |
2000 | Формула-Рено 2.0 | Manor Motorsport | 2 | 2 | 2 | 0 | 0 | 62 | 7 |
Formula Renault 2000 UK | 10 | 7 | 0 | 0 | 6 | 316 | 1 | ||
2001 | Формула-1 | Red Bull Sauber Petronas | 17 | 0 | 0 | 0 | 0 | 9 | 10 |
2002 | Формула-1 | West McLaren Mercedes | 17 | 0 | 0 | 1 | 4 | 24 | 6 |
2003 | Формула-1 | West McLaren Mercedes | 16 | 1 | 2 | 3 | 10 | 91 | 2 |
2004 | Формула-1 | West McLaren Mercedes | 18 | 1 | 1 | 2 | 4 | 45 | 7 |
2005 | Формула-1 | West McLaren Mercedes | 19 | 7 | 5 | 10 | 12 | 112 | 2 |
2006 | Формула-1 | Team McLaren Mercedes | 18 | 0 | 3 | 3 | 6 | 65 | 5 |
2007 | Формула-1 | Scuderia Ferrari Marlboro | 17 | 6 | 3 | 6 | 12 | 110 | 1 |
2008 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 18 | 2 | 2 | 10 | 9 | 75 | 3 |
2009 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 17 | 1 | 0 | 0 | 5 | 48 | 6 |
2010 | WRC | Citroen Junior Team | 6 | 0 | - | 0 | 0 | 25 | 10 |
2011 | WRC | ICE 1 Racing | 6 | 0 | 0 | 0 | 0 | 34 | 10 |
2012 | Формула-1 | Lotus F1 Team | 20 | 1 | 0 | 1 | 7 | 207 | 3 |
2013 | Формула-1 | Lotus F1 Team | 17 | 1 | 0 | 2 | 8 | 183 | 5 |
2014 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 19 | 0 | 0 | 1 | 0 | 55 | 12 |
2015 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 19 | 0 | 0 | 2 | 3 | 150 | 4 |
2016 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 21 | 0 | 0 | 1 | 4 | 178 | 6 |
2017 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 20 | 0 | 1 | 0 | 7 | 205 | 4 |
2018 | Формула-1 | Scuderia Ferrari | 18 | 1 | 1 | 1 | 12 | 221 | 3 |
2019 | Формула-1 | Alfa Romeo Racing | 21 | 0 | 0 | 0 | 0 | 43 | 12 |
Формула-1Редагувати
Приклад | Опис |
---|---|
1 | Переможець |
2 | Друге місце |
3 | Третє місце |
5 | Фінішував у очковій зоні |
12 | Фінішував поза очковою зоною |
НКЛ | Фінішував, але не класифікований |
18 | Не фінішував, але кваліфікований |
Схід | Не фінішував і не кваліфікований |
НКВ | Не кваліфікований |
НПКВ | Не передкваліфікований |
ДСК | Дискваліфікований |
тест | Тестер по п'ятницях |
НС | Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці |
Т | Травмований чи хворий |
Викл | Виключений із протоколу |
Від | Відмова від участі |
НТР | Не брав участі в тренуваннях |
НПР | Не прибув на Гран-прі |
Не брав участі | |
С | Гонка скасована |
Жирний шрифт | Поул-позиція |
Курсив | Швидке коло |
† Не фінішував на гран-прі, але був класифікований, оскільки подолав понад 90 % дистанції
* Сезон триває
Рекорди та здобутки у Формулі-1Редагувати
- У сезонах 2005 та 2008 років повторив рекорд Міхаеля Шумахера 2004 року, встановивши 10 найшвидших гоночних кіл за сезон[332];
- Ряйкконен утримує друге місце за загальною кількістю швидких кіл — 46[333];
- У 2008 році Кімі здобув шість поспіль найшвидших гоночних кіл (в Іспанії, Туреччині, Монако, Канаді, Франції та Британії), повторивши рекорд Альберто Аскарі за найшвидшими колами поспіль за один сезон[219];
- Він був першим пілотом, який виграв у своєму дебюті у Ferrari з моменту дебюту Найджела Мансела на Гран-прі Бразилії 1989 року і першим, хто здобув великий шолом (здобув поул-позицію, найшвидше коло та переміг у гран-прі) з часу Хуана-Мануеля Фанхіо на Гран-прі Аргентини 1956 року[219];
- На Гран-прі Китаю 2007 року Ряйкконен здобув для Феррарі 200-ту перемогу, а також 600-й/601-й подіум (разом із товаришем по команді Феліпе Массою, який фінішував третім);
- На Гран-прі Франції 2008 року Кімі здобув для Феррарі 200-ту поул-позицію[334];
- На Гран-прі Росії 2016 року Ряйкконен здобув 700-й подіум для Феррарі як виробника та 695-й подіум як команди[219];
- Ряйкконен є третім пілотом Ferrari після Хуана-Мануеля Фанхіо та Джоді Шектера, який став чемпіоном світу в перший рік з командою[219];
- Ряйкконен є третім фінським водієм, який виграв чемпіонат світу, після Кеке Розберга та Міки Хаккінена. Він також є найуспішнішим фінським водієм Формули-1 з точки зору очок, подіумів, найшвидших кіл та перемог у гран-прі[311];
- Ряйкконен утримує рекорд за найбільшу кількість виграних гран-прі у дебютному році з Ferrari (6); побив попередній рекорд Алена Проста (5) встановлений у 1990 році[219];
- Ряйкконен утримує рекорд за найбільшу кількість 2-х та 3-х місць разом взятих (82)[335];
- Ряйкконен утримує рекорд за найбільшу кількість найшвидших кіл (6) на трасі Альберт-парк у Австралії (2002, 2003, 2006, 2007, 2013 та 2017)[336];
- Ряйкконен утримує рекорд за найбільший розрив між двома поул-позиціями: 129 стартів між його поулами на Гран-прі Франції 2008 року та Гран-прі Монако у 2017 році;
- На Гран-прі Італії 2018 року Ряйкконен встановив найшвидше коло за всю історію Формули-1. Коло на трасі у Монці він проїхав за 1 хв 19.119 секунд, середня швидкість склала 263,587 км/год[337];
- Ряйкконен утримує рекорд за найбільший розрив між перемогами Гран-прі (113 гран-прі), вигравши в 2018 році Гран-прі Сполучених Штатів після його перемоги на Гран-прі Австралії 2013 року[312];
- Ряйкконен утримує рекорд за найбільший розрив між першою та останньою перемогою у кар'єрі (5969 днів), вигравши Гран-прі Сполучених Штатів 2018 року після перемоги на Гран-прі Малайзії 2003 року[338].
