Вікіпедія

Мінськ-Пасажирський

головна позакласна пасажирська залізнична станція в столиці Білорусі Мінську

Мінськ-Пасажирський (біл. Мінск-Пасажырскі) — головна позакласна пасажирська залізнична станція в столиці Білорусі Мінську.

Мінськ-Пасажирський
Мінське відділення
Білоруська залізниця
станція
Залізничний вокзал
Розташування
РозташуванняБілорусь Білорусь
АдресаМінськ, Привокзальна площа, 3
Координати53°53′26″ пн. ш. 27°33′04″ сх. д. / 53.89066666669477712° пн. ш. 27.551111111138776977° сх. д. / 53.89066666669477712; 27.551111111138776977Координати: 53°53′26″ пн. ш. 27°33′04″ сх. д. / 53.89066666669477712° пн. ш. 27.551111111138776977° сх. д. / 53.89066666669477712; 27.551111111138776977
Структура
Платформ10
Тип платформ3 бічні та 7 острівних
Колій16 (№ 1-3, 5-8, 10-13, 17, 22-24)
Час роботицілодобово
Послуги
СупутніПересадка на станції метро
 1  «Площа Леніна»,
 3  «Вокзальна»
Історія
Відкрито1871 (153 роки)
Перебудовано1893, 1940, 1946, 1990—1991, 2000—2002
Електрифіковано1963
Колишні назвиМінськ-Віленський,
Віленський вокзал
Будівля
Архітекторстарої будівлі вокзалу: І. Рочаник
нової будівлі вокзалу: В. В. Крамаренко, М. К. Виноградов
Інша інформація
ВласникБілоруська залізниця
ОператорБілоруська залізниця
Код ЄМР (АСУЗТ)140210
Код Експрес-32100000
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Москва-Пасажирська-Смоленська750 км
Брест-Центральний345 км
Гомель-Пасажирський300 км
Орша-Центральна212 км
Варшава-Центральна562 км
Мапа
Мапа
Мінськ-Пасажирський на Вікісховищі

Схема руху електропоїздів ЕПг

Історія

ред.

28 листопада 1871 року відкрито ділянку Осинівка — Мінськ — Брест. Перша будівля залізничного вокзалу була побудована в Мінську у 1872 році.

Основні споруди залізничного вокзалу, який мав назву Віленський, побудовані у 1873 році з введенням в постійну експлуатацію Лібаво-Роменської залізниці. На площі, прилеглої до перону, були зведені дерев'яні павільйони. В одному з них розміщувався вокзал, в іншому — контора станції, поліклініка, ремісниче училище та ін.

У 1890 році на місці дерев'яних будівель почали споруджувати кам'яну будівля. Поруч з вокзалом через колії був зведений надземний пішохідний перехід з виходами на перони, який проіснував до відкриття пасажирського тунелю у 1964 році. Будівництво завершилося 1893 року. У 1898 році вокзал розширено за проєктом інженера Щербакова.

Перша світова війна завдала залізничній станції значних руйнувань. Будівлю вокзалу було спалено. З 1920 по 1925 роки проводилися відновлювальні роботи станції.

  •  
    Креслення першого вокзалу
  •  
    Лібаво-Роменський вокзал, нині на його місці вокзал Мінськ-Пасажирський
  •  
    Мєнськ-Віленский, (1900)
  •  
    Залізничний вокзал Мінська, (1943)

20 липня 1928 року ділянка Мінськ — Радошковичі передана у відання і розпорядження Московсько-Білорусько-Балтійської залізниці.

На початку 1930-х років будівля вокзалу було реконструйовано, зокрема в центральній його частині був надбудований другий поверх. Поступово збільшувався обсяг пасажирських перевезень. З'явилася необхідність у збільшенні пропускної спроможності вокзалу.

У другій половині 1930-х років почалася суттєва реконструкція і розширення будівлі вокзалу. Зберігши фундамент і несучі стіни, був побудований другий поверх, повністю змінений фасад вокзалу. Проєкт розроблений архітектором І. Рочаником. Оновлене приміщення вокзалу відкрито у 1940 році.

З початком війни основна будівля вокзалу вціліло, про що свідчать аматорські фото зроблені німецько-фашистськими загарбниками [1] та використовувалося ними за прямим призначенню, однак, було суттєво пошкоджено під час звільнення Мінська від гітлерівської окупації влітку 1944 року і вокзал довелося відновлювати [2].

