Відкрити головне меню

Курені́вське кладови́ще — одне з міських кладовищ Києва. Розташоване в Подільському районі, у місцевості Куренівка, між Сирецькою вулицею і залізницею.

Куренівське кладовище
Куренівське кладовище
Інформація про цвинтар
50°29′31″ пн. ш. 30°27′00″ сх. д.H G O
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Київ
Подільський район
Відкрито XIX століття (вперше згадано:1848)
Статус напівзакрите
Площа 13,368 гектар
Кількість поховань 16 960[1]
Адреса:
вул. Валківська, 19

Куренівське кладовище. Карта розташування: Київ
Куренівське кладовище
Куренівське кладовище
Куренівське кладовище (Київ)
Kurenivske-cemetery-plan s.jpg

ІсторіяРедагувати

Кладовище виникло в XIX столітті. Щодо точної дати заснування джерела вказують різні роки: 1848[2], 1868[3] (Л. Кудрявцев подає дату 1825[4]). Було створене як кладовище села Куренівка. У 1929 році перетворено на один із міських некрополів Києва. Найдавніша (східна) частина — переважно православна (з окремими інтернаціональними ділянками). У 1955 за рахунок перенесення поховань із ліквідованого Лук'янівського єврейського кладовища почато створення єврейської частини кладовища, що в 19561957 виконувала функцію основного єврейського некрополя Києва.

1957 року офіційно закрите для нових поховань (дозволялося підзахоронювати прах померлих тільки в урнах до могил родичів)[5]. У 2005 році статус кладовища змінено на «напівзакрите» (відкрите «для повторного поховання труни в родинну могилу»)[6].

Нині на кладовищі налічується близько 17000 могил, з яких приблизно третина — єврейські[7].

Окремі похованняРедагувати

На православній частині, зокрема, поховані:

На Куренівському кладовищі був похований Красицький Фотій Степанович (18731944), український художник, внучатий небіж Тараса Шевченка. В 1963 останки Ф. Красицького на прохання родичів перенесено на Байкове кладовище. Тут же похована й дочка Ф.Красицького Галина, також художниця.

Неподалік головного входу розташований меморіал радянських солдатів і офіцерів, які загинули в роки німецько-радянської війни 1941—1945 під час боїв за Київ (серед похованих — 32 невідомих).

На єврейській частині, зокрема, поховані:

Є декілька усипалень (склепів) цадиків і рабинів, зокрема, тут похований цадик Ш.-Б. Тверський із Чорнобильської династії [11]. Кілька символічних надгробків на честь розстріляних у Бабиному яру в 1941 році.

Згадки в художніх творахРедагувати

Куренівське кладовище згадується в романі-документі Анатолія Кузнецова «Бабин яр», у романі Тимура Литовченка «До комунізму залишалось років п'ятнадцять-двадцять».

ЗображенняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Станом на травень 2001 року
  2. Дружбинський В. Пам'яті загиблих могил // Дзеркало тижня. — 2003. — № 39 (464) — 11 жовтня. — С. 23.
  3. [1]
  4. Кудрявцев Л. Куренівський некрополь
  5. Рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 27 січня 1959 року № 182.
  6. Розпорядження КМДА від 01.08.2005 р. N 1400
  7. Литовченко Т. Когда деревья были маленькими. Архів оригіналу за 21 грудень 2010. Процитовано 12 червень 2011. 
  8. Черняк С. Связная Райкома (из книги «Дети-герои»
  9. Теплоход «Тимофей Подий», фото в Инстаграмм. Архів оригіналу за 6 травень 2016. Процитовано 24 квітень 2016. 
  10. Тамаров Илья. Что сохранила память // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - 2013. - Вип. 101. - С. 372-388
  11. Цадики Тверские (печатается в сокращении). Архів оригіналу за 13 травень 2016. Процитовано 22 квітень 2016. 

ДжерелаРедагувати