ПриміткиРедагувати
- ↑ Kimi Räikkönen hauskuutti tietovisassa: "Hei, hei, tuo on veljeni!". www.iltalehti.fi (fi). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ #36 Kimi Raikkonen - Forbes.com. www.forbes.com. Процитовано 2019-08-10.
- ↑ Badenhausen, Kurt (17/06/2009). The World's Highest-Paid Athletes. Forbes.
- ↑ а б Kimi Räikkönen net worth revealed as Ferrari star joins Sauber in 2019. Mail Online. 2018-09-12. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Kulta, Heikki. Hyvää kannatti odottaa kauan. Turun Sanomat (Finnish). Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2007-10-21.
- ↑ Formula Renault 2.0 UK 2000 standings | Driver Database. www.driverdb.com. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Tremayne, David. «Cool as Ice: Kimi Raikkonen». Formula One Magazine (official). December 2003. Page 63.
- ↑ Maurice Hamilton (9 March 2008). Hamilton, Maurice – "No fuss, just fast". The Guardian 2008-03-09. London: Guardian. Процитовано 2010-12-23.
- ↑ Энциклопедия Формулы 1: чемпионат: 2001. wildsoft.motorsport.com. Архів оригіналу за 2019-08-11. Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Формула 1 - сезон 2001 года - Статистика, результаты, победители.. boxbox!one. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Hakkinen announces retirement (en-GB). 2002-07-26. Процитовано 2019-08-11.
- ↑ magazine, C. A. R. ‘If you wanna win, get the Finn’. CAR magazine (en). Процитовано 2019-08-10.
- ↑ 15 років тому сезон-2002 Формули 1 розпочався з аварії. ua.motorsport.com (uk). Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Tremayne, David. «Cool as Ice: Kimi Raikkonen». Formula One Magazine (official). Грудень 2003. Сторінка 58
- ↑ Франция'02: На ровном месте. www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Формула 1 - сезон 2002 года - Статистика, результаты, победители.. boxbox!one. Процитовано 2019-08-11.
- ↑ а б в г 2003 год. История самой трудной победы Михаэля Шумахера в Формуле 1. Autosport.com.ru (ru). 2018-02-07. Процитовано 2019-08-11.
- ↑ 10 лучших моментов в карьере Кими Райкконена. Autosport.com.ru (ru). 2013-09-13. Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Повезло. Вспоминаем насыщенный Гран-при Бразилии 2003 года. Parabolike.com. Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Fisichella awarded Brazil win (en-GB). 2003-04-11. Процитовано 2019-08-11.
- ↑ McLaren MP4-18. Даже великие склонны ошибаться. Sports.ru (ru). Процитовано 2019-08-11.
- ↑ San Marino GP as it happened (en-GB). 2003-04-20. Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Schumi wins Alonso battle (en-GB). 2003-05-04. Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Европа'03: Упущенные возможности. www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Montoya eases to German win (en-GB). 2003-08-03. Процитовано 2019-08-11.
- ↑ а б Todt: Michelin would have done the same.. Crash (en). 2003-09-08. Процитовано 2019-08-10.
- ↑ Галерея: як Шумахер та Райкконен вирішували долю титулу в Японії-2003. ua.motorsport.com (uk). Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Street fighter Kubica wins top award.. Crash (en). 2008-04-14. Процитовано 2019-08-20.
- ↑ Презентации : McLaren MP4-19. www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-11.
- ↑ McLaren knows its weaknesses | F1 News. web.archive.org. 2011-06-06. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Petric, Darjan (2019-04-25). 2004 San Marino GP – Schumacher continues his winning streak. MAXF1net (en-US). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ а б Эдриан Ньюи: "При разработке MP4-19 мы допустили несколько просчетов". www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Britain 2004: Schumacher supreme at Silverstone.. Crash (en). 2004-07-11. Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Formula 1® - The Official F1® Website - 2004 German Grand Prix. web.archive.org. 2014-11-16. Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Formula 1® - The Official F1® Website - 2004 Hungarian Grand Prix. web.archive.org. 2014-12-25. Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Comments on 2004 Belgian GP. Funo (en). Процитовано 2019-08-11.
- ↑ 7 самых скучных сезонов в «Формуле-1». Sports.ru. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ FIA Sport - FIA Formula One World Championship. web.archive.org. 2004-12-04. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Comments on 2004 Italian GP. Funo (en). Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Chinese GP, 2004. www.grandprix.com (en). SEPTEMBER 26, 2004. Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Montoya ends 2004 with Brazilian GP victory. www.motorsport.com (en). Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Formula 1® - The Official F1® Website - Driver Results. web.archive.org. 2015-02-17. Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Keeble, Tom. The 2005 Teams Review - - Autosport Plus. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Bahrain GP, 2005. www.grandprix.com (en-GB). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Garside, Kevin (2005-05-22). E-mail keeps Raikkonen on road to glory (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ а б Райкконен побеждает на «Гран-при Испании» с поул-позишн - Новости - Советский спорт. web.archive.org. 2011-10-17. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Collantine, Keith (25/05/2005). Last-lap drama for Raikkonen hands Alonso victory. www.racefans.net. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Coulthard condemns F1 tyre rules (en-GB). 2005-05-30. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ FIA clarifies tyre ruling. www.pitpass.com. 27/07/2005.
