Красицький Фотій Степанович

український художник

Фо́тій Степа́нович Краси́цький (нар. 24 серпня 1873, Зелена Діброва — пом. 2 червня 1944, Київ) — український радянський живописець і графік, педагог; член Асоціації художників Червоної України. Внучатий небіж Тараса Шевченка по лінії його сестри Катерини,

Красицький Фотій Степанович
Красицький Фотій Степанович.jpg
Народження 12 (24) серпня 1873 або 24 серпня 1873(1873-08-24)
Зелена Діброва, Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть 2 червня 1944(1944-06-02) (70 років)
  Київ, Київська область, Українська РСР, СРСР
Поховання
Національність українці
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська республіка
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Flag of the Ukrainian State.svg Українська Держава
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg Українська РСР
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність художник
Працівник Ural State Technical Universityd

CMNS: Красицький Фотій Степанович у Вікісховищі


БіографіяРедагувати

Народився 12 [24] серпня 1873(18730824) року в селі Зеленій Діброві (тепер Черкаський район, Черкаської області, Україна) в селянській родині Степана Антоновича Красицького, який був сином Красицької Катерини Григорівни — рідної сестри Тараса Шевченка. Початкову освіту здобув у сільській школі.

У 18881892 роки коштом Миколи Лисенка навчався в Київській рисувальній школі Миколи Мурашка (майстерня Миколи Пимоненка). У 18921894 роки продовжував освіту в Одеському художньому училищі (майстерня Киріака Костанді). У 18941901 роки навчався у Вищій художній школі при Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі (майстерня Іллі Рєпіна).

З 1903 року постійно працював у Києві. З 1904 року видавав свої твори на листівках у власному видавництві «Квітка», для якого створив фірмовий знак. 1905 року брав участь у львівській виставці су­часного українського живопису. 1906 року друкував свої малюнки та політичні карикатури в сатиричному журналі «Шершень», зокрема виконав обкладинку першого його номера, зобразивши в плакатному стилі символи волі, робітництва, України.

 
Надгробок.

До 1917 року викладав малювання у середніх навчальних класах, художньо-друкарській школі (з 1910 року завідував нею), у 19121916 роках викладав у художньому училищі; у 19201922 роках — у архітектурному інституті; у 19221926 роках — у Миргородському художньо-керамічному технікумі; у 19271939 роках, з перервами, в Київському художньому інституті. Професор з 1927 року. 1929 року проходив по справі Спілки визволення України.

Жив на Андріївському узвозі, 15, потім у 19051944 роках на Пріорці, на теперішній вулиці Брюсова (колишній Мукачевський провулок № 20/16). Приятелював з багатьма діячами української культури, зокрема з родинами Косачів, Лисенків, Матушевських, Грушевських, Старицькиих, Марією Заньковецькою та іншими.

Помер в Києві 2 червня 1944 року. Був похований на Куренівському кладовищі. 1963 року прах перенесено на Байкове кладовище (стара частина), тоді ж на могилі встановлено надгробок.

РодинаРедагувати

Подружжя Фотія та Ганни Красицьких мало 5 дітей.

а також три доньки:

ТворчістьРедагувати

 
«Гість із Запоріжжя», 1916.

1901 року створив одне з перших великих полотен «Гість із Запоріжжя» — конкурсна робота після закінчення Академії. 1905 року Наукове Товариство імені Тараса Шевченка придбало полотно з виставки і незабаром воно посіло своє місце в постійній експозиції Львівського музею українського мистецтва.

У грудні 1903 року Михайло Старицький в Києві в Оперному театрі до 35-річчя з дня народження композитора Миколи Лисенка поставив оперу «Різдвяна ніч». Декорації до вистави виготовили за ескізами Фотія Красицького.

1911 року випус­тив серію великоденних листівок «Ки­­ївщина. Народні писанки».

Виконав живописні та графічні портрети:

Писав жанрові картини на теми з життя і побуту селян та історичного минулого України:

 
«Біля криниці».
  • «У найми» (1895);
  • «За обідом» (1898);
  • «У хаті шевця» (1898);
  • «Якби ви не панич…» (1899, Національний художній музей України);
  • «Біля криниці» (1900, Національний музей у Львові);
  • «На пасіці» (1901);
  • «Гість із Запоріжжя» (1901, Національний музей у Львові; другий варіант — 1916, Національний художній музей України);
  • «У свято» (1902, Національний музей у Львові);
  • «Надвечір» (1905);
  • «Подруги» (1915);

Автор пейзажів:

  • «На Чорториї» (1890);
  • «Хутір Хатки на річці Пслі» (1898, приватна збірка);
  • «Дорога в село Козацьке» (1899, приватна збірка);
  • «Село Кирилівка» (1901, приватна збірка);
  • «Село в долині» (1902);
  • «Хата в балці» (1902);
  • «Похмурий день» (1902);
  • «Літній день» (1902);
  • «Галявина» (1902);
  • «Одеса. Ланжерон» (1904);
  • «Ореанда» (1906);
  • «Море біля Ай-Петрі» (1906);
  • «Кримські гори» (1906);
  • «У Західній Україні» (1914);
  • «Старовинна садиба в Седневі» (1916).

Створив низку полотен на шевченківську тематику:

  • портрети Тараса Шевченка (1899; 1906, Київський національний університет імені Тараса Шевченка; 1907; 1909; 1910, Київський національний університет імені Тараса Шевченка; 1925; 1932; 1934; 1937; 1938);
  • «Шевченко в майстерні» (1937, акварельний ескіз);
  • «Шевченко в творчому екстазі» (1938, акварельний ескіз);
  • «Шевченко на Чернечій горі» (1938, акварельний ескіз);
  • «Шевченко над Дніпром» (1938);
  • «Смерть Шевченка» (1940, етюд).

Створив серію краєвидів тих місць, де жив і бував поет.

Виготовив кіноплакат до фільму «Навздогін за долею» (1927).

Автор розробок з питань викладання образотворчого мистецтвава, зокрема:

  • «Рисування та малювання» (1929);
  • «Основи образотворчої грамоти»;
  • «Короткий порадник для са­­мо­діяльних художніх гуртків».

Твори зберігаються у Національному му­зеї у Львові, Національному художньому музеї, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному музеї історії України, Національному музеї Тараса Шевченка у Києві, Миргородському краєзнавчому музеї, Полтавському художньому музеї. Ілюстрації до журналу «Шершень» та інші роботи митця знаходяться в Музеї Однієї Вулиці у Києві.

Вшанування пам'ятіРедагувати

 
меморіальна дошка

На честь художника названо вулиці в Києві1961 році) та Миргороді.

1977 року на будинку № 20/16 по вулиці Брюсова у Києві, де у 19051944 роках жив художник, встановлено меморіальну дошку (бронза; скульптор Оксана Супрун, архітектор Костянтин Сидоров).

ЛітератураРедагувати