Вікіпедія

Формула-1 — Гран-прі США 2006

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.
Гран-прі США 2006
США XXXV Vodafone United States Grand Prix
10-й з 18 етапів сезону 2006/ Гонка №760
← 9.Канада • 11.Франція →
Дата 2 липня 2006 року
Місце США Індіанаполіс, Індіана
Траса Індіанаполіс
Довжина кола 4.192 км
Дистанція 306.016 км (73 кола)
Погода Сухо, сонячно, спекотно.
Поул
1:10.832 Німеччина Міхаель Шумахер Феррарі
Найшвидше коло
1:12.719
(56 коло) 		Німеччина Міхаель Шумахер Феррарі
Подіум
Переможець Німеччина Міхаель Шумахер Феррарі
2 місце Бразилія Феліпе Масса Феррарі
3 місце Італія Джанкарло Фізікелла Рено
2005 ←  Гран-прі США 2006  → 2007

Гран-прі США 2006 року — десятий етап чемпіонату світу 2006 року з автоперегонів у класі Формула-1, відбувся з 30 червня по 2 липня на автодромі Індіанаполіс в Індіані (США). Протягом вікенду значну перевагу мали пілоти «Феррарі», яка вилилась, у висновку, у переможний дубль команди, а Міхаель Шумахер став володарем хет-трику: виграв перегони, здобув поул-позишн та виграв спір серед пілотів за найшвидше коло.

Це гран-прі ще відзначилось першим очком команди «Торо Россо» та стало останнім для колумбійського гонщика, Хуана-Пабло Монтойї, одного з найпомітніших пілотів Формули-1 на початку XXI століття.

Класифікація

ред.

Кваліфікація

ред.
Пілот Команда Шини 1 частина 2 частина 3 частина
1   Міхаель Шумахер Феррарі B 1:11.588 1:10.636 1:10.832
2   Феліпе Масса Феррарі B 1:11.088 1:11.146 1:11.435
3   Джанкарло Фізікелла Рено M 1:12.287 1:11.200 1:11.920
4   Рубенс Барікелло Хонда M 1:12.156 1:11.263 1:12.109
5   Фернандо Алонсо Рено M 1:12.416 1:11.877 1:12.449
6   Жак Вільнев Заубер-БМВ M 1:12.114 1:11.724 1:12.479
7   Дженсон Баттон Хонда M 1:12.238 1:11.865 1:12.523
8   Ральф Шумахер Тойота B 1:11.879 1:11.673 1:12.795
9   Кімі Ряйкконен Макларен-Мерседес M 1:12.777 1:12.135 1:13.174
10   Нік Хайдфельд Заубер-БМВ M 1:11.891 1:11.718 1:15.280
11   Хуан-Пабло Монтойя Макларен-Мерседес M 1:12.477 1:12.150
12   Марк Веббер Вільямс-Косворт B 1:12.935 1:12.292
13   Скотт Спід Торо Россо-Косворт M 1:13.167 1:12.792
14   Крістіан Альберс Мідланд-Тойота B 1:12.711 1:12.854
15   Тьяго Монтейро Мідланд-Тойота B 1:12.627 1:12.864
16   Крістіан Клін Ред Булл-Феррарі M 1:12.773 1:12.925
17   Девід Култхард Ред Булл-Феррарі M 1:13.180
18   Такума Сато Супер Агурі-Хонда B 1:13.496
19   Ніко Росберг[1] Вільямс-Косворт B 1:13.506
20   Ярно Труллі Тойота B 1:13.787
21   Вітантоніо Ліуцці[2] Торо Россо-Косворт M 1:14.041
22   Франк Монтаньї Супер Агурі-Хонда B 1:16.036

Перегони

ред.
Пілот Команда Шини Кіл Час Старт Очок
1   Міхаель Шумахер Феррарі B 73 1:34:35.199 1 10
2   Феліпе Масса Феррарі B 73 +7.9 2 8
3   Джанкарло Фізікелла Рено M 73 +16.5 3 6
4   Ярно Труллі Тойота B 73 +23.6 22[3] 5
5   Фернандо Алонсо Рено M 73 +28.4 5 4
6   Рубенс Барікелло Хонда M 73 +36.5 4 3
7   Девід Култхард Ред Булл-Феррарі M 72 +1 коло 17 2
8   Вітантоніо Ліуцці Торо Россо-Косворт M 72 +1 коло 20[2] 1
9   Ніко Росберг Вільямс-Косворт B 72 +1 коло 21[1]
схід   Ральф Шумахер Тойота B 62 підвіска 8
схід   Крістіан Альберс Мідланд-Тойота B 37 трансмісія 14
схід   Жак Вільнев Заубер-БМВ M 23 двигун 6
схід   Тьяго Монтейро Мідланд-Тойота B 9 аварія 15
схід   Такума Сато Супер Агурі-Хонда B 6 аварія 18
схід   Дженсон Баттон Хонда M 3 аварія 7
схід   Кімі Ряйкконен Макларен-Мерседес M 0 аварія 9
схід   Нік Хайдфельд Заубер-БМВ M 0 аварія 10
схід   Хуан-Пабло Монтойя Макларен-Мерседес M 0 аварія 11
схід   Марк Веббер Вільямс-Косворт B 0 аварія 12
схід   Скотт Спід Торо Россо-Косворт M 0 аварія 13
схід   Крістіан Клін Ред Булл-Феррарі M 0 аварія 16
схід   Франк Монтаньї Супер Агурі-Хонда B 0 аварія 19

Найшвидше коло: Міхаель Шумахер — 1:12.719.

Кола лідирування: Міхаель Шумахер — 43 (31-73), Феліпе Масса — 29 (1-29), Фернандо Алонсо — 1 (30).

Примітки і посилання

ред.
  1. ↑ а б Кваліфікаційний час Росберга був анульований через пропуск процедури зваження.
  2. ↑ а б Вітантоніо Ліуцці був покараний за заміну двигуна перед перегонами. Його результат у кваліфікації був знижений на 10 позицій.
  3. ↑ Ярно Труллі стартував з піт-лейн.

Джерела Інтернет

ред.


  Це незавершена стаття про Формулу-1.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Формула-1_—_Гран-прі_США_2006