- ↑ Statistics for the Canadian Grand Prix. Reuters (en). 2019-06-05. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Крысанов, Виталий. Местное время: провал «Мишлена» и 6 машин на старте в США. www.championat.com (ru). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Garside, Kevin (4 July 2005). «Telegraph — Alonso puts smile on French faces». The Daily Telegraph. London.
- ↑ Grand Prix de France 2005 - 10ème épreuve du Championnat du Monde - Circuit de Magny-Cours - 70 tours (4,411 km) soit 308,586 km. - Les trois ténors. Challenges (fr). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ British GP 2005 Review - F1 Rejects. web.archive.org. 2014-02-22. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Collantine, Keith. Alonso grabs another win as Raikkonen’s car fails.
- ↑ Gray, Will. The 2005 Hungarian Grand Prix Review - - Autosport Plus. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ itv.com/f1 - Kimi: Don't take me for granted. web.archive.org. 2007-03-13. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Gray, Will. The 2005 Turkish Grand Prix Review - - Autosport Plus. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Gray, Will. The 2005 Italian Grand Prix Review - - Autosport Plus. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Gray, Will. The 2005 Belgian Grand Prix Review - - Autosport Plus. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Collantine, Keith. Alonso claims title with third behind McLarens. www.racefans.net.
- ↑ I was there when... 2005 Japanese GP. Motor Sport Magazine (en). 2013-10-09. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ itv.com/f1 - Peter's Chinese GP preview. web.archive.org. 2006-12-08. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Kimi Raikkonen - Awards of F1 Racing magazine. web.archive.org. 2007-10-11. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Raikkonen pips Alonso to British award | MOTORSPORT | SPORT | tvnz.co.nz. web.archive.org. 2007-09-26. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ All Ferrari front row in Bahrain. web.archive.org. 2007-11-09. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Google. www.google.com. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Australian GP, 2006. www.grandprix.com (en). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ San Marino GP, 2006. www.grandprix.com (en). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ McLaren downplay Ferrari victory (en-GB). 2006-04-24. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Home hero Alonso wins tactical struggle against Schumacher. www.racefans.net. 14/05/2006.
- ↑ SCHUMACHER: TITLE RACE OPEN: Sporting Life - F1 News | Japanese Grand Prix at Fuji, Ron Dennis, Lewis Hamilton, Fernando Alonso, Reports, Results & Standings. web.archive.org. 2007-09-30. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Monaco GP 2006 Review - F1 Rejects. web.archive.org. 2006-08-30. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Alonso victorious at British GP for first time. web.archive.org. 2006-06-13. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ service, Grandprix com-First & fastest: The original online F1 news. Canadian GP, 2006. www.grandprix.com (en-GB). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Wikinews contributors (2006-07-02). Michael Schumacher wins 2006 United States Grand Prix. Wikinews. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Schumacher cruises to win in France. www.racefans.net. 16/06/2006.
- ↑ service, Grandprix com-First & fastest: The original online F1 news. German GP, 2006. www.grandprix.com (en-GB). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Button takes first Grand Prix win (en-GB). 2006-08-06. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Massa grabs first win as Alonso soaks up pressure from Schumacher. www.racefans.net. 1/09/2006.
- ↑ The Official Formula 1 Website. web.archive.org. 2007-10-12. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Results 2006 Formula 1 Grand Prix of China. F1-Fansite.com (en-US). 2006-10-01. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Japan 2006 - Championship • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Brazil 2006 - Championship • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ 2006 : Итоги сезона : Пилоты с 1 по 6 место.... www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Year by Year. Formula 1® - The Official F1® Website (en). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Kimi Raikkonen Net Worth. Celebrity Net Worth (en-US). 2009-11-23. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Raikkonen is F1′s highest paid driver | Forumula1.net | F1 News | Formula 1 Forums | Formula One Discussion. web.archive.org. 2010-12-28. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Кими Райкконен: "Контракт с Ferrari может быть последним для меня". www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Raikkonen debutta sulla Ferrari Primi test sulla pista di Vallelunga - Motori - Repubblica.it. www.repubblica.it. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Raikkonen wins opening GP. The Sydney Morning Herald (en). 2007-03-18. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Malaysia victory a dream - Alonso (en-GB). 2007-04-08. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Massa stays cool for win. www.racefans.net. 15/04/2007.
- ↑ The Official Formula 1 Website. web.archive.org. 2007-05-15. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Monaco GP, 2007. www.grandprix.com (en-GB). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Hamilton takes maiden F1 victory (en-GB). 2007-06-10. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Ferrari revival thwarts Hamilton (en-GB). 2007-07-01. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Raikkonen takes Silverstone glory (en-GB). 2007-07-08. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Alonso wins chaotic Nurburgring race. www.racefans.net.
- ↑ Alonso punished for Hamilton move (en-GB). 2007-08-05. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Wikinews contributors (2007-08-26). Felipe Massa wins 2007 Turkish Grand Prix. Wikinews. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Italian GP, 2007. www.grandprix.com (en-GB). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Belgian GP, 2007. www.grandprix.com (en-GB). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ F1 - Grandprix.com > F1 Results 2007 > Japanese GP > Team Quotes. web.archive.org. 2013-08-09. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ BBC - Andrew Benson: Hamilton's title hopes fade in China, 2007. www.bbc.co.uk (en). Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Raikkonen the playboy king (en-GB). 2007-10-21. Процитовано 2019-08-12.
