Вікіпедія

Жуль Б'янкі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Б'янкі.

Жуль Б'янкі (фр. Jules Bianchi; 3 серпня 1989, Ніцца, Франція — 17 липня 2015) — французький автогонщик. Дебютував у Формулі-1 у сезоні 2013 року за команду «Маруся».

Жуль Б'янкі
ГромадянствоФранція Франція
Народився3 серпня 1989(1989-08-03)
Ніцца, Франція[1][2]
Помер17 липня 2015(2015-07-17) (25 років)
Ніцца, Франція[1][2]
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1
ДебютГран-прі Австралії 2013
Остання гонкаГран-прі Японії 2014
Сезони2 (2013 — 2014)
КомандиМаруся-Ferrari
Гран-прі (старти)34 (34)
Перемоги0
Подіуми0
Поули0
Найшвидші кола0
Очки2
Місце у сезоні
2014 року		 17 (2 оч.)

Загальна інформація

ред.

Автоспорт у сімействі Б'янкі став частиною життя задовго до народження Жуля. Так ще дід француза — Мауро Б'янкі — тричі ставав чемпіоном світу в класі GT, а його брат Люсьєн вигравав 24 години Ле-Мана і брав участь у 19 стартах в рамках ЧС Ф1 між 1959-м і 1968-м роками; одного разу потрапивши на подіум.

Крім рідної французької, Жуль володів італійською та англійською мовами.

Спортивна кар'єра

ред.

Перші роки

ред.

Як і більшість гонщиків свого покоління, Жуль починав свою кар'єру з картингових перегонів. У 2002—2006 роках француз проводить безліч гонок у різних міжнародних змаганнях. Серед головних досягнень можна відзначити титул чемпіона Франції в класі Юніор (2004), перемогу класі ICC міжнародної серії WSK, друге місце в кубку світу Формули-А (обидва — 2006) та ряд інших.

У 2007 році Б'янкі перебирається до більш серйозних серій. Основний упор був зроблений на національний чемпіонат 2-літрової Формули-Рено. Б'янкі одержує п'ять перемог у тринадцяти гонках і, загалом, виступає помітно сильніше і стабільніше всіх своїх конкурентів. Також Жуль проїжджає три етапи в Єврокубку цієї ж серії, де заробляє чотири сходи і лише одне попадання в Top10.

Наступним етапом кар'єри Жуля став перехід в євросерію Ф3, але Б'янкі ще повернувся до чемпіонатів, які проводились під егідою французького автовиробника: у 2009 році уродженець Ніцци проїхав етап 3,5-літрової першості в Монако.[3]

Підписаний менеджерський контракт з Ніколя Тодтом, дозволив Жулю перейти в одну з найкращих команд євросерії тих років — «ART Grand Prix». Набравшись необхідного досвіду в компанії досвідчених помічників, Б'янкі вже по ходу дебютного сезону в чемпіонаті здобуває дві перемоги і займає третє місце в загальному заліку (впритул за віце-чемпіоном Едоардо Мортарою). Також по ходу цього сезону француз разом з командою вдало з'їздив до Бельгії на Masters Формули-3, де обійшовши багатьох сильних конкурентів (у тому числі чемпіона євросерії того року Ніко Гюлькенберга) Жуль отримав перемогу.[4]

Набравшись досвіду в попередньому сезоні, француз перемагає в серії в 2009 році, взявши титул за дві гонки до кінця чемпіонату. У 20 гонках сезону здобуто 9 перемог. Також у цьому році Б'янкі узяв участь у зандвортському Masters і гран-прі Макао, де зміг домогтися лише четвертого та десятого місць.

2010-12

ред.
 
Б'янкі за кермом боліду команди «ART Grand Prix» у Сільверстоуні.

Проте сезон був визнаний вдалим і Жуль був переведений до команди «ART Grand Prix» у GP2.[5] Звикання до машини було розпочато в лютому 2010 року, коли Б'янкі на шість гонок заявили в азійський чемпіонат.[6] У своїй першій же гонці француз приїхав на подіум, а свою другу кваліфікацію виграв. На цьому успіхи в цій серії обмежилися.

