Відкрити головне меню

Ні́на Олекса́ндрівна Сає́нко (*24 січня 1944(19440124), Борзна Чернігівської області) — українська художниця декоративного мистецтва, мистецтвознавець.

Член Національної спілки художників України. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Зміст

БіографіяРедагувати

Донька художника Олександра Ферапонтовича Саєнка, онука біолога і викладача Саєнко Ферапонта Петровича, друга Костецького Миколи Даниловича. Про своє дитинство у Борзні художниця згадує так:

«Одного літнього ранку, коли я саме збиралася побігти до річки, тато попросив допомогти йому у відновленні фризу-полиці «Українське село», що зберігався у флігелі під час війни і деякі соломинки відклеїлися від вологи. Тато вперше звернувся до мене з таким проханням. Відтоді почалися мої саєнківські університети».

1970 року закінчила Київський університет. Майстерності навчалася в батька: 1975 року закінчила мистецьку студію Олександра Саєнка.

У 1983–1990 роках — заступник директора Дирекції виставок Спілки художників України.

У 1990–1993 роках — художник Київського комбінату монументально-декоративного мистецтва.

У 1993–1996 роках — головний спеціаліст Міністерства культури і мистецтв України.

Від 1996 року — директор галереї «Аліпій» та куратор художніх виставок палацу мистецтв «Український дім».

За її участю створено художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка» на Чернігівщині, до якого вона передала 1000 експонатів.

Член Європейської текстильної асоціації (1995).

Донька Леся Майданець-Саєнко теж стала художницею.

ТвориРедагувати

 
Володимрир Гарбуз (з ліва) і Ніна Саєнко (з права) разом з мером Парраматти Давид Боржер, під час виставки організовано Спілкою українських митців Австралії (НПВ), квітень 2000 р. На фоні видно твори (килим і солом'яні панно) художниці.
  • Панно, інкрустовані соломою:
    • «А зозулі кують» (1985),
    • «Орнаментальна квітка» (1986),
    • «Рано-вранці воду брала» (1988),
    • «Золоті ворота» (1989),
    • «Тече вода з-під явора» (1989),
    • «Цар-зілля» (1989),
    • «Зачарований світ» (1989),
    • «Мозаїка» (1992),
    • «Дивосвіт» (1992),
    • «Червоне цвітіння» (1994),
    • «Зелений вітер» (1995).
  • Килими та гобелени:
    • «Полудень» (1985),
    • «Думи мої, квіти мої» (1988),
    • «Купальська ніч» (1990),
    • «Козацька балада» (1991),
    • «Серпанок» (1992),
    • «Сонячний» (1993),
    • «Берегиня» (1994),
    • «Рай-дерево» (1994).
  • Каталоги:
    • «Олександр Саєнко» (1983, 1990),
    • «Галина Зубченко, Григорій Пришедько» (1987),
    • «Єлизавета Миронова. Леонід Яворський» (1988),
    • «Сучасне українське мистецтво» (1997).
  • Книга-альбом:
    • «Олександр Саєнко: До становлення і розвитку українського монументально-декоративного мистецтва ХХ ст.» (2003).

Звання та нагородиРедагувати

  • 16 вересня 1998 — заслужений діяч мистецтв України (за значний особистий внесок у розвиток культури і мистецтва України, вагомі творчі здобутки).
  • Кавалер ордена княгині Ольги.

ЛітератураРедагувати