Відкрити головне меню
Гран-прі Німеччини 2008
Німеччина LXVIII Großer Preis Santander von Deutschland
Дата 20 липня 2008 року
Місце Німеччина Хоккенхайм
Траса Хоккенхаймринг
Довжина кола 4.574 км
Дистанція 306.458 км (67 кіл)
Погода Сонячно, сухо
Температура повітря +22°С, траси +32°С
Поул
1:15.666 Велика Британія Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес
Найшвидше коло
1:15.987
(
52 коло)
Німеччина Нік Хайдфельд Заубер-БМВ
Подіум
Переможець Велика Британія Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес
2 місце Бразилія Нельсон Піке (мол.) Рено
3 місце Бразилія Феліпе Масса Феррарі
Формула-1. 10-й з 18 етапів сезону 2008/ Гонка №795
Circuit Hokenheimring.png
9.Велика Британія < 10 > 11.Угорщина
2006 < Гран-прі Німеччини 2008 > 2009

Гран-прі Німеччини 2008 року — десятий етап чемпіонату світу 2008 року з автоперегонів у класі Формула-1, відбувся з 18 по 20 липня на автодромі Хоккенхаймринг (Хоккенхайм, Німеччина). Перемогу, як і два тижні до цього, святкував британець Льюїс Хемілтон, який після перемоги на домашньому для себе і для команди «Макларен» британському гран-прі, виграв домашній етап і для мотористів Мерседесу. Це дозволило йому одноособово очолити залік чемпіонату пілотів з перевагою у чотири очки над найближчим переслідувачем (Феліпе Масса).

Гран-прі Німеччини проходив після річної перерви: у 2007 році його не було у календарі чемпіонату, але був Гран-прі Європи, що пройшов на Нюрбургринзі; з цього року Гран-прі Німеччини було поновлено і два найвідоміші німецькі автодроми повинні щорічно чергуватися у його проведенні.

Хемілтон мав відчутну перевагу над суперниками протягом усього вікенду. Після завоювання поул-позишн і успішного старту, він впевнено лідирував протягом першої половини перегонів і зміг отримати значний часовий гандікап над переслідувачами. Але аварія Тімо Глока на 35 колі (на боліді ламається задня права підвіска і машину кидає на піт-волл, велика кількість уламків усіює стартову пряму) спричинила виїзд машини безпеки на трасу і часовий розрив було анульовано. Машина безпеки залишалась на трасі з 36 по 41 коло. Протягом цього часу майже весь пелотон поїхав на другий піт-стоп. Лише декілька пілотів залишилися у пелотоні, не поїхавши на дозаправку, у тому числі і лідер перегонів, Льюїс Хемілтон. Так як у нього залишалося пального ще на 8-9 кіл, то команда вирішила ризикнути і поклалася на швидкість боліда та пілота. Після рестарту Хемілтон завдяки більш легкому боліду почав відігрувати час. Але після піт-стопу на 50 колі британець повертається на трасу тільки п'ятим відразу у 0,4 секунди від свого напарника, Хейкі Ковалайнена. На 52-му колі Льюїс обганяє фінна. На 53-му колі лідер перегонів, німець Нік Хайдфельд, заїжджає на піт-стоп і повертається у пелотон за британцем, а в цей час очолює пелотон юний бразилець Нельсіньо Піке на «Рено». Це несподіване лідерство бразильця було викликано успішною стратегією, що була використана командою: бразилець планував лише один піт-стоп і так вийшло, що зробив він його відразу після аварії Тімо Глока, коли піт-лейн ще не було закрито; далі все залежало від стабільної їзди Піке з обережним ставленням до гуми. На 57-му колі Хемілтон обганяє Массу, а контратака у бразильця не вийшла. На 60-му колі британець обганяє і молодого бразильця: Піке розуміє, що Хемілтону потрібна лише перемога, що машина у нього значно швидша, а гума новіша, тому обгін вийшов простим і майже без заперечень з боку бразильця. Для Нельсона, який досить погано стартував у чемпіонаті і на якого здійснювався значний тиск протягом першої половини сезону, і у доробку якого було лише два очка, для нього важливішим було доїхати до фінішу на подіумі, чим спробувати поборотися за перемогу, що могло призвести навіть і до сходу.

На подіумі вперше з Гран-прі Бельгії 1991 року опинилося аж два бразильця, тоді це були триразові чемпіони: Айртон Сенна і батько Нельсіньо — Нельсон Піке.

Зміст

КласифікаціяРедагувати

КваліфікаціяРедагувати

Пілот Команда 1 частина 2 частина 3 частина
1   Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес 1:15.218 1:14.603 1:15.666
2   Феліпе Масса Феррарі 1:14.921 1:14.747 1:15.859
3   Хейкі Ковалайнен Макларен-Мерседес 1:15.476 1:14.855 1:16.143
4   Ярно Труллі Тойота 1:15.560 1:15.122 1:16.191
5   Фернандо Алонсо Рено 1:15.917 1:14.943 1:16.385
6   Кімі Ряйкконен Феррарі 1:15.201 1:14.949 1:16.389
7   Роберт Кубіца Заубер-БМВ 1:15.985 1:15.109 1:16.521
8   Марк Веббер Ред Булл-Рено 1:15.900 1:15.481 1:17.014
9   Себастьян Феттель Торо Россо-Феррарі 1:15.532 1:15.420 1:17.244
10   Девід Култхард Ред Булл-Рено 1:15.975 1:15.338 1:17.503
11   Тімо Глок Тойота 1:15.560 1:15.508
12   Нік Хайдфельд Заубер-БМВ 1:15.596 1:15.581
13   Ніко Росберг Вільямс-Тойота 1:15.863 1:15.633
14   Дженсон Баттон Хонда 1:15.993 1:15.701
15   Себастьєн Бурде Торо Россо-Феррарі 1:15.927 1:15.858
16   Кадзукі Накадзіма Вільямс-Тойота 1:16.083
17   Нельсон Піке (мол.) Рено 1:16.189
18   Рубенс Барікелло Хонда 1:16.246
19   Адріан Сутіл Форс Індія-Феррарі 1:16.657
20   Джанкарло Фізікелла Форс Індія-Феррарі 1:16.963

ПерегониРедагувати

Пілот Команда Кіл Час Старт Очок
1   Льюїс Хемілтон Макларен-Мерседес 67 1:31:20.874 1 10
2   Нельсон Піке (мол.) Рено 67 +5.5 17 8
3   Феліпе Масса Феррарі 67 +9.3 2 6
4   Нік Хайдфельд Заубер-БМВ 67 +9.8 12 5
5   Хейкі Ковалайнен Макларен-Мерседес 67 +12.4 3 4
6   Кімі Ряйкконен Феррарі 67 +14.4 6 3
7   Роберт Кубіца Заубер-БМВ 67 +22.6 7 2
8   Себастьян Феттель Торо Россо-Феррарі 67 +33.2 9 1
9   Ярно Труллі Тойота 67 +37.1 4
10   Ніко Росберг Вільямс-Тойота 67 +37.6 13
11   Фернандо Алонсо Рено 67 +38.6 5
12   Себастьєн Бурде Торо Россо-Феррарі 67 +39.1 15
13   Девід Култхард Ред Булл-Рено 67 +54.9 10
14   Кадзукі Накадзіма Вільямс-Тойота 67 +60.0 16
15   Адріан Сутіл Форс Індія-Феррарі 67 +69.4 19
16   Джанкарло Фізікелла[1] Форс Індія-Феррарі 67 +84.0 20
17   Дженсон Баттон Хонда 66 +1 коло 14
схід   Рубенс Барікелло Хонда 50 аварія 18
схід   Марк Веббер Ред Булл-Рено 40 витік масла 8
схід   Тімо Глок Тойота 35 підвіска 11

Найшвидше коло: Нік Хайдфельд — 1:15.987.

Кола лідирування: Льюїс Хемілтон — 54 (1-18, 22-37, 39-50, 60-67), Нельсон Піке (мол.) — 6 (54-59), Феліпе Масса — 3 (19-20, 38), Нік Хайдфельд — 3 (51-53), Хейкі Ковалайнен — 1 (21).

Примітки і посиланняРедагувати

  1. Джанкарло Фізікелла фінішував 14-м, але був покараний штрафом за порушення регламенту, що й додало до його часу зайвих 25 секунд. Це призвело до його переміщення на 16-ту позицію. Порушення полягало у обгоні машини безпеки, коли це ще не було дозволено.

Джерела ІнтернетРедагувати