- ↑ Beer, Matt. Hamilton grabs pole in Australia - F1 - Autosport. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ The Official Formula 1 Website. web.archive.org. 2009-03-08. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Beer, Matt. Massa leads all-Ferrari front row at Sepang - F1 - Autosport. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Bahrain race analysis - Ferrari's win, BMW Sauber's gain. web.archive.org. 2013-10-24. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Raikkonen cruises to Spanish win (en-GB). 2008-04-27. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Elizalde, Jonathan Noble and Pablo. Raikkonen welcomes third after tough day - F1 - Autosport. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Hamilton wins Monaco after crash (en-GB). 2008-05-25. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Elizalde, Jonathan Noble and Pablo. Raikkonen apologises to Sutil - F1 - Autosport. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Гаскойн недоволен действиями Райкконена.... www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Triumphant Lewis Hamilton singing in the rain of Monte Carlo - Times Online. web.archive.org. 2008-12-02. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ autosport.com - F1 News: Raikkonen very critical of track problems. web.archive.org. 2008-07-16. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ F1: Canadian GP: Ferrari qualifying report. www.webcitation.org. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ В 10-м повороте ночью сменят асфальт.... www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-13.
- ↑ autosport.com - F1 News: Hamilton apologises to Raikkonen. web.archive.org. 2008-07-15. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ autosport.com - F1 News: Kubica leads historic BMW 1-2 in Canada. web.archive.org. 2008-07-10. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Beer, Matt. Raikkonen on Ferrari's 200th pole - France - F1 - Autosport. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-13.
- ↑ F1 : Third win of the season for Massa - Magny-Cours - F1-Live.com. web.archive.org. 2008-07-07. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ F1 : A tough day for Raikkonen and Massa - FERRARI - F1-Live.com. web.archive.org. 2008-07-06. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Elizalde, Jonathan Noble and Pablo. Hamilton celebrates 'best ever win' - F1 - Autosport. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Classic Autosport Live: Raceday at Hockenheim - F1 2008 German Grand Prix. live.autosport.com. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Райкконен: "В Ferrari мне позволяют свободно дышать...". www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Kovalainen claims maiden victory (en-GB). 2008-08-03. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Räikkönen shunt at Spa crushes his championship dreams. web.archive.org. 2008-09-11. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Hamilton penalised! The victory goes to Massa - Gazzetta dello Sport. web.archive.org. 2008-09-13. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ The Official Formula 1 Website. web.archive.org. 2008-12-08. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ F1 - Grandprix.com > F1 Results 2008 > Singapore GP > Race Incidents. web.archive.org. 2008-09-29. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ F1 : Raikkonen equals fastest lap record - RAIKKONEN - F1-Live.com. web.archive.org. 2008-10-02. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ F1 : Fantastic Fernando takes Fuji! - FUJI - F1-Live.com. web.archive.org. 2008-10-14. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ F1 : Hamilton and Kovalainen leave Fuji empty handed - MCLAREN - F1-Live.com. web.archive.org. 2008-10-13. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Sky Sports | Formula 1 | News | Kimi — After you Felipe. web.archive.org. 2009-01-12. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ DHL Fastest Lap Award - 2008 Results. web.archive.org. 2008-12-17. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ F1 : Raikkonen drops out of championship hunt - RAIKKONEN - F1-Live.com. web.archive.org. 2008-12-08. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Stefano Domenicali — 2009 important season for Kimi Raikkonen, F1SA — Motor Sport News (23 березня 2009).
- ↑ Стефано Доменикали: "Этот день лучше поскорее забыть". www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Raikkonen tops Malaysia practice (en-GB). 2009-04-03. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Vettel gets 10-place grid penalty (en-GB). 2009-03-29. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Drivers back Malaysia abandonment (en-GB). 2009-04-05. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Sky Sports | Formula 1 | News | Vettel reigns in the rain. web.archive.org. 2009-04-22. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Brilliant Button wins in Bahrain (en-GB). 2009-04-26. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Raikkonen takes blame for fiasco (en-GB). 2009-05-09. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ FORMULA-ONE - F1: Button Coasts To Victory In Spain - SPEEDtv.com. web.archive.org. 2009-05-15. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Button shows soft touch to savour 'special' home win. The Independent (en). 2009-05-25. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Turkish Grand Prix as it happened (en-GB). 2009-06-07. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Vettel romps to Silverstone win (en-GB). 2009-06-21. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ F1 - Grandprix.com > F1 Results 2009 > German GP > Team Quotes. web.archive.org. 2009-07-16. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Classic Autosport Live: Race day at the Hungaroring - F1 2009 Hungarian Grand Prix. live.autosport.com. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ European GP as it happened (en-GB). 2009-08-23. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Strang, Simon. Raikkonen wins again as Fisichella stars - F1 - Autosport. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Button back as Barrichello wins (en-GB). 2009-09-13. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Ferrari confirm capture of Alonso (en-GB). 2009-09-30. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Vettel wins as Button grabs point (en-GB). 2009-10-04. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Brazil 2009 - Championship • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ F1 review of 2009. Sky Sports (en). Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Кими Райкконен пропустит сезон. www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Raikkonen and Hakkinen to contest Arctic Lapland Rally. web.archive.org. 2009-02-03. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Crash ends Raikkonen's WRC debut (en-GB). 2009-08-02. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Кими Райкконен стартует в Rally Finland. www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-11-08.
- ↑ AUSmotive.com » Kimi Raikkonen signs with Citroën junior rally team (en). Процитовано 2019-08-13.
