Формула-1 — Чемпіонат 1989
Чемпіона́т сві́ту з автоперего́нів у кла́сі Фо́рмула-1 1989 ро́ку — 40-й чемпіонат Формули-1. Розпочався 26 березня в Бразилії та закінчився 5 листопада у Авcтралії. Чемпіоном світу за підсумками року втретє став Ален Прост, Кубок Конструкторів завоювала команда Макларен.
Команди та пілотиРедагувати
Сезон став рекордним за кількістю заявлених до участі в гонках пілотів і команд. До участі першочергово було заявлено 41 пілота з 21 команди, що до сьогодні є рекордом Формули-1 за кількістю учасників.
- ↑ Пилип Стрейфф був заявлений на сезон як перший пілот команди AGS та прийняв участь у передсезонних тестах на трассі Жакарепагуа, що передували проведенню першого Гран-Прі сезону. Під час тестової сесії потрапив в аварію, що прикула його до інвалідного візка та змусила завершити кар'єру.
- ↑ Команду FIRST Racing першочергово було допущено до участі в сезоні 1989 року, однак через нестачу коштів та непройдений краш-тест FIA керівництво команди було змушене відмовитися від змагань.
РезультатиРедагувати
Система нарахування очок: (9, 6, 4, 3, 2, 1)
В залік йшли 11 найкращих результатів.
Гран-пріРедагувати
Чемпіонат пілотівРедагувати
Пілот | Команда | Очки | |
---|---|---|---|
1 | Ален Прост | Макларен-Хонда | 76 |
2 | Айртон Сенна | Макларен-Хонда | 60 |
3 | Рікардо Патрезе | Вільямс-Рено | 40 |
4 | Найджел Менселл | Феррарі | 38 |
5 | Тьєрі Бутсен | Вільямс-Рено | 37 |
6 | Александро Нанніні | Бенеттон-Форд | 32 |
7 | Герхард Бергер | Феррарі | 21 |
8 | Нельсон Піке | Лотус-Джадд | 12 |
9 | Жан Алезі | Тіррелл-Форд | 8 |
10 | Дерек Ворвік | Ерровз-Форд | 7 |
11 | Едді Чівер | Ерровз-Форд | 6 |
= | Стефан Йохансон | Онікс-Форд | 6 |
= | Мікеле Альборето | Тіррелл-Форд | 6 |
14 | Джонні Херберт | Бенеттон-Форд | 5 |
= | П'єрлуїджі Мартіні | Мінарді-Форд | 5 |
16 | Маурісіо Гужельмін | Марч-Джадд | 4 |
= | Андреа де Чезаріс | Даллара-Форд | 4 |
= | Стефано Модена | Бребхем-Джадд | 4 |
= | Алекс Каффі | Даллара-Форд | 4 |
= | Мартін Брандл | Бребхем-Джадд | 4 |
21 | Сатору Накаджима | Лотус-Джадд | 3 |
= | Крістіан Даннер | Ріал-Форд | 3 |
23 | Емануеле Пірро | Бенеттон-Форд | 2 |
= | Рене Арну | Ліж'є-Форд | 2 |
= | Джонатан Палмер | Тіррелл-Форд | 2 |
26 | Олів'є Груйяр | Ліж'є-Форд | 1 |
= | Габріеле Тарквіні | АГС-Форд | 1 |
= | Луїс Перес Сала | Мінарді-Форд | 1 |
= | Філіп Алліо | Лола-Ламборджіні | 1 |
Кубок КонструкторівРедагувати
Команда | Очки | |
---|---|---|
1 | Макларен-Хонда | 141 |
2 | Вільямс-Рено | 77 |
3 | Феррарі | 59 |
4 | Бенеттон-Форд | 39 |
5 | Тіррелл-Форд | 16 |
6 | Лотус-Джадд | 15 |
7 | Ерровз-Форд | 13 |
8 | Даллара-Форд | 8 |
= | Бребхем-Джадд | 8 |
10 | Онікс-Форд | 6 |
= | Мінарді-Форд | 6 |
12 | Марч-Джадд | 4 |
13 | Ріал-Форд | 3 |
= | Ліж'є-Форд | 3 |
15 | АГС-Форд | 1 |
= | Лола-Ламборджіні | 1 |
Позазалікові заходиРедагувати
Закритий турнір Формули-1 1989 рокуРедагувати
Турнір проводився 2 та 3 грудня 1989 року в рамках Болонського Мотор-Шоу. Результати турніру не впливали на залік пілотів і команд Формули-1. У турнірі прийняли участь приватні італійські команди, здебільшого другого ешелону: Даллара, Євробрун, Колоні, Мінарді та Озелла. Переможцем турніру став пілот Minardi Луїс Перес-Сала.
ПосиланняРедагувати
Це незавершена стаття про Формулу-1. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ All the drivers 1989 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 19 лютого 2019.
- ↑ Models in 1989 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 21 лютого 2019.