В основній серії, після невдалого старту сезону (три фініши в очках у восьми гонках), Жуль поступово знайшов потрібну швидкість і стабільність і до середини липня відчутно покращив свої результати. Два поула і кілька вдалих гонок дозволяють йому підтягнутися до лідерів загального заліку, але липнева аварія на старті основної гонки етапу в Угорщині пригальмовує француза. Отриманий в тій аварії перелом другого поперекового хребця міг надовго вибити його з кокпіта «Dallara», але вже через чотири тижні Б'янкі отримав згоду лікарів і знову сів за кермо.[7] Після повернення Б'янкі вдалося показати кілька вдалих гонок у своєму виконанні (у тому числі найвдаліший в сезоні етап в Монці), що дозволили пілоту за підсумками сезону зайняти третє місце в чемпіонаті.

Співпраця була визнана вдалою і контракт Жуля продовжили ще на сезон в обох серіях. Сезон в азійському чемпіонаті через антиурядові хвилювання в Бахрейні виявився стиснутим у півтора рази,[8][9] але навіть у цих умовах Жуль зміг змусити себе і машину з самого початку їхати швидко і за підсумками чотирьох гонок зайняв друге місце в серії, трохи поступившись співвітчизникові Ромену Грожану. Сезон в основній першості також був проведений у боротьбі позаду свого співвітчизника. Вирішальними для Жуля стають гонки в Іспанії і в Монако, провальні результати в яких коштували йому балів і можливості поборотися за титул. Численні фініші на подіумі і в очках дозволили йому пізніше відіграти багато чого з втраченого тоді, але підсумковий результат виявився таким же, що й торішній — третє місце в особистому заліку. Від другого місця, що зайняв Лукі Філіппі француза відокремило лише одне очко.

У 2012 році, аби мати можливість бути резервним гонщиком команди «Форс Індія» і періодично брати участь у тренуваннях Гран-прі, Тодт переводить Б'янкі у Формулу-Рено 3.5. Накопичений досвід дозволив французові швидко зрозуміти можливості машини і стати одним з лідерів пелотона за швидкістю. Жуль проводить досить вдалий рік, виграє три гонки, але у фіналі сезону допускає кілька помилок, віддаючи титул чемпіона Робіну Фрейнсу з різницею всього в чотири очки.

Формула-1

ред.
 
Б'янкі за керомом Marussia MR02 на Гран-прі Малайзії 2013.

У серпні 2009 року, після аварії Феліпе Масси під час етапу Формули-1 на Хунгароринзі, Б'янкі називався в числі його потенційних змінників, проте в результаті перевага була віддана більш досвідченим пілотам.[10][11]

На початку грудня 2009 року Жуль тестував болід італійської команди на трасі Херес під час так званої «Тестової сесії для молодих гонщиків».[12] За підсумками тієї тестової сесії «Феррарі» підписала з ним офіційний контракт учасника своєї молодіжної програми.[13] 11 листопада 2010 року Жуль офіційно став третім пілотом італійської команди, змінивши на цьому місці Марка Жене, Джанкарло Фізікеллу і Луку Бадоера. Декількома днями пізніше Б'янкі провів за кермом боліда «Феррарі» тестову сесію в Абу-Дабі.[14] Через рік Жуль знову брав участь у цих тестах.

У 2012 році Жуль паралельно з тестовою роботою в «Феррарі» також був п'ятничним тест-пілотом команди «Форс Індія». Через рік його менеджмент до останнього шукав місце бойового пілота, у результаті підписавши контракт з командою «Маруся».[15] Сезон 2013 року не приносить успіхів пілоту і найкращим його досягненням стає 13 місце на Гран-прі Малайзії, що однак, дозволяє випередити стайню свого прямого конкурента Кайтерем і зайняти друге з кінця місце у турнірній таблиці. Чемпіонат 2014 команда Жуля «Маруся» розпочинає із новими моторами[16] і на Гран-прі Монако Жуль Б'янкі заробляє перші для себе та для команди очки опиняючись на 9 місці (пілот фінішував 8, проте через 5-секундний штраф був переміщений на позицію вище)[17].

Аварія

ред.

5 жовтня 2014 року, на Гран-прі Японії під час проходження 7 повороту (Dunlop Curve) (43 коло перегонів) траси Судзука болід Жуля Б'янкі зриває із траєкторії і, попри спробу пілота вирівняти машину, MR03 вилітає з траси та, на швидкості понад 200 км/год, врізається у трактор-підйомник, що у цей момент евакуює болід Адріана Сутіла, котрий врізався у відбійник колом раніше[18]. Жулю діагностують дифузне аксональне ушкодження головного мозку[19], проводять операцію, він знаходиться у комі. Відразу ж після аварії ФІА починає розслідування інциденту[20].

Смерть. Пам'ять.

ред.

Через дев'ять місяців після травми, у п'ятницю, 17 липня 2015 року Жюль Б'янкі помирає в університетській лікарні Ніцци так і не вийшовши з коми[21][22] Поховальна церемонія відбувається 21 липня, у Ніцці, в соборі Святої Репарати. Віддати шану загиблому приїжджають його колеги — діючі і колишні гонщики Формули-1: Льюїс Гамільтон, Ніко Росберг, Себастьян Феттель, Феліпе Масса, Ніко Хюлькенберг, Ален Прост, Дженсон Баттон та цілий ряд інших[23] , а також президент ФІА Жан Тодт. На першому після смерті Жюля Гран-прі пам'ять загиблого вшанували хвилиною мовчання. Пілоти та члени сім'ї Жюля стали в коло склавши свої шоломи в центрі[24]. Себастьян Феттель й Данило Квят, що здобувають на цьому етапі перше та друге місця відповідно присвячують свої успіхи Жюлю Б'янкі[25].

Результати виступів

ред.

Результати виступів у Формулі-1

ред.
Рік Команда Шасі Двигун 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 Місце Очки
2012 Marussia F1 Team Marussia MR01 Cosworth CA2012 V8 АВС МАЛ КИТ
тест 		БАХ ІСП
тест 		МОН КАН ЄВР
тест 		ВЕЛ
тест 		НІМ
тест 		УГО
тест 		БЕЛ ІТА
тест 		СІН ЯПО КОР
тест 		ІНД АБУ
тест 		США БРА  —  —
2013 Marussia F1 Team Marussia MR02 Cosworth CA2013 V8 АВС
15 		МАЛ
13 		КИТ
15 		БАХ
19 		ІСП
18 		МОН
Схід 		КАН
17 		ВЕЛ
16 		НІМ
Схід 		УГО
16 		БЕЛ
18 		ІТА
19 		СІН
18 		КОР
16 		ЯПО
Схід 		ІНД
18 		АБУ
20 		США
18 		БРА
17 		19 0
2014 Marussia F1 Team Marussia MR03 Ferrari 059/3 1.6 V6 turbo AUS
НКВ 		MAL
Схід 		BHR
16 		CHN
17 		ESP
18 		MON
9 		CAN
Схід 		AUT
15 		GBR
14 		GER
15 		HUN
15 		BEL
18† 		ITA
18 		SIN
16 		JPN
20† 		RUS
 USA
 BRA
 ABU
 17 2

† Пілот не зміг завершити перегони, але був класифікований, подолавши понад 90 % дистанції.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Driver Database
  2. ↑ а б Fichier des personnes décédées mirror
  3. ↑ Міллс, Петер (14 травня 2009). SG Formula enters World Series. autosport.com. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 8 вересня 2009. Процитовано 14 травня 2009.
  4. ↑ Rookie Jules Bianchi wins Masters of Formula 3. f3euroseries.com. 10 серпня 2008. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 11 серпня 2008.
  5. ↑ Інгліш, Стівен (12 жовтня 2009). Bianchi to step up to GP2 with ART. autosport.com. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 19 жовтня 2009. Процитовано 12 жовтня 2009.
  6. ↑ Фріман, Гленн (15 жовтня 2009). Pit & Paddock: Macau then GP2 for Bianchi. Autosport. 198 (3): 26.
  7. ↑ Glendenning, Mark (31 липня 2010). Bianchi suffers back injuries. autosport.com. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 4 серпня 2010.
  8. ↑ Bahrain withdraw from 2011 GP2 Asia Series calendar. GP2. GP2 Motorsport Limited. 21 лютого 2011. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 21 лютого 2011.
  9. ↑ Imola added to GP2 Asia Series calendar. GP2. GP2 Motorsport Limited. 1 березня 2011. Процитовано 1 березня 2011.
  10. ↑ Чиз, Каролін (28 серпня 2009). Belgian GP practice as it happened. BBC Sport. BBC. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2009. Entertaining kerfuffle in the Ferrari garage as Jules Bianchi, who is the latest driver to be linked with Luca Badoer's seat, stands behind Badoer's car like some kind of Grim Reaper.
  11. ↑ Montezemolo gives Badoer one more chance, Bianchi waits for call up. jamesallenonf1.com. Джеймс Аллен. 25 серпня 2009. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 5 вересня 2009.
  12. ↑ Нобл, Джонатан (20 листопада 2009). Ferrari to test Bianchi at Jerez. autosport.com. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 20 листопада 2009.
  13. ↑ О'Лірі, Джеймі (2 грудня 2009). Bianchi signs long-term Ferrari deal. Autosport. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 15 червня 2017. Процитовано 2 грудня 2009.
  14. ↑ Інгліш, Стівен (11 листопада 2010). Ferrari confirms Bianchi as 2011 tester. Autosport. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 7 січня 2016. Процитовано 10 грудня 2010.
  15. ↑ Жюль Бьянки заменит Луиса Разию в Marussia [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], f1news.ru
  16. ↑ (17. 07. 2013) «Маруся» переходит на двигатели Ferrari [Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.] http://www.kommersant.ru/ [Архівовано 13 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (рос.) Процитовано 13. 10. 2014 р.
  17. ↑ Эльмир Валеев (25. 05. 2014) Жюль Бьянки: Потрясающая гонка и потрясающий результат [Архівовано 27 жовтня 2014 у Wayback Machine.] http://www.f1news.ru/ [Архівовано 1 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.) Процитовано 13. 10. 2014 р.
  18. ↑ Эльмир Валеев (05. 10. 2014) Стечение обстоятельств: Что случилось с Жюлем Бьянки [Архівовано 7 жовтня 2014 у Wayback Machine.] http://www.f1news.ru/ [Архівовано 1 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.) Процитовано 13. 10. 2014 р.
  19. ↑ Шанси Бьянкі на відновлення мозку дуже малі — AFP [Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (08.10.2014) http://www.champion.com.ua/ [Архівовано 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.] Процитовано 13. 10. 2014 р.
  20. ↑ Эльмир Валеев (05. 10. 2014) FIA расследует инцидент с Жюлем Бьянки [Архівовано 10 жовтня 2014 у Wayback Machine.] http://www.f1news.ru/ [Архівовано 1 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.) Процитовано 13. 10. 2014 р.
  21. ↑ Гонщик F1 Жуль Б'янкі помер від отриманих в аварії травм [Архівовано 15 вересня 2015 у Wayback Machine.] (18. 07. 5015) http://www.bbc.com/ [Архівовано 9 грудня 2016 у Wayback Machine.] Процитовано 28. 07. 2015
  22. ↑ Помер пілот Ф-1 Жуль Б'янкі [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (18. 07. 2015) http://sportanalytic.com/ [Архівовано 29 липня 2015 у Wayback Machine.] Процитовано 28. 07. 2015
  23. ↑ На похорон Б'янкі приїхали зірки Формули-1 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (21. 07. 2015) http://sportanalytic.com/ [Архівовано 29 липня 2015 у Wayback Machine.] Процитовано 28. 07. 2015
  24. ↑ Гран При Венгрии: Гонка [Архівовано 28 липня 2015 у Wayback Machine.] http://www.f1news.ru [Архівовано 1 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.) Процитовано 28. 07. 2015
  25. ↑ Феттель і Квят присвятили подіум на Гран Прі Угорщини Жюлю Б'янкі [Архівовано 30 липня 2015 у Wayback Machine.] (26. 07. 2015) http://www.champion.com.ua/ [Архівовано 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.] Процитовано 28. 07. 2015

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жуль Б'янкі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жуль_Б%27янкі&oldid=39850610