Красицький Фотій Степанович

український художник

Фо́тій Степа́нович Краси́цький (12 (24) серпня 1873, Зелена Діброва, Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 2 червня 1944(1944-06-02), Київ, Київська область, Українська РСР, СРСР) — український радянський живописець і графік, педагог; член Асоціації художників Червоної України. Внучатий небіж Тараса Шевченка по лінії його сестри Катерини.

Красицький Фотій Степанович
Народження12 (24) серпня 1873[1]
Зелена Діброва, Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія[2]
Смерть2 червня 1944(1944-06-02) (70 років)
 Київ, Київська область, Українська РСР, СРСР
ПохованняБайкове кладовище
Країна Російська імперія
 Російська республіка
 УНР
 Українська Держава
 Українська РСР
 СРСР
Діяльністьхудожник
Відомі учніКрасний Іван Миколайович, Яків Никодимов, Стефанчук Юрій Семенович, Купневський Борис Леонідович, Невкритий Денис Никифорович і Панащатенко Валентина Степанівна
ПрацівникУральський державний технічний університетd
ДітиКрасицький Петро Фотійович[3]

CMNS: Красицький Фотій Степанович у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народився 12 [24] серпня 1873(18730824) року в селі Зеленій Діброві (тепер Черкаський район, Черкаської області, Україна)[4] у багатодітній селянській родині Степана Антоновича Красицького (який був сином Красицької Катерини Григорівни — рідної сестри Тараса Шевченка) та Харитини Самсонівни, до шлюбу Матлахової. Початкову освіту здобув у сільській школі.

У 18881892 роки коштом Миколи Лисенка навчався в Київській рисувальній школі Миколи Мурашка (майстерня Миколи Пимоненка)[4]. У 18921894 роки продовжував освіту в Одеському художньому училищі (майстерня Киріака Костанді). У 18941901 роки навчався у Вищій художній школі при Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі (майстерня Іллі Рєпіна).

З 1903 року постійно працював у Києві. З 1904 року видавав свої твори на листівках у власному видавництві «Квітка», для якого створив фірмовий знак. 1905 року брав участь у львівській виставці су­часного українського живопису. 1906 року друкував свої малюнки та політичні карикатури в сатиричному журналі «Шершень», зокрема виконав обкладинку першого його номера, зобразивши в плакатному стилі символи волі, робітництва, України.

 
Надгробок

До 1917 року викладав малювання в середніх навчальних класах, художньо-друкарській школі1910 року завідував нею), у 19121916 роках викладав у художньому училищі; у 19201922 роках — в архітектурному інституті; у 19221926 роках — у Миргородському художньо-керамічному технікумі; у 19271939 роках, з перервами, в Київському художньому інституті. Професор з 1927 року. 1929 року проходив у справі Спілки визволення України.

Жив на Андріївському узвозі, 15, потім у 19051944 роках на Пріорці, на теперішній вулиці Брюсова (колишній Мукачевський провулок № 20/16). Приятелював з багатьма діячами української культури, зокрема з родинами Косачів, Лисенків, Матушевських, Грушевських, Старицькиих, Марією Заньковецькою та іншими.

Помер у Києві 2 червня 1944 року. Був похований на Куренівському кладовищі. 1963 року останки перенесено на Байкове кладовище (стара частина, ділянка № 1), тоді ж на могилі встановлено надгробок.

Родина

ред.

Подружжя Фотія Степановича та Ганни Фотіївни (до шлюбу — Крекотень) Красицьких мало 5 дітей.

а також три доньки:

Творчість

ред.
 
«Гість із Запоріжжя», 1916 рік
 
Портрет Лесі Українки. Картон, змішана техніка (1904)

1901 року створив одне з перших великих полотен «Гість із Запоріжжя» — конкурсна робота після закінчення Академії. 1905 року Наукове товариство імені Тараса Шевченка придбало полотно з виставки й незабаром воно посіло своє місце в постійній експозиції Львівського музею українського мистецтва.

У грудні 1903 року Михайло Старицький у Києві в Оперному театрі до 35-річчя від дня народження композитора Миколи Лисенка поставив оперу «Різдвяна ніч». Декорації до вистави виготовили за ескізами Фотія Красицького.

1911 року випус­тив серію великодніх листівок «Ки­­ївщина. Народні писанки».

Виконав живописні та графічні портрети:

Писав жанрові картини на теми з життя і побуту селян та історичного минулого України:

 
«Біля криниці»
  • «У найми» (1895);
  • «За обідом» (1898);
  • «У хаті шевця» (1898);
  • «Якби ви не панич…» (1899, Національний художній музей України);
  • «Біля криниці» (1900, Національний музей у Львові);
  • «На пасіці» (1901);
  • «Гість із Запоріжжя» (1901, Національний музей у Львові; другий варіант — 1916, Національний художній музей України);
  • «У свято» (1902, Національний музей у Львові);
  • «Надвечір» (1905);
  • «Подруги» (1915);

Автор пейзажів:

  • «На Чорториї» (1890);
  • «Хутір Хатки на річці Пслі» (1898, приватна збірка);
  • «Дорога в село Козацьке» (1899, приватна збірка);
  • «Село Кирилівка» (1901, приватна збірка);
  • «Село в долині» (1902);
  • «Хата в балці» (1902);
  • «Похмурий день» (1902);
  • «Літній день» (1902);
  • «Галявина» (1902);
  • «Одеса. Ланжерон» (1904);
  • «Ореанда» (1906);
  • «Море біля Ай-Петрі» (1906);
  • «Кримські гори» (1906);
  • «У Західній Україні» (1914);
  • «Старовинна садиба в Седневі» (1916).

Створив низку полотен на Шевченківську тематику:

  • портрети Тараса Шевченка (1899; 1906, Київський національний університет імені Тараса Шевченка; 1907; 1909; 1910, Київський національний університет імені Тараса Шевченка; 1925; 1932; 1934; 1937; 1938);
  • «Шевченко в майстерні» (1937, акварельний ескіз);
  • «Шевченко в творчому екстазі» (1938, акварельний ескіз);
  • «Шевченко на Чернечій горі» (1938, акварельний ескіз);
  • «Шевченко над Дніпром» (1938);
  • «Смерть Шевченка» (1940, етюд).

Створив серію краєвидів тих місць, де жив і бував поет.

Виготовив кіноплакат до фільму «Навздогін за долею» (1927).

Автор розробок з питань викладання образотворчого мистецтвава, зокрема:

  • «Рисування та малювання» (1929);
  • «Основи образотворчої грамоти»;
  • «Короткий порадник для са­­мо­діяльних художніх гуртків».

Твори зберігаються у Національному му­зеї у Львові, Національному художньому музеї, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному музеї історії України, Національному музеї Тараса Шевченка у Києві, Миргородському краєзнавчому музеї, Полтавському художньому музеї. Ілюстрації до журналу «Шершень» та інші роботи митця знаходяться в Музеї Однієї Вулиці у Києві.

Вшанування пам'яті

ред.
 
Меморіальна дошка

На честь художника названо вулиці в Києві1961 році) та Миргороді.

1977 року на будинку № 20/16 по вулиці Брюсова в Києві, де в 19051944 роках жив художник, встановлено меморіальну дошку (бронза; скульптор Оксана Супрун, архітектор Костянтин Сидоров).

Примітки

ред.

Джерела

ред.