- ↑ а б Räikkönen teki suomalaista moottoriurheiluhistoriaa! - MTV3.fi - Urheilu - Ralli - Uutiset. web.archive.org. 2010-04-05. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ SCRATCH - LIVE. web.archive.org. 2010-08-26. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ World Rally Championship - News - Huge entry for World Rally Championship opener. web.archive.org. 2011-01-12. Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Evans, David. Kimi Raikkonen's team excluded from World Rally Championship standings. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Elizalde, Pablo. Raikkonen to compete in NASCAR - NASCAR - Autosport. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Kimi Raikkonen is 27th in challenging Nationwide debut. USATODAY.COM (en). Процитовано 2019-08-13.
- ↑ Kimi Raikkonen chases F1 return with Williams in 2012 (en-GB). 2011-09-22. Процитовано 2019-08-14.
- ↑ Straw, Jonathan Noble and Edd. Barrichello untroubled by speculation linking Kimi Raikkonen to his Williams seat. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-14.
- ↑ Kimi Raikkonen to return to Formula 1 with Renault (en-GB). 2011-11-29. Процитовано 2019-08-14.
- ↑ Raikkonen feeling positive after test return. web.archive.org. 2012-01-27. Процитовано 2019-08-14.
- ↑ Strang, Simon. Raikkonen says qualifying mistakes cost him the chance of racing much closer to the front. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-14.
- ↑ а б Fernando Alonso wins thrilling Malaysian Grand Prix (en-GB). 2012-03-25. Процитовано 2019-08-14.
- ↑ Pits of despair for Hamilton as Vettel holds off Raikkonen for first win of season in troubled Bahrain. Mail Online. 2012-04-22. Процитовано 2019-08-14.
- ↑ Cary, Tom (2012-05-13). Spanish Grand Prix 2012: Pastor Maldonado holds off Fernando Alonso to claim historic win for Williams (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2019-08-14.
- ↑ Beer, Matt. Alonso becomes first double winner in 2012 with superb European GP victory. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-14.
- ↑ Beer, Matt. Mark Webber charges to superb British Grand Prix victory. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-14.
- ↑ Classic Autosport Live: The German Grand Prix - F1 2012 German Grand Prix. live.autosport.com. Процитовано 2019-08-14.
- ↑ Kimi Raikkonen takes inspiration from 2007 title. ESPN UK (en). Процитовано 2019-08-14.
- ↑ 2012 Singapore Grand Prix Report. Motor Sport Magazine (en). 2012-09-23. Процитовано 2019-08-14.
- ↑ Team, Motor1 com. 2012 Indian Grand Prix - RESULTS. Motor1.com (en). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Кими Райкконен выиграл Гран-при Эмиратов. www.segodnya.ua (ru). Процитовано 2019-08-14.
- ↑ Lewis Hamilton beats Sebastian Vettel in US GP, Alonso third (en-GB). 2012-11-18. Процитовано 2019-08-14.
- ↑ 2012 Brazilian Grand Prix result. www.f1fanatic.co.uk. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ а б 'One of my easiest wins', declares Raikkonen. Crash (en). 2013-03-17. Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Raikkonen handed three-place grid penalty for impeding. web.archive.org. 2013-03-26. Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Formula 1® - The Official F1® Website. web.archive.org. 2013-04-05. Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Beer, Edd Straw and Matt. Bahrain GP: Lewis Hamilton gets five-place grid penalty over gearbox. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Beer, Matt. Spanish GP: Fernando Alonso takes commanding home win for Ferrari. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Monaco GP: Sergio Perez should be punched, says Kimi Raikkonen (en-GB). 2013-05-26. Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Weaver, Paul (2013-05-26). Nico Rosberg gives Mercedes F1 victory at dramatic Monaco GP. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Weaver, Paul (2013-06-10). Sebastian Vettel wins in Canada in grand prix marred by marshal's death. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Classic Autosport Live: The British Grand Prix - F1 2013 British Grand Prix. live.autosport.com. Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Vettel claims home win at German Grand Prix as Hamilton slips from pole to fifth. Mail Online. 2013-07-07. Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Hamilton takes second Driver of the Weekend win. www.racefans.net. Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Sebastian Vettel wins with ease in Belgium, Lewis Hamilton third (en-GB). 2013-08-25. Процитовано 2019-08-16.
- ↑ а б Vettel takes third Monza win despite gearbox scare. www.racefans.net. Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Kimi Raikkonen joins Ferrari as Fernando Alonso’s team-mate (en-GB). 2013-09-10. Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Cary, Tom (2013-09-11). Kimi Raikkonen signs two-year deal to partner Fernando Alonso at Ferrari following Felipe Massa departure (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Beer, Jonathan Noble and Matt. Singapore GP: Kimi Raikkonen says back pain no problem in race. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-16.
- ↑ O'Leary, Jamie. Indian GP: Vettel takes fourth F1 title with crushing win. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Райкконен исключён из протокола квалификации. www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Кими Райкконен: Из-за аварии я повредил рулевое управление. www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Райкконен не сможет выступить в США и Бразилии. www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-16.
- ↑ Heikki Kovalainen replaces Kimi Raikkonen at Lotus (en-GB). 2013-11-14. Процитовано 2019-08-16.
- ↑ 2013: Итоги сезона: Статистика. www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Formula 1's governing body confirm drivers' numbers (en-GB). 2014-01-11. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ AUTOSPORT Live: Sunday - Australian Grand Prix - F1 2014 Australian Grand Prix. web.archive.org. 2014-12-25. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ BBC Sport - Malaysian GP as it happened. web.archive.org. 2014-03-31. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ Clancy, Rebecca (2014-03-30). Malaysian Grand Prix 2014: as it happened - March 30 2014 (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ F1: Hamilton holds off team-mate Rosberg to win Bahrain Grand Prix. The Independent (en). 2014-04-06. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ Bahrain GP report by Mark Hughes - F1 Reports - Motor Sport Magazine. web.archive.org. 2014-04-08. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ Lewis Hamilton eases to victory in China GP for Mercedes (en-GB). 2014-04-20. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ Beer, Ben Anderson and Matt. Spanish GP: Kimi Raikkonen wanted to 'clear up' Ferrari strategy. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-18.
