Григор'єв Сергій Олексійович

Сергі́й Олексі́йович Григо́р'єв (нар. 5 липня 1910, Луганськ — пом. 9 квітня 1988, Київ) — український радянський живописець, графік і плакатист; професор з 1947 року, член-кореспондент з 1953 року і дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1958 року; член Спілки художників України. Чоловік Любові Григор'євої-Стелецької, батько Галини та Майї Григор'євих, дід Івана Григор'єва й Ольги Гуцу.

Сергій Олексійович Григор'єв
Григор'єв Сергій Олексійович.jpg
Народження 5 липня 1910(1910-07-05)
Луганськ, Катеринославська губернія, Російська імперія[1]
Смерть 9 квітня 1988(1988-04-09) (77 років)
  Київ, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Навчання Київський художній інститут (1932)
Діяльність художник
Вчитель Красицький Фотій Степанович і Кричевський Федір Григорович
Відомі учні Гордієць Євген Якович і Рябов Віталій Федорович
Член Спілка художників СРСР
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден «Знак Пошани» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Народний художник СРСР Заслужений діяч мистецтв УРСР Сталінська премія Сталінська премія Народний художник УРСР

БіографіяРедагувати

Народився 22 червня [5 липня] 1910(19100705) року у місті Луганську в багатодітній сім'ї залізничного сторожа, де був одинадцятою дитиною. У 19221926 роках навчався у Запорізькій художньо-промисловій школі; з 1926 року — відвідував ВХУТЕМАС у Москві; у 19281932 роках навчався в Київському художньому інституті. Його вчителями були В. Невський, М. Кузнецов, М. Купріянов, Л. Бруні, В. Фаворський, Ф. Красицький, К. Єлева, В. Денисов, Є. Сагайдачний, Ф. Кричевський.

Після інституту працював у плакатній майстерні харківського видавництва «Література і мистецтво». У 19321933 роках викладав на кафедрі рисунку Харківського художнього інституту; з 1934 року — доцент кафедри рисунку Київського художнього інституту.

 
Могила Сергія Григор'єва

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1935 року, всесоюзних з 1937 року, зарубіжних з 1933 року. Член ВКП(б) з 1941 року. Брав участь у німецько-радянській війні.

З 1947 року — професор, з 1950 року — керівник майстерні жанрового живопису Київського художнього інституту. У 19511955 роках — ректор Київського художнього інституту. В 1958 році очолив творчі майстерні Академії мистецтв УРСР, якими керував до кінця життя.

Жив у Києві в будинку на вулиці Хрещатик, 13, квартира 11. Помер 9 квітня 1988 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

ТворчістьРедагувати

У 1930-ті роки виконав плакати на індустріальну тематику, картини, присвячені життю радянської молоді, портрети, пейзажі. Серед перших робіт: «Купальниці» (1933), «Оборона Кічкаса», «Учбовий комбінат», «Фізкультурники» (1937), «Діти на пляжі» (1937, Національний художній музей України), «У Каневі» (1937), «Свято молоді», «У червоноармійських таборах» (1938), «Хлопці і Дніпро» (1939), портрети «Баяніст» (1937), «Комсомольська сім'я» (1939), портрет Максима Горького, «Портрет дівчини» (1939, Національний художній музей України).

В повоєнні роки написав:

  • «Дитяча музична школа» (1945);
  • портрет Маршала Радянського Союзу І. С. Конєва (1946);
  • «Мій знайомий» (1946);
  • «Вечірні промені» (1946);
  • «Г. Меліхов» (1947);
  • «На зборах» (1947, Харківський художній музей);
  • «Юні натуралісти» (1948, Національний художній музей України);
  • «У рідній сім'ї» (1948);
  • «Воротар» (1949, Третьяковська галерея);
  • «Прийом до комсомолу» (1949, Національний художній музей України);
  • «Батьківські збори»;
  • «Обговорення двійки» (1950, Третьяковська галерея);
  • «Повернувся»[ru] (1953, Третьяковська галерея);
  • «Хлопчик з характером» (1956);
  • «За книгою» (1958);
  • «За Батьківщину» (1959, Національна художня галерея у Софії);
  • «Батьківські збори» (1960);
  • «Діти за книгою» (1969);
  • «Рідна мати» (1970);
  • «Діти» (1970);
  • «Оля» (1972);
  • «Мирна земля» (1975);
  • «Осінь у Кончі-Заспі» (1976);
  • «Конча-Заспа» (1976);
  • «Сестра і брат» (1985).

У 19601970-ті роки провідне місце у творчості посідають портрети:

Були прецеденти можливих підробок «під Григор'єва». Наприклад, роботу «Тиха заводь» у червні 2004 року його онук Іван Григор'єв назвав підробкою. За словами Івана Григор'єва, представлена робота діда дуже нагадувала пейзаж Левітана «Засохлий ставок».

Картини художника знаходяться у Національному художньому музеї України, Зібранні (колекції) образотворчого мистецтва Градобанк, Третьяковській галереї, в приватних колекціях.

ВідзнакиРедагувати

 
Сергій Григор'єв. Обговорення двійки[ru] (1950)

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати