Вікіпедія

Жоголь Людмила Євгенівна

українська художниця

Людмила Євгенівна Жоголь (нар. 23 травня 1930, Київ — пом. 15 квітня 2015,[1] Київ) — українська художниця декоративного текстилю, одна з основоположниць національної школи гобелена України 2-ї половини ХХ ст. Кандидат мистецтвознавства (1965). Народний художник України (1994), академік Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (2000).

Жоголь Людмила Євгенівна
Народження 23 травня 1930(1930-05-23)
Київ, Українська СРР, СРСР
Смерть 15 квітня 2015(2015-04-15) (84 роки)
  Київ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Жанр гобелен
Навчання Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1954)
Діяльність художниця, майстриня гобеленів, візуальна мисткиня, художниця по текстилю, мистецтвознавиця
Працівник Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Член Національна спілка художників України
Нагороди

Життєпис ред.

Народилась в місті Київ. Художнє навчання опановувала у Львівському інституті декоративного мистецтва. Її вчителями були Й. Бокшай, В. Монастирський, Р. Сельський та інші.

Серед студентської молоді інституту на той час був і Мирон Кипріян, народний художник України, лауреат Шевченківської премії.

Сама створювала ескіз майбутнього гобелену. Потім робила картон у натуральний розмір майбутнього твору. Твори майстрині виконували вручну на Решетилівській фабриці художніх виробів. Головна тема творів мисткині — квіткові гобелени. Працювала в рідкій техніці гобеленів — монфльор.

У 1980-ті роки була головою Спілки художників УРСР. Посада дозволяла мандрувати Західною Європою та світом (відвідала Францію, Італію, Норвегію, Ліван, Єгипет, Кубу, Швецію, Данію).

Декілька років була викладачем, керувала в Академії архітектури відділом кераміки. Останні роки завідувала кафедрою художнього текстилю та моделювання костюма в Інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М.Бойчука.

Найважливішим внеском художниці у розвиток українського мистецтва другої половини ХХ - початку ХХІ ст. є розроблена нею система синтетичної взаємодії архітектурного інтер’єру та художньої тканини. Багато і плідно працювала мистецтвознавиця як теоретик образотворчого і декоративного мистецтва. Вона авторка книг та понад 100 статей з питань синтезу мистецтв.

Твори Л. Є. Жоголь прикрашають інтер'єри Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Київської міської ради, Посольств України в Греції, Австрії, Бразилії, київського Будинку кіно, готелів «Київ», «Русь», «Дніпро», інших офіційних та громадських установ, зберігаються у багатьох музеях України а інших країн ( Італії, Франції, Норвегії), експонуються на виставках сучасного українського мистецтва.

У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва зберігається найбільша та найвагоміша колекція (понад 100 одиниць зберігання) творів Людмили Жоголь[2].

З 1978 по 2011 роки. відбулось 23 персональні виставки художниці[3].

Мала власну родину: її син — архітектор (загинув восени 2014 року в автокатастрофі).

Вибрані твори (назви гобеленів) ред.

  • «Як не любити таку землю» (з Чорнобильської серії)
  • «Гіркий цвіт полину» (з Чорнобильської серії)
  • «І буде життя» (з Чорнобильської серії)
  • «Моя квітка — будяк»
  • «Останній раз, злітаючи уверх, мої крила пошкодив той Чорнобиль»
  • «Присвята Білокур»
  • «Вічний вогонь»

Нагороди і відзнаки ред.

Вибрані праці ред.

  • Тканини в інтер’єрі (1968)
  • Декоративне мистецтво в інтер’єрі житла (1973)
  • Декоративное искусство в интерьерах общественных зданий (Москва, 1978)
  • Декоративное искусство в интерьере (Москва, 1986)
  • Декоративно-прикладне мистецтво Української УРСР» (у співавторстві, 1986)

Примітки ред.

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 15 квітня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Людмила Жоголь. Виставка творів. Національний музей українського народного декоративного мистецтва. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 23 травня 2022.
  3. ↑ Єрмак О. Чарівний світ Людмили Жоголь / Ольга Єрмак // Відлуння віків. — 2011. — № 1—2 (14—15). — С.112—113 : іл.
  4. ↑ Указ Президента України № 254/2012 від 11 квітня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України активістів Українського фонду культури». Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 16 листопада 2016.
  5. ↑ Указ Президента України № 869/2000 від 11 липня 2000 року «Про відзначення державними нагородами України активістів Українського фонду культури»
  6. ↑ Указ Президента України № 190/94 від 29 квітня 1994 року «Про присвоєння почесних звань України працівникам образотворчого мистецтва». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 квітня 2012.

Джерела ред.

Посилання ред.

Див. також ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жоголь_Людмила_Євгенівна&oldid=41149208