Формула-1 — Чемпіонат 1966

спортивний сезон

Формула-1 1966 року — сезон чемпіонату світу з автоперегонів у класі Формула-1, який проводився під егідою FIA. Чемпіонат відбувся у період з травня по жовтень та складався з 9 Гран-прі. Сезон розпочався на Гран-прі Монако 22 травня та закінчився на Гран-прі Мексики 23 жовтня. Переможцем в особистому заліку став Джек Бребем. Міжнародний кубок виробників Формули-1 виборола команда Brabham-Repco.

17-й чемпіонат світу Формули-1
 1965    Сезон 1966    1967 
Австралія Джек Бребем
Чемпіон світу
Австралія Джек Бребем (Brabham-Repco)
Кубок конструкторів
Велика Британія Brabham-Repco

Команди та пілоти

ред.

Наступні команди та пілоти брали участь у Чемпіонаті світу 1966 року.

Команда Конструктор Шасі Двигун Шини Пілот Гран-прі
  Bruce McLaren Motor Racing McLaren-Ford M2B Ford 406 3.0 V8 F   Брюс Макларен 1, 8–9
McLaren-Serenissima Serenissima M166 3.0 V8 2, 4–5
  Team Lotus Lotus-Climax 33 Climax FWMV 2.0 V8 F   Джим Кларк 1–6
  Джекі 7
  Пітер Арунделл 8
  Педро Родрігес 3, 9
Lotus-BRM 43
33
BRM P75 3.0 H16
BRM P60 2.0 V8
8
  Пітер Арунделл 2–7, 9
  Джим Кларк 7–9
Lotus-Ford 44 Ford Cosworth SCA 1.0 L4 D   Герхард Міттер 6
  Педро Родрігес 6
  Пірс Каредж 6
  Reg Parnell Racing Lotus-BRM 33 BRM P60 2.0 V8 F   Майк Спенс Всі
Ferrari 246 Ferrari 228 2.4 V6   Джанкарло Багетті 7
  Brabham Racing Organisation Brabham-Repco BT19
BT20
Repco 620 3.0 V8 G   Джек Бребем Всі
  Денні Гальм 3–9
Brabham-Climax BT22 Climax FPF 2.8 L4 1–2
  Кріс Ірвін 4
  Cooper Car Company Cooper-Maserati T81 Maserati 9/F1 3.0 V12 D   Річі Гінтер 1–2
  Йохен Ріндт Всі
  Кріс Амон 3
  Джон Сертіс 3–9
  Мойзес Солана 9
  Owen Racing Organisation BRM P261
P83
BRM P60 2.0 V8
BRM P75 3.0 H16
D   Грем Гілл Всі
  Джекі Стюарт 1–2, 4–9
  R.R.C. Walker Racing Team Brabham-BRM BT11 BRM P60 2.0 V8 D   Жо Зіфферт 1
Cooper-Maserati T81 Maserati 9/F1 3.0 V12 2–5, 7–9
  DW Racing Enterprises Brabham-Climax BT11 Climax FPF 2.8 L4 F   Боб Андерсон 1, 3–7
  Scuderia Ferrari SpA SEFAC Ferrari 246
312/66
Ferrari 228 2.4 V6
Ferrari 218 3.0 V12
F


D

  Лоренцо Бандіні 1–3, 5–8
  Джон Сертіс 1–2
  Майк Паркс 3, 5–7
  Людовіко Скарфіотті 6–7
  Anglo-Suisse Racing Team Cooper-Maserati T81 Maserati 9/F1 3.0 V12 F   Йо Бонніер 1–2, 5–9
Brabham-Climax BT22 Climax FPF 2.8 L4 3
BT7 Climax FWMV 1.5 V8 4
  Team Chamaco Collect BRM P261 BRM P60 2.0 V8 G   Боб Бондюрант 1–2, 4, 6–7
  Вік Вілсон 2
  Філ Гілл Lotus-Climax 25 Climax FWMV 1.5 V8 F   Філ Гілл 1
McLaren-Ford M3A[1][2] Ford 406 3.0 V8 2
  Ґі Ліж'є Cooper-Maserati T81 Maserati 9/F1 3.0 V12 D   Ґі Ліж'є 1–6
  Anglo American Racers Eagle-Climax Mk1 Climax FPF 2.8 L4 G   Ден Ґерні 2–6, 9
  Філ Гілл 7
  Боб Бондюрант 8
Eagle-Weslake Weslake 58 3.0 V12   Ден Ґерні 7–8
  Боб Бондюрант 9
  David Bridges Brabham-BRM BT11 BRM P60 2.0 V8 G   Джон Тейлор 3–6
  Shannon Racing Cars Shannon-Climax SH1 Climax FPE 3.0 V8 D   Тревор Тейлор 4
  J.A. Pearce Engineering Ltd Cooper-Ferrari T73 Ferrari Tipo 168 3.0 V12 D   Кріс Лоуренс 4, 6
  Caltex Racing Team Brabham-Ford BT18 Ford Cosworth SCA 1.0 L4 D   Курт Аренс мол. 6
  Tyrrell Racing Organisation Matra-BRM MS5 BRM P80 1.0 L4 D   Губерт Гане 6
Matra-Ford Ford Cosworth SCA 1.0 L4   Жакі Ікс 6
  Roy Winkelmann Racing Brabham-Ford BT18 Ford Cosworth SCA 1.0 L4 D   Ганс Геррманн 6
  Алан Різ 6
  Matra Sports Matra-Ford MS5 Ford Cosworth SCA 1.0 L4 D   Жо Шлессер 6
  Жан-П'єр Бельтуаз 6
  Silvio Moser Brabham-Ford BT16 Ford Cosworth SCA 1.0 L4 D   Сільвіо Мозер 6
  Honda R & D Company Honda RA273 Honda RA273E 3.0 V12 G   Річі Гінтер 7–9
  Ронні Бакнум 8–9
  Chris Amon Racing Brabham-BRM BT11 BRM P60 1.9 V8 D   Кріс Амон 7
  Bernard White Racing BRM P261 BRM P60 1.9 V8 D   Іннес Айрленд 8–9
Джерело:[3]

Календар

ред.
Гран-прі Траса Дата
1   Гран-прі Монако Міська траса Монте-Карло, Монте-Карло 22 травня
2   Гран-прі Бельгії Спа-Франкоршам, Спа 12 червня
3   Гран-прі Франції Реймс-Ге, Ге 3 липня
4   Гран-прі Великої Британії Брендс-Гетч, Кент 16 липня
5   Гран-прі Нідерландів Траса Зандвоорт, Зандворт 24 липня
6   Гран-прі Німеччини Нюрбургринг, Нюрбург 7 серпня
7   Гран-прі Італії Автодром Монца, Монца 4 вересня
8   Гран-прі США Траса Воткінс-Глен, Воткінс-Глен, Нью-Йорк 2 жовтня
9   Гран-прі Мексики Магдалена Міксхука, Мехіко 23 жовтня
Джерело:[4]

Результати та положення в заліках

ред.

Гран-прі

ред.
Гран-прі Поул-позиція Швидке коло Переможець Конструктор Шини Звіт
1   Гран-прі Монако   Джим Кларк   Лоренцо Бандіні   Джекі Стюарт   BRM D Звіт
2   Гран-прі Бельгії   Джон Сертіс   Джон Сертіс   Джон Сертіс   Ferrari D Звіт
3   Гран-прі Франції   Лоренцо Бандіні   Лоренцо Бандіні   Джек Бребем   Brabham-Repco G Звіт
4   Гран-прі Великої Британії   Джек Бребем   Джек Бребем   Джек Бребем   Brabham-Repco G Звіт
5   Гран-прі Нідерландів   Джек Бребем   Денні Гальм   Джек Бребем   Brabham-Repco G Звіт
6   Гран-прі Німеччини   Джим Кларк   Джон Сертіс   Джек Бребем   Brabham-Repco G Звіт
7   Гран-прі Італії   Майк Паркс   Людовіко Скарфіотті   Людовіко Скарфіотті   Ferrari F Звіт
8   Гран-прі США   Джек Бребем   Джон Сертіс   Джим Кларк   Lotus-BRM F Звіт
9   Гран-прі Мексики   Джон Сертіс   Річі Гінтер   Джон Сертіс   Cooper-Maserati D Звіт
Джерело:[5]

Пілоти

ред.