Вокзал був побудований в короткі терміни і у 1946 році введений в експлуатацію. Будівля вокзалу проіснувала до вересня 1991 року, коли воно було демонтовано. Від сталінського вокзального комплексу залишилася лише будівля приміського вокзалу, яка побудовану у 1955 році, яка нині переобладнана і в ній розташовані міжнародні каси.

14 квітня 1961 року МПС СРСР погодило техніко-економічне обґрунтування електрифікації ділянки Мінськ — Олехновичі.

7 грудня 1963 року відбувся пуск першого в Біларусі електропоїзда за маршрутом Мінськ — Олехновичі.

31 грудня 1970 року завершена електрифікація дільниці Мінськ — Пуховичі. З першої колії станції Мінськ-Пасажирський був відправлений перший пробний електропоїзд.

Перший конкурс на проєктування нового залізничного вокзалу Мінська був проведений ще у 1974 році.

29 грудня 1975 року завершена електрифікація дільниці Мінськ — Стовбці з відкриттям руху приміських електропоїздів.

18 грудня 1981 року завершена електрифікація дільниці Орша — Борисов. Розпочатий рух усіх пасажирських потягів на електротязі від Мінська до Москви.

На початку 1980-х років московськими проєктувальниками інституту «Мосгіпротранс» був підготовлений проєкт нової будівлі залізничного вокзалу в Мінську, який і був затверджений. Будівництво його першої черги розпочалося у 1985 році і до 1990 року були введені в лад зал чекання (конкорс) і 13-поверхова висотна будівля[3].

  •  
    Стара будівля залізничного вокзалу, (1981)
  •  
    Сучасна будівля вокзалу
  •  
    Привокзальна площа вдень
  •  
    Привокзальна площа вночі

На початку 1990-х років, у зв'язку з розпадом СРСР, фінансування закінчилося і будівництво основної будівлі розтягнулося майже на 10 років. Тільки наприкінці 1990-х років зведення мінського нового терміналу відновилося, але вже по переглянутому білоруському проєкту.

30 грудня 2000 року введена в експлуатацію перша черга залізничного вокзалу станції Мінськ-Пасажирський, яка здатна прийняти більше 7 тис. пасажирів на добу. Урочистий захід відбувся за участю Президента країни Олександра Лукашенка[4]. Автори проєкту — архітектори В. В. Крамаренко та М. К. Виноградов — за збудований об'єкт удостоєні премії «Гран-прі» Національного фестивалю архітектури у 2001 році, срібної медалі на Всесвітньому трієнналле архітектури в Софії у 2003 році і Державної премії Республіки Білорусь у 2005 році[5].

Конкорс і мережу підземних переходів з'єднують вокзал з посадочними платформами, Привокзальною площею, Центральним автовокзалом, станцією метро  1  «Площа Леніна».

На рівні четвертого поверху будівлі нового вокзалу з'єднане галереєю з готелем «Експрес».

  •  
    Ворота міста
  •  
    Вигляд Привокзальної площі
  •  
    Залізничний вокзал
  •  
    Перони вокзалу

6 листопада 2020 року урочисто відкрита пересадкова станція «Вокзальна»  3  Зеленолузької лінії мінського метрополітену в складі дільниці «Ковальська Слобода» — «Ювілейна площа», для пасажирів станція запрацювала з 7 листопада 2020 року[6][7].

Пасажирське сполучення

ред.

Станом на 2020 рік вокзал станції Мінськ-Пасажирський приймає та відправляє такі пасажирські потяги:

Примітка:

  • Актуальний розклад руху пасажирських потягів на сайті Білоруської залізниці[8].
  • Зірочкою відмічені потяги сезонного призначення, наприклад, тільки в літній період.

Рухомий склад

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Аматорські фото залізного вокзалу під час Другої світової війни. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 30 травня 2018.
  2. ↑ Руїни мінського вокзалу. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 травня 2018.
  3. ↑ Історія мінського вокзалу на сайті «Будівництво і нерухомість» [Архівовано 28 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Історія мінського вокзалу на сайті «Мінськ старий і новий» [Архівовано 13 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Історія мінського вокзалу на сайті «Мінський Кур'єр» [Архівовано 28.09.2007, у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Лукашенко взяв участь у відкритті третьої лінії мінського метрополітену (рос.). ont.by. Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 6 листопада 2020. (рос.)
  7. ↑ Відкрита третя лінія метро! (рос.). Мир Метро. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 6 листопада 2020. (рос.)
  8. ↑ Розклад руху пасажирських потягів по станції мінськ-Пасажирський на сайті Білоруської залізниці

Див. також

ред.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мінськ-Пасажирський
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мінськ-Пасажирський&oldid=43135580