- ↑ 2014 Monaco GP report | Motor Sport Magazine. web.archive.org. 2017-05-07. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ а б в г д е Statistics and Records. KIMI RÄIKKÖNEN SPACE (en). 2010-10-10. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ BBC Sport - Canadian GP as it happened. web.archive.org. 2014-06-09. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ Austrian GP – Kimi Raikkonen: “A difficult Sunday” | Scuderia Ferrari. web.archive.org. 2014-06-25. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ Kimi Raikkonen fit for Germany after Silverstone crash (en-GB). 2014-07-17. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ BBC Sport - German Grand Prix as it happened. web.archive.org. 2014-07-21. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ Classic Autosport Live: Sunday - Hungarian Grand Prix - F1 2014 Hungarian Grand Prix. live.autosport.com. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ Classic Autosport Live: Sunday - Belgian Grand Prix - F1 2014 Belgian Grand Prix. live.autosport.com. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ F1 Italian Grand Prix - LIVE - Live coverage - The Independent. live.independent.co.uk. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ Race Notes > Sunday - Japanese GP > F1 2014. web.archive.org. 2014-10-08. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ Hamilton wins, Rosberg errs, Mercedes clinch constructors’ title in Sochi // F1 News // James Allen on F1 – The official James Allen website on F1. web.archive.org. 2015-03-20. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ Bagchi, Rob (2014-11-02). Lewis Hamilton wins the United States Grand Prix 2014: Formula One as it happened (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ Rosberg a tenu bon - F1 - GP du Brésil. L'Équipe (fr). Процитовано 2019-08-18.
- ↑ Abu Dhabi GP as it happened (en-GB). 2014-11-23. Процитовано 2019-08-18.
- ↑ Smith, Luke (2014-11-30). F1 2014 Driver Review: Kimi Raikkonen. MotorSportsTalk (en). Процитовано 2019-08-18.
- ↑ Barretto, Lawrence. F1 Bahrain GP: Ferrari's Kimi Raikkonen promises more to come. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Hamilton wins first race of 2015 season. The Independent (en). 2015-03-15. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Vettel strikes back as Ferrari driver wins Malaysian Grand Prix. Mail Online. 2015-03-29. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Hamilton’s tyre-saving helped Raikkonen catch Vettel. www.racefans.net. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Bahrain GP: Lewis Hamilton secures another win ahead of duelling rivals. Sky Sports (en). Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Spanish Grand Prix 2015: Nico Rosberg wins ahead of Lewis Hamilton. Mail Online. 2015-05-10. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Johnson, Daniel (2015-05-24). Monaco Grand Prix 2015: Lewis Hamilton's dream victory shattered by Mercedes' strategy blunder (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Hodges, Vicki (2015-06-07). Canadian Grand Prix 2015: Lewis Hamilton cruises to victory - as it happened (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Freeman, Glenn. Austrian GP: Stewards say no fault in Raikkonen/Alonso crash. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ а б McVeigh, Niall (2015-07-05). F1: Lewis Hamilton wins British Grand Prix – as it happened!. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Barretto, Lawrence. Sebastian Vettel wins thrilling Hungarian Grand Prix. Autosport.com (en). Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Scuderia Ferrari - Raikkonen’s contract extended. formula1.ferrari.com. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Johnson, Daniel (2015-08-23). Belgian Grand Prix 2015: Lewis Hamilton strolls to victory at Spa (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Raikkonen on third: 'Not ideal - but I'll take it'. ESPN.com (en). 2015-09-20. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Lewis Hamilton overtakes Nico Rosberg to win in Japan (en-GB). 2015-09-27. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Russian GP: Kimi Raikkonen, Valtteri Bottas at odds over collision - F1 news - AUTOSPORT.com. web.archive.org. 2015-11-01. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ F1 US Grand Prix – as it happened | Sport | The Guardian. web.archive.org. 2015-10-28. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Mexican GP 'a good lesson' for Ferrari F1 team, Arrivabene says - F1 news - AUTOSPORT.com. web.archive.org. 2015-11-04. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Brazilian Grand Prix: Nico Rosberg wins second successive race with champion Lewis Hamilton unable to challenge | Motor Racing | Sport | The Independent. web.archive.org. 2015-11-16. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (en). Процитовано 2019-08-19.
- ↑ "2015 Formula One season – Drivers' Championship". Fédération Internationale de l'Automobile.
