Рига-Пасажирська

залізнична станція в Ризі (Латвія)

Ри́га-Пасажирська (латис. Rīgas Pasažieru stacija, Rīgas Centrālā stacija, Rīga-Pasažieru) — позакласна пасажирська залізнична станція, розташована у Ризі, столиці Латвії. Головна залізнична станція Риги[1][2] та найбільша залізнична станція Латвії.[3] Усі залізничні пасажирські маршрути Латвії починаються на Ризькому вокзалі (загалом у 5 напрямах — до Саулкрастів, Сігулди, Саласпілса, Єлгави та Юрмали). Найближчими станціями до Риги-Пасажирської є станції Торнякалнс[lv] (2,7 км), Земітани[lv] (4,6 км) та Яняварти[lv] (5,7 км), а також зупинний пункт Вагону-паркс[lv] (2,2 км).

Рига-Пасажирська
станція
Central railway station in Riga seen from Latviana Academy of Sciences.jpg
Вид на Центральний залізничний вокзал Риги з будівлі Латвійської академії наук, 2008 рік
Розташування
Розташування Латвія Латвія, Рига
Адреса Привокзальна площа (Площа Стаціяс), 2
Координати 56°56′46″ пн. ш. 24°07′18″ сх. д. / 56.94627777780577560° пн. ш. 24.12183333336077951° сх. д. / 56.94627777780577560; 24.12183333336077951Координати: 56°56′46″ пн. ш. 24°07′18″ сх. д. / 56.94627777780577560° пн. ш. 24.12183333336077951° сх. д. / 56.94627777780577560; 24.12183333336077951
Структура
Лінія(ї) Рига—Єлгава, Рига—Крустпілс, Рига—Лугажі
Платформ 5
Тип платформ низькі, прямі
Колій 9 (не враховуючи 3 тупикові колії, передбачені для пасажирських потягів)
Історія
Відкрито 12 жовтня 1861 року
Колишні назви Дінабурзький вокзал; Рига-І, Рига-Головна (Rīga galvenā) (1914), Рига-Пасажирська (Rīga pasažieru) (1919), Пасажирський/Головний вокзал Риги (Riga Pbf/Riga Hbf) (1942)
Будівля
Архітектор В. Ципулін, В. Кузнєцов
Інша інформація
Власник Латвійська залізниця
Оператор Латвійська залізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 090100
Код Експрес-3 2500001
Мапа
Рига-Пасажирська на Вікісховищі

У тарифному плані станція Рига-Пасажирська належить до зони А.[4]

Станція знаходиться на схід від Старого міста Риги. Вокзал також є великим вузлом для маршрутів громадського транспорту: на Привокзальній площі та вулицях неподалік (вулицях Маріяс, Меркєля, Сатеклес та 13-го січня) зупиняються багато тролейбусів та автобусів.

ІсторіяРедагувати

Будівництво вокзалу почалося у 1858 році після того, як був затверджений проєкт першої залізниці Рига—Динабург[ru]; проєкт був профінансований британськими підприємцями, а вели його британські інженери. 8 травня 1858 року був закладений перший камінь у будівлю майбутнього Дінабурзького вокзалу. Після молебну та водосвячення це зробив тодішній генерал-губернатор Риги (1848-1861), князь Олександр Суворов[ru]. Залізнична лінія була офіційно відкрита 25 вересня 1861 року,[5] а освячення Дінабурзького вокзалу відбулося 12 жовтня того ж року.[6] Цей вокзал стояв на тому ж місці, де і зараз стоїть головна будівля сучасного вокзалу. Після побудови станції Торнякалнс[ru] у 1858 році Дінабурзький вокзал, спроєктований для лінії на Юрмалу, отримав назву Рига-І.

Потяги відправлялися на Дінабург (217 км) і далі на Санкт-Петербург та Варшаву. Сам вокзал являв собою невелику двоповерхову будівлю авторства архітектора Йоганна Даніеля Фельско[de], до якої перпендикулярно фасаду підходили лінії колії. Спочатку там були лише два криті перони та чотири колії; біля них також розташовувалися телеграфне відділення, пошта та поліцейське управління. У 1868 році було завершено спорудження лінії від Риги до Мітави, згодом — відрізку від Риги до Мюльграбена (нині район Вецмілґравіс), а у 1873 році — від Риги до Болдераї. Її кінцева точка, вокзал Рига-ІІ для лінії на Даугавпілс знаходився біля будівлі сучасного вокзалу. Шляхи цього вокзалу були вищі за шляхи лінії Рига—Даугавпілс. Пізніше цей вокзал став обслуговувати також шляхи лінії до Тукумса. У 1914 році споруду цього вокзала ліквідували, і станцію об'єднали із центральним вокзалом Рига-І.[7]

У 1885 році невелику двоповерхову будівлю перебудували та розширили за проєктом архітектора Генріха Карла Шееля[de]: до неї були прибудовані два триповерхові крила. У 1889 році на привокзальній площі було завершене спорудження православної каплиці Олександра Невського у нововізантійському стилі, збудованої на честь порятунку родини імператора Олександра ІІІ у залізничній аварії під Бірками, коли імператорська родина поверталася з Кавказу до Санкт-Петербурга. Каплиця простояла до 20 липня 1925 року, коли рішенням Ризької міської управи її знесли «як згадку про часи царизму та за бажанням громади».

Наступне розширення було у 1892 році у зв'язку з початком руху спорудженою у 1889 році залізничною лінією Рига—Псков[ru]. У 1896 році, коли було відкрите швидкісне залізничне сполучення потягом «Норд-Експрес[lv]» з Парижа до Санкт-Петербурга через Ганновер, Берлін, Кенігсберг та Даугавпілс, він до 1914 року мав спеціальний вагон на Ригу, який відчеплювали на Даугавпілському вокзалі. У 1897 році відбулося розділення товарного та пасажирського сполучень: у 1903 році з'явився новий товарний вокзал, а у 1907 році — пасажирський. У 1913 році з цього вокзалу, що мав назву Двинський, можна було поїхати до Санкт-Петербурга, Москви, Царицина, Севастополя, Ростова-на-Дону, Ревеля, Одеси та інших міст Російської імперії. З сусіднього вокзалу Рига-ІІ, що розташовувався на місці сучасного автовокзалу[ru], ходили потяги до міст Курляндії (Мітави, Лібави, Віндави) та сучасної Литви, до прикордонної з Німеччиною станції Вержболово[ru].

У 1902 році у Ризі був розроблений план реконструкції залізничного вузла, що передбачав одну центральну станцію для всіх потягів, що приходять до Риги: виникла необхідність перемістити головний корпус пасажирської будівлі вокзалу трохи далі від центральної частини міста, ніж існуюча станція, на території тодішньої станції Рига-Пречу I[lv]. Цей план виник через близькість Ризького центрального вокзалу до центру міста та товарної станції неподалік, що уможливило використання центрального вокзалу як єдиної пасажирської станції, та був частково реалізований станом на 1914 рік; дві станції, що обслуговували Даугавпілський та Юрмальський напрямок, об'єдналися, і станція Рига І стала головним вокзалом Риги (латис. Rīgas Galvenā stacija). Залізниця тепер проходила над центральними вулицями Риги, - до того потяги приходили на рівні землі до станції, що тоді мала назву Рига-І, - був збудований новий залізничний міст[lv]. Також були споруджені нові частини станції з перонами на вищому та сучасному рівні. Разом ці станції отримали назву Ризький пасажирський вокзал (латис. Rīgas Pasažieru stacija). Проте перебудову вокзалу не вдалося завершити через початок Першої світової війни.[8]

Після здобуття Латвією незалежності були відкриті міжнародні залізничні маршрути. 15 лютого 1921 року відкрито маршрут Рига—Каунас, 26 лютого маршрут на Кенігсберг був продовжений до Берліна; для нього використовували вагони І та ІІ класу Міжнародного товариства спальних вагонів. Пізніше через ризький вокзал був відновлений маршрут потягу «Норд-Експрес» Таллінн — Рига — Каунас — Варшава — Берлін. Потяг відправлявся з Риги о 23:07 та прибував до головного вокзалу Берліна наступного дня о 19:42. Зазвичай у його складі був вагон-ресторан та вагони до Берліна та Парижа. У 1937 році був прийнятий проєкт нового залізничного вокзалу, який не вдалося реалізувати через того, що влітку 1940 року Латвія була окупована СРСР, а також через початок війни. Цей план мав почати здійснюватися у 1940 році та завершитися у 1945.

Під час німецької окупації Латвії у 1942 році вокзали офіційно називалися Riga Pbf (нім. Riga Personenbahnhof) та Riga Hbf (нім. Riga Hauptbahnhof). За часів Другої світової обидві будівлі вокзалу, колії та обладнання зазнали пошкоджень. У 1947 році вони були відновлені.

У 1950-х роках була проведена електрифікація колій. У 1954 році реконструкція вокзалу знову продовжилась, були розроблені декілька проєктів. Авторами нового проєкту центрального вокзалу В. Кузнєцов та В. Ципулін. У період з 1959 по 1967 роки вокзал було перебудовано зі скла та бетону. У 1960 році відкрилися пасажирські, службові та технічні приміщення, а у 1965 році було збудовано поштову будівлю та зал з міжнародними касами. У 1964 році біля входу до центрального вокзалу запрацював головний міський годинник на вежі у північній стороні будівлі, яка також слугувала для вокзалу водонапірною вежею. Механізм годинника приводився у дію електрикою, а у темну пору доби його циферблат підсвічувався неоном. Її відкриття відбулося 21 липня 1961 року.

Будівлю старого вокзалу, споруджену ще у 1861 році та розширену у 1889 році, знесли у 1965 році, а на початку червня 1967 року в експлуатацію була введена вже нова будівля. Це була остання споруда, що завершувала весь комплекс центрального вокзалу. На першому поверсі знаходилися каси попереднього продажу квитків, а на другому — ресторан.

Наприкінці 1970 року циферблат вокзального годинника був замінений електронним табло, що складалося із 1600 лампочок.[9]

У період між 2000 та 2003 роками Центральний вокзал та Привокзальна площа[lv] зазнали чергової реконструкції, яку проводила компанія «Linstow Varner». У рамках здійснення цієї реконструкції були укріплені несучі конструкції споруди, відремонтований дах, замінені двері, вікна та вітрини. Також були встановлені ліфти та ескалатори. Також були з'єднані зали приміського та дальнього сполучення, адже до цього наскрізного переходу між цими залами не було. Також було додано дві будівлі, у яких розміщений торговий центр «Origo», відкритий у 2003 році. Стару вежу з годинником знесли, а замість неї збудували нову, 43 м заввишки (разом із написом RĪGA — 46 метрів) із діаметром циферблату годинника у 4,2 м. Окрім годинникової вежі вона стала також рестораном, що розташований нагорі вежі, звідки відкривається вид і на саму привокзальну площу, так і на Старе місто. На вежі відновили початковий вигляд годинника зі стрілками замість колишнього цифрового. Торговий центр відкрився 8 травня 2003 року, а вежа з годинником та рестораном у ній — 4 вересня того ж року.[10] Сам новий вокзал був відкритий 16 серпня 2001 року. Поруч із вокзалом зараз також знаходиться супермаркет Stockmann.

У 2019 році було передбачено початок розробки проєкту залізничного мосту і насипу лінії Rail Baltica та спорудження нового комплексу Ризького центрального пасажирського вокзалу; у березні 2017 року був затверджений план данських архітектурних компаній PLH Architects та COWI A/S.[11] Будівельні роботи млали початися у 2021-2022 роках. Згідно із розрахунками, витрати на цей проект складають приблизно 200 млн євро.[12]

ПаркиРедагувати

Торнякалнський паркРедагувати

До складу Торнякалнського парку входять всі колії на станції Торнякалнс. Він у свою чергу складається із двох парків:

  • парк A — 6 колій та 3 перони ближче до будівлі станції Торнякалнс;
  • парк B — відгалуження від парку А; має 10 тупикових колій.

Головний паркРедагувати

Головний парк — центральна та головна частина Ризького пасажирського вокзалу, у якому розташований кінцевий пункт всіх електро- та дизельних потягів. Головний парк має 5 перонів та 9 колій, а також 3 пасажирські тупикові шляхи. Із них колії 1 і 3—8 та тупики 10-12 передбачені для пасажирських потягів, а 2-га та 9-та колії — для транзиту вантажних потягів.

Технічний паркРедагувати

Технічний парк, що також називається Ризькою технічною станцією або вагонним парком, знаходиться у стороні платформи Яняварти[ru]. По обидвох сторонах Технічного парку знаходиться зупинний пункт Вагону-паркс[lv] (Вагонний парк), відстань до якого складає 2,2 км. Парк передбачений для стояння, огляду та обслуговування електро-, дизельних та міжнародних поїздів. Технічний парк у свою чергу поділяється на наступні парки:

  • парк B — передбачений для стояння та обслуговування електропоїздів; має 5 колій та цех з ремонту елекропоїздів;
  • парк C — передбачений для стояння вагонів міжнародних пасажирських потягів; має 17 колій;
  • парк D — цех ремонту вагонів ТОВ Latvijas Ekspresis;
  • парк E — передбачений для стояння та обслуговування дизельних потягів; має 8 колій.

Пасажирське сполученняРедагувати

Внутрішні напрямкиРедагувати

Внутрішнє пасажирське сполучення від станції Рига-Пасажирська здійснюється наступними залізничними гілками:

Також під час католицького паломництва або особливих подій курсує дизельний потяг за маршрутом Рига—Аглона[lv] .

Потяги дальнього слідуванняРедагувати

Лінією Рига–Даугавпілс[lv] курсують потяги до Росії: Санкт-Петербурга (безпересадкові вагони, щодня; на відрізку Рига— Новосокольники курсують у складі потяга Рига—Москва) та Москви (потяг дальнього сполучення, курсує щодня). Окрім цього, через цю лінію є сполучення з Вільнюсом.

Влітку 2011 року через Даугавпілс декілька разів на тиждень курсує потяг до Білорусі до Вітебська (безпересадковий вагон за особливим розпорядженням Білоруської залізниці) та за маршрутом ПолоцькМаладечноМінськ (потяг дального сполучення, курсує раз на 4 дні[13]).

Також раз на чотири дні курсує потяг дальнього слідування за міжнародним маршрутом Рига—Вільнюс—Мінськ—Київ.[14]

Напрями курсування потягів у 1989 та 2020 роках
Номер потягу Сполучення Частота, 1989 Вагонів Характеристика Частота, 2020 Вагонів
№ 001/002 Рига — Москва щодня 19 «Латвія», фірмовий швидкісний щодня 8-15
№ 003/004 Рига — Москва щодня 19 «Юрмала», фірмовий швидкісний за розпорядженням 8-15
№ 027/028 Рига — Москва щодня 22 швидкісний скасовано
№ 031/032 Рига — Москва щодня 22 швидкісний скасовано
№ 035/036 Рига — Ленінград / Санкт-Петербург щодня 22 швидкісний щодня причіпні вагони до потяга Рига--Москва 4
№ 037/038 Рига — Ленінград / Санкт-Петербург щодня 22 швидкісний скасовано
№ 039/040 Рига — Ленінград / Санкт-Петербург щодня 22 швидкісний, влітку та на свята скасовано
№ 075/076 Рига — Київ щодня 22 швидкісний скасовано
№ 121/122 Рига — Одеса влітку через день 22 швидкісний скасовано
№ 123/124 Рига — Свердловськ влітку 4 рази на тиждень 22 швидкісний скасовано
№ 137/138 Рига — Харків/Адлер влітку щодня 22 «Прибалтика», фірмовий швидкісний,

причіпний вагон до Кисловодська

скасовано
№ 181/182 Рига — Сімферополь влітку щодня 22 швидкісний скасовано
№ 185/186 Рига — Москва щодня 22 пасажирський скасовано
№ 187/188 Таллінн — Рига — Мінськ щодня 22 «Чайка», фірмовий швидкісний,

причіпні вагони Таллінн-Брест,

Таллінн — Варшава (пн., чт.),

Таллінн — Сімферополь (влітку)

скасовано
№ 257/258 Рига — Львів щодня 22 пасажирський скасовано
№ 259/260 Рига — Сімферополь влітку через день 22 пасажирський скасовано
№ 269/270 Рига — Воронеж щодня 22 пасажирський скасовано
№ 287/288 Рига — Гомель через день 22 пасажирський скасовано
№ 351/352 Рига — Новоросійськ влітку через день 22 швидкісний скасовано
№ 393/394 Рига — Москва за вказівкою 22 пасажирський скасовано
№ 445/446 Рига — Сімферополь за вказівкою 22 пасажирський скасовано
№ 527/528 Рига — Челябінськ влітку через день 22 пасажирський скасовано
№ 543/544 Рига — Горький / Нижній Новгород влітку через день 22 пасажирський скасовано
№ 621/622 Рига — Вільнюс щодня 22 пасажирський, вагони Рига--Берлін,

Рига--Варшава, Рига--Кисловодськ (за вказівкою)

скасовано
№ 673/674 Рига — Калінінград щодня 22 пасажирський скасовано

Вокзал у наш часРедагувати

Наразі вокзал утворює комплекс, що включає в себе декілька корпусів. По всьому комплексу будівель є магазини, кіоски та заклади громадського харчування.

Колійний розвиток вокзалу складається із 12 колій та 5 перонів. Усі колії електрифіковані. Колії та перони розташовані на насипу. Для виходу на перони з будівлі вокзалу є три тунелі; також є тунель для виходу на платформу з вулиці Дзірнаву, проте вночі він зачиняється.

ТунеліРедагувати

  • A: Найближчий тунель до вагонів поїздів, кас не має. З нього можна вийти на всі платформи, а також до центральної будівлі вокзалу.
  • В: Подібний до тунелю А, проте не має виходів на платформи. У середній частині через поперечний тунель сполучений з тунелем А.
  • C: Крайній західний тунель; з нього можна вийти на усі платформи, окрім 1-ї. Має зручний вхід зі сторони Центрального ринку[ru], табло із розкладом руху потягів та 3 каси.
  • D: Крайній східний тунель, розташований за межами вокзалу; вихід на платформи з вул. Дзірнаву. Кас і табло із розкладом немає. Працює з 9:00 до 23:00.

Напрями та перевізникиРедагувати

Перевізник Дистанція Напрями та розклад
Латвійська залізниця Потяги міжнародного сполучення Яндекс
Білоруська залізниця
Укрзалізниця
Латвійська залізниця Регіональне та приміське сполучення Pasažieru vilciens

ГалереяРедагувати

Історичні фотографіїРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ст. Рига-Пасажиеру в справочнике станций РЖД
  2. ст. Рига-Пасажиеру в Тарифном руководстве № 4
  3. Publiskās lietošanas dzelzceļa infrastruktūras pārskats 2011 [2011 Public Railway Infrastructure Overview] (lv). Latvijas dzelzceļš. 05.06.2010. с. 34. Процитовано 04.06.2011. 
  4. http://www.pv.lv/lv/zonas/
  5. Кетнере, Наталья Денисовна (2020-02-23). Станция Огре. Город Огре. Люди. Судьбы, эпохи. 
  6. Железнодорожные станции СССР. Справочник. — М.: Транспорт, 1981
  7. T. Altbergs, K. Augustāne, I. Pētersone. Dzelzceļi Latvijā. R: Jumava, 2009, 56. lk.
  8. Cita Riga: Железная дорога. 2013-12-15
  9. Evija Puķe. Veikalu valgi Stacijas laukumā. Žurn. Mājas viesis. 2003, №213.
  10. Altbergs, Augustāne, Pētersone, 2009
  11. Kupčs, Edgars (March 22, 2017). Danish design picked for Riga Central Station rebuild. Public Broadcasting of Latvia. Процитовано December 20, 2017. 
  12. Uzsākta Rail Baltica Centrālās stacijas iepirkuma 2. kārta un parakstīts sadarbības memorands ar NVO edzl.lv 2018. gada 22. augustā
  13. Vilciena Nr.87/88 Minska-Rīga kursēšanas datumi 2019.gadā
  14. Izmaiņas vilcienu kustības sarakstā, pārejot uz vasaras laiku

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати