Саєнко Ніна Олександрівна

Ні́на Олекса́ндрівна Сає́нко (*24 січня 1944(19440124), Борзна Чернігівської області) — українська художниця декоративного мистецтва, мистецтвознавець.

Саєнко Ніна Олександрівна
Nina Sayenko (2000).jpg
Народилася 24 січня 1944(1944-01-24) (76 років)
Борзна, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність художниця
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Нагороди
Орден княгині Ольги III ступеня
Заслужений діяч мистецтв України

Член Національної спілки художників України. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

БіографіяРедагувати

Донька художника Олександра Ферапонтовича Саєнка, онука біолога і викладача Саєнко Ферапонта Петровича, друга Костецького Миколи Даниловича. Про своє дитинство у Борзні художниця згадує так:

«Одного літнього ранку, коли я саме збиралася побігти до річки, тато попросив допомогти йому у відновленні фризу-полиці «Українське село», що зберігався у флігелі під час війни і деякі соломинки відклеїлися від вологи. Тато вперше звернувся до мене з таким проханням. Відтоді почалися мої саєнківські університети».

1970 року закінчила Київський університет. Майстерності навчалася в батька: 1975 року закінчила мистецьку студію Олександра Саєнка.

У 1983—1990 роках — заступник директора Дирекції виставок Спілки художників України.

У 1990—1993 роках — художник Київського комбінату монументально-декоративного мистецтва.

У 1993—1996 роках — головний спеціаліст Міністерства культури і мистецтв України.

Від 1996 року — директор галереї «Аліпій» та куратор художніх виставок палацу мистецтв «Український дім».

За її участю створено художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка» на Чернігівщині, до якого вона передала 1000 експонатів.

Член Європейської текстильної асоціації (1995).

Донька Леся Майданець-Саєнко теж стала художницею.

ТвориРедагувати

 
Володимрир Гарбуз (ліворуч) і Ніна Саєнко (праворуч) разом з мером Парраматти Давид Боржер, під час виставки організованої Спілкою українських митців Австралії (НПВ), квітень 2000 р. На другому плані видно твори (килим і солом'яні панно) художниці.
  • Панно, інкрустовані соломою:
    • «А зозулі кують» (1985),
    • «Орнаментальна квітка» (1986),
    • «Рано-вранці воду брала» (1988),
    • «Золоті ворота» (1989),
    • «Тече вода з-під явора» (1989),
    • «Цар-зілля» (1989),
    • «Зачарований світ» (1989),
    • «Мозаїка» (1992),
    • «Дивосвіт» (1992),
    • «Червоне цвітіння» (1994),
    • «Зелений вітер» (1995).
  • Килими та гобелени:
    • «Полудень» (1985),
    • «Думи мої, квіти мої» (1988),
    • «Купальська ніч» (1990),
    • «Козацька балада» (1991),
    • «Серпанок» (1992),
    • «Сонячний» (1993),
    • «Берегиня» (1994),
    • «Рай-дерево» (1994).
  • Каталоги:
    • «Олександр Саєнко» (1983, 1990),
    • «Галина Зубченко, Григорій Пришедько» (1987),
    • «Єлизавета Миронова. Леонід Яворський» (1988),
    • «Сучасне українське мистецтво» (1997).
  • Книга-альбом:
    • «Олександр Саєнко: До становлення і розвитку українського монументально-декоративного мистецтва ХХ ст.» (2003).
  • Саєнко Н. Знаки долі / Ніна Саєнко. — Харків: НТМТ, 2015. — 280 с.

Звання та нагородиРедагувати

  • 16 вересня 1998 — заслужений діяч мистецтв України (за значний особистий внесок у розвиток культури і мистецтва України, вагомі творчі здобутки).
  • Кавалер ордена княгині Ольги.

ЛітератураРедагувати