Формула-1 — Чемпіонат 1989

спортивний сезон

Чемпіона́т сві́ту з автоперего́нів у кла́сі Фо́рмула-1 1989 ро́ку — 40-й чемпіонат Формули-1. Розпочався 26 березня в Бразилії та закінчився 5 листопада у Авcтралії. Чемпіоном світу за підсумками року втретє став Ален Прост, Кубок Конструкторів завоювала команда Макларен.

Старт Гран-Прі Бельгії 1989 року

Команди та пілотиРедагувати

Сезон став рекордним за кількістю заявлених до участі в гонках пілотів і команд. До участі першочергово було заявлено 41 пілота з 21 команди, що до сьогодні є рекордом Формули-1 за кількістю учасників.


Команда Конструктор Шасі Двигун Шини Номер Пілот Етапи
  Honda Marlboro McLaren McLaren-Honda MP4/5 Honda RA109E V10 G 1   Айртон Сенна Всі
2   Ален Прост Всі
  Tyrrell Racing Organisation Tyrrell-Ford 017B
018
Ford Cosworth DFR V8 G 3   Джонатан Палмер Всі
4   Мікеле Альборето 1–6
  Жан Алезі 7–10, 12, 14–16
  Джонні Херберт 11, 13
  Canon Williams Team Williams-Renault FW12C
FW13
Renault RS1 V10 G 5   Тьєррі Бутсен Всі
6   Рікардо Патрезе Всі
  Motor Racing Developments Brabham-Judd BT58 Judd EV V8 P 7   Мартін Брандл Всі
8   Стефано Модена Всі
  Arrows Grand Prix International Arrows-Ford A11 Ford Cosworth DFR V8 G 9   Дерек Ворвік 1–6, 8–16
  Мартін Доннеллі 7
10   Едді Чівер Всі
  Camel Team Lotus Lotus-Judd 101 Judd CV V8 G 11   Нельсон Піке Всі
12   Сатору Накадзіма Всі
  Leyton House March Racing Team March-Judd 881
CG891
Judd CV V8
Judd EV V8
G 15   Маурісіу Гужельмін Всі
16   Іван Капеллі Всі
  Osella Squadra Corse Osella-Ford FA1M Ford Cosworth DFR V8 P 17   Нікола Ларіні Всі
18   П'єркарло Гінцані Всі
  Benetton Formula Ltd Benetton-Ford B188
B189
Ford Cosworth DFR V8
Ford HBA1/4 V8
G 19   Алессандро Нанніні Всі
20   Джонні Херберт 1–6
  Емануеле Пірро 7–16
  BMS Scuderia Italia Dallara-Ford F189 Ford Cosworth DFR V8 P 21   Алекс Каффі Всі
22   Андреа Де Чезаріс Всі
  Lois Minardi Team SpA Minardi-Ford M188B
M189
Ford Cosworth DFR V8 P 23   П'єрлуїджі Мартіні 1–14, 16
  Паоло Барілла 15
24   Луїс Перес-Сала Всі
  Ligier Loto Ligier-Ford JS33 Ford Cosworth DFR V8 G 25   Рене Арну Всі
26   Олів'є Груйяр Всі
  Scuderia Ferrari SpA SEFAC Ferrari 640 Ferrari 035/5 V12 G 27   Найджел Менселл 1–13, 15–16
28   Герхард Бергер 1–2, 4–16
  Equipe Larrousse Lola-Lamborghini LC88B
LC89
Lamborghini 3512 V12 G 29   Яннік Дальма 1–6
  Ерік Бернар 7–8
  Мікеле Альборето 9–16
30   Пилип Алльо Всі
  Coloni SpA Coloni-Ford FC188B
C3
Ford Cosworth DFR V8 P 31   Роберто Морено Всі
32   П'єр-Анрі Рафанель 1–10
  Енріко Бертаджа 11–16
  EuroBrun Racing EuroBrun-Judd ER188B
ER189
Judd CV V8 P 33   Грегор Фойтек 1–11
  Оскар Ларраурі 12–16
  West Zakspeed Racing Zakspeed-Yamaha 891 Yamaha OX88 V8 P 34   Бернд Шнайдер Всі
35   Агурі Сузукі Всі
  Moneytron Onyx Formula One Onyx-Ford ORE-1 Ford Cosworth DFR V8 G 36   Стефан Йохансон Всі
37   Бертран Гашо 1–12
  Юркі Ярвілехто 13–16
  Rial Racing Rial-Ford ARC2 Ford Cosworth DFR V8 G 38   Крістіан Даннер 1–13
  Грегор Фойтек 14
  П'єр-Анрі Рафанель 15–16
39   Фолькер Вайдлер 1–10
  П'єр-Анрі Рафанель 11–14
  Бертран Гашо 15–16
  Automobiles Gonfaronnaises Sportives AGS-Ford JH23B
JH24
Ford Cosworth DFR V8 G 40   Пилип Стрейфф[1] 1
  Габріеле Таркуїні 2–16
41   Йоаким Вінкельхок 1–7
  Яннік Дальма 8–16
  FIRST Racing[2] FIRST-Judd F189 Judd CV V8 P 42   Габріеле Таркуїні Не прийняв участі
43   Джуліан Бейлі Не прийняв участі
Джерело:[1][2]
  •  Пилип Стрейфф був заявлений на сезон як перший пілот команди AGS та прийняв участь у передсезонних тестах на трассі Жакарепагуа, що передували проведенню першого Гран-Прі сезону. Під час тестової сесії потрапив в аварію, що прикула його до інвалідного візка та змусила завершити кар'єру.
  •  Команду FIRST Racing першочергово було допущено до участі в сезоні 1989 року, однак через нестачу коштів та непройдений краш-тест FIA керівництво команди було змушене відмовитися від змагань.

