Волковинська Зінаїда Володимирівна
Зінаїда Володимирівна Волкови́нська (нар. 23 жовтня 1915, Одеса — пом. 4 травня 2010, Київ) — українська художниця. Членкиня Спілки радянських художників України з 1942 року.
| Волковинська Зінаїда Володимирівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
10 (23) жовтня 1915 Одеса, Російська імперія | |||
| Смерть | 4 травня 2010 (94 роки) | |||
| Київ, Україна | ||||
| Країна |
 Російська імперія СРСР Україна | |||
| Навчання | Одеське художнє училище (1932) і Київський державний художній інститут (1940) | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Вчитель | Кричевський Федір Григорович, Волокидін Павло Гаврилович, Григор'єв Сергій Олексійович, Муцельмахер Мойсей Давидович, Жук Михайло Іванович і Козик Михайло Якимович | |||
| Працівник | Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| У шлюбі з | Кириченко Степан Андрійович | |||
| Діти | Кириченко Олена Степанівна | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народилася 10 [23] жовтня 1915 року в місті Одесі (нині Україна). Протягом 1929—1932 років навчалася на скульптурному та політосвітньому факультетах художньої профшколи в Одесі у Мойсея Муцельмахера; у 1932—1934 роках — на графічному факультеті в Одеському художньому інституті у Михайла Жука; у 1934—1940 роках — на живописному факультеті у Київського художнього інституту у Павла Волокидіна, Сергія Григор'єва, Федора Кричевського, Михайла Козика. Дипломна робота — картина «Знатна льонівниця» (олія; керівник Федір Кричевський).
У 1940—1941 роках викладала рисунок і композицію у Львівському художньо-промисловому училищі. Під час німецько-радянської війни у 1941—1944 роках перебувала в евакуації в Новосибірську і Красноярську де займалась станковим живописом і оформляла агітаційні ешелони військових частин. Опісля переїхала до Києва. Працювала художницею у видавництвах «Радянська школа», для якого створила багато ілюстрацій для читанок і букварів, «Молодь», «Веселка», «Радянський письменник», співпрацювала з журналами «Барвінок», «Зірка» та іншими.
Жила у Києві в будинку на вулиці Дашавській, № 27, квартира № 30.
У шлюбі з художником Степаном Кириченкрм народила доньку Олену, що також стала художницею.
Творчість ред.
Працювала в галузі станкового живопису та книжкової графіки, створювала плакати. Серед робіт:
- живопис
- «У льонівницькому колгоспі» (1940; Національний художній музей України);
- «Він буде жити» (1942);
- «Подарунок фронту» (1943; Красноярський державний художній музей імені Василя Сурикова);
- «Палять урожай» (1944);
- «Україна у вогні» (1945);
- «Портрет Героя Соціалістичної Праці» П. М. Целері (1947);
- «Сини мої» (1947; Сумський художній музей);
- «На горійській фортеці» (1949; Закарпатський художній музей);
- «Тарас Шевченко серед казахів» (у співавтстві з Ніною Волковою; 1951 — Шевченківський національний заповідник у Каневі; 1954 — Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»; 1956 — Літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка у Форті-Шевченка; ще один екземпляр у Музеї Шевченка в Торонто);
- «Тридцятитисячник» (1957);
- «Портрет підпільниці Марії Груздової» (1963, пастель);
- «Весняний ярмарок у Косові» (1980);
- «Ранок у Карпатах» (1982);
- «Осінній натюрморт» (1992).
- ілюстарації до книг
- «Мужики» Владислава Реймонта (1951);
- індійських народних казок (1955);
- татарської народної казки «Соловей» (1956);
- «Альпійська астра. Повість. Новели» Петра Гуріненка (1956);
- «Велика рідня» Михайла Стельмаха (1957);
- казки «Золота гора/Іван-богатир» Наталі Забіли (1960);
- «Крізь сльози кохання» Б. П. Степанова (1962);
- «На Тарасовій горі» Вадима Скоморовського (1963);
- «Дударик» Павла Тичини (1964);
- «Про дідуся Тараса» Григорія Бойка (1964);
- «Перший учитель: Повісті гір та степів» Чингіза Айтматова (1964, 1972);
- народних казок Сербії і Чорногорії «Золотий птах» (1966).
У 1943 році виставка її робіт відбулася у Красноярську. Із 1945 року брала участь у всеукраїнських, та з 1949 року — у всесоюзних виставках.
Література ред.
- Волковинська Зінаїда Володимирівна // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 79.;
- Волковинская, Зинаида Владимировна // Художники народов СССР. Том 2. Москва. «Искусство». 1972, сторінка 325 (рос.);
- Волковинська Зінаїда Володимирівна // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 47.
- Волковинська Зінаїда Володимирівна // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976., сторінка 135;
- Т. В. Басанець. Волковинська Зінаїда Володимирівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.;
- Ірина Ходак. Волковинська Зінаїда Володимирівна // Шевченківська енциклопедія в 6-ти томах. Том 1 А—В. / / НАН України, Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України; редколегія : М. Г. Жулинський (головний редактор) та інші. Київ, 2013, сторінка 703. ISBN 978-966-02-6421-2;
- І. Ходак. Волковинська Зінаїда Володимирівна // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. сторінки 228—229. ISBN 978-966-02-8960-4.