Кундзіч Олексій Леонардович

Олексій Кундзіч
Кундзіч Олексій Леонардович.jpg
Народився 9 (22) квітня 1904(1904-04-22)
Павлівка
Помер 20 червня 1964(1964-06-20) (60 років)
Ялта
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність прозаїк, перекладач, перекладознавець
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Мова творів українська
Роки активності з 1926
Жанр роман

Кундзіч Олексій Леонардович (9 (22) квітня 1904(19040422), Павлівка — 20 червня 1964, Ялта) — український радянський письменник, перекладач і перекладознавець.

БіографіяРедагувати

Народився 9 (22 квітня) 1904 року в селі Павлівці (тепер Калинівського району Вінницької області) в селянській родині. Навчався на Вищих педагогічних курсах у Вінниці, у 19211925 роках — у Кам'янець-Подільськім інституті народної освіти. У 1926 році закінчив Харківський інститут народної освіти. Належав до літературної організації «Молодняк»[1]. Виступав як перекладач, публіцист, літературний критик, теоретик художнього перекладу. Учасник німецько-радянської війни.

 
Могила Олексія Кундзіча

Жив у Києві. Помер 20 червня 1964 року. Поховано в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1). Пам'ятник на похованні встановлено 1965 року, скульптор К. А. Кузнецов[2].

ТворчістьРедагувати

Брав участь у підготовці «Українсько-російського словника» (т. 1—6, 1953–1963). Основні праці з питань мовної культури та перекладознавства:

    • «Дієзи в ключі!»,
    • «Переклад і літературна мова»,
    • «Деякі питання перекладу творів Л. М. Толстого»,
    • «Питання залишається актуальними» та інші.

Вони вміщені в посмертних збірниках літературно-критичних праць Кундзіча:

  • «Дієзи в ключі!» (1965),
  • «Слово і образ» (1966),
  • «Творчі проблеми перекладу» (1973).

Переклав українською мовою роман «Війна і мир» Льва Толстого,[3] окремі твори М. Лермонтова, М. Горького, Л. Леонова тощо.

Вшанування пам'ятіРедагувати

 
меморіальна дошка

19 жовтня 1971 року в Києві, на фасаді будинку Роліту по вулиці Леніна (нині Богдана Хмельницького), 68, в 19541964 роках жив і працював Олексій Кундзіч, установлено гранітну меморіальну дошку (барельєф; скульптор Н. М. Дерегус)[4].

ПриміткиРедагувати

  1. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
  2. Кузнецов Ксанфий Андреевич [Изоматериал]: лич. дело чл. Союза художников УССР. — К., [б. и], 1950–1984. — 121 с. // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України: ф. 581, оп. 2, спр. 648. (рос.)
  3. У виданнях перекладу «Війни і мир» 1950-х років прізвище вказане як Кундзич.
  4. Захоплюючий Київ[недоступне посилання з липня 2019]

ЛітератураРедагувати


ПосиланняРедагувати