- ↑ 2016 Australian GP: Nico Rosberg wins after Ferrari strategy error. Sky Sports (en). Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Bahrain GP: Nico Rosberg wins after Lewis Hamilton collision (en-GB). 2016-04-03. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ а б Apr 17, foxsports; ET, 2016 at 10:16a (2016-04-17). Kimi Raikkonen left frustrated after contact with teammate in China. FOX Sports (en-US). Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Kimi: Ferrari 'not fast enough' to challenge Merc. ESPN.com (en). 2016-05-01. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Räikkönen admits Ferrari 'not fast enough' - GPUpdate.net. web.archive.org. 2016-05-02. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Raikkonen disappointed with second place. ESPN.com (en). 2016-05-15. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Sport, Telegraph (2016-05-29). Monaco Grand Prix: Lewis Hamilton ends Monte Carlo hoodoo with superb win in the rain. The Telegraph (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Raikkonen given penalty points for pit entry violation · F1 Fanatic. web.archive.org. 2017-01-12. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ F1: Lewis Hamilton wins Austrian Grand Prix at Red Bull Ring – as it happened | Sport | The Guardian. web.archive.org. 2016-07-06. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Кими Райкконен: Мы не добились того, чего заслуживали. www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Кими Райкконен остаётся в Ferrari на 2017 год. www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Hamilton wins British Grand Prix from pole | Reuters. web.archive.org. 2016-07-10. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ 2016 Hungarian Grand Prix report. Motor Sport Magazine (en). 2016-07-25. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Sport, Telegraph (2016-07-31). F1 German Grand Prix 2016: Lewis Hamilton storms to victory at Hockenheim after Nico Rosberg suffers horror start. The Telegraph (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ а б 2016 Belgian Grand Prix. Motor Sport Magazine (en). 2016-08-29. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ 2016 Italian GP: Rosberg dominates, Hamilton botches Monza start. Wheels (en). 2016-09-04. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ 2016 Singapore Grand Prix Race Recap | Setting the stage for the final rounds. Autoblog (en). Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Johnson, Daniel; Mole, Giles (2016-10-02). Malaysian Grand Prix 2016: Disaster for Hamilton after engine failure as Rosberg finishes third behind Red Bull one-two. The Telegraph (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ 2016 Japanese Grand Prix. Motor Sport Magazine (en). 2016-10-10. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ 2016 United States Grand Prix. Motor Sport Magazine (en). 2016-10-24. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ Johnson, Daniel; MacLeary, John (2016-10-30). Lewis Hamilton wins Mexican Grand Prix as Sebastian Vettel launches expletive-filled rant at Max Verstappen. The Telegraph (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ 2016 Brazilian Grand Prix. Motor Sport Magazine (en). 2016-11-14. Процитовано 2019-08-19.
- ↑ A weird end to a weird F1 season | 2016 Abu Dhabi Grand Prix recap. Autoblog (en). Процитовано 2019-08-19.
- ↑ 2016 Formula One World Championship - Drivers' Championship. Fédération Internationale de l'Automobile.
- ↑ а б Ferrari launch the SF70H. www.formula1.com (en). Процитовано 2019-08-20.
- ↑ Woolcock, Adam (2017-03-26). Sebastian Vettel wins season-opening Melbourne Grand Prix – as it happened. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2019-08-20.
- ↑ Lewis Hamilton wins Chinese Grand Prix ahead of Sebastian Vettel (en-GB). 2017-04-09. Процитовано 2019-08-20.
- ↑ 2017 Bahrain Grand Prix report. Motor Sport Magazine (en). 2017-04-17. Процитовано 2019-08-20.
- ↑ Davies, Tom (2017-04-30). F1: Russian Grand Prix – as it happened. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2019-08-20.
- ↑ 2017 Spanish Grand Prix report. Motor Sport Magazine (en). 2017-05-15. Процитовано 2019-08-20.
- ↑ Ferrari in pole position to end 16-year wait for Monaco GP win. Sky Sports (en). Процитовано 2019-08-20.
- ↑ Monaco GP Qualifying: Kimi Raikkonen on pole position but Lewis Hamilton in trouble. Sky Sports (en). Процитовано 2019-08-20.
- ↑ Новини світу: Гран Прі Монако: Феттель та Райкконен приносять дубль Ferrari. Гал-інфо. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ 2017 Hungarian Grand Prix. Motor Sport Magazine (en). 2017-07-31. Процитовано 2019-08-20.
- ↑ 2017 Belgian Grand Prix report. Motor Sport Magazine (en). 2017-08-28. Процитовано 2019-08-20.
- ↑ 2017 Italian Grand Prix report. Motor Sport Magazine (en). 2017-09-04. Процитовано 2019-08-20.
- ↑ Lewis Hamilton wins in Singapore after Ferrari crash (en-GB). 2017-09-17. Процитовано 2019-08-20.
- ↑ Formula One: Hamilton wins Singapore Grand Prix after Vettel crashes out. CNA (en). Процитовано 2019-08-20.
- ↑ Gray, James (2017-10-01). Ferrari suffer grid DISASTER with Kimi Raikkonen OUT of Malaysian Grand Prix before start. Express.co.uk (en). Процитовано 2019-08-20.
- ↑ Woolcock, Adam (2017-10-08). F1: Lewis Hamilton wins Japanese Grand Prix – as it happened. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2019-08-20.
- ↑ Brown, Oliver; Henry, Natasha (2017-10-22). Lewis Hamilton wins the United States Grand Prix to extend championship lead and set-up Mexico carnival. The Telegraph (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2019-08-20.
- ↑ Race - Hamilton champion as Verstappen wins in Mexico. www.formula1.com (en). Процитовано 2019-08-20.
- ↑ 2017 Brazilian Grand Prix report. Motor Sport Magazine (en). 2017-11-13. Процитовано 2019-08-20.
- ↑ Renewal of the agreement between Scuderia Ferrari and Kimi Raikkonen. formula1.ferrari.com. Процитовано 2019-08-22.
- ↑ Raikkonen: My current form is not good enough. ESPN.com (en). 2017-07-27. Процитовано 2019-08-20.
- ↑ Results - 2018 Australian Grand Prix - Formula 1. BBC Sport (en-GB). Процитовано 2019-08-23.
- ↑ Qualifying Results - 2018 Bahrain GP. FormulaSpy (en-GB). 2018-04-07. Процитовано 2019-08-23.
- ↑ Bahrain GP: Ferrari mechanic breaks leg in Kimi Raikkonen pit lane accident (en-GB). 2018-04-09. Процитовано 2019-08-23.
- ↑ Ferrari handed big fine for Raikkonen unsafe release. www.formula1.com (en). Процитовано 2019-08-23.
- ↑ Daniel Ricciardo storms to Chinese Grand Prix win with sensational drive - ABC News (Australian Broadcasting Corporation). mobile.abc.net.au. Процитовано 2019-08-23.
- ↑ а б Azerbaijan GP: Hamilton wins crazy race as Red Bull implodes. www.motorsport.com (en). Процитовано 2019-08-23.
- ↑ 2018 Spanish Grand Prix report. Motor Sport Magazine (en). 2018-05-14. Процитовано 2019-08-23.
- ↑ Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (en). Процитовано 2019-08-23.
- ↑ Richards, Giles (2018-06-10). Sebastian Vettel wins Canadian Grand Prix despite chequered flag mix-up. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2019-08-23.
- ↑ а б Unwin, Will (2018-06-24). Lewis Hamilton wins the French Grand Prix: F1 – as it happened. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2019-08-23.
- ↑ Unwin, Will (2018-07-01). Max Verstappen wins the Austrian Grand Prix as Lewis Hamilton retires: F1 – as it happened. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Процитовано 2019-08-23.
- ↑ Blackstock, Elizabeth. Kimi Raikkonen Sets the Fastest Lap in Formula One History With a Stellar Qualifying Run at Monza. Jalopnik (en-US). Процитовано 2019-08-23.
- ↑ а б в Ряйккёнен выиграл Гран-при и побил достижение Шумахера. Yle Uutiset (ru). Процитовано 2019-08-23.
- ↑ а б в US GP: The numbers behind Kimi Raikkonen's record-breaking victory. Sky Sports (en). Процитовано 2019-08-23.
- ↑ Райкконен продолжит карьеру в Sauber.... www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-25.
- ↑ Джовинацци станет напарником Райкконена в Sauber. ru.motorsport.com (ru). Процитовано 2019-08-25.
- ↑ Команду Формули-1 Sauber перейменували в Alfa Romeo Racing. www.unian.ua (uk). Процитовано 2019-08-25.
- ↑ Raikkonen: Alfa Romeo needs to 'tidy up' minor issues. GPToday.net (en-GB). Процитовано 2019-08-25.
- ↑ Raikkonen says Alfa Romeo were faster than McLaren in Hungary | Formula 1®. www.formula1.com (en). Процитовано 2019-08-25.
- ↑ Формула-1: Гран-прі Австрії завершився з сенсаційним результатом. Спорт (uk). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Коллеги Кими Райкконена поделились воспоминаниями. www.f1news.ru (ru). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Formula 1: Kimi Raikkonen's world is a very different place (en-GB). 2018-12-25. Процитовано 2019-08-25.
- ↑ Six things we learned about Kimi Raikkonen in his new book. www.formula1.com (en). Процитовано 2019-08-25.
- ↑ Formula 1: Iceman Raikkonen gives cold shoulder to questions on future. CNA (en). Процитовано 2019-08-25.
- ↑ Hamilton, Maurice (2008-03-09). Formula one: Kimi Raikkonen: No fuss, just fast. The Observer (en-GB). ISSN 0029-7712. Процитовано 2019-08-25.
- ↑ Райкконен: Після 16 днів пияцтва вже не відчуваю себе так добре, як раніше. web.archive.org. 2019-08-20. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Kimi Räikkönen and Jenni Dahlman-Räikkönen confirm: "Separation is a sad fact" - Viihdeuutiset - SeiskaLive. web.archive.org. 2014-08-16. Процитовано 2019-08-25.
- ↑ Блеск финской буржуазии. Новый дворец легенды Формулы-1. EE24 (ru). Процитовано 2019-08-25.
- ↑ Кими Райкконен женился во второй раз. Autosport.com.ru (ru). 2016-08-08. Процитовано 2019-08-25.
- ↑ Flanagan, Aaron (2016-08-08). Former F1 world champion Kimi Raikkonen marries model Minttu Virtanen. mirror. Процитовано 2019-08-25.
- ↑ thisisf1 (2017-05-17). Kimi Raikkonen’s daughter born. F1 2019: 2019 F1 Cars Launch, Latest F1 News, 2019 F1 Standings (en-US). Процитовано 2019-08-25.
- ↑ а б Kimi gets Finnish stamp of approval - F1 | ITV Sport. web.archive.org. 2008-08-18. Процитовано 2019-08-25.
- ↑ ICE1Racing International NV - Flow. www.ice1racing.fi. Процитовано 2019-08-25.
- ↑ Статистика гонщиков F1 - Лучшие круги - Кими Райкконен. f1report.ru. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ F1 Records Drivers. F1-Fansite.com (en-US). Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Raikkonen secures Ferrari's 200th F1 pole. Reuters (en). 2008-06-21. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Hungary GP: Track notes, DRS, tyres, stats and more - Pitpass.com. www.pitpass.com. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Melbourne • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ Relive how Raikkonen took Italian GP pole in thrilling three-way battle (en-GB). 2018-08-23. Процитовано 2019-08-26.
- ↑ I’ve proved people wrong, says Raikkonen after stunning Austin win. www.formula1.com (en). Процитовано 2019-08-26.
БібліографіяРедагувати
- Nevalainen, Petri (22 жовтня 2008). Jäämies — Kimi Räikkösen henkilökuva (The Iceman — портрет Кімі Ряйкконена). Helsinki: Ajatus Kirjat. p. 224. ISBN 978-951-20-7805-9.
- Hotakainen, Kari (18 жовтня 2018). The Unknown Kimi Raikkonen (Невідомий Кімі Ряйкконен). Siltala Publishing. p. 320. ISBN 978-1471177668.
ПосиланняРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Kimi Räikkönen |
Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії. |