Очки отримують перші шість пілотів. Лише п'ять найкращих результатів зараховуються до загальної кількості очок кожного пілота, відкинуті результати показані в дужках.

Позиція  1-ша   2-га   3-тя   4-та   5-та   6-та 
Очки 9 6 4 3 2 1
Поз. Пілот МОН
 
БЕЛ
 
ФРА
 
ВЕЛ
 
НІД
 
НІМ
 
ІТА
 
США
 
МЕК
 
Очки[a]
1   Джек Бребем Схід (4) 1 1 1 1 Схід Схід 2 42 (45)
2   Джон Сертіс Схід 1 Схід Схід Схід 2 Схід 3 1 28
3   Йохен Ріндт Схід 2 4 (5) Схід 3 4 2 Схід 22 (24)
4   Денні Гальм Схід Схід 3 2 Схід Схід 3 Схід 3 18
5   Грем Гілл 3 Схід Схід 3 2 4 Схід Схід Схід 17
6   Джим Кларк Схід Схід НС 4 3 Схід Схід 1 Схід 16
7   Джекі Стюарт 1 Схід Схід 4 5 Схід Схід Схід 14
8   Майк Паркс 2 Схід Схід 2 12
=   Лоренцо Бандіні 2 3 НКЛ 6 6 Схід Схід 12
10   Людовіко Скарфіотті Схід 1 9
11   Річі Гінтер Схід 5 Схід Схід 4 5
12   Ден Ґерні НКЛ 5 Схід Схід 7 Схід Схід 5 4
=   Майк Спенс Схід Схід Схід Схід 5 Схід 5 Схід НС 4
14   Боб Бондюрант 4 Схід 9 Схід 7 ДСК Схід 3
=   Жо Зіфферт Схід Схід Схід НКЛ Схід Схід 4 Схід 3
=   Брюс Макларен Схід НС 6 НС 5 Схід 3
17   Пітер Арунделл НС Схід Схід Схід 12 8 6 7 1
=   Йо Бонніер НКЛ Схід НКЛ Схід 7 Схід Схід НКЛ 6 1
=   Боб Андерсон Схід 7 НКЛ Схід Схід 6 1
=   Джон Тейлор 6 8 8 Схід 1
  Кріс Ірвін 7 0
  Ронні Бакнум Схід 8 0
  Кріс Амон 8 НКВ 0
  Ґі Ліж'є НКЛ НКЛ НКЛ 10 9 НС 0
  Джекі 9 0
  Кріс Лоуренс 11 Схід 0
  Джанкарло Багетті НКЛ 0
  Педро Родрігес Схід Схід Схід Схід 0
  Іннес Айрленд Схід Схід 0
  Тревор Тейлор Схід 0
  Мойзес Солана Схід 0
  Філ Гілл НС Схід НКВ 0
  Вік Вілсон НС 0
Пілоти, що виступали лише на болідах Формули-2 та не мали права на отримання очок чемпіонату Формули-1
  Жан-П'єр Бельтуаз 8
  Губерт Гане 9
  Жо Шлессер 10
  Ганс Геррманн 11
  Пірс Каредж Схід
  Алан Різ Схід
  Курт Аренс мол. Схід
  Жакі Ікс Схід
  Сільвіо Мозер НС
  Герхард Міттер НС
Поз. Пілот МОН
 
БЕЛ
 
ФРА
 
ВЕЛ
 
НІД
 
НІМ
 
ІТА
 
США
 
МЕК
 
Очки
Джерело:[4][5][6][7]
Приклад Опис
1 Переможець
2 Друге місце
3 Третє місце
5 Фінішував у очковій зоні
12 Фінішував поза очковою зоною
НКЛ Фінішував, але не класифікований
Схід Не фінішував і не класифікований
НКВ Не кваліфікований
НПКВ Не передкваліфікований
ДСК Дискваліфікований
ТТР Брав участь тільки в тренуваннях
тест Тестер по п'ятницях (з 2003 року)
НС Брав участь у Гран-прі як бойовий
пілот, але не стартував у гонці
Т Травмований чи хворий
Викл Виключений із протоколу
Від Відмова від участі
НТР Не брав участі в тренуваннях
НПР Не прибув на Гран-прі
С Гонка скасована
Не брав участі
Жирний шрифт Поул-позиція
Курсив Швидке коло

Примітки:

  • ‡ — Пілот не мав права на отримання очок чемпіонату Формули-1, оскільки виступав на боліді Формули-2.

Конструктори

ред.

Тільки болід з найкращим результатом від кожного конструктора має право на очки в кожній окремій гонці. Лише п'ять найкращих результатів зараховуються до загальної кількості очок кожного конструктора, відкинуті результати показані в дужках.

Поз. Конструктор МОН
 
БЕЛ
 
ФРА
 
ВЕЛ
 
НІД
 
НІМ
 
ІТА
 
США
 
МЕК
 
Очки[b]
1   Brabham-Repco Схід (4) 1 1 1 1 (3) Схід 2 42 (49)
2   Ferrari 2 1 2 6 (6) 1 Схід 31 (32)
3   Cooper-Maserati НКЛ 2 4 (5) 7 2 (4) 2 1 30 (35)
4   BRM 1 Схід Схід 3 2 4 7 Схід Схід 22
5   Lotus-BRM Схід Схід Схід Схід 5 12 5 1 7 13
6   Lotus-Climax Схід Схід Схід 4 3 Схід 9 6 Схід 8
7   Eagle-Climax НКЛ 5 Схід Схід 7 НКВ ДСК 5 4
8   Honda Схід НКЛ 4 3
9   McLaren-Ford Схід Схід 5 Схід 2
10   Brabham-Climax Схід Схід 7 7 Схід Схід 6 1
=   Brabham-BRM Схід 6 8 8 Схід НКВ 1
=   McLaren-Serenissima НС 6 НС 1
  Cooper-Ferrari 11 Схід 0
  Eagle-Weslake Схід Схід Схід 0
  Shannon-Climax Схід 0
Поз. Конструктор МОН
 
БЕЛ
 
ФРА
 
ВЕЛ
 
НІД
 
НІМ
 
ІТА
 
США
 
МЕК
 
Очки
Джерело:[4][5][6][8]
Приклад Опис
1 Переможець
2 Друге місце
3 Третє місце
5 Фінішував у очковій зоні
12 Фінішував поза очковою зоною
НКЛ Фінішував, але не класифікований
Схід Не фінішував і не класифікований
НКВ Не кваліфікований
НПКВ Не передкваліфікований
ДСК Дискваліфікований
ТТР Брав участь тільки в тренуваннях
тест Тестер по п'ятницях (з 2003 року)
НС Брав участь у Гран-прі як бойовий
пілот, але не стартував у гонці
Т Травмований чи хворий
Викл Виключений із протоколу
Від Відмова від участі
НТР Не брав участі в тренуваннях
НПР Не прибув на Гран-прі
С Гонка скасована
Не брав участі
Жирний шрифт Поул-позиція
Курсив Швидке коло

Виноски

ред.
  1. Лише 5 найкращих результатів зараховуються до загальної кількості очок кожного пілота. Числа поза дужками — результат в чемпіонаті. Числа в дужках — усі очки набрані пілотом.
  2. Лише 5 найкращих результатів зараховуються до загальної кількості очок кожного конструктора. Числа поза дужками — результат в чемпіонаті. Числа в дужках — усі очки набрані конструктором.

Примітки

ред.
  1. Belgian Grand Prix - Spa-Francorchamps, 12 Jun 1966. oldracingcars.com. Процитовано 20 січня 2021.
  2. McLaren M3A car-by-car histories. oldracingcars.com. Процитовано 20 січня 2021.
  3. All the drivers 1966 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 7 липня 2023.
  4. а б в 1966 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 7 липня 2023.
  5. а б в Report 1966 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 7 липня 2023.
  6. а б Monaco 1966 - Result • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 7 липня 2023.
  7. 1966 Driver Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 7 липня 2023.
  8. 1966 Constructor Standings. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 7 липня 2023.