РезультатиРедагувати

Система нарахування очок: (9, 6, 4, 3, 2, 1)
В залік йшли 11 найкращих результатів.

Гран-пріРедагувати

Гран-прі Траса Дата Переможець Команда
1   Бразилія Жакарепагуа 26 березня 1989   Найджел Менселл Феррарі Результати
2   Сан-Марино Автодром Енцо та Діно Феррарі 23 квітня 1989   Айртон Сенна Макларен-Хонда Результати
3   Монако Монако 7 травня 1989   Айртон Сенна Макларен-Хонда Результати
4   Мексика Мехіко 28 травня 1989   Айртон Сенна Макларен-Хонда Результати
5   США Фенікс 4 червня 1989   Ален Прост Макларен-Хонда Результати
6   Канада Автодром імені Жиля Вільнева 18 червня 1989   Тьєрі Бутсен Вільямс-Рено Результати
7   Франція Поль Рікар 9 липня 1989   Ален Прост Макларен-Хонда Результати
8   Велика Британія Сільверстоун 16 липня 1989   Ален Прост Макларен-Хонда Результати
9   Німеччина Хоккенхаймринг 30 липня 1989   Айртон Сенна Макларен-Хонда Результати
10   Угорщина Хунгароринг 13 серпня 1989   Найджел Менселл Феррарі Результати
11   Бельгія Спа-Франкоршам 27 серпня 1989   Айртон Сенна Макларен-Хонда Результати
12   Італія Монца Автодромо Націонале 10 вересня 1989   Ален Прост Макларен-Хонда Результати
13   Португалія Ешторіл 24 вересня 1989   Герхард Бергер Феррарі Результати
14   Іспанія Херес 1 жовтня 1989   Айртон Сенна Макларен-Хонда Результати
15   Японія Сузука 22 жовтня 1989   Алессандро Нанніні Бенеттон-Форд Результати
16   Австралія Аделаїда 5 листопада 1989   Тьєрі Бутсен Вільямс-Рено Результати

Чемпіонат пілотівРедагувати

Пілот Команда Очки
1   Ален Прост Макларен-Хонда 76
2   Айртон Сенна Макларен-Хонда 60
3   Рікардо Патрезе Вільямс-Рено 40
4   Найджел Менселл Феррарі 38
5   Тьєрі Бутсен Вільямс-Рено 37
6   Александро Нанніні Бенеттон-Форд 32
7   Герхард Бергер Феррарі 21
8   Нельсон Піке Лотус-Джадд 12
9   Жан Алезі Тіррелл-Форд 8
10   Дерек Ворвік Ерровз-Форд 7
11   Едді Чівер Ерровз-Форд 6
=   Стефан Йохансон Онікс-Форд 6
=   Мікеле Альборето Тіррелл-Форд 6
14   Джонні Херберт Бенеттон-Форд 5
=   П'єрлуїджі Мартіні Мінарді-Форд 5
16   Маурісіо Гужельмін Марч-Джадд 4
=   Андреа де Чезаріс Даллара-Форд 4
=   Стефано Модена Бребхем-Джадд 4
=   Алекс Каффі Даллара-Форд 4
=   Мартін Брандл Бребхем-Джадд 4
21   Сатору Накаджима Лотус-Джадд 3
=   Крістіан Даннер Ріал-Форд 3
23   Емануеле Пірро Бенеттон-Форд 2
=   Рене Арну Ліж'є-Форд 2
=   Джонатан Палмер Тіррелл-Форд 2
26   Олів'є Груйяр Ліж'є-Форд 1
=   Габріеле Тарквіні АГС-Форд 1
=   Луїс Перес Сала Мінарді-Форд 1
=   Філіп Алліо Лола-Ламборджіні 1

Кубок КонструкторівРедагувати

Команда Очки
1   Макларен-Хонда 141
2   Вільямс-Рено 77
3   Феррарі 59
4   Бенеттон-Форд 39
5   Тіррелл-Форд 16
6   Лотус-Джадд 15
7   Ерровз-Форд 13
8   Даллара-Форд 8
=   Бребхем-Джадд 8
10   Онікс-Форд 6
=   Мінарді-Форд 6
12   Марч-Джадд 4
13   Ріал-Форд 3
=   Ліж'є-Форд 3
15   АГС-Форд 1
=   Лола-Ламборджіні 1

Позазалікові заходиРедагувати

Закритий турнір Формули-1 1989 рокуРедагувати

Турнір проводився 2 та 3 грудня 1989 року в рамках Болонського Мотор-Шоу. Результати турніру не впливали на залік пілотів і команд Формули-1. У турнірі прийняли участь приватні італійські команди, здебільшого другого ешелону: Даллара, Євробрун, Колоні, Мінарді та Озелла. Переможцем турніру став пілот Minardi Луїс Перес-Сала.

Пілот Команда
  Енріко Бертаджа Osella-Ford
  Андреа К'єза Osella-Ford
  Андреа де Чезаріс BMS Dallara-Ford
  Клаудіо Ланжес EuroBrun-Judd
  П'єрлуїджі Мартіні Minardi-Ford
  Луїс Перес-Сала Minardi-Ford
  П'єр-Анрі Рафанель Coloni-Ford

ПосиланняРедагувати


  1. All the drivers 1989 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 19 лютого 2019. 
  2. Models in 1989 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 